08/77-08 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором - 06.08.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1562Х/2-4) Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008 р. по справі № 08/77-08

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", м. Харків

про стягнення 148440946,33 грн.,-

ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України", звернувся з позовом до ВАТ "Харківська ТЕЦ-5"про стягнення з останнього основного боргу за поставлений природний газ в сумі 78800121,47 грн., пеню в сумі 23768920,64 грн., інфляційні в сумі 38789979,70 грн., 3% річних в сумі 7081924,52 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по справі № 08/77-08 (суддя Ковальчук Л.В.) в задоволені позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по даній справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм чинного законодавства та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Також позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача витрати пов’язані зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008р. по справі 08/77-08 без змін, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, виходячи з наступного.

04.03.1999р. між ДК "Торговий дім "Газ України"(Постачальник), правонаступником якого є позивач та відповідачем (Покупець) був укладений договір № 10-188 на постачання природного газу з додатками до нього (а.с. 9-13). Відповідно до умов договору позивач зобов’язувався передати відповідачу протягом 1999р. природний газ в обсязі 5200000 куб. м. на умовах, визначених в договорі, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору, а саме розділом №4 договору. У відповідності до п.5.1. договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача вартості об’єму газу, що був поставлений у звітному місяці, згідно п.п.2.1 даного договору: за січень-лютий 1999 року протягом 25 числа після підписання даного договору; за інші місяці 1999 року до 25 числа наступного за звітним місяця.

Позивач свої зобов’язання за умовами договору № 10-188 на постачання природного газу виконав в повному обсязі, з січня по листопад 1999 року поставив відповідачеві 418048,000 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 101 167 616 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи (а.с. 14-24).

Відповідач, в порушення ст. 161, 162 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, не виконав взяті на себе зобов’язання, а саме не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі позивачу за поставлений природній газ.

Згідно з ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (від 16.01.2003 р.) правила Цивільного кодексу України (435-15) (від 16.01.2003 р.) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Статтею 71 ЦК УРСР (від 18.07.1963 р.) визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР (від 18.07.1963р.) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а саме, з дня коли відповідач повинен був проводити оплату, а з матеріалів справи видно, що оплата за поставлений позивачем в 1999 року природній газ, мала бути здійснена за січень-лютий 1999 року протягом 25 числа після підписання даного договору, а за інші місяці 1999 року до 25 числа наступного за звітним місяця.

Договір № 10-188 на постачання природного газу було укладено сторонами 04.03.1999р., у зв’язку з чим у позивача право на позов виникло не пізніше кінця 1999 року, тобто дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про те, що його право порушене.

Враховуючи те, що позивач за захистом свого порушено права звернувся 01.04.2008р., тобто після закінчення трирічного строку без надання доказів поважних причин пропуску строку позовної давності. Отже, позивачем було пропущено строк позовної давності встановлений для захисту його порушеного права.

Оскільки позивач відповідно до ст. 33 ГПК України, не подав до господарського суду доказів поважності пропущеного строку позовної давності, то вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача в частина нарахування санкцій на суму основної заборгованості, у зв’язку з відмовою у задоволенні основної заборгованості є також безпідставними і задоволенню не підлягають.

Таким чином, господарський суд Харківської області правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки закінчення стоку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмові у позові згідно зі ст. 80 ЦК України (1963р.).

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2008 р. по справі № 08/77-08 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.