0340/1436/18 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 04.11.2022 Прийняття

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРС СІСТЕМ" (далі -Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2018 № 0005541401 та від 13.06.2018 № 0005551401.

Обґрунтовуючи вимоги, платник зазначив, що дані подактового обліку сформовано ним за наслідками реальних операцій, що пов`язані з його господарською діяльністю, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД".

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, у задоволені позову відмовлено.

Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що здійснення господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД" підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд ухвалою від 22.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

16.05.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 21.03.2018 № 4284/14-01/37259158.

В подальшому відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом заперечень на акт перевірки від 21.03.2018 № 4284/14-01/37259158, за наслідками якої складено акт від 30.05.2018 № 8433/14-01/37259158.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог статті 1, частини другої статті 3, частин першої, другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-ХІV (996-14) ), підпунктів 14.1.181, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 185.1 статті 185, статей 186, 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України (2755-17) ) з підстави неправомірного формування даних податкового обліку за наслідками придбання обладнання технологічного та допоміжного устаткування, передавальних пристроїв у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД", а також безпідставного неоподаткування як безповоротної фінансової допомоги коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" за наслідками реалізації макаронних виробів та борошна пшеничного з огляду на фіктивний характер проведених поставок.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 13.06.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005541401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1309417,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 1047534,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 261883,50 грн; № 0005551401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2400027,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 1920022,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 480005,50 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування даних податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону № 996-ХІV (996-14) , є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що між Товариством (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" (покупець) укладено договір поставки від 29.04.2016 № 29/04-16, предметом якого було постачання макаронних виробів та борошна пшеничного.

На підтвердження факту реалізації товару на загальну суму 5821045,60 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 970174,27 грн, позивач надав заявки на отримання товару, податкові, видаткові і товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків.

Під час проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, за травень 2016 року встановлено, що товар реалізовано платником в неповному обсязі, а відтак повинен обліковуватися на залишку.

Судовими інстанціями також з`ясовано неможливість проведення зустрічної перевірки зазначеного контрагента позивача, встановлено відсутність у нього основних фондів, трудових ресурсів, виробничих потужностей (власних чи орендованих), матеріальних активів тощо для здійснення господарської діяльності. Окрім зазначеного судами встановлено відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання товарно-матеріальних цінностей, відомості про місцезнаходження складів, їх площу, власника складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування товарів; невикористання орендованого офісу в господарській діяльності; відсутність операцій щодо оренди та зберігання придбаного майна за даними Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" є: складське господарство; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля хімічними продуктами; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Водночас контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлено, що в травні 2016 року зазначене підприємство здійснило ряд нетипових операцій для свого основного та фактичного виду діяльності, зокрема придбавало макаронні вироби, борошно (у позивача), вироби для меблювання, а також реалізовувало обладнання для виробництва макаронних виробів, будівельні матеріали тощо.

Крім того, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД" (постачальник) укладено договір поставки від 11.05.2016 № 11/05-16, предметом якого було обладнання технологічного та допоміжного устаткування, передавальних пристроїв на загальну суму 11520132,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1920022,00 грн.

На підтвердження факту поставки обладнання платником надано акт приймання-передачі майна, видаткові та податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, платіжні доручення, банківські виписки, наказ про введення в експлуатацію основних засобів і малоцінних необоротних матеріальних активів та визначення строків їх експлуатації, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

В той же час, судовими інстанціями з`ясовано, що розглядуване обладнання передавалося позивачу на безоплатне зберігання такими підприємствами: Приватним підприємством "Макаронна компанія" у період з січня 2015 року по липень 2015 року; Приватним підприємством "ДАВІ-БУД" у період з липня 2015 року по травень 2016 року; Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" у період з 05.05.2016 по 16.05.2016.

Відповідно до податкових накладних від 13.05.2016 № 16, від 16.05.2016 № 19, від 16.05.2016 № 20, від 16.05.2016 № 23 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД" придбало спірне обладнання в Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" за ціною 11519691,00 грн. Однак, відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" зазначене обладнання не придбавало; в деклараціях з податку на додану вартість декларування операцій з придбання товару у неплатників податку на додану вартість також відсутнє. Відповідно до фінансової звітності у Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" станом на 01.01.2016 обліковуються основні засоби, первісна вартість яких становить 3036000,00 грн, станом на 30.06.2016 вартість таких становить 2661000,00 грн, тобто суттєвих змін в активах цього суб`єкта господарювання не відбулося.

Судами установлено, що вартість обладнання з часу його продажу в 2015 році на аукціоні за ціною 580468,13 грн до травня 2016 року зросла майже у 20 разів до 11520132,00 грн. Разом з тим, відповідно до висновку про вартість обладнання від 19.04.2016 датою виробництва різних його агрегатів є період з 1992 року по 2008 рік. Дані про здійснення покращень, ремонтних робіт, заміни агрегатів, запасних частин в обладнанні, які могли б призвести до суттєвої зміни його вартості, відсутні.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками судів, що сама собою наявність первинних документів не є доказом фактичного здійснення розглядуваних поставок, оскільки наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЕХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОЕНЕРГОТРЕЙД".

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -