6/685 Про визнання договору купівлі-продажу укладеним, визнання права власності на нерухоме майно та зобов"язання зареєструвати право власності - 02.09.2008 Прийняття

ТОВ "ПРЕДІУМ ФОРЕСТ" звернулось в Господарський суд міста Києва ізпозовною заявою до ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" та Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про визнання договору купівлі-продажу будівлі корпусу № 12 цеху № 17 загальною площею 2630,40 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4, літ. Б, укладеним у редакції позивача; визнання права власності позивача на вказану вище будівлю; зобов’язання комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності позивача на спірне майно.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.07.2008 року позов задоволено частково: визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі корпусу № 12 цеху № 17 загальною площею 2630,4 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4 (літ. Б) - між Державною податковою інспекцією Солом'янського району міста Києва (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код 26077951) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕДІУМ ФОРЕСТ" (08700, Київська обл., Обухівський район, м. Обухів, вул. Промислова, 6, код 34911158) укладеним у редакції, запропонованій позивачем; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку відповідача 1 у місцевого господарського суду були відсутні підстави для поновлення провадження у справі № 6/685 та прийняття рішення у даній справі, оскільки ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" звернулось з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 23/498 у зв’язку із цим відповідач 1 стверджує, що у зв’язку із оскарженням постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 23/498 остаточне рішення ще не прийняте, а отже обставини, що зумовили зупинення провадження у справі ще не усунуті.

Також апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно було відхилено клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Крім того, на думку заявника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог, при цьому заява сторін про це у матеріалах справи відсутня.

Позивач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

02.09.2008 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про відкладення розгляду справи на більш пізній термін. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача 1, який здійснює представництво у цій справі та обізнаний з матеріалами та обставинами справи, не може бути присутній у засіданні 02.09.2008 р., оскільки в цей самий час відбудеться розгляд справи № 2/165-11/59 в Господарському суді м. Києва. В якості доказу викладених у клопотанні обставин заявником додано копію ухвали Господарського суду м. Києва від 11.08.2008 р. у справі № 2/165-11/59.

Розглянувши клопотання ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" видано довіреності на представництво інтересів товариства у суді на ім’я представників Парицької Н.О. (довіреність від 28.01.2008 р. № 185-13) та Михалюк К.О. (довіреність від 15.01.2008 р. № 34-13). Вказані довіреності на момент розгляду справи апеляційною інстанцією є чинними до 31.12.2008 р. та відкликані довірителем у встановленому законом порядку не були.

Як вказано вище, обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи № 6/575, ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" посилається на неможливість представника бути присутнім у судовому засіданні 02.09.2008 р. у зв’язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі. Проте заявником не обгрунтовано, з якої причини у судове засідання Київського апеляційного господарського суду не може з’явитись а ні представник Паризька Н.О., а ні представник Михалюк К.О., а ні інший представник на підставі довіреності. При цьому судовою колегією береться до уваги те, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2008 р. про призначення судового засідання на 02.09.2008 р. була направлена на адресу сторін 08.08.2008 р., тобто сторони були повідомлені про час судового розгляду заздалегідь та мали змогу забезпечити явку своїх представників у судове засідання з метою недопущення затягування розгляду справи та порушення прав інших учасників процесу. Також судова колегія зважає на те, що ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 2/165-11/59 була винесена 11.08.2008 р., тобто у часі пізніше ухвали у справі № 6/685. Крім того, судове засідання у справі № 2/165-11/59 призначено Господарським судом м. Києва 02.09.2008 р. на 11-00, в той час як судове засідання у справі № 6/685 призначено Київським апеляційним господарським судом на 10-00, тобто твердження відповідача 1 в заяві про те, що судові засідання призначені на один час є невірним. При цьому ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" з невідомих для суду причин прийняв рішення про направлення представника до місцевого, а не апеляційного господарського суду.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку про те, що клопотання ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" про відкладення розгляду справи № 6/685 є необґрунтованим та спрямоване на затягування судового розгляду, порушення прав інших учасників процесу, а тому не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товарною біржею "Всеукраїнська біржа нерухомості" 4 вересня 2007 року було проведено цільовий аукціон з продажу активів відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Більшовик", які перебувають у податковій заставі. Реалізацію здійснено відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (2181-14) та Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 р. № 538 (538-2002-п) .

За результатами зазначеного аукціону з продажу будівлі корпусу № 12 цеху № 17 загальною площею 2630,4 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4 (літ. Б) переможцем став позивач, який запропонував найбільшу ціну - 6684000,00 грн.

Протокол за результатами проведення аукціону був підписаний ліцитатором, покупцем та погоджено керівником Державної податкової інспекції Солом’янського району міста Києва.

Відсутність порушень законодавства при проведені аукціону встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2008 за участю ТОВ "ПРЕДІУМ ФОРЕСТ", ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" та Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва, а тому даний факт, в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України, не потребує доведення.

Пунктом 5.4. Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002 р. № 294 (z0545-02) , передбачено, що затверджений протокол проведення аукціону є підставою для укладання протягом 3 днів договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 174 Господарського суду України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено також ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України господарсько-договірними зобов’язаннями є майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаного кодексу передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положення аналогічного змісту містяться й у Господарському кодексі України (436-15) (ч. 2 ст. 180 вказаного нормативного акту). Пунктом 8 цієї ж статті визначено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У той же час, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особи, яка зробила попередню пропозицію, що передбачено ст. 646 Цивільного кодексу України.

Отже, відсутність між сторонами згоди щодо умов договору свідчить про відсутність між ними самого договору як правовстановлюючого документу, а відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.

Порядок укладення договорів, що породжують майново-господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання, регулюється Господарським кодексом України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ).

Виходячи зі змісту глави 20 ГК України (436-15) , в основу формування договірних зобов’язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Оскільки, відповідно п. 5.4. Порядку проведення цільових аукціонів з продажу активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002 р. № 294 (z0545-02) , що розроблений на підставі та на виконання норм Закону "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , укладення договору в даному випадку є обов’язковим, незалежно від згоди другої сторони спір, що виникає при укладенні договору, вирішується судом (ч. 1 ст. 187 ГК України).

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ч. 2 ст. 187 ГПК України).

Виходячи з цього, наслідком вирішення переддоговірного спору повинно бути прийняття судом рішення про укладення договору в тій чи іншій редакції чи спонукання укласти договір у редакції, визначеній судом за результатами вирішення спору (ч. 3 ст. 84 ГПК України).

Шляхом прийняття таких рішень у переддоговірних спорах реалізується завдання судочинства, яким є захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Таким чином, оскільки Законом покладено здійснення продажу активів за платника податку на податковий орган, продавцем за договором купівлі-продажу повинен виступати останній.

Аналогічна позиція викладена у листі Державної податкової адміністрації України (п. 2.6) "Про Методичні рекомендації з питань застосування процедур погашення податкового боргу" № 25576/7/24-2217 (v2557225-05) від 21.12.2005 р., у якому зазначено, що учасником біржового аукціону від імені органу ДПС (продавцем) виступає податковий керуючий або інша посадова особа органу ДПС, визначена її керівником. При цьому договір купівлі-продажу підписується керівником (заступником) органу ДПС і скріплюється печаткою.

Листом від 26.10.2007 р. № 1-1007 позивач звернувся до Державної податкової інспекції Солом’янського району міста Києва з вимогою підписати договір купівлі-продажу нерухомого майна, покупцем якого згідно з результатами проведеного аукціону є позивач. Разом з вищевказаним листом відповідачу-2 було направлено проект договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Проте, відповідач-2 листом від 07.11.2007 р. № 25098/10/24-037 невмотивовано відмовився від підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна, інших пропозицій щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачем-2 позивачу не надано.

Враховуючи, що позивачем здійснено всі дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також, зважаючи на те, що запропонований на підписання відповідачам проект договору містить всі реквізити, необхідні для договорів такого виду, інші домовленості сторін щодо укладення договору та його умов відсутні, позовні вимоги про визнання договору укладеним підлягають задоволенню до Державної податкової інспекції Солом’янського району міста Києва в редакції, запропонованій позивачем, за винятком п. 1.2, оскільки договори, укладені за рішенням суду, не підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому моментом виникнення права власності є момент набрання законної сили рішення суду. З цих же підстав підлягають виключенню розділи 13 та 14 договору, які стосуються нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а також порядку складання тексту договору.

Право продажу майна не власником у випадках примусового продажу та інших випадках, встановлених законом, передбачено ст. 658 ЦК України.

Зобов’язання за вказаним договором є майново-господарськими зобов’язаннями, які виникають між суб’єктом господарювання і негосподарюючим суб’єктом (ч. 1 ст. 179 ГК України), і даний договір не є адміністративним договором, оскільки права та обов’язки сторін за ним не випливають із владних управлінських функцій відподівача-2 стосовно позивача.

У той же час, вимога про визнання права власності задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права.

Оскільки моментом укладення договору купівлі-продажу за рішенням суду є момент набрання рішенням суду законної сили, саме з цим моментом пов’язано виникнення у позивача права власності на майно.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачами право власності позивача на момент винесення рішення суду у даній справі не оспорюється, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання права власності позивача на спірне нерухоме майно.

Також відсутні підстави для задоволення вимоги до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" щодо зобов’язання останнього здійснити реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна, оскільки виникнення обов'язку щодо реєстрації права пов’язано виключно з фактом укладення договору, тобто на час звернення з позовом до суду діями відповідача-3 не порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.

Судова колегія вважає необґрунтованим посилання ВАТ "Науково-виробниче підприємство "Більшовик" у апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд безпідставно поновив провадження у справі. При цьому судом береться до уваги те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 23/498 набрала чинності з дати її прийнтяття. Матеріали справи не містять доказів винесення Вищим господарським судом України ухвали про зупинення виконання відповідної постанови. Таким чином, рішення у справі № 23/498 набуло законної сили, а отже у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 6/685. При цьому суд звертає увагу на те, що у разі скасування Вищим господарським судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 р. у справі № 23/498, сторони у справі не позбавлені права звернутись до місцевого господарського суду із заявою про перегляд рішення від 18.07.2008 р. за нововиявленими обставинами.