Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У грудні 2007р. до господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-плюс", м.Донецьк (відповідач) за участю третьої особи Приватного підприємства "Промтехніка", м.Антрацит Луганської області (третя особа) про стягнення збитків за недопоставку 9,68 тн антрациту марки АКО в сумі 425923грн.

В процесі розгляду справи представником позивача було заявлено усне клопотання про зміну позовних вимог, яке судом прийнято не було у зв"язку з тим, що представник не мав відповідних повноважень.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.08р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв"язку з недоведеністю.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Третя особа до судового засідання не з"явилась, хоча була належним чином повідомлена про час місце та дату слухання справи, про причини не явки судову колегію не повідомила.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Між сторонами було укладено Договір №55 від 09.08.04р. (далі-Договір) відповідно до якого відповідач зобов"язався поставити на адресу позивача продукцію, в об"ємах у відповідності до специфікацій. Кожна із специфікацій, що підписана сторонами, є невід’ємною частиною Договору.

Пунктом 1.2. Договору сторони встановили, що загальна вартість продукції (з урахуванням ПДВ 20 %) на час укладання договору приблизно складає 1000 000грн.

Умовами Договору встановлено, що кількість та вартість товару, порядок та строки поставки визначаються у Специфікаціях. Строк дії Договору встановлено до 31.12.2004 р.

Також сторонами була укладена додаткова угода №1 від 23.11.2004 р. до Договору, якою сторони змінили редакцію п.п. 1.2., 7.2., 13.2. Договору та виключили з його змісту п.7.3.

Як вбачається з матеріалів справи (копій накладних) відправником продукції є третя особа - ПП "Промтехніка", з якою відповідач мав договірні відносини по поставці вугілля у 2004 р.

Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4259, 23 грн. за недопоставку 9,68 тн антрациту. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у грудні 2004 р. відповідач за накладними № № 51478249, 51478248, 51478274, 51478275, 51478352, 51478446, 51478444 у вагонах відповідно № № 65487670, 60041613, 64083017, 66724675, 67886713, 67358465, 67910885 поставив на його адресу антрацит марки АКО. Позивач на виконання умов Договору, на підставі виставлених рахунків, сплатив відповідачу вартість поставленої продукції. Однак при зважуванні отриманого вантажу виявилась недостача продукції у кількості 9,68 тн антрациту на суму 4259, 23 грн. яку позивач вимагає стягнути.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та посилається на те, що факт недопоставленої продукції позивачем не встановлено, оскільки документального підтвердження цього позивачем не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На виконання умов Договору сторонами була підписана Специфікація № 6 від 01.12.2004 р. до Договору, якою сторони погодили поставку вугілля марки АКО у кількості 1000 тн (+/- 5 %) за ціною -366,67 грн. (без ПДВ) протягом грудня 2004 р. на загальну вартість 440004 грн.

Пунктом 2.5. Договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється тільки на підставі письмової заявки покупця направленої продавцю не пізніше ніж за 10 днів до початку місяця, який планується.

Відповідна письмова заявка на грудень 2004 р. у матеріалах справи відсутня.

Відповідно до копій платіжних доручень (арк.110-115), позивач протягом грудня 2004 р. (що є спірним періодом) здійснював оплату отриманої продукції.

Як вбачається з наявних копій рахунків-фактур відповідачем сплачено за наступними документами: рахунок –фактура № 198 від 23.12.2004 р. на суму 94050 грн., № 191 від 14.12.2004 р. на суму 156311,20 грн., № 190 від 12.12.2004 р. на суму 94050 грн., рахунок № 207 від 27.12.2004 р. на суму 157120,40 грн. та рахунок № 219 від 31.12.2004 р. на суму 63070,40 грн.

Загальна вартість поставленої у грудні 2004 р. продукції за наведеними рахунками-фактурами складає 564602 грн.

Із проведеного на вимогу суду першої інстанції Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за поставлену продукцію за Договором вбачається, що за даними відповідача станом на 24.03.2008 р. сальдо на його користь складає 15636 грн., за даними позивача сальдо на його користь складає 14075,98 грн.

Позивач наявність цієї розбіжності обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем проводився взаємозалік однорідних вимог на суму 14075,98 грн., в ході якого була погашена заборгованість позивача перед відповідачем на зазначену суму.

Відповідач проти проведення взаємозаліку заперечує та посилається на те, що інших господарських правовідносин, крім як за спірним Договором, він з позивачем не мав, ніяких заяв про здійснення зарахування він не отримував.

За приписами ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Доказів проведення взаємозаліку між сторонами у розумінні вищевказаної норми закону позивачем не надано.

За приписами ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на підставі вищенаведеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від недопоставки 9,68тн антрациту у розмірі 4259,23 грн., оскільки позивачем не доведено наявність цих збитків.

Разом з тим, судова колегія вважає зайвим обґрунтування мотивувальної частини рішення господарського суду посиланням на перебіг строку позовної давності, оскільки на встановлено факту порушення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Оскільки зазначене зауваження не призвело до прийняття не правильного рішення по суті, судова колегія не вбачає підстав до зміни або скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 104 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.07.08р. по справі №7/316 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.08р. по справі №7/316 залишити без змін.