18/496 Про стягнення із ДВС збитків, заподіяних незаконним вилученням товару та його неповерненням - 14.10.2008 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 м. Рубіжне Луганської області звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відділу Державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції м. Рубіжне Луганської області 64500 грн. 00 коп. збитків, заподіяних незаконним вилученням товару та неповерненням його.

14.07.2008 позивач письмово довів суду першої інстанції що ця вимога є остаточною.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.07.2008 по справі № 18/496 (суддя -Корнієнко В.В.) у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю та безпідставністю.

За висновком місцевого господарського суду, відповідачем правомірно проведений опис майна боржника, яке передано на відповідальне зберігання власнику приміщення, з якого був виселений позивач.

Окрім цього, судом зазначено, що позивачем не подано суду жодного доказу, що описане відповідачем майно було вилучено, розкрадено і вивезено відповідачем або іншими особами з приміщення, з якого було виселено позивача.

Позивачем оскаржено вказане рішення по справі до Луганського апеляційного господарського суду.

Апелянт просить суд другої інстанції повністю скасувати рішення місцевого господарського суду від 14.07.2008 № 18/496, прийняти нове за яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами апеляційної скарги судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи та не зазначено в оскарженому рішенні, що до теперішнього часу позивачу не повернуто майно, яке описане державним виконавцем, незважаючи на неодноразові звернення власника -позивача по справі.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 по справі № 18/496, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області від 30.07.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2008 у справі № 18/496, призначена судова колегія у складі: Медуниця О.Є. -суддя -головуючий колегією, Лазненко Л.Л. -суддя, Якушенко Р.Є. -суддя.

Ухвалою судової колегії від 06.08.2008 порушено апеляційне провадження по справі № 18/496.

Відзивом № 10944 від 03.09.2008 на апеляційну скаргу відповідач довів суду, що доводи заявника апеляційної скарги є необґрунтованими, скарга не підлягає бути задоволеною, оскільки "права боржника щодо розпорядження його майном не обмежувалися".

Відповідач вказав, що відділом Державної виконавчої служби не вчинялися будь які дії щодо вивозу майна, яке належить ОСОБА_1

Все описане майно позивача було передано на зберігання ОСОБА_2 про що він засвідчив своїм підписом в акті опису майна.

Окрім цього, відповідачем висловлено, що позивач не сплатила "витрати" по зберіганню описаного майна, яке було нею забрано.

Відповідач наполягає на тому, що позивачем у справі не доведені суду обставини заподіяння шкоди посадовими особами Державної виконавчої служби у зв'язку з іх протиправними діями.

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 08.09.2008, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області від 30.07.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2008 у справі № 18/496, у зв'язку з відпусткою головуючого судді Медуниці О.Є. здійснено заміну та призначено іншого головуючого суддю: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 18/496 головуючого суддю Медуницю О.Є., призначено головуючим суддю Лазненко Л.Л. та введено до складу колегії суддю Іноземцеву Л.В.

Письмовим уточненням і доповненням до апеляційної скарги позивачем висловлено, що оскаржене по справі рішення не відповідає вимогам, викладеним у постанові Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" № 11 від 29.12.1976 (v0011700-76) .

Апелянтом вказано, що підставою заявлення позову по справі є неповернення майна, що було описане державним виконавцем, а також відсутність відомості, де воно знаходиться (а.с. 58-60, т.2 ).

Розгляд апеляційної скарги 09.09.2008 судовою колегією відкладений на 23.09.2008.

Враховуючи, що відповідач у справі -державна організація, до якої заявлений майновий спір, з ініціативи Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, залучено до справи, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Управління державного казначейства у м. Рубіжне Луганської області.

З метою дотримання ст. 43 господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція визначила доцільним, згідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторін по справі документи.

Суд другої інстанції звернув увагу, що відповідачем у справі не обґрунтовані суду обставини щодо самостійного вивезення позивачем свого майна, яке було описано.

Документального підтвердження вищевказаного відповідачем суду не надано, лише зроблено посилання на постанову прокурора м. Сєвєродонецька про відмову в порушенні кримінальної справи від 20.02.2004.

Відповідачем не надано суду обґрунтування щодо забезпечення порядку зберігання майна позивача, згідно ч. 4 ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження", а також підстав винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, без здійснення заходів щодо передачі майна від зберігача власникові (позивачу).

Окрім цього, відповідачем не доведено суду -саме з чого описане майно так і не було повернуто власникові, незважаючи на його численні звернення до прокуратури, управління юстиції з цього питання та їх відповіді, що власник майна одержить майно, якщо заявить про це бажання.

Саме з зазначених обставин, судова колегія надала сторонам достатньо часу для обґрунтування своїх доводів у справі.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 22.09.2008, відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України", ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , для розгляду апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області від 30.07.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2008 у справі № 18/496, у зв'язку з відпусткою судді Якушенко Р.Є. здійснено заміну та призначено іншого суддю: виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційної скарги у справі № 18/496 суддю Якушенко Р.Є. та введено до складу колегії суддю Бородіну Л.І.

Відповідачем у справі письмово № 11542 від 22.09.2008 (а.с. 24, т.3) доповнений відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено, що арешт майна позивача, яке описане, не провадився, тільки майно позивача було описано, відповідно до ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження", та передано власнику орендованого позивачем приміщення на відповідальне зберігання.

Позивачем у справі не доведено суду, що шкода заподіяна саме працівниками відповідача під час виконання ними своїх службових обов'язків, що є безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням і заподіянням шкоди.

Відповідачем у справі заявлено суду письмове клопотання по справі № 18/496 про залучення, як доказ, комп'ютерний диск з відеозаписом, на якому "чітко спостерігається, як ОСОБА_1 вивозить належне їй майно з приміщення магазину із якого вона була виселена, згідно рішення Рубіжанського суду."

Відповідач заявив клопотання про залучення до справи вказаного відеозапису, бо доказ потрібен для об'єктивної оцінки обставин справи і правильного, всебічного вирішення спору.

Судова колегія, порадившись на місці, задовольнила клопотання відповідача, залучила до справи № 18/496 наданий відповідачем відеозапис, що був оглянутий у судовому засіданні 23.09.2008, у якому був присутній позивач у справі.

Третя особа по справі не забезпечила участь свого представника в судове засідання.

Для дослідження всіх обставин у справі розгляд апеляційної скарги був відкладений на 14.10.2008.

Судовою колегією запропоновано відповідачу представити суду документальне підтвердження дотримання приписів Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) щодо повернення власнику майна, яке описано відділом Державної виконавчої служби за актом, докази того, що позивач, забрала саме описане за актом майно та це саме вбачається з наданого суду відеозапису, а також докази, що цей відеозапис був зроблений санкціоновано, за участю відділу Державної виконавчої служби та що з цього відеозапису, вбачається, що позивачем, забрано своє майно, що описано за актом.

14.10.2008 відбулося судове засідання по справі № 18/496, у яке представник Державного казначейства у м. Рубіжне Луганської області вдруге не прибув, хоча належним чином судом інформований (поштове повідомлення № 3110 про вручення поштового повідомлення), про наявність поважної причини неприбуття до судового засідання або клопотання про відкладення розгляду справи суду не представив.

Третя особа по справі відзив на апеляційну скаргу суду не представила.

Згідно ст. 96 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду.

Письмовим доповненням № б/н від 01.10.2008 до відзиву на апеляційну скаргу по справі № 18/496 відповідач довів суду про своє непогодження з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі.

Позивачем письмово доведено суду, що приміщення колишнього магазину будівельних матеріалів, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться у власності підприємця ОСОБА_2

В цей час вказане приміщення орендує підприємець ОСОБА_4, де розташований меблевий магазин "Пирамида".

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене по справі рішення скасованню, оскільки викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми права з наступного.

При розгляді по суті заявлених позивачем у справі вимог місцевим господарським судом не досліджувалося питання дотримання відповідачем у справі приписів Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) щодо терміну зберігання майна, що описано за актом, а також ст. 19 Конституції України.

Предметом позову по даній справі є стягнення збитків, які спричинені неправомірними діями Державної виконавчої служби при виконанні рішення Рубіжанського міського суду Луганської області.

Вказаним судом загальної юрисдикції 23.04.2002 прийняте рішення, за яким підприємець ОСОБА_1 зобов'язана звільнити збудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яке позивач орендувала та використовувала під магазин.

Зазначене рішення міського суду Верховним судом України залишено без змін, набрало чинності, з чого судом виданий виконавчий лист № 2-404, що надійшов до Державної виконавчого органу м. Рубіжне, яким 26.03.2003 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Підприємцю ОСОБА_1 Державною виконавчою службою запропоновано до 03.04.2003 добровільно виконати рішення міського суду, що не було здійснено, попередження виконавчої служби залишені без реагування (від 15.04.2003, 17.04.2003): орендоване приміщення самостійно не було звільнено ОСОБА_1

24.04.2003 державним виконавцем у присутності продавця магазину ОСОБА_3, понятих і сина ОСОБА_1 проведені дії по примусовому виконанню рішення Рубіжанського міського суду у відсутності орендаря - ОСОБА_1, яка знаходилась у лікарні (а.с. 93, т.2), що не стало перешкодою для виконання рішення міського суду по примусовому звільненню приміщення та кореспондується з приписами ч. 3 ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 95, т.2).

Під час виконання згаданого рішення Державною виконавчою службою встановлено в орендованому ОСОБА_1 приміщенні належне їй майно.

Для забезпечення зберігання виявленого майна позивача державним виконавцем воно було описано, та передано на відповідальне зберігання під особистий підпис власнику приміщення -гр. ОСОБА_2, яким отримана копія акту опису, що зафіксовано в акті опису та арешту майна від 24.04.2003 (а.с. 11-16, т.1).

Безпосередньо гр.ОСОБА_2 письмово під власний підпис попереджений державним виконавцем про кримінально або матеріальну відповідність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного за актом майна (а.с.16, т.1).

Ніяких зауважень або заяв від осіб, що були присутніми під час опису майна, не надано.

Визначення найменування майна та його вартості проведено по наявній у продавця магазину ОСОБА_3 книзі обліку товару магазина.

09.06.2003 державним виконавцем Ткачук Ю.А. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактично повним виконанням рішення суду, відповідно до виконавчого документа (а.с.113, т.2.).

При цьому державним виконавцем не здійснені заходи щодо передачі майна його власникові від зберігача.

Дані обставини підтверджені матеріалами справи, оглянутими в судовому засіданні 23.09.2008 оригіналами документів виконавчого провадження по виконанню рішення суду м. Рубіжне від 23.04.2002, не спростовані відповідачем.

В судовому засіданні апеляційної інстанції досліджувалися питання -як сталося, що було закрито виконавче провадження без здійснення заходів щодо передачі майна від зберігача власнику -позивачеві по справі № 18/496, з чого описане за атом майно знаходиться на зберіганні більше ніж як три роки та не було повернуто позивачеві, незважаючи на її численні звернення, тобто з чого не повернуто власникові витребуване нею своє майно, що було описане та передано на зберігання гр. ОСОБА_2 (а.с. 112, 119, т.2, а.с.3 - 8 т.3).

Повноважними та компетентними представниками відповідачів у справі не надано суду обґрунтування стосовно невиконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) щодо терміну знаходження на зберіганні майна позивача, яке було описано, та наявності підстав для закриття виконавчого провадження без вирішення питання повернення описаного майна власникові.

Ствердження відповідача про те, що позивач забрав (вивіз) майно, що описано за актом від 24.04.2003 АА № 161019, судова колегія вважає суб'єктивним тлумаченням, яке не підтверджено належними доказами у розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогійна й заява про це ОСОБА_2 (а.с. 11, том 2).

В обґрунтування своїх доводів, що підприємець ОСОБА_1 після опису майна розпоряджалася, користувалася ним і вивезла з орендованого приміщення, відповідач посилається як на встановлений факт правоохоронним органом, визначений у мотивувальній частині постанови заступника прокурора м. Сєвєродонецька від 20.02.2004 про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 41-44, т.1).

Вказана постанова не може враховуватися судом як доказ, оскільки не є чинною, бо 29.11.2007 скасована постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області (а.с.31, т.2).

Наданий відповідачем і приєднаний за його клопотанням до матеріалів справи комп'ютерний диск з відеозаписом судовою колегією не може прийматися, як обґрунтування та доказ того, що позивач у справі забрав своє майно, що описано відповідачем за актом.

З оглянутого в судовому засіданні апеляційної інстанції відеозапису не вбачається конкретно за який період, яке майно, в якій кількості забрано позивачем, а також те що позивач забрав саме те майно, що зазначено в акті опису.

Ніяких документів, складених по всім подіям, які зафіксовані у представленому суду відеозапису, відповідачем суду не представлено, як і не доведено, що відеозапис зроблений санкціоновано, за участю відділу Державної виконавчої служби.

Незважаючи на запитання суду, відповідачем не надано пояснення, з чого не був присутнім представник відділу Державної виконавчої служби під час відеозапису та не було складено жодного документа щодо зафіксованого у відеозапису.

Інших доказів в обґрунтування своїх доводів відповідачем суду не представлено.

Таким чином, не доведено, згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, що позивачем у справі зламані двері приміщення магазину, зірвані пломби вивезено майно, що зазначено в акті опису або його повернення власникові зі зберігання, у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) термін, наявності в виконавчому провадженні відділу Державної виконавчої служби даних про повернення описаного майна його власникові та з якої причини вказане майно не повернуто підприємцю ОСОБА_1

Поза увагою судової колегії не залишається й те, що у виконавчому провадженні відсутня відмітка державного виконавця про вручення (надіслання) підприємцю ОСОБА_1 акту опису та арешту майна.

Докази укладення з гр.ОСОБА_2 договору про зберігання майна, понесення ним витрат за зберігання майна, відмови позивача від сплати витрат за зберігання майна, у зв'язку зі зберіганням майна, що описано за актом, відповідачем суду не представлені, як і не обґрунтовано -з чого позивач у справі - відділ Державної виконавчої служби називається боржником, хоча рішення міського суду було по немайновому спору.

З наведеного, судовою колегією зазначається, що посилання відповідача на несплату боржником (яким не є позивач) витрат за зберігання описаного майна, існування яких не підтверджується документально, є безпідставним.

Згідно ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний повно вчиняти виконавчі дії.

Державна виконавча служба несе відповідність за виконання виконавчих дій. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Державний виконавець при звільненні позивача з орендуємого ним приміщення, тобто при здійсненні виконавчих дій, має забезпечувати в установленому порядку зберігання виявленого майна, але не більш як три роки.

Для цього, державний виконавець провадить опис майна, зазначає його вартість та передає на відповідальне зберігання особі, яка призначена державним виконавцем охоронцем майна.

В рамках виконавчого провадження щодо звільнення підприємця ОСОБА_1 з приміщення, вказаного в виконавчому документі державним виконавчим органом здійсненні вказані заходи, але остаточно не вирішено питання щодо видання описаного майна власникові, тобто повернення описаного майна позивачеві.

При таких обставинах, не можна вважати, що фактично повно виконано рішення міського суду, під час виконання якого виявлено майно позивача по справі, яке було описано, передано на зберігання, але у подальшому Державною виконавчою службою фактично не видано власникові.

З такого, виконавче провадження не можна було закінчувати та виносити про це постанову.

Це питання мало бути з'ясованим у встановлений Законом термін, безпосередньо Державною виконавчою службою -відповідачем у справі.

Відділ Державної виконавчої служби не забезпечив повернення описаного майна його власникові, докази з цього суду не представив, а суб'єктивні припущення щодо вивезення цього майна позивачем належним чином суду не обґрунтовані.

Незабезпечення повернення описаного майна власникові, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань фахівцями Державної виконавчої служби, є противоправними діями відповідача.

Безпосередньо посадові особи відповідача не забезпечили дотримання законодавства України "Про виконавче провадження" та не спростували суду другої інстанції ці обставини.

Нарахування суми збитків -64500 грн. 00 коп. зроблено позивачем, виходячи з вартості майна, зазначеного відповідачем у акті опису та арешту майна АА №161019 від 24.04.2003.

Відповідачем у справі не заявлено суду заперечень проти наявності збитків і не представлений контррозрахунок їх суми, який витребувався судом апеляційної інстанції.

Судова колегія вважає, що відповідачем заподіяні збитки позивачу, у зв'язку з незабезпеченням видання описаного майна позивачу - власнику, наявністю елементів настання цивільної відповідальності (шкода, протиправність поведінки, причинний зв'язок між ними, вина).

Збитки, заподіяні відповідачем при здійснені виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

З такого, апеляційна скарга визнається судом другої інстанції обґрунтованою, оскаржене по справі рішення таким, що має бути скасованим, згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, за прийнятим новим рішенням позов у справі підлягає повному задоволенню.

Сума збитків -64500 грн. 00 коп. стягується з Державного бюджету України на користь позивача, а з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита, за інформаційне технічне забезпечення судового процесу, сплачені при поданні позову по справі та судові витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін, присутніх у судовому засіданні, по справі оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Рубіжне Луганської області від 30.07.2008 на рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2008 по справі № 18/496 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.07.2008 по справі 18/496 (суддя -Корнієнко В.В.) скасувати.

3. Позов задовільнити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -64500 грн. 00 коп. збитків.

5. Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції (вул..Леніна, 36-б, м.Рубіжне, Луганська область, 93000, код 25686346) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -645 грн. 00 коп. державного мита за позовною заявою, 118 грн. 00 коп. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 322 грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Луганський апеляційний господарський суд.