10/33 Про стягнення заборгованості за договором оренди майна - 31.07.2008 Прийняття

Фізична особа - ОСОБА_3, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства "Кремінське автотранспортне підприємство", АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості в сумі 19700 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 571 грн. 30 коп., 3% річних -78 грн. 80 коп., пеню -10441 грн. 00 коп.

12.05.2008 позивач письмовим поясненням збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19800 грн. 00 коп., інфляційні нарахування -571 грн. 30 коп., 3% річних 78 грн. 80 коп., пеню -10441 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 01.07.2008 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 01.07.2008 фізична особа - ОСОБА_3, АДРЕСА_1 звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права та при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 15.07.2008 відповідно до ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" для розгляду апеляційної скарги фізичної особи - ОСОБА_3, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 по справі №10/33 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С.- суддя -головуючий, Баннова Т.М.- суддя, Парамонова Т.Ф.- суддя.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.- 81-1 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника позивача в судовому засіданні здійснювалась звукова фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Заявлене позивачем клопотання про витребування від відповідача додаткових документів залишається судовою колегією без задоволення, оскільки згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести свої доводи і дані документи у позивача повинні бути.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач звернувся з даним позовом на підставі договору оренди майна від 05.09.2006, підписаного сторонами по даній справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого порушеного цивільного права або інтересу.

Підстави виникнення цивільних прав та обов"язків визначені у ст. 11 Цивільного кодексу України, до яких віднесені договори або інші правочини.

Загальні положення про договір, порядок укладення, зміни та розірвання договору визначені в главах 52 та 53 Цивільного кодексу України (435-15) , а господарського договору у главі 20 Господарського кодексу України (436-15) .

Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору, як визначено у вищевказаній статті Цивільного кодексу України (435-15) , є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічна норма міститься в ст. 180 Господарського кодексу України.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печаткою.

Аналізуючи договір оренди майна від 05.09.2006, який позивач визначив як підставу своїх позовних вимог, судова колегія прийшла до висновку, що даний договір неможливо визнати укладеним, враховуючи наступне.

Пунктом 1.1. договору визначено, що Орендодавець передає в тимчасове користування (оренду) Орендарю майно згідно з додатком №1 до даного договору строком на 3 роки.

Наданий позивачем додаток №1 не підписаний сторонами, тому слід визначити, що сторонами в договорі не узгоджений предмет договору.

Будь-яких доказів визначення предмету даного договору іншими способами позивачем не надано (акт а приймання-передачі тощо).

Таким чином, відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір оренди майна від 05.09.2006 є неукладеним і не може бути підставою позовних вимог позивача у даній справі.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав і інтересів і позивач має право скористатися іншим способом.

Господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняв до уваги договір оренди майна від 05.09.2006, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з інших підстав, хоча по суті позов господарським судом Луганської області вирішено вірно. У зв"язку з чим судова колегія приймає рішення про відмову у позові, але з іншою мотивувальною частиною рішення.

Таким чином, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 по справі №10/33 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита відносяться на заявника - фізичну особу - ОСОБА_3, АДРЕСА_1.

Державне мито у сумі 00 грн. 55 коп., що було зайве сплачене позивачем при поданні апеляційної скарги, повертається йому із державного бюджету на підставі п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 85, 99, 101, п.2 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - ОСОБА_3, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 по справі №10/33 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 по справі №10/33 -скасувати.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. У відповідності з п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" повернути на р/р фізичної особи - ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державне мито в сумі 00 грн. 55 коп., що зайве сплачене по квитанції №174-37 від 09.07.2008, яка знаходиться в матеріалах справи.

Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.