13/211 Про стягнення безпідставно набутих коштів - 23.09.2008 Прийняття

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2(далі за текстом -ФОП ОСОБА_2., позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "ТЕРМО" (далі за текстом -ЗАТ "ТЕРМО", відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 100137 грн. 60 коп., державного мита, витрат на інформаційно-технічне забепечення судового процесу та 2000 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.08.08 у справі № 13/211 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Дане судове рішення мотивовано ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. - 4 -3, 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України та рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.06 у справі № 18/363 за позовом ПП ОСОБА_2. до ЗАТ "ТЕРМО" про стягнення боргу в сумі 100137 грн. 60 коп., яким вже було встановлено факт неукладання письмової угоди між зазначеними сторонами та здійснення оплати помилково, за рахунком якого не існувало.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 961-669 від 22.08.08, якою просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове рішення, відповідно з яким стягнути з ЗАТ"ТЕРМО" грошові кошти в сумі 7905 грн. 60 коп. на користь позивача у якості погашення дебіторської заборгованості.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на наступне:

- суд першої інстанції безпідставно поновив провадження у цій справі та постановив оскаржуване рішення на підставі висновків спеціалістів № 14794/354 від 27.11.07 та № 1254/102 від 03.03.08, які були здійснені в межах кримінальної справи № 05/08/9004, порушеної прокуратурою Жовтневого району м. Луганська 12.01.08 за фактом шахрайських дій, оскільки вказана кримінальна справа на даний час не розслідувана;

- факт перебування позивача та відповідача за даною справою у правових відносинах підтверджується діями самого позивача, який перерахував відповідачу кошти та отримав продукцію зі складу, а також рішенням місцевого господарського суду від 22.09.06 у справі № 18/363;

- оплата послуг адвоката ОСОБА_3. в сумі 2000 грн. не підтверджена належними доказами, оскільки договір про надання правової допомоги № 3429 від 15.03.07, що укладений між вказаним адвокатом та позивачем, не містить жодного посилання на справу за позовом до ЗАТ "ТЕРМО";

- грошові кошти в сумі 100137 грн. 60 коп., які були отримані ЗАТ "ТЕРМО" від ОСОБА_2. (у відповідних платіжних дорученнях платник не був визначений у якості підприємця), зараховані на розрахунки з ПП ОСОБА_2. і в подальшому різниця між сплаченою сумою та сумою відвантаження 7905 грн. 60 коп. була списана на доходи товариства у зв'язку з закінченням строку позовної давнини.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 01.09.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням першого заступника голови суду від 01.09.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., судді -Журавльова Л.І., Парамонова Т.Ф.

Відзивом позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а зроблені судом першої інстанці у оскаржуваному рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач 14.04.04 платіжним дорученням № 3 (а. с. 9) перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 50 000 грн. з призначенням платежу: "передплата за котли згідно рахунку № 84 від 14.04.04 з ПДВ 8333, 33 грн.". 15.04.04 позивач також здійснив перерахування відповідачу 50137 грн. 60 коп. з аналогічним призначенням платежу (а. с. 10). Загальна сума проведених позивачем відповідачу перерахувань склала 100137 грн. 60 коп.

Позивач за даним позовом стверджує, що перерахування грошових коштів відбулось без достатніх правових підстав (договірних відносин), тому ці грошові кошти підлягають поверненню позивачу, оскільки направлені позивачем листи-вимоги від 26.09.06 та від 22.01.07 (а. с. 13-14) про повернення безпідставно набутих грошових коштів відповідачем залишені без уваги (виконання).

Відповідач вважає вимоги позивача про повернення спріних грошових коштів безпідставними, у відзиві на позов від 28.04.07 № 961-224 (а. с. 18) він послався на наявність рішення господарського суду Луганської області у справі № 18/363, згідно якому позивачу було відмовлено у стягненні суми 100137 грн. 60 коп., та просив припинити провадження у справі.

Листом № 961-254 від 23.05.07 відповідач сповістив суд першої інстанції про те, що він виконав свої зобов'язання та поставив опалювальні апарати (котли АОТВ) у кількості 140 шт. по накладній № 855 від 22.04.04.

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 24.05.07 у даній справі (а. с. 38) позивач заперечував проти одержання котлів, послався на те, що товар позивачем не одержувався, підпис в накладній зроблений іншою особою.

Оскільки зазначені обставини свідчили про можливу наявність в діях осіб ознак кримінального злочину, суд першої інстанції направив 24 травня 2007 року повідомлення до слідчих органів -прокуратурі Луганської області, та зупинив провадження у справі.

В повідомлені суд першої інстанції запропонував слідчим органам з'ясувати:

- якою особою вчинено підпис у графі "одержав" в накладній № 855 від 22.04.04 ?

- чи виконано підпис у графі "одержав" в накладній № 855 від 22.04.04 ОСОБА_2 ?

23.07.08 місцевим господарським судом одержані висновки спеціалісту № 14794\354 від 27.11.07 та № 1254/102 від 03.03.08, які були здійснені в межах кримінальної справи № 05/08/9004, порушеної прокуратурою Жовтневого району м. Луганська 12 січня 2008 року по факту шахрайських дій.

Згідно висновку спеціаліста № 14794/354 від 27.11.07 електрофотозображення підпису від імені ОСОБА_2. розташоване у графі "получил" електрофотокопії накладної № 855 від 22.04.04 виконано, можливо, не ОСОБА_2, а іншою особою. Аналогічний висновок міститься і у висновку спеціаліста № 1254/102 від 03.03.08.

Отже вказані висновки спеціалістів не містять категоричного висновку щодо підписання накладної № 855 від 22.04.04 не ОСОБА_2.

Господарським судом Луганської області рішення про задоволення позовних вимог обґрунтовано тим фактом, що угода не укладалася, оплата була здійснена помилково, за рахунком якого не існувало, що було також встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 22 вересня 2006 року у справі № 18/363 за позовом приватного підприємця ОСОБА_2. до ЗАТ "ТЕРМО" про стягнення заборгованості в сумі 100137 грн. 60 коп.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом невірно оцінені вищезазначені обставини справи і наявність рішення господарського суду Луганської області від 22.09.06 у справі № 18/363 (а. с. 26-27) не підтверджує обґрунтованість позовних вимог позивача за даним позовом.

У рішенні господарського суду Луганської області від 22.09.06 у справі № 18/363 дійсно зазначено, що є доведеним факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 100 137 грн. 60 коп. без рахунку та без укладання договору. Але у цьому ж рішенні зазначено про те, що позивач заявив до стягнення борг у грошовому вигляді, тоді як сам позивач зазначив, що відповідач повинен був поставити йому котли, тобто у відповідача не виникло грошового зобов'язання.

В матеріалах даної справи також відсутні докази того, що позивач вимагав у відповідача поставки котлів, за які була проведена попередня оплата.

У листах-вимогах про повернення безпідставно набутих коштів (а. с. 13-14) позивач сам зазначив, що підставою перерахування коштів була ксерокопія рахунку № 84 від 14.04.04, яка втрачена.

Таким чином, перерахування грошових коштів відбулось позивачем як попередня оплата за котли, які повинен був поставити відповідач.

Відсутність вимоги позивача до відповідача саме про поставку котлів є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

Частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача після отримання ним суми попередньої оплати за котли в сумі 100137 грн. 60 коп. виник обов'язок по поставці котлів, строк виконання цього обов'язку відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України буде встановлений після пред'явлення вимоги про поставку котлів. Оскільки така вимога не була пред'явлена, у відповідача не виник обов'язок поставити котли, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що відповідач не виконав свої зобов'язання і повинен повернути суму попередньої оплати як безпідставно набуті кошти.

Отже оскільки у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2відмовляється, судові витрати за справою слід покласти на позивача. З тих же підстав не підлягають до стягнення послуги адвоката в сумі 2000 грн. Крім того, наданий позивачем договір № 3429 від 15.03.07, який позивач уклав з адвокатом ОСОБА_3 . (а. с. 11), та квитанція до прибуткового касового ордеру № 377 від 16.03.07 (а. с. 12) не містять відомостей про те, що послуги адвоката сплачувались саме за даним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за позовом, за апеляційною скаргою та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "ТЕРМО" № 961-669 від 22.08.08 на рішення господарського суду Луганської області від 07.08.08 у справі № 13/211 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.08.08 у справі № 13/211 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову відмовити.

5. Державне мито за позовом та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

6. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь закритого акціонерного товариства "ТЕРМО" (ідентифікаційний код 13392504), вул. Фрунзе, буд. 107-б, м. Луганськ, державне мито за апеляційною скаргою в сумі 500 грн. 69 коп.

Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.