7/6-08 Про визнання недійсними договорів позики, застави, актів про звернення стягнення на заставлене майно та спонукання до повернення майна - 29.09.2008 Прийняття

- визнано недійсними: договір позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року, укладений між ТОВ "Укрєврогаз" та ВАТ "Южнерудпром"; договір застави майна № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року із додатком № 1 на суму 1070000 грн., укладений між ТОВ "Укрєврогаз" та ВАТ "Южнерудпром"; акт про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року із додатком № 1, укладений 07 квітня 2004 року між ТОВ "Укрєврогаз" та ВАТ "Южнерудпром"; в цілому договір застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року на суму 50000 грн., укладений між ТОВ "Укрєврогаз" та ВАТ "Южнерудпром"; акт про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року із додатком № 1, укладений 07 квітня 2004 року між ТОВ "Укрєврогаз" та ВАТ "Южнерудпром"; договір № SP 34/03 від 30 квітня 2004 року на суму 1120000 грн., укладений між ТОВ "Укрєврогаз" та ТОВ "Южнерудпром"; договір купівлі-продажу № КП 01/09 від 01 вересня 2004 року про продаж техніки, автотранспорту, комунікацій на суму 22563,18 грн. згідно з актом прийому-передачі від 06 вересня 2008 року, укладений між ТОВ "Южнерудпром" та ТОВ "Рибальський кар'єр", в частині відчуження за названим договором А/маш КРАЗ-6510 65-13 (вартістю без ПДВ 6827,59 грн.);

- щодо решти договору купівлі-продажу № КП 01/09 від 01 вересня 2004 року в задоволенні позовних про визнання його недійсним відмовлено;

- зобов'язано ТОВ "Рибальський кар'єр" повернути позивачу ВАТ "Южнерудпром" безпідставно отримане майно, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Томська, 283, - за переліком;

- відмовлено в позові в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № SP 47/09 від 10 травня 2004 року на суму 1020000 грн., укладеного між ТОВ "Укрєврогаз" та ТОВ "Южнерудпром";

- відмовлено в позові в частині позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ "Рибальський кар'єр" повернути ВАТ "Южнерудпром" майно: Модем Zухе1 Duo (1 од.), внутрішній зв'язок (1 од.), кондиціонер LG (1 од.), монітор LG (1 од.), перфоратор ПР-27В (1 од.), системний блок (1 од.), кігті монтерські ЛМ-2 (1 од.), лази монтерські ЛМ-ЗМ (1 од.);

- решту позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Рибальський кар'єр" повернути ВАТ "Южнерудпром" майно залишено без розгляду;

- залишено без розгляду позов в частині позовних вимог визнати недійсним договір купівлі-продажу КП 01/04 від 23 червня 2004 року виробничого та допоміжного обладнання, а також автотранспортних засобів на суму 2107494 грн., укладеного між ТОВ "Южнерудпром" та ТОВ "Рибальський кар'єр";

- стягнуто з ТОВ "Укрєврогаз" та ТОВ "Рибальський кар'єр" з кожного окремо на користь ВАТ "Южнерудпром" по 28,33 грн. витрат по сплаті державного мита та по 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невідповідності визнаних недійсними договорів та актів вимогам закону, перевищення органами управління позивача при здійсненні дій по їх укладанню та виконанню визначених законом та установчими документами повноважень, невідповідності укладених правочинів волі позивача. У зв'язку з визнанням правочинів недійсними та неправомірним утриманням відповідачем-2 майна позивача судом прийнято рішення про повернення вказаного майна, як безпідставно отриманого. При відмові в задоволенні решти позовних вимог судом зазначено про їх недоведеність. Залишаючи без розгляду позов в частині вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23 червня 2004 року від КП 01/04 та зобов'язання ТОВ "Рибальський кар'єр" повернути ВАТ "Южнерудпром" іншого майна, судом вказано про ненадання позивачем витребуваних матеріалів на підтвердження цих вимог. Щодо відповідача-1 -ТОВ "Промтехніка" провадження у справі припинено на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач-2 -ТОВ "Рибальський кар'єр", звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність визнаних судом встановленими обставин справи, невідповідність викладених в рішенні висновків об станам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в цілому.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що:

- господарським судом першої інстанції порушено принципи диспозитивності та змагальності господарського процесу, оскільки позивачем при обґрунтуванні позову не порушувалось питання про правомірність призначення Смирнова О.К. виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром", тому при його розгляді вийшов за межі позовних вимог;

- рішення спостережної ради про призначення Смирнова О.К виконуючим обов'язки голови правління прийняте у межах компетенції спостережної ради та відповідає вимогам закону та положень локальних актів товариства;

- виходячи з положень п.п.8.8 та 8.16 Статуту ВАТ "Южнерудпром" до компетенції правління віднесено укладення договорів тільки на суму, що не перевищує еквівалент 7000 доларів США, а тому право на укладення договорів на більшу суму належить голові правління за умови погодження відповідного договору спостережною радою товариства;

- ні законодавство, ні Статут позивача не передбачають форму погодження спостережною радою договорів, залишаючи це питання на розсуд спостережної ради, тому висновок суду про неналежну реалізацію повноважень спостережною радою у зв'язку з відсутністю у протоколі її засідання умов договорів позики є безпідставним;

- Статут ВАТ "Южнерудпром" не містить положень щодо обов'язкового погодження загальними зборами правочинів, що укладаються правлінням, та не містить посилання на суми договорів, які підлягають затвердженню загальними зборами. Статутом товариства до компетенції загальних зборів акціонерів не віднесено погодження правочинів, що перевищують певну суму, тому, відповідно, отримання згоди загальних зборів для укладення договору позики Fin 02/03 від 29 січня 2004 року не вимагалося. З урахуванням зазначеного відповідач-2 вважає помилковим посилання господарського суду в рішенні на ст. 98 ЦК України;

- господарським судом порушено вимоги ст. 35 ГПК України та неправомірно відхилено посилання відповідача на рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 10 грудня 2004 року, яким встановлено факт належного уповноваження Смирнова О.К. на укладення оспорюваних договорів;

- суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що за оспорюваними договорами відбулося відчуження більше ніж 50% відсотків майна позивача, оскільки договори позики Fin 01/03 на загальну суму з урахуванням додаткової угоди 1038200 грн., Fin 03/03 на загальну суму з урахуванням додаткових угод 1200349,40 грн., що разом складає 2238549,40 грн., відчуження майна взагалі не передбачали. У рахунок погашення позики було відчужено майна на суму 1070000 грн., а загальна вартість відчуженого майна рахунок погашення позики за договором Fin 02/03 склала 1014000 грн. Зазначена судом в рішенні сума вартості відчуженого майна у розмірі 5297272 грн. є необґрунтованою;

- суд першої інстанції помилково послався на акти опису й арешту майна від 11 грудня 2003 року та від 21 вересня 2000 року, оскільки на момент звернення стягнення на заставлене майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження на заставлене майно зареєстровані не були, тому усі наступні власники цього майна були добросовісними набувачами;

- судом помилково одночасно застосовані правила про визнання правочинів недійсними (ст.216 ЦК) та положення щодо повернення майна отриманого чи збереженого без правової підстави (ст.1212 ЦК) та про повернення майна з чужого незаконного володіння (ст.388 ЦК), оскільки витребування майна з чужого незаконного володіння можлива тільки шляхом пред'явлення позову за ст.ст.387-388 ЦК, а віндикація майна у цьому випадку не є наслідком визнання угоди недійсною та не пов'язана з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідач-3 -ТОВ "Укрєврогаз" апеляційну скаргу підтримав повністю за викладеними в ній обставинами. У поданому відзиві зазначає про ненадання сторонами оригіналів оспорюваних документів, а також вказує, що укладення договорів на суму, що перевищує 7000 доларів США є компетенцією спостережної ради, а не правління. Відповідач посилається на недоведеність факту відчуження за оспорюваними правочинами майна на суму більше 50% майна товариства та неправомірність застосування судом положень ст. 98 ЦК України. Крім цього, відповідач зазначає про порушення положень ст. 388 ЦК України та ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Позивач -ВАТ "Южнерудпром", проти апеляційної скарги заперечує, викладені в ній доводи вважає необґрунтованими, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У поданому відзиві зазначає, що в заяві про уточнення позовних вимог ним викладались обставини щодо відсутності у Смирнова О.К повноважень на укладення спірних угод, а розгляд вказаних питань судом свідчить лише про повноту та всебічність дослідження судом обставин справи. Позивач зазначає, що обрання виконуючого обов'язки голови правління не входить до компетенції спостережної рад и, а також вказує про неправомірність обрання спостережною радою виконуючого обов'язки голови правління при наявності легітимно обраного голови правління товариства, оминаючи загальні збори акціонерів. З посиланням на п.п.8.8, 8.13, 8.16 Статуту позивач зазначає про невірність тверджень відповідача-2 про, те, що угоди на суму більше 7000 доларів США мають укладатися головою правління за погодження з спостережною радою, оскільки до компетенції спостережної ради відноситься погодження договорів на суму, що перевищують 7000 доларів США, щодо яких є певне легітимне рішення колегіального органу -правління. Основою діяльності спостережної ради є контроль за виконавчим органом, а не виконання його функцій. Також позивач зазначає про обов'язковість застосування положень ч.2 ст. 98 ЦК України та недопустимість обмеження повноважень загальних зборів. Позивач вважає доведеним факт відчуження майна без згоди загальних зборів у розмірі більш, ніж 50%, оскільки товариством втрачено право власності на майно, ринкова вартість якого, згідно Звіту про оцінку основних засобів ВАТ "Южнерудпром", виконаного ТОВ Консалтинговим центром "Алеана" від 10 листопада 2003 року, становить 5297272 грн. також вказує, що положення глави 83 ЦК України (435-15) (ст. 1212) застосовується до всіх вимог про повернення безпідставного збагачення незалежно від підстав їх виникнення, в тому числі це стосується наслідків недійсності правочинів.

Відповідач-1 -ТОВ "Промтехніка", відзив на апеляційну скаргу не надав, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином /а.с.88 т.7/. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача-1.

В порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви з 10 вересня 2008 року до 24 вересня 2008 року та до 29 вересня 2008 року

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 січня 2004 року між відповідачем-3 ТОВ "Укрєврогаз" (позикодавець) та ВАТ позивачем "Южнерудпром" (позичальник) укладений договорі позики № Fin 01/03, згідно умов п.п.1.1 та 1.2 якого відповідач-2 надає позивачу зворотну фінансову допомогу на безвідсотковій основі на загальну суму 1034000 грн. без ПДВ, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти через сім днів з моменту зарахування суми позики на розрахунковий рахунок позичальника.

02 лютого 2004 року сторонами підписано додаткову угоду до договору позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року, згідно якої позикодавець додатково надає позичальнику зворотну фінансову допомогу в сумі 4200 грн. без ПДВ, а позичальник зобов'язується повернути позичені кошти в термін не пізніше 05 лютого 2004 року.

Таким чином, узгоджена сторонами загальна сума позики за договором № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року становить 1038200 грн.

На підставі вказаного договору позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року відповідач-3 перерахував позивачу 29 січня 2004 року грошові кошти в сумі 1034000 грн.; інших доказів в підтвердження перерахування коштів в матеріалах справи відсутні.

03 лютого 2004 року відповідачем-3 ТОВ "Укрєврогаз" (заставодержатель) та позивачем ВАТ "Южнерудпром" (заставодавець) укладений договір застави майна № Fin 03/03-2004. Згідно п.1.1 цей договір забезпечує вимоги застводержателя, що випливають з договору позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року (а також усіх додаткових угод до нього), за умовами якого заставодавець (ВАТ "Южнерудпром") зобов'язався повернути заставодержателю ТОВ "Укрєврогаз" позику у розмірі 1034 000 грн. в строк протягом семи днів після отримання суми позики, а також сплатити неустойку (пеню, штрафи) і відшкодувати всі збитки, понесені внаслідок невиконання заставодавцем умов договору позики.

Згідно п.1.3 договору застави від 03 лютого 2004 року № Fin 03/03-2004 предметом застави є основні фонди, що належать заставодавцю: виробниче та допоміжне обладнання, а також автотранспортні засоби, перелічені в додатку № 1 до цього договору.

Додаток № 1 до договору містить перелік майна, переданого в заставу, в кількості 252 од. ринковою вартістю 3102258 грн.

Пункт 1.5 договору застави містить посилання на Звіт про оцінку основних засобів підприємства ВАТ "Южнерудпром", складений незалежним експертом -Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтинговий центр "Алеана" 10 листопада 2003 року, відповідно до якого вартість заставленого майна складає 3102258 грн.

Згідно п.1.6 договору застави від 03 лютого 2004 року № Fin 03/03-2004 сторони оцінили майно, що передається в заставу, на суму 1070000 грн.

07 квітня 2004 року, як сторони за договором застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, ТОВ "Укрєврогаз" (заставодержатель) та ВАТ "Южнерудпром" (заставодавець) склали Акт про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, згідно якого:

- на день підписання цього Акту заставодавець не виконав зобов'язання по поверненню позики, передбаченого договором позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року, в забезпечення якого між сторонами був укладений договір застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року;

- виходячи з нижченаведеного і з пункту 2.1.8 договору застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року заставодержатель набув право звернути стягнення на майно, що було заставлено за договором застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року;

- відповідно до розділу 5 "Порядок звернення стягнення на майно та його реалізації"

заставодавець та заставодержатель досягли згоди щодо звернення стягнення на майно і визначили наступний спосіб звернення стягнення;

- заставодавець передає, а заставодержатель приймає у власність виробниче та допоміжне обладнання, а також автотранспортні засоби відповідну до переліку об'єктів майна, що є додатком № 1 до цього акту;

- сторони визначили, що заставодавець передає, а заставодержатель приймає виробниче та допоміжне обладнання, а також автотранспортні засоби загальною вартістю 1070000 грн. Із зазначеної вартості майна заставодержатель задовольняє свої вимоги щодо повернення суми основного боргу 1034000 грн. та стягнення пені за несвоєчасне повернення позики в сумі 36000 грн.;

- з моменту підписання цього Акту обома сторонами заставодавець втрачає право власності на майно, перелічене в додатку до цього Акту і, відповідно, втрачає право розпорядження цим майном.

Додатком до вказаного Акту є перелік об'єктів майна, який відповідає переліку майна, переданого в заставу за договором застави № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року. Всього загальна вартість майна згідно з Актом про звернення стягнення на заставлене майно становить 1070000 грн.

07 квітня 2004 року ВАТ "Южнерудпром" та ТОВ "Укрєврогаз" складений Акт приймання-передачі згідно Акту про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, за яким позивач передав відповідачу-3 у власність виробниче та допоміжне обладнання, а також автотранспортні засоби. Перелік цього майна відповідає переліку майна, переданого в заставу за договором застави № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року, та переліку майна згідно додатку до Акту від 07 квітня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004року.

Крім цього, 29 січня 2004 року між позивачем ВАТ Южнерудпром" та відповідачем-3 ТОВ "Укрєврогаз" також укладено договір позики № Fin 02/03 на суму 1086000 грн. В подальшому, за додатковими угодами від 02 лютого 2004 року, 06 лютого 2004 року, 02 березня 2004 року, 23 березня 2004 року, 24 березня 2004 року та 05 квітня 2004 року, відповідач-3 ТОВ "Укрєврогаз" зобов'язався надати позивачу ВАТ "Южнерудпром" зворотну фінансову допомогу на безвідсотковій основі в загальній сумі 1200349,40 грн. з кінцевим строком повернення 05 травня 2004 року.

09 лютого 2004 року відповідачем-3 ТОВ "Укрєврогаз" (заставодержатель) та позивачем ВАТ "Южнерудпром" (заставодавець) укладений договір застави майна № Fin 05/03-2004, яким частково забезпечили вимоги заставодержателя, що випливають з договору позики № Fin 02/03 від 29 січня 2004 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого ВАТ "Южнерудпром" зобов'язалося повернути ТОВ "Укрєврогаз" позику у розмірі 1086000 грн. в строк, обумовлений умовами договору позики, а також сплатити неустойку (пеню, штрафи) і відшкодувати всі збитки, понесені внаслідок невиконання заставодавцем умов договору позики.

Згідно п.1.3 договору застави № Fin 05/03-2004 предметом застави є технологічне обладнання, що належать заставодавцю, перелічене в додатку № 1 до цього договору. Додаток № 1 до договору застави № Fin 05/03-2004 містить перелік майна, переданого в заставу: вантажний автомобіль БелАЗ-7522, номер кузову 552200, номер двигуна 1303114, номерний знак 77-85 ДП; вантажний автомобіль БелАЗ-7522, номер кузову 0007352, номер двигуна 14452, номерний знак 77-86 ДП. Сторонами оцінено вказане майно на суму 50000 грн. (п.1.4 договору).

07 квітня 2004 року, як сторони за договором застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року, ТОВ "Укрєврогаз" (заставодержатель) та ВАТ "Южнерудпром" (заставодавець) склали Акт про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року, в якому зазначили:

- на день підписання цього Акту заставодавець не виконав зобов'язання по поверненню

позики, передбаченого договором позики № Fin 02/03 від 29 січня 2004 року, в часткове забезпечення якого між сторонами був укладений договір застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року;

- виходячи з нижченаведеного і з пункту 2.1.8 договору застави майна № Fin 05/03-2004

від 09 лютого 2004 року заставодержатель набув право звернути стягнення на майно, що було заставлено за договором застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року;

- відповідно до розділу 5 "Порядок звернення стягнення на майно та його реалізації" заставодавець та заставодержатель досягли згоди щодо звернення стягнення на майно і

визначили наступний спосіб звернення стягнення;

- заставодавець передає, а заставодержатель приймає у власність технологічні автотранспортні засоби відповідну до додатку № 1 до цього акту;

- сторони визначили, що заставодавець передає, а заставодержатель приймає технологічні автотранспортні засоби загальною вартістю 50000 грн. Із зазначеної вартості майна заставодержатель задовольняє свої вимоги щодо часткового повернення суми основного боргу в сумі 50000 грн.

Додатком № 1 до Акту про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року є перелік об'єктів майна (вантажних автомобілів), який відповідає переліку майна, переданого в заставу за договором застави № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року. Вартість майна згідно з Актом складає 50000 грн.

07 квітня 2004 року ВАТ "Южнерудпром" та ТОВ "Укрєврогаз" склали Акт приймання-передачі, згідно якого позивач передав відповідачу-3, а останній прийняв у власність виробниче та допоміжне обладнання, а також автотранспортні засоби загальною вартістю без ПДВ 41666,67 грн., а з урахуванням ПДВ - 50000 грн.

30 квітня 2004 року між ТОВ "Укрєврогаз" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Южнерудпром" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 34/03 (SP34/03) обладнання, переліченого в специфікації № 1, що є невід'ємною частиною договору, вартістю з урахуванням ПДВ 1120000 грн.

Специфікація до вказаного договору купівлі-продажу від 30 квітня 2004 року № SP34/03 містить перелік майна у кількості 254 од., яке є виключно майном, отриманим відповідачем-3 ТОВ "Укрєврогаз" від позивача ВАТ "Южнерудпром" за Актом від 07 квітня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року та Актом від 07 квітня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року. Майно згідно договору № SР 34/03 від 30 квітня 2004 року передано за актом від 30 квітня 2004 року.

Таким чином, майно, яке було предметом застави за оспорюваними договорами застави № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року та № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року повністю перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южнерудпром".

10 травня 2004 року ТОВ "Укрєврогаз" (продавець) та ТОВ "Южнерудпром" (покупець) уклали договір купівлі-продажу № SР 47/09 про продаж товару на загальну суму з урахуванням ПДВ 1020000 грн. Згідно видаткової накладної № РН-0000005 від 12 травня 2004 року та акту приймання-передачі від 12 травня 2004 року перелічене в договорі майно перейшло від ТОВ "Укрєврогаз" до ТОВ "Южнерудпром".

Додатковою угодою від 11 червня 2004 року до договору купівлі-продажу № SР 47/09 сторони домовилися про те, що покупець (ТОВ "Южнерудпром") в частковий розрахунок за поставлене продавцем (ТОВ "Укрєврогаз") обладнання передає продавцю промислове обладнання загальною вартістю з урахуванням ПДВ 131868,40 грн. Згідно специфікації до названої додаткової угоди предметом передачі від покупця до продавця було промислове обладнання в кількості 139 од., яке за найменуваннями відповідає майну, вказаному в Акті про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, Акті приймання-передачі згідно Акту про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, договорі № SР 34/03 від 30 квітня 2004 року та Акті від 30 квітня 2004 року приймання-передачі згідно договору № SР 34/03 від 30 квітня 2004 року. Передача обладнання від покупця до продавця підтверджується видатковою накладною № ЛНА-000001 від 11 червня 2004 року.

01 вересня 2004 року ТОВ "Южнерудпром" (продавець) та відповідачем-2 -ТОВ "Рибальський кар'єр" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № КП 01/09, згідно умов якого покупець зобов'язався передати у власність відповідача-2 товар, номенклатура, ціна та кількість якого встановлюються у додатках до договору з загальною сумою договору 22563,18 грн. Майно за цим договором передано відповідачу-2 ТОВ "Рибальський кар'єр" за Актом приймання-передачі від 06 вересня 2004 року, в тому числі А/маш КРАЗ-6510 65-13, яка значилася в переліку заставленого майна до договору застави № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року, Акті про звернення стягнення на заставлене майно від 07 квітня 2004 року відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року та Акті приймання-передачі від 07 квітня 2004 року згідно Акту про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, специфікації та акті приймання-передачі до договору № SР 34/03.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про визнання оспорюваних правочинів -договору позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року, договору застави майна № Fin 03/03-2004 від 03 лютого 2004 року із додатком № 1 на суму 1070000 грн., акту від 07 квітня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави майна № Fin 03/03-2004 від 29 січня 2004 року, договору застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року, акту від 07 квітня 2004 року про звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави майна № Fin 05/03-2004 від 09 лютого 2004 року, -недійсними.

Як зазначено у вищевказаних договорах, вони укладені від імені ВАТ "Южнерудпром" виконуючим обов'язки голови правління товариства Смирновим О.К., який діяв на підставі протоколу спільного засідання спостережної ради та правління ВАТ "Южнерудпром" від 06 листопада 2003 року № 1.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу № 7 від 06 листопада 2003 року засідання спостережної ради ВАТ "Южнерудпром" тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром" призначено Смирнова Олександра Костянтиновича, якому доручено виконувати всі без винятку функціональні обов'язки голови правління з правами, передбаченими пунктом 8.16 Статуту ВАТ "Южнерудпром".

Також, згідно протоколу № 1 від 06 листопада 2003 року спільного засідання спостережної ради та правління ВАТ "Южнерудпром" в складі заступника голови правління та шести членів тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром" призначено Смирнова Олександра Костянтиновича, якому доручено виконувати всі без винятку функціональні обов'язки голови правління з правами, передбаченими пунктом 8.16 статуту ВАТ "Южнерудпром".

Як встановлено п.8.12 Статуту ВАТ "Южнерудпром", затвердженого установчими зборами акціонерів товариства, протокол від 30 вересня 1999 року № 1, зареєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської ради 15 жовтня 1999 року, реєстраційна справа № 04052092Ю0010785, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління, яке очолює голова, затверджений загальними зборами акціонерів терміном на три роки.

Також, згідно п.4.1 Положення про правління ВАТ "Южнерудпром", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Южнерудпром", протокол від 30 вересня 1999 року № 1, голова правління товариства обирається загальними зборами ак ціонерів на термін три роки.

Відповідно до п.2.4 вказаного Положення правління обирається загальними зборами акціонерів як із числа акціонерів, так і не з числа акціонерів у кількості 9 осіб терміном на один рік. Функція для обрання правління може бути делегована загальними зборами акціонерів спостережній раді товариства.

Згідно п.п.8.8, 8.13 Статуту ВАТ "Южнерудпром" рішенням загальних зборів акціонерів на спостережну раду, правління може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів товариства.

Проте, як вірно зазначено господарським судом, загальними зборами акціонерів ВАТ "Южнерудпром" відповідного рішення щодо делегування іншим органам товариства повноважень по обранню, затвердженню голови правління або тимчасово виконуючого обов'язки голови правління не приймалося.

Положення про правління передбачає, що спостережна рада може обрати

виконувача обов'язків члена правління, який обирається із складу кандидатів, передбачених п.3.9 цього Положення, і працює у складі правління лише до проведення

загальних зборів акціонерів.

При цьому, відповідними повноваженнями щодо обрання виконуючого обов'язки голови правління спостережна рада не наділена.

Судова колегія визнає безпідставними твердження відповідача-2 в апеляційній скарзі про правомірність призначення спостережною радою виконуючого обов'язки голови правління товариства з посиланням на єдиний порядок обрання членів правління та голови правління.

Пунктом 2.5 Положення про правління ВАТ "Южнерудпром" визначений склад правління, до якого входять: а) голова правління, б) заступник голови правління, в) члени правління, г) секретар правління.

Дійсно, голова правління є членом правління, проте його не можна прирівнювати до члена правління, оскільки як законодавством, так і локальними актами ВАТ "Южнерудпром", встановлюються особливості правового статусу голови правління, в тому числі процедури його призначення (обрання).

Так, положенням про правління ВАТ "Южнерудпром" встановлені окремі порядки обрання членів правління і голови правління, а саме, член правління (кандидат у члени правління) вважається таким, якщо за нього проголосували акціонери або їх представники, що беруть участь у зборах та володіють у сукупності більше, ніж 50 % голосів; якщо зазначену кількість голосів набрала більша кількість осіб, ніж це передбачено п.2.4 цього Положення, обраними вважаються перші 9 осіб, які набрали більше голосів, аніж інші. Наступні за ними дві особи вважаються обраними кандидатами в члени Правління (п.3.7 Положення). Голова ж правління вважається обраним, якщо за нього проголосували акціонери або їх представники, що беруть участь у зборах, які володіють у сукупності більше, ніж 50 % голосів (п.п.4.6, 4.7 Положення).

Отже, голова правління може обиратись виключно загальними зборами товариства, а обрання виконуючого обов'язки голови правління ні законом, ні локальними актами ВАТ "Южнерудпром", не передбачено і, взагалі, не допускається.

При цьому судова колегія відхиляє, як неспроможні, посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі щодо паралізування або припинення діяльності підприємства у випадку неможливості виконання головою правління своїх обов'язків, оскільки керівництво поточною діяльністю товариства здійснює правління, як виконавчий орган (ст. 161 ЦК України, п.8.12 Статуту ВАТ "Южнерудпром"), а не особисто і виключно голова правління. Статутом та Положенням про правління визначені компетенція правління, організаційна форма його роботи, порядок проведення засідань та прийняття ним рішень, як колегіальним органом, що не виключає можливості вирішення правлінням поточних питань товариства до проведення зборів акціонерів та обрання нового голови правління.

Також, судова колегія вважає за необхідне врахувати, що загальними зборами акціонерів ВАТ "Южнерудпром" рішення про припинення повноважень раніше обраного голови правління, як того вимагає п.4.8 Положення, не приймалось.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про те, що призначення за наявності обраного голови правління на засіданні спостережної ради та на спільному засіданні спостережної ради та правління виконуючого обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром" Смирнова О.К. та доручення останньому виконувати всі без винятку функціональні обов'язки голови правління, суперечить положенням діючого законодавства, Статуту та Положення про правління ВАТ "Южнерудпром" і є неправомірним.

Як передбачено п.8.16 Статуту ВАТ "Южнерудпром", голова правління укладає договори, контракти, угоди і здійснює інші юридичні угоди від імені товариства, розпоряджається майном і коштами товариства згідно з правами, наданими йому статутом та Положенням про правління. Відповідно до п.5.1 Положення про правління голова правління має право розпоряджатися коштами та майном товариства в межах, визначених статутом товариства, рішеннями загальних зборів акціонерів та спостережної ради.

Згідно п.5.3 Положення правління вирішує усі питання поточної діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та спостережної ради. Згідно п.8.13 Статуту до компетенції правління належить укладення договорів на суму, що не перевищує еквівалент 7 000 доларів США за курсом НБУ на день складання договору.

Також, як визначено в п.5.5 Положення про правління, до компетенції правління належить укладання договорів (угод) на суму, що не перевищує еквівалент 7000 доларів США за курсом НБУ на день укладення договорів, прийняття рішень щодо отримання довгострокових позик.

Компетенція спостережної ради визначена в п.8.8 Статуту, зокрема, до повноважень спостережної ради віднесено погодження договорів на суму, що перевищує еквівалент 7000 доларів США за курсом НБУ на день погодження зазначеного договору.

Виходячи із вищенаведених положень Статуту, Положення про правління ВАТ "Южнерудпром", рішення про укладання договорів (угод) на суму до 7000 доларів США приймається правлінням товариства самостійно, а у разі, якщо сума договору перевищує еквівалент 7000 доларів США, правління може укласти такий договір (угоду) лише за погодженням договору спостережною радою товариства.

При цьому, право на укладення таких договорів належить правлінню як колегіальному виконавчому органу.

Судова колегія визнає необґрунтованими твердження відповідача-2 в апеляційній скарзі про те, що договори на суму, що перевищують еквівалент 7000 доларів США мають укладатися не правлінням, а головою правління самостійно з погодженням зі спостережною радою, оскільки установчими документами ВАТ "Южнерудпром" передбачено, що правління як виконавчий орган, діє у складі кількох осіб, тому голова правління не є самостійним органом управління і для набуття товариством цивільних прав та обов'язків на підставі ч.2 ст. 99, ст. 161 ЦК України повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів.

Отже, до компетенції спостережної ради відноситься погодження договорів, під яким розуміється схвалення умов договору, щодо якого вже є легітимне рішення колегіального виконавчого органу -правління товариства.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, згідно протоколу № 8 засідання спостережної ради ВАТ "Южнерудпром" від 20 січня 2004 року, спостережною радою постановлено:

- дозволити тимчасово виконуючому обов'язки голови правління Смирнову О.К. укласти договори позики з ТОВ "Укрєврогаз" на отримання ВАТ "Южнерудпром" позики в загальній сумі 2120000 грн.; погодити проекти договорів позики;

- дозволити тимчасово виконуючому обов'язки голови правління Смирнову О.К. укласти договір поставки каменедробильного обладнання на загальну суму, що не перевищує 2120000 грн., з ТОВ "Промтехніка"; погодити проекту вказаного договору;

- дозволити тимчасово виконуючому обов'язки голови правління Смирнову О.К. укласти договір застави, за яким передати ТОВ "Укрєврогаз" всі балансові основні фонди ВАТ "Южнерудпром", а саме: основне промислове і допоміжне обладнання загальною вартістю 919983 грн., будівлі, споруди та автотранспортні засоби загальною вартістю 2702324,23 грн. в забезпечення зобов'язань ВАТ "Южнерудпром" перед ТОВ "Укрєврогаз" по поверненню позики.

Таким чином, не лише погоджуючи проекти договорів позики, поставки та застави на суму в еквіваленті більш, ніж 7000 доларів США, але і надаючи дозвіл на їх укладення виконуючому обов'язки голови правління, спостережна рада підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вищевказані договори були укладені виконуючим обов'язки голови правління самостійно, без прийняття відповідного рішення правлінням товариства, спостережною радою не вирішувалося питання щодо погодження договору застави всіх балансових основних фондів та схвалення його. Крім цього, як вірно зазначено в рішенні господарського суду, зміст протоколу засідання спостережної ради від 20 січня 2004 року № 8 не відтворює умов, на яких відбулося погодження договорів позики, що свідчить про неналежну реалізацію спостережною радою своїх повноважень. На підставі вказаного рішення спостережної ради було укладено оспорювані договір позики № Fin 01/03 від 29 січня 2004 року на загальну суму з урахуванням додаткової угоди до договору 1038200 грн., та договір позики № Fin 02/03 від 29 січня 2004 року на загальну суму з урахуванням додаткових угод 1200349,40 грн., що разом складає 2238549 грн. та перевищує, відповідно, суму позики, на отримання якої існував дозвіл спостережної ради.

Надаючи дозвіл на укладення договору застави всіх балансових основних фондів ВАТ "Южнерудпром", а саме, основного промислового і допоміжного обладнання загальною вартістю 919983 грн., будівель, споруд та автотранспортних засобів загальною вартістю 2702324, 23 грн., спостережна рада вийшла за межі своїх повноважень, обмеження щодо яких встановлені законом та порушила приписи ч.2 ст. 98 ЦК України.

Відповідно до Звіту від 10 листопада 2003 року про оцінку основних засобів підприємства ВАТ "Южнерудпром", виконаного на замовлення позивача на підставі договору від 06 листопада 2003 року № 348 ТОВ Консалтинговим центром "Алеана" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 21 березня 2003 року № 1713/03) на дату оцінки -06 листопада 2003 року, ринкова вартість основних засобів позивача складає без ПДВ 5297272 грн. Об'єкт оцінки -основні засоби підприємства, які складаються з будівель та споруд згідно переліку (таблиця 1 розділу 3), основного обладнання згідно переліку (таблиця 2 розділу 3), транспорту та допоміжного обладнання згідно переліку (таблиця 3 розділу 3). Вартість нерухомого майна в складі об'єкта оцінки становить (з ПДВ) 3254468 грн.; вартість обладнання (основного та допоміжного, автотранспорту) в складі об'єкта оцінки становить (з ПДВ) 3102258 грн.; сумарна вартість (з ПДВ) -6356726 грн., без ПДВ -5297272 грн.

Згідно балансу позивача станом на 30 вересня 2004 року, наявного в матеріалах справи, на початок звітного періоду, тобто на початок 2004 року, вартість активів позивача становила 7461100 грн.

Як встановлено ч.2 ст. 98 ЦК України, рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймається більшістю, не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Отже, закон відносить вирішення питання про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків його майна, до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, рішення з зазначеного питання приймається кваліфікованою більшістю.

У зв'язку з забезпеченням виконання зобов'язань по поверненню позики за договорами позики № Fin 01/03 від 29 січня 01.2004р. на загальну суму з урахуванням додаткової угоди 1038200 грн. та № Fin 02/03 від 29 січня 2004 року на загальну суму з урахуванням додаткових угод 1200349,40 грн., що разом складає 2238549 грн., позивач втратив право власності на майно, ринкова вартість якого становить 5297272 грн., та яке складало всі балансові основні фонди ВАТ "Южнерудпром".

Проте, загальні збори акціонерів для вирішення питання щодо відчуження всіх балансових фондів товариства не скликалися і відповідного рішення загальними зборами не приймалося.

Судова колегія відхиляє, як безпідставні, посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на неправомірність застосування господарським судом положень ч.2 ст. 98 ЦК України, оскільки вказані положення закону щодо віднесення вирішення зазначених питань до компетенції загальних зборів є обов'язковими.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено ч.ч.1, 2, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оспорювані правочини вищевказаним вимогам не відповідають.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При укладенні та виконанні оспорюваних правочинів спостережна рада та виконуючий обов'язки голови правління діяли з перевищенням своїх повноважень, визначених установчими документами товариства та законом, відчуження майна здійснено без відповідного рішення загальних збрів, що свідчить про невідповідність правочинів вимогам законодавства, дії органів управління позивача по укладенню оспорюваних правочинів не відповідали волі позивача, яка мала бути виражена лише у формі прийнятих правлінням та загальними зборами акціонерів позивача рішень.

Щодо встановлених обмежень повноважень з представництва у спірних правовідносинах, то відповідачі знали про такі обмеження як в силу закону, так і в силу обставин укладення оспорюваних правочинів.

Також судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про визнання недійсним договору № SP34/03 від 30 квітня 2004 року, оскільки за недійсними договорами позики, застави майна та актами про звернення стягнення на заставлене майно право власності на майно не перейшло до особи, яка в подальшому здійснила його відчуження. При цьому судом правильно зазначено про відсутність волі позивача як власника на укладення спірних договорів застави та актів про звернення стягнення на заставлене майно.

Господарським судом прийнято обґрунтоване рішення про визнання недійсним договору № КП 01/09 від 01 вересня 2004 року в частині відчуження за цим договором А/маш КРАЗ-6510 65-13 вартістю 6827,59 грн., яка була предметом застави та відчуження за оспорюваними договорами застави та купівлі-продажу № SP34/03.

Частина майна позивача ВАТ "Южнерудпром", яке було предметом застави за оспорюваними договорами і в подальшому перейшло до відповідача-3 ТОВ "Укрєврогаз", на даний час за оспорюваними договорами купівлі-продажу знаходиться у відповідача-2 -ТОВ "Рибальський кар'єр".

Проте, з урахуванням визнання договорів застави та купівлі-продажу недійсними, відповідачем-2 вказане майно утримується неправомірно.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

За викладеними обставинами господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги ВАТ "Южнерудпром" про зобов'язання відповідача-2 повернути позивачу майно як безпідставно отримане, із застосуванням положень п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, оскільки вказане майно вибуло із володіння власника поза його волею.

Твердження відповідача-2 в апеляційній скарзі про неправомірність розгляду господарським судом позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння без пред'явлення окремого віндикаційного позову та недопустимість застосування при визнанні угоди недійсною положень ст.ст. 388 та 1212 ЦК України судовою колегією відхиляються як неспроможні.

Положення глави 83 ЦК України (435-15) щодо зобов'язань у зв'язку зі збереженням майна без достатньої правової підстави, застосовуються до всіх вимог про повернення неправомірно утримуваного майна, в тому числі і за визнаними недійсним правочином та за вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, про що чітко вказано у ч.3 ст. 1212 ЦК України. Таким чином, суд може застосувати положення реституції, як наслідок недійсності правочину, разом з положеннями глав 29 і 83 ЦК України (435-15) , і подання окремого позову у даному випадку не вимагається.

Судова колегія вважає вірним і обґрунтованим висновок господарського суду про поновлення пропущеного позивачем строку позовної давності, як пропущеного з поважних причин, пов'язаних із порушенням відносно ВАТ "Южнерудпром" справи № Б26/29/209/04 про банкрутство, провадження по якій було припинено постановою Вищого господарського суду України від 31 жовтня 2007 року з посиланням на безпідставність порушення справи і відсутність ознак неплатоспроможності боржника. У зв'язку з визнанням позивача банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури з 19 травня 2005 року були припинені повноваження органів управління товариства, що унеможливлювало своєчасне звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Також судова колегія погоджується з рішенням господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору № КП 01/09 від 01 вересня 2004 року щодо решти майна, яке не було предметом оспорюваних договорів застави, а також про відмову в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу № SP 47/09 від 10 травня 2004 року, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що майно, яке відчувалося за названим договором, є тим майном, яке передано в заставу за оспорюваними договорами. Також обґрунтовано відхилено в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути позивачу майно: модем, внутрішній зв'язок, кондиціонер, монітор, перфоратор, системний блок, кігті та лази монтерські, оскільки матеріалами справи не підтверджується передача названого майна в заставу за оспорюваними договорами застави.

На підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України господарським судом обґрунтовано залишено без розгляду позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № КП 01/04 від 23 червня 2004 року та вимоги про зобов'язання відповідача-2 ТОВ "Рибальський кар'єр" повернути майно, отримане за цим договором, оскільки на вимогу суду сторонами не надані ні сам договір купівлі-продажу, ні доказів щодо номенклатури, ціни та кількості переданого товару.

Судова колегія визнає безпідставними викладені відповідачем-2 в апеляційній скарзі твердження щодо порушення господарським судом принципів диспозитивності та змагальності, оскільки позивачем не заявлялося про неправомірність призначення Смирнова О.К. виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром", тому при його розгляді цього питання суд вийшов за межі позовних вимог.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Закон пов'язує визнання угод недійсними з наявністю певних обставин, в тому числі правоздатності сторін угоди, у зв'язку з чим вказане питання при вирішенні справи про визнання угоди недійсною підлягає обов'язковому розгляду і перевірці господарським судом.

Відповідно до п.1 постанови пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Вирішення питання щодо правомірності обрання Смирнова О.К. виконуючим обов'язки голови правління ВАТ "Южнерудпром" свідчить насамперед про повноту та всебічність дослідження судом обставин даної справи. Крім цього, в заявах позивача про уточнення позовних вимог від 21 травня 2008 року та від 09 липня 2008 року позивач зазначає про підписання договорів неуповноваженою особою.

Предметом позову ВАТ "Южнерудпром" є вимоги про визнання недійсними правочинів, які розглянуті і вирішені по суті, при цьому господарський суд за межі позовних вимог не виходив.

Також, судова колегія відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача-2 про порушення господарським судом положень ст. 35 ГПК України щодо надання преюдиційної сили рішенню Димитровського міського суду від 10 грудня 2004 року у справі № 2-3135/2004, яким, на думку відповідача-2, встановлений факт належного уповноваження Смирнова О.К. на укладення оспорюваних договорів. Вказаним рішенням суду встановлений факт укладення Смирновим О.К. оспорюваних договорів позики та застави за згодою та дорученням спостережної ради. Проте, встановлення факту відповідності дій Смирнова О.К. рішенням спостережної ради не свідчать про їх правомірність, оскільки рішення спостережної ради, яки виконувались Смирновим О.К., є неправомірними.

Також судовою колегією відхиляються заперечення відповідача-2 щодо недопустимості одночасної заміни позивачем підстав і предмету позову, оскільки при зміні предмету позову підстави позову (фактичні обставини на правові норми, на яких ґрунтуються позовні вимоги) позивачем не змінювалися, доповнення або більш детальна конкретизація обґрунтування позовних вимог зміною підстав позову не вважається.