173-201-3268 Про визнання недійсними рішень ДШ - Текст документа

Рішенням арбітражного суду Одеської області /суддя С.В.Владимиренко/ від 20.06.2001 позов задоволене з посиланням на те, що відповідач не подав доказів про здійснення позивачем бартерних операцій.

Одеський апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Біляївському районі Одеської області, постановою від 10.10.2001 вказане рішення залишив без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями, ДШ у Біляївсь-кому районі Одеської області подано касаційну скаргу, в якій ДПІ просить згадані рішення суду скасувати і в позові відмовити.

На думку скаржника при прийнятті спірних рішень судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник звертає увагу на ту обставину, що він подавав в арбітражний суд Одеської області і в Одеський апеляційний господарський суд клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розслідування кримінальної справи, порушеної по факту ухилення посадовими особами позивача від сплати податків, і що в клопотанні повідомлялося про те, що з метою нерозголошення таємниці слідства відповідач не може надати усі докази, які мають значення для прийняття рішення у цій справі.

Скаржник звертає увагу також на ту обставину, що судами не дана юридична оцінка листу позивача до ЗАТ “Одесацемент” від 22.03.2000 № 17 та накладним від 30.04.2001 № 29, від 31.05.2000 № 29 та від 30.06.2000 № 35, які, на думку скаржника, свідчать про здійснення позивачем бартерних операцій.

Крім того, скаржник стверджує, що позивачем та судами взаємороз рахунки позивача з ЗАТ “Одесацемент”, які відображені самим позивачем уподаткових деклараціях, визнані бартерними операціями, а такі ж розрахунки, які не відображені позивачем у податкових деклараціях, не визнані як бартерні операції.

і Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України 7 В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області здійснена перевірка приватного підприємства “Железнодорожньш цех” з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ЗАТ “Одесацемент“ та ТОВ “Харрісонс-Транс-Сервіс” за період з 01.01.2000 по 01.01.2000.; За наслідками перевірки складено акт від 14.03.2001 № 436/26, яким підприємству донараховане податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі акта перевірки начальником ДШ у Біляївському районі Одеської області 16.03.2001 прийняті рішення про стягнення до бюджету донарахованих сум та застосовані відповідні фінансові санкції.

З прийнятими начальником ДНІ рішеннями підприємство не погоди лось і у зв'язку з цим до суду подана позовна заява про визнання рішень ДШ недійсними.

У відзиві на позовну заяву ДНІ не визнано позов і на доказ своїх заперечень до суду подано документи, у тому числі ксерокопію листа приватного підприємства від 12.10.99 № 76 та від 22.03.2000 № 17 /а.с.163, один аркуш на лицевій стороні, інший на зворотній стороні/ та ксерокопії податкових накладних на відпуск матеріалів /а.с. 107-120/.

Як вбачається з рішення та постанови суду, суд не дав юридичну оцінку вказаним доказам і, відповідно, не навів доводи, за якими ці докази відхилені, що є порушенням вимог п. З ст. 84 та п. 7 ст. 105 ГПК України (1798-12) .

Крім того, судами не наведені доводи, за якими були відхилені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України (1798-12) письмові докази подаються сторонами до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В даному випадку сторони порушили вказані вимоги, оскільки ними до суду подані ксерокопії доказів.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог вказаної статті та вимог статей 36-40, 43 ГПК України (1798-12) суд зобов'язаний був витребувати у сторін письмові докази, що оформлені належним чином. Тобто, в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду /ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) /.

У касаційній інстанції скарга /подання/ розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням /ч. І ст. 111-5 ГПК України (1798-12) /.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене, рішення арбітражного суду Одеської області від 20.06.2001 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2001 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд в господарський суд Одеської області в іншому складі суддів.

Керуючись ст.ст. 32-43, п. З ст. 84, п. 7 ст. 105, ст.ст. 111-5, ст. 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Скасувати рішення арбітражного суду Одеської області від 20.06.2001 у справі № 17-3-23/01-3268 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2001 № 5-3-7/01-518, а справу передати на новий розгляд в господарський суд Одеської області в іншому складі суддів.