Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Городечної М.І.

суддів Юркевича М.В.

Кузя В.Л.

розглянувши апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"№ 06-6045 від 15.07.2008 року (вх. № 780 від 24.07.2008 року) та Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"№ 31/10-7943 від 04.07.2008 року (вх. № 781 від 24.07.2008 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2008 року

у справі № 4/986-22/149(4/1640-27/253)

за первісним позовом Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою відповідача від 31.05.2006 року № 08-4114

та зустрічний позов про визнання недійсним правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявами відповідача від 26.04.2006 року № 31/19-5230 на суму 4035869 грн., та від 26.05.2006 року № 31/19-6488 на суму 1085370,03 грн.

за участю представників сторін: від позивача по первісному позові –Працьовита С.М., довіреність від 29.12.2007 року № 209/10; від відповідача –Шиян М.В., довіреність від 09.02.2008 року № 06-2413.

Представникам сторін роз‘яснено права та обов‘язки передбачені ст. 20, 22, 28 ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.06.2008 року у справі № 4/986-22/149(4/1640-27/253) задоволено первісний позов Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз": визнано недійсним правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою відповідача від 31.05.2006 року № 08-4114, та зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз": визнано недійсними правочини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлені заявами відповідача від 26.04.2006 року № 31/19-5230 на суму 4035869 грн., та від 26.05.2006 року № 31/19-6488 на суму 1085370,03 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, обидві сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційній скарзі № 31/10-7943 від 04.07.2008 року (вх. № 781 від 24.07.2008 року) та доповненні до неї № 31/10-10136 від 04.09.2008 року (вх. № 5427 від 08.09.2008 року) Дочірня компанія "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(надалі –ДК) вважає дане рішення місцевого господарського суду Львівської області незаконним та необгрунтованим, посилаючись на те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права: статтей 6, 526, 599, 601, 602 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, неправильним застосуванням постанов Кабінету міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 (1729-2001-п) та НКРЄ від 12.07.2000 року № 759 (v0759227-00) , оскільки ні договорами, ні законом не встановлено прямої заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як укладення особами правочину, на що розповсюджується загальний принцип свободи договору, встановлений ст. 3 ЦК України. Просить рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2008 року у справі № 4/986-22/149(4/1640-27/253) скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким в позові ВАТ "Львівгаз"відмовити.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"(надалі – ВАТ) в апеляційній скарзі № 06-6045 від 15.07.2008 року (вх. № 780 від 24.07.2008 року) вважає, що є підстави передбачені п. 3 ст. 104 ГПК України для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення первісного позову, оскільки висновки суду щодо первісного позову не відповідають фактичним обставинам справи встановленим судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши викладені в апеляційній скарзі мотиви, заперечення другої сторони, матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

30.12.2005 року між ВАТ "Львівгаз" та ДК "Газ України" був укладений дог?овір про надання послуг з тран?спортування природного газу? № 06/05-1993. У 2006 році також було укладено? ряд договорів на постачання п?риродного газу.

У травні 2006 року ВАТ "Львівгаз" направило ДК "Газ України" заяву № 08-4114 від 31.05.2006 про зарахування зустрічних однорідних вимог по договору від 30.12.2005 р. № 06/05-1993 на суму 5121239,25 грн.

При цьому, ВАТ "Львівгаз" посилається на те, що направляючи ДК "Газ України" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2006 року № 08-4114 вчинив юридичну дію, спрямовану на припинення взаємних зобов"язань, шляхом зменшення власної кредиторської заборгованості за договором від 19.12.2005 року № 06/05-1878 та відповідно, зменшення заборгованості позивача за договором від 30.12.2005 року №? 06/05-1993 на суму 5121239,25 грн.

У 2006 році ВАТ "Львівгаз" отримав від ДК "Газ Україн?и" дві заяви про зар?ахування зустрічних однорід?них вимог, в яких відповідач за зустрічним позовом повідомляє про погашення зобов"язанн?я за договором від 30.12.2005 року № 06/05-1993 та від 31.01.2006 року № 06/06-76 на суму 5121239,25 грн., а саме: заяву від 26.04.2006 року № 31/19-5230 на суму 4035869,22 грн. та від 26.05.2006 року № 31/19-6488 на с?уму 1085370,03 грн.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що направляючи на його адресу заяви про зарахування зустрічних одно?рідних вимог відповідач за зустрічним позовом вчинив односторонній правочин спрямова?ний на припинення взаємних зо?бов"язань шляхом зменшення власної кредиторської заборгованості за договором від 30.12.2005 ро?ку № 06/05-1993 та відпові?дно зменшення дебіторської заборгованості ВАТ "Львівгаз" за договором від 31.01.2006 року № 06/06-76.

Не погоджуючись з зарахуваннями згідно вищенаведених заяв, обидві сторони оспорили право чини, оформлені даними заявами: ДК "Газ України"подано позов про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлений заявою відповідача від 31.05.2006 року № 08-4114, а ВАТ "Львівгаз"- про визнання недійсним правочинів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених заявами відповідача від 26.04.2006 року № 31/19-5230 на суму 4035869 грн., та від 26.05.2006 року № 31/19-6488 на суму 1085370,03 грн., в порядку ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК), посилаючись на порушення сторонами вимог ст. 601 цього ж Кодексу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вчиненні сторонами зарахування згідно заяв від 31.05.2006 року № 08-4114, від 26.04.2006 року № 31/19-5230, та від 26.05.2006 року № 31/19-6488, відповідно до положень ч. 3 ст. 202, ст. 601 ЦК України, є односторонніми правочинами, які можуть бути предметом судового розгляду на предмет їх відповідності вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Такими згідно ст. 203 ЦК України є слідуючі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 4 ЦК України передбачено, що актами цивільного законодавства також є постанови Кабінету міністрів України та акти інших органів державної влади, у випадках і межах встановлених Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про нафту й газ"передбачено, що Кабінет Міністрів України та інші уповноважені на це органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом, реалізують державну політику в нафтогазовій галузі та здійснюють управління нею.

Так, пунктом 13 П?орядку забезпечення спожива?чів природним газом, затвердж?еного постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729 (1729-2001-п) , передбачено, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплат?и грошима.

Порядок розрахунків за газ поставлений для споживачів врегульований постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики (надалі –НКРЄ) від 12.07.2000 року № 759 (v0759227-00) "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на п?оточні рахунки зі спеціальни?м режимом використання газоп?остачальних підприємств" (назва в редакції постанови НКРЕ від 30.09.2005 року № 860, надалі Алгоритм).

Зокрема, Алгоритмом визначено та встановлено послідовність дій власників природного газу, газотранспортних, газорозподільчих, газопостачальних підприємств та банків, що їх обслуговують, при над?ходженні коштів на поточні ра?хунки зі спеціальним режимом? використання за використани?й природний газ від усіх катег?орій споживачів (п.1.1 Алгоритму).

Відповідно до п. 7 додатку № 1 до наказу НАК "Нафтогаз України" від 30 грудня 2005 року № 762, кошти від пр?оведення централізованих ро?зрахунків за природний газ, по?ставлений через ДК "Газ України" (з урахуванням тарифу на транспортування природного газу розподільними, магістральними газопроводами та газопроводами газодобувних підприємств), в частині фін?ансування пільг та субсидій н?аселенню, а також бюджетних ус?танов та організацій з рахунк?ів підприємств, що здійснюють? постачання та розп?оділ природного газу розподі?ляються на підставі щомісячн?ого розподілу, затвердженого? НАК "Нафтобаз України", на три п?отоки, зокрема Дочірною Компа?нією "Газ України" на рахунки, відкриті в Державному казначействі України, в частині розрахунків підприємств, що здійснюють постачання т?а розподіл природного газу за? договорами купівлі-продажу г?азу для власних потреб, нормат?ивних втрат або виробничо-тех?нологічних витрат (у разі відс?утності заборгованості за за?значеними договорами в части?ні погашення заборгованості? за договорами купівлі-продаж?у газу, яка склалася на 01.01.2006 року, в першу чергу отриманого для власних потреб, нормованих втрат або виробничо-технологічних витрат, в разі нестачі – заборгованості, з?а якою минає строк позовної да?вності за рахунок належної пі?дприємствам, що здійснюють по?стачання та розподіл природн?ого газу частки вартості посл?уг з розподілу природного газ?у в сумі отриманих централізо?ваних коштів

За наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні укладеними між сторонами договорами, ні чинним законодавством України не передбачено можливість розрахунків між сторонами способом зарахування однорідних вимог, а в імперативному порядку встановлено, що розрахунки здійснюються лише шл?яхом перерахування грошових? коштів на розрахункові рахун?ки сторін.

Таким чином, оспорені правочини є такими, що суперечать вищенаведеним актам цивільного законодавства, а тому підставно визнані судом першої інстанції недійсними.

Враховуючи вищенаведене, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2008 року у справі № 4/986-22/149(4/1640-27/253) є законним і обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України віднести на рахунок апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-

1. Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"та Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.06.2008 року у справі № 4/986-22/149(4/1640-27/253) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.