56/32-06 Про порушення договору банківського рахунку - 30.07.2008 Прийняття

У лютому 2008 року Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з АКІБ "УкрСиббанк": 964888,50 грн., як такі, що списані з рахунку СПД ФО ОСОБА_1. безпідставно в порушення договору банківського рахунку і належать СПД ФО ОСОБА_1., чим відновити становище, що було до порушення закону та договору зі сторони відповідача; заподіяну шкоду та збитки в розмірі 19000000 грн. в якості неодержаного прибутку, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання в частині збереження та вільного розпорядження коштами; за порушення умов кредитного договору сплачену додаткову комісію в розмірі 20000 грн. за видачу кредиту; зобов'язати АКІБ "УкрСиббанк" відновити становище, яке існувало до порушення зобов'язання зі сторони відповідача, належним чином виконувати умови кредитного договору від 06 жовтня 2006 року; визнати недійсним та таким що суперечить закону та моральним засадам суспільства односторонній правочин -розпорядження АКІБ "УкрСиббанк" від 11 вересня 2007 року, за яким відбулося списання коштів з рахунку СПД ФО ОСОБА_1. в розмірі 964888,50 грн.; витребувати з АКІБ "УкрСиббанк" розпорядження на списання коштів від 11 вересня 2007 року.

Рішенням від 21 травня 2008 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з АКІБ "УкрСиббанк" на користь СПД ФО ОСОБА_1. 964888,50 грн. Зобов'язано відповідача належним чином виконувати умови кредитного договору №11052599000 від 06 жовтня 2006 року. Стягнуто з АКІБ "УКрСиббанк" на користь СПД ФО ОСОБА_1. суму витрат по сплаті держмита в розмірі 1229,10 грн. та суму витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 5,68 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1, з рішенням господарського суду Харківської області частково не погодилась, надала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування в частині незадоволення решти позовних вимог (стягнення заподіяної шкоди та збитки в розмірі 19000000 грн. в якості неодержаного прибутку, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання в частині збереження, та вільного розпорядження коштами; визнання недійсним та таким що суперечить закону та моральним засадам суспільства односторонній правочин - розпорядження АКІБ "УкрСиббанк" від 11 вересня 2007 року, за яким відбулося списання коштів з рахунку СПД ФО ОСОБА_1. в розмірі 964888,50 грн., за порушення умов кредитного договору сплачену додаткову комісію в розмірі 20000 грн. за видачу кредиту), посилаючись на невідповідність висновків та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в цій частині. Просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача сплачене державне мито і оплату за інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Відповідач, Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", з рішенням господарського суду Харківської області також не погодився, надав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, посилаючись на невідповідність висновків викладених у рішенні дійсним обставинам справи. Просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому відповідач, Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", надав відзив на апеляційну скаргу, в якому повністю підтримує висновки суду, викладені в рішенні в частині відсутності неодержаного позивачем прибутку в розмірі 19000000,00 грн., а також надання позивачем неналежних доказів, якими обґрунтовано неодержаний прибуток. Також відповідач погоджується з рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем комісії у розмірі 20000,00 грн. за порушення умов кредитного договору. Проте, відповідач не погоджується з рішенням в частині стягнення з АКІБ "УкрСиббанк" на користь позивача 964888,50 грн. і просить його скасувати в цій частині, та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Пізніше, відповідач надав суду пояснення, в яких зазначив, що на час списання коштів з поточного рахунку позивача банк не отримав від останнього документи, що підтверджують виконання ним зобов'язання за кредитним договором в частині страхування предмета забезпечення, а саме: договір добровільного страхування майна №М3-59/07 від 26.0307 р. та платіжний документ про сплату страхового платежу за цим договором. Отже, на думку, відповідача, господарським судом не були доведені обставини, якими суд обґрунтував відсутність з боку позивача порушень умов пункту 4.9 кредитного договору щодо здійснення страхування предмета забезпечення.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 30 грудня 2005 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було укладено договір банківського рахунку № 00520 (аркуші справи 11-16 том1). За умовами даного договору банк відкриває позивачу поточний рахунок у національній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з\на рахунку позивача, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України (пункт 1.1); здійснює обслуговування рахунку позивача та надає йому інші послуги відповідно до ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій, вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та умов цього договору (пункт 2.2). При цьому, клієнт має право розпоряджатися коштами, що є на його рахунку на власний розсуд, за винятком обмежень права клієнта на розпорядження коштами згідно вимог діючого законодавства України, або встановлених договором (пункт 3.2.1). Банк зобов'язується належним чином виконувати умови цього договору та вимоги законодавства України, вчасно виконувати розрахункові операції відповідно до нормативних документів НБУ, законодавства України та умов цього договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно законодавства України, крім випадків, встановлених цим договором.

06 жовтня 2006 року АКІБ "УкрСиббанк" та Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1уклали кредитний договір №11052599000 (аркуші справи 21-30 том 1), згідно умов якого банк зобов'язувався надати позивачу кредит, а позивач прийняти належним чином, використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 1 000 000,00 грн. в порядку і на умовах визначених цим договором (пунктом 1.1.). Істотною умовою кредиту був строк, на який надавався кредит, зокрема в п. 1.2.1 договору він був визначений наступним чином: "надання кредиту здійснюється в вступний термін: з 06 жовтня 2006 року по 05 жовтня 2017 року". Згідно з додатком №1 до кредитного договору було визначено та погоджено між позивачем і відповідачем графік погашення кредиту.

Зазначений кредит надавався позивачу на придбання об'єкту нерухомості -теплиці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.1. договору у забезпечення виконання договору банком прийнято в іпотеку теплицю "літ. Б", що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Об'єкт нерухомості був придбаний позивачем на підставі договору купівлі-продажу № 5445 від 06 жовтня 2006 року у ОСОБА_2(аркуш справи 34 том 1).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконував вимоги кредитного договору, своєчасно сплачував внески за кредитним договором (копії платіжних доручень та виписок банку надані до матеріалів справи), використав кредит за цільовим призначенням на закупівлю теплиці, позначеної "літерою Б", яка розташована за адресою:АДРЕСА_1, застрахував майно, яке передавалось в іпотеку відповідачу (платіжне доручення № 729 від 9 жовтня 2006 року в розмірі 1569,39 грн.).

07 вересня 2007 року позивач вніс на власний рахунок №26001028210900 в АКІБ "УкрСиббанк" МФО 351005 власні кошти в розмірі 986579,01 грн., що підтверджується відповідною випискою з рахунку 26001028210900 в АКІБ "УкрСибббанк" з метою належного збереження коштів, підготовки та вчинення низки правочинів, спрямованих на отримання прибутку в розмірі 19000000 грн.

Проте, 11 вересня 2007 року кошти в розмірі 964888,50 грн. були списані за розпорядженням АКІБ "УкрСиббанк" від 11 вересня 2006 року з рахунку позивача № 26001028210900 в АКІБ УкрСиббанк" на погашення кредитного договору № 11052599000 від 06 жовтня 2006 року (договірне списання). Зокрема, така можливість проведення АКІБ УкрСиббанк" договірного списання з зазначеного рахунку передбачена розділом 10 кредитного договору №11052599000 та п.2.6 договору банківського рахунку № 00520.

В розпорядженні на списання зазначено, що списання здійснюється в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором, строк погашення якої, відповідно до п.п.5.9., п.п.5.11 та розділу 11 цього договору, настав 06 вересня 2007 року (аркуш справи 135 том 1).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін під час судового засідання, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача з наступних підстав.

По-перше, стосовно списання розпорядженням АКІБ "УкрСиббанк" коштів в розмірі 964888,50 грн. з рахунку позивача, слід зазначити наступне.

Так, пунктом 5.9. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником умов пункту 4.9. кредитного договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення в порядку встановленому розділом 11 кредитного договору. Відповідно до пункту 4.9. кредитного договору позивач зобов'язався застрахувати предмет забезпечення на весь строк кредитування за кредитним договором.

Пунктом 11.1 кредитного договору, на який посилається відповідач, встановлено, що термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі.

Згідно з матеріалами справи АКІБ "УкрСиббанк" 11 серпня 2007 року направив СПД-ФО ОСОБА_1. вимогу №18-53/1314 (аркуш справи 99 том 1), в якій зазначено, що в порядку розділу 11.1 кредитного договору термін повернення кредиту в повному обсязі визнано таким, що настав з дати отримання позивачем даної вимоги, в зв'язку з чим відповідач вимагає на протязі 10 (десяти) днів з дати отримання позивачем зазначеної вимоги повернути суму кредиту в розмірі 968256,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом. Зазначену вимогу було направлено позивачу 23 серпня 2007 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та копія реєстру № 191 на відправлення, здані в Запорізький обласний вузол спецзв'язку (аркуші справи 100 -101 том 1).

Проте, 24 квітня 2008 року Запорізький обласний вузол спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку своїм листом № 09/05-389 повідомив начальника ЗУ ДРД АКІБ "УкрСиббанк", що дійсно, 23 серпня 2007 року по реєстру №191 пунктом 7 було прийнято відправлення №333 з описом до вкладення клас Б на адресу: м.Запоріжжя, вул. Барикадна, 277 СПД-ФО ОСОБА_1.

24 серпня 2007 року, 04 вересня 2007 року проводилась доставка, але повідомлення було залишено за відсутністю одержувача. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (1155-2002-п) відправлення було повернуто відправнику 24 вересня 2007 року о 14 годині 18 хвилин (прізвище ОСОБА_3 та печатка АКІБ "УкрСиббанк") (аркуш справи 157 том 1).

Відповідач зазначає, що згідно пункту 11.2 кредитного договору, що у разі зміни фактичної чи юридичної адреси (місцезнаходження) позичальником без попереднього про це повідомлення банку чи інших навмисних дій позичальника, в зв'язку з чим письмова вимога банку не отримана позичальником, строк пов ернення кредиту та плати за кредит в такому випадку встановлюється через 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

Але, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявна копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 17 січня 2008 року місцезнаходженням позивача є АДРЕСА_2 (аркуші справи 66-67 том 1). Крім того, судова кореспонденція також була направлена саме на цю адресу, зазначену в позовній заяві, і жодного разу не поверталася поштовим відділенням.

Отже, враховуючи, що позивач (позичальник) -СПД-ФО ОСОБА_1. не змінювала фактичної чи юридичної адреси (місцезнаходження) не попередивши про це установу банку, то відповідач безпідставно посилається на пункт 11.2 кредитного договору.

Таким чином, у підприємства відповідача -АКІБ "УкрСиббанк" не було достатньо підстав для списання коштів в розмірі 964888,50 грн. з рахунку позивача №26001028210900 на погашення кредитного договору №11052599000 від 06 жовтня 2006 року згідно розпорядження від 11 вересня 2007 року, що і визнав господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

По-друге, стосовно задоволення господарським судом вимоги про зобов'язання АКІБ "Укрсиббанк" відновити становище, яке існувало до порушення зобов'язання зі сторони АКІБ "УкрСиббанк", належним чином виконувати умови кредитного договору №11052599000 від 06 жовтня 2006 року слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України сторони звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Приймаючи до уваги, що кредитний договір №11052599000 від 06 жовтня 2006 року, який укладений між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" у відповідності до діючого законодавства не розірвано та не визнано недійсним, він є діючим, а тому відновлювати становище, яке існувало до порушення зобов'язання зі сторони АКІБ "УкрСиббанк", тобто відновлювати дію діючого договору є безпідставним, і судова колегія вважає, що в цій частині рішення господарського суду Харківської області підлягає скасуванню.

По-третє, щодо стягнення з відповідача за порушення умов кредитного договору сплачену позивачем додаткову комісію в розмірі 20000 грн. за видачу кредиту, апеляційний суд зазначає, що додаткова угода від 06 жовтня 2006 року до договору банківського рахунку, свідчить про те, що сплата додаткової комісії 20000,00 грн. була здійснена позивачем за розрахунково-касове обслуговування банківського (поточного) рахунку (аркуш справи 160 том 1).

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не має доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між кредитним договором, фактом видачі кредиту, та фактом сплати позивачем комісії у сумі 20000 грн.

По-четверте, стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача заподіяної шкоди та збитків в розмірі 19000000,00 грн. в якості неодержаного прибутку, на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання (договору банківського рахунку) в частині збереження, та вільного розпорядження коштами, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Харківської області.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що 12 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоскло" та СПД ФО ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу № 12\07\2007, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язувався передати у власність СПД ОСОБА_1. цілісний майновий комплекс, розташований за адресою Житомирська область, Радомишльський район, смт. Б. Криниця на земельній ділянці 5,6 га, разом з інвентарем, обладнанням, устаткуванням, та іншим майном згідно з матеріалами інвентаризації (аркуші справи 58-60 том 1).

Відповідно до пункту 2.1. цього договору СПД ФО ОСОБА_1. повинна була сплатити за об'єкт 1000000,00 грн. у період з 10 вересня 2007 року по 20 вересня 2007 року. Розрахунки за ЦМК повинні бути здійснені покупцем (СПД ФО ОСОБА_1.) у безготівковій формі зі свого рахунку на рахунок продавця.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що право власності до СПД ФО ОСОБА_1. переходило з моменту перерахування коштів та нотаріального посвідчення договору.

29 червня 2007 року між СПД ФО ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВРП "Дормаш" було укладено договір про наміри про купівлю-продаж цілісного майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_3(аркуші справи 53-54 том 1).

Вартість, за якою СПД ФО ОСОБА_1. планувала продати цілісний майновий комплекс відповідно до п.1.3. договору про намір була зафіксована і становила 20000000,00 (двадцять мільйонів грн.). Оплата повинна була проводитися ТОВ "ВРП "Дормаш" в безготівковій формі рівними долями з моменту підписання договору купівлі-продажу. Пунктом 1.4 договору про наміри передбачено, що основний договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем буде укладений в період з 01 вересня 2007 року по 01 грудня 2007 року.

За твердженнями позивача, в зв'язку з неправомірним списанням відповідачем його коштів з рахунку, він не зміг виконати своїх зобов'язань по вищенаведеним договорам, що призвело до нанесення шкоди СПД ФО ОСОБА_1. упущеної вигоди в розмірі 19000000,00 грн. оскільки за умов договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року ЦМК купувався за 1000000,00 грн., а відповідно до договору про наміри повинен був продатися за 20000000,00 грн.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стосовно договору купівлі-продажу, начебто укладеного позивачем з ТОВ "Білоскло", слід зазначити, що статтею 657 Цивільного кодексу України, передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зазначеною статтею встановлюється вичерпний перелік предмету договорів купівлі-продажу, які укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. До даного переліку віднесено купівлю-продаж єдиного майнового комплексу.

Згідно статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Вимога щодо державної реєстрації договору купівлі-продажу цілісного-майнового комплексу встановлена статтею 657 Цивільного кодексу України. Дійсність правочину купівлі-продажу цілісного-майнового комплексу законодавство пов'язує з фактом державної реєстрації, тобто до її здійснення правочин не є вчиненим.

Відповідно до частини З статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З огляду на те, що не було здійснено державної реєстрації договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ "Білоскло", чим порушено вимоги статті 657 Цивільного кодексу України, то даний договір не може вважатися належним доказом в контексті вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 21 травня 2008 року по справі № 56/32-08 було прийнято в частині зобов'язання АКІБ "Укрсиббанк" відновити становище, яке існувало до порушення зобов'язання зі сторони АКІБ "УкрСиббанк", належним чином виконувати умови кредитного договору №11052599000 від 06 жовтня 2006 року при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим рішення підлягає в цій частині скасуванню, в іншій частині колегія суддів вважає рішення таким, що прийнято у відповідності до діючого законодавства і підстави для його скасування відсутні.