Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_2., ОСОБА_1

від відповідача - Єрмак О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Європа"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.05.2008

у справі № 20/62

за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Європа"

про стягнення 113300,00 грн. компенсації за порушення майнових авторськихправ, 20000,00 грн. моральної шкоди

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1. (далі - СПД - фізична особа ОСОБА_1.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Європа" (далі - ТОВ "Видавнича група "Європа" ) про стягнення 113300,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 20000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2008 порушено провадження у справі № 20/62 за позовом СПД - фізичної особи ОСОБА_1. до ТОВ "Видавнича група "Європа" про стягнення 113300,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, 20000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.05.2008 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Видавнича група "Європа" на користь СПД - фізичної особи ОСОБА_1. 113300,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, а в іншій частині в позові відмовив.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 07.05.2008 ТОВ "Видавнича група "Європа" подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

СПД - фізична особа ОСОБА_1. проти доводів наведених в апеляційній скарзі ТОВ "Видавнича група "Європа" заперечував і просив рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2008 залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 22171 від 27.09.2007 ОСОБА_1 є автором збірки фотографічних творів та творів літератури "Мандрівки в Азію".

Також ОСОБА_1. зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію СПД- фізичної особи від 24.03.1999.

Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, СПД - фізична особа ОСОБА_1. використовує створені твори для здійснення підприємницької діяльності (передача майнових прав на твори третім особам за винагороду як суб'єктом підприємницької діяльності).

Відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним; ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

За винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

ТОВ "Видавнича група "Європа" заперечуючи проти позову стверджує, що товариство авторський договір з позивачем уклало в усній формі і на його підставі було здійснено опублікування у журналі "МАN" творів, які належать позивачу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень ( ст. 33 ГПК України).

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України).

Згідно ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" відтворення це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав це будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно ст. 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

СПД - фізична особа ОСОБА_1. заперечує факт укладення сторонами авторського договору в усній формі, за яким ТОВ "Видавнича група "Європа" одержала би право на опублікування спірних творів та досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

ТОВ "Видавнича група "Європа" не надало доказів, які б свідчили про укладення сторонами авторського договору в усній формі чи письмові формі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що матеріалами справи не доведено, що між сторонами укладався авторський договір в усній чи іншій формі про використання (опублікування) творів в періодичних виданнях (газетах, журналах, тощо), а тому товариством було здійснено позадоговірне відтворення та розповсюдження творів, які належать позивачу.

Факт відтворення та розповсюдження ТОВ "Видавнича група "Європа" творів, які належать позивачу підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Пунктами "в", "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторські права і суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди та про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно з п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторські права і суміжні права" суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "гqu ot цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача (ч. 2 ст. ст. 52 Закону України "Про авторські права і суміжні права").

Згідно розрахунку позивача, загальний розмір компенсації становить 113 300,00грн. (по 10 мінімальних заробітних плат за порушення виключних майнових авторських прав позивача на 2 статті та на 20 фотографій).

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції визначаючи розмір компенсації виходив з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, зокрема, врахував характер порушення, ступень вини відповідача і обґрунтовано визначив компенсацію у розмірі 113 300,00грн. (по 10 мінімальних заробітних плат за порушення виключних майнових авторських прав позивача на 2 статті та на 20 фотографій).

Згідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права інтелектуальної власності. Моральна шкода полягає, зокрема, в приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, а її відшкодування здійснюється грішми, іншим майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК України).

Підставою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування моральної (немайнової шкоди) є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень ( ст. 33 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди як суб'єкту підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2008.

Доводи наведені ТОВ "Видавнича група "Європа" в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення господарського суду м. Києва від 07.05.2008 у справі № 20/62 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавнича група "Європа" - без задоволеня".

2. Матеріали справи № 20/62 повернути господарському суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.