Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді Зварич О.В.

Суддів Юрченка Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненські торгівельні мережі", м.Рівне від 16.07.2008 року № 16-юр. (далі ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі")

на рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2008 року

у справі № 10/88

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш", м.Львів (далі ТзОВ "Фреш")

до відповідача: ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі"

про стягнення 53118,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача –Шелемей В.В.

від відповідача –не з’явився

Права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України судом роз’яснено.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2008 року у справі № 10/88 (суддя Павлюк І.Ю.) позов задоволено. Дане рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача підтверджуються накладними, претензією, розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.с.509,526,625,639,692,712 ЦК України (435-15) та 173,193 ГК України (436-15) .

ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі"подало апеляційну скаргу від 16.07.2008 року № 16-юр., в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначив, що викладення у рішенні лише доводів сторони, на користь якої приймається рішення є порушенням вимог ст. 4" ГПК України (1798-12) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Позивач у справі –ТзОВ "Фреш"подав відзив на апеляційну скаргу, де зазначив, що суд неодноразово ухвалами від 10.06.08р. та 24.06.08 р. зобов’язував відповідача подати відзив на позов, докази сплати та інші документи, однак відповідач не виконав вимог суду.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень № 349238.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія

як вбачається з матеріалів справи, на протязі 22.06.2007р. –21.02.2008 р. ТзОВ "Фреш"поставляло ТзОВ "Рівненські торгівельні мережі"товар в асортименті, що підтверджується накладними (а.с.11-153 т.1, а.с.1-151 т.2, а.с. 1-42, 58-160 т.3). Відповідно до наданих позивачем копій банківських документів (а.с. 178-198, т.3) відповідач частково провів розрахунок за поставлений товар в сумі 83 749,00 грн.

На 01.06.2008 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 51 312,81 грн. згідно наявного у матеріалах справи розрахунку (а.с.6, т.1).

03.04.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу № 72 про погашення вищезазначеного боргу, яка залишена останнім без відповіді.

При прийнятті постанови судова колегія виходить із наступного:

У відповідності із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічно, ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного і Господарського кодексів України (436-15) та дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань по оплаті за отримані товари, розміру заборгованості не спростував жодними доказами.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пункт 2 ст. 625 ЦК України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1590,70 грн. інфляційних збитків та 215,09 грн. - 3 % річних є законним та обґрунтованим.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які стали б підставою для скасування рішення суду.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2008 року прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Рівненської області від 08.07.2008 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.