27/201-33/155 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - 16.09.2008 Прийняття

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) у квітні 2007 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Ефкон" (далі - відповідач) про стягнення з останнього 27132, 50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2007 у даній справі позов задоволено частково, з відповідача стягнуто 12 745,60 грн. заборгованості, 6,28 грн. 3% річних, 22,20 грн. інфляційних, 127,74 грн. державного мита та 55,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 вказане рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2008р. касаційну скаргу ПП "Ефкон" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 та рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2007 у справі № 27/201 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2008 року, справу № 27/201 прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження, присвоєно справі № 27/201-33/155.

Представник позивача в суді першої інстанції 8.07.2008р. надав уточнення позовних вимог, згідно якого просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 17 768,74 грн., індекс інфляції в розмірі 4 435,46 грн., три проценти річних в розмірі 587,68 грн., витрати за отримання довідки з управління статистики в розмірі 31,13 грн., витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 310,56 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 271,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2008 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 10 965,60 грн. основного боргу, 3 682,24 грн. інфляційних, 505,61 грн. 3% річних, 26,46 грн. витрат за отримання довідки з управління статистики, 230,62 грн. державного мита та 100 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача витрат за проведення почеркознавчої експертизи у розмірі 310, 56 грн.

Рішення обґрунтоване приписами статей 193 та 265 Господарського кодексу України, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (435-15) з огляду на доведеність факту поставки позивачем товару на суму 10 292,60 грн. згідно договору від 27.08.2003р., що підтверджується накладними № 21 від 27.08.2003р., № б/н від 28.08.2003р. та товарно-матеріальних цінностей на підставі накладних № 10 від 27.07.2003р., № б/н від 06.08.2003р. на загальну суму 673,00 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням господарського суду міста Києва Приватне підприємство "Ефкон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2008 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті даного рішення господарським судом було неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому, заявник посилається на наступне:

- судом першої інстанції не взято до уваги бухгалтерські документи - звіти до ДПІ Оболонському районі, які свідчать про відсутність заборгованості відповідача перед СПД ОСОБА_1

- відповідачем не надано жодного документу, що підтверджують його право займатись підприємницькою діяльністю.

- договір від 27.08.2003р., укладений з СПД ОСОБА_1 було розірвано та повернуто відповідачем продукції на суму 10000 грн. згідно накладної від 6.09.2003р. № 41.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. у справі № 27/201-33/155, апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 26.08.2008р. "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 27/201-33/155 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Попікова О.В., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського від 26.08.2008 на підставі статті 77 ГПК розгляд апеляційної скарги було відкладено.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 15.09.2008 "Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виробничою необхідністю (виходом на роботу судді Буравльова С.І. який входить до постійного складу колегії суддів) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 27/201-33/155 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Буравльов С.І., Попікова О.В.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2008 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2008 № 27/201-33/155 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - СПД ОСОБА_1 поставив відповідачу - ПП "Ефкон" товар (одяг) згідно договору від 27.08.2003р. на загальну суму 10292,60 грн., факт поставки яких підтверджується залученими накладними № 21 від 27.08.2003 на суму 10 000,00 грн., № б/н від 28.08.2003 на суму 292,60 грн.

Приписами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 181 Господарського кодексу України, зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Окрім цього, позивачем було поставлено товар на загальну суму 673 грн. згідно накладних № 10 від 24.07.2003р. на суму 563,00 грн., № б/н від 06.08.2003р. на суму 110,00 грн., який відповідач отримав, і відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо укладання договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, як це передбачено вимогами статті 181 ГК України, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення. До матеріалів справи залучено замовлення на товар від 24.07.2003р. на суму 563 грн. (замовник ОСОБА_2., одержувач - ПП "Ефкон", замовлення отримав СПД ОСОБА_1, замовлення на товар від 6.08.2003р. на суму 110 грн. (замовник ОСОБА_2., одержувач - ПП "Ефкон", замовлення отримав СПД ОСОБА_1 (а.с. 180, 182).

Згадані документи обґрунтовано взяті до уваги судом І інстанції у якості належних доказів на підтвердження факту поставки позивачем товару на загальну суму 10965,60 грн., з огляду на їх відповідність вимогам ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, судом правомірно відхилено в якості належного доказу накладна № б\н від 12.08.2003р. на суму 17800 грн., яка не містить всіх необхідних реквізитів, визначених ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: відсутні реквізити особи, від імені якої складено документ, підпис та печатка про прийняття товару, а також містить виправлення, що унеможливлює встановлення особи яка її склала, вартості поставленого товару, і як наслідок не доводить факт поставки позивачем товару на суму 17800 грн.

Посилання заявника апеляційної скарги на звіти до ДПІ Оболонському районі, які на його думку, свідчать про відсутність заборгованості перед СПД ОСОБА_1, визнаються апеляційною інстанцією помилковими, оскільки звіти до податкових органів, декларації, тощо, які заповнюються власне платником податків та висвітлюють показники господарської діяльності підприємства щодо наявності оподатковуваних операцій платника у такому періоді, не можуть розглядатись у якості доказів, що підтверджують чи спростовують заборгованість останнього перед іншими господарюючими суб'єктами.

Так само, як і посилання заявника щодо ненадання йому позивачем відповідних документів (свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ, патенту, ліцензії), визнається апеляційною інстанцією юридично неспроможним, оскільки контроль за діяльністю господарюючих суб'єктів здійснюють відповідні органи (зокрема податкові), що не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар.

Стосовно доводів апеляційної скарги про повернення відповідачем товару на підставі накладної № 41 від 16.09.2003 на загальну суму 10 000, 00 грн., який був переданий останньому згідно накладної № 21 від 27.08.2003р., Київський апеляційний господарський суд зауважує на наступному:

У рішенні господарського суду міста Києва від 08.12.2006 у справі № 41/290 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ефкон" про стягнення 12 300,00 грн., яке набрало законної сили, встановлено, що з накладної № 41 від 06.09.2003р. не вбачається, що ПП "Ефкон" повернув суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 той самий товар, який був поставлений останнім на виконання умов договору від 27.08.2003р. згідно видаткової накладної № 21 від 27.08.2003р.

Згідно вимог ч.2 статті 35 Господарсько процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про повернення відповідачем товару на підставі накладної № 41 від 16.09.2003 на загальну суму 10 000, 00 грн., який був переданий останньому згідно накладної № 21 від 27.08.2003р., визнаються апеляційною інстанцією необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, враховуючи те, що сторонами у договорі та у накладних № 10 від 24.07.2003, № б/н від 06.08.2003, не встановлено строк оплати поставленого відповідачу товару, суд правомірно керувався вимогами ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України, приписами якої передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлення факту скерування позивачем 13.12.2006р. претензії № 1 та № 2 на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком № 7728 від 13.12.2006р. та описом вкладення у цінний лист від 13.12.2006р., які додані до матеріалів справи, суд першої інстанції правомірно визначив, що оскільки відповідач повинен був отримати згадані претензії 16.12.2006р., то прострочення боржника -відповідача щодо оплати починається з 25.12.2006р.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3682,24 грн. індексації внаслідок інфляційних процесів та три відсотки річних в розмірі 505,61 грн., розрахунок яких є обґрунтований.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 310,56 грн., суд І інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що згадана судова експертиза була проведена у справі № 41/290 господарського суду м. Києва за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ефкон" про стягнення 12 300,00 грн. Рішенням від 08.12.2006р. (яке набрало законної сили) у цій справі було відмовлено СПД у задоволенні позову, і відповідно на позивача було покладено витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 310,56 грн.

Судові витрати розподілені згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.