Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В., Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.

при секретарі Лола Н.О.

за участю представників

позивача: Турчинський М.І., довіреність №01/128 від 15.08.2008р.;

відповідача: Лемешко А.О., довіреність б/н від 23.06.2008р.;

третьої особи: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 6/285/08 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан – 94", м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі № 6/285/08

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан – 94", м.Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Запорізька міська рада, м.Запоріжжя

про повернення орендованого майна

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі №6/285/08 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено і зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" на підставі акту прийому – передачі повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області державне майно: нежитлові приміщення на першому поверсі будинку, загальною площею 70,7 кв.м. (літ.А-1, А-12, прим. ІУ-2, номери частин приміщень № 2-10 та № 2–11), розташовані за адресою: м.Запоріжжя вул.Українська/Героїв Сталінграду 39/6, виселивши його із займаного приміщення. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.526ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч.2 ст. 17, ч.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мотивовано тим, що позивач є власником приміщення, яке згідно договору оренди з ТОВ "Руслан-94", м.Запоріжжя було передано у користування відповідача. Позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди майна та звернувся з вимогою про звільнення приміщення. Відповідач спірне приміщення не звільнив та користується ним до теперішнього часу. Позовна вимога щодо звільнення відповідачем займаного ним приміщення у зв’язку з закінченням строку дії договору визнана судом обґрунтованою.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі № 6/285/08 у зв’язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя відмовити. Заявник апеляційної скарги зазначає, що лист позивача № 11-13-00024 від 02.04.2008р. про закінчення договору оренди не є доказом у справі, так як п.10.1 договору встановлено, що договір діє до 04.04.2008р., а вказаний лист був направлений на адресу ТОВ "Руслан – 94" 02.04.2008р., тобто раніше терміну встановленого п.10.6 договору, а тому термін дії договору на момент розгляду справи не сплинув та триває по цей час. Також, апелянт наголошує на тому, що позивач листом № 1063/26-201 від 03.03.2007р. повідомив ТОВ "Руслан – 94" про рішення передати об’єкт до комунальної власності і можливістю приватизувати орендований об’єкт шляхом звернення до відповідних служб Запорізької міської ради.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що відповідач безпідставно користується спірним приміщенням, оскільки згідно пункту 10.1 договору встановлено строк дії договору до 04 квітня 2008р., але п.10.6 договору передбачено, що продовження терміну дії договору оренди можливо за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його дії. Позивач, як власник нежитлового приміщення, неодноразово пропонував відповідачу звільнити орендоване приміщення, але відповідач відмовляється звільнити займане приміщення. Представник у судовому засіданні 28.10.2008р. підтримує вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-94", м.Запоріжжя просить залишити без задоволення.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 28.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2050 від 28.10.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки відносини щодо укладання договору оренди № 990 від 07.04.2003р. виникли до 01.01.2004р., а правовідносини щодо повернення майна після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , господарський суд оцінює відносини сторін відповідно до діючих норм законодавства. Тобто до спірних правовідносин щодо укладання договору оренди та набуття відповідачем права користування спірними приміщеннями застосовуються норми Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , діючого на дату підписання договору, а до правовідносин щодо повернення відповідачем майна, які виникли після 01.01.2004р., застосовуються норми Цивільного кодексу України (435-15) , що набрав чинність з 01.01.2004 року.

Правовідносини щодо укладання договорів оренди (найму) на час підписання договору оренди від 07.04.2003р. регулювалися нормами глави 25 ЦК УРСР (1540-06) (ст.ст. 256-276), що діяв до 01.01.04р. та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. (2269-12) (із змінами) № 2269-ХІІ (далі за текстом Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ).

Оскільки об’єктом оренди за договором № 990 було, як свідчать матеріали справи, є майно, що належить до державної форми власності, то в даному випадку до правовідносин з оренди цього майна застосовувалися положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , як спеціальні норми.

Згідно ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що 07.04.2003р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" укладено договір № 990 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжінструмент" і не увійшло до його статутного фонду при приватизації. За умовами цього договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Українська/вул. Героїв Сталінграду, 39/6, а саме: вбудовані в перший поверх будинку гуртожитку нежитлові приміщення, загальною площею 67,9 кв.м., (Літера А-12, приміщення 101, номери частин приміщення з № 1 по № 4 та приміщення 102, номери частин приміщення з № 1 по № 3) відповідно до викопіровки та експлікації з технічного паспорту (додаток 3 до договору). (пункт 1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору вступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання – передачі вказаного майна.

Передача державного майна в оренду відповідача підтверджується актом прийому-передачі від 07.04.2003р. (а.с.16 зворотня сторінка ).

Пунктом 10.1 договору сторони встановили строк дії договору з 07.04.2003р. до 07.04.2006р.

Додатковою угодою № 2 від 17.07.2006р. сторони продовжили термін дії договору до 05.04.2007 року.

Договором про зміни № 4 від 05.04.2007р. сторони вирішили продовжити термін дії договору до 04.04.2008 року.

Пунктом 10.6 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

02.04.2008р. та 09.04.2008р. позивач направив на адресу відповідача листи № 11-13-00024, № 11-13-000179, якими повідомив відповідача про звільнення та повернення останнім орендованих приміщень і направив для підписання акти передачі-приймання майна в строк до 21.04.2008р. Отримання відповідачем листів підтверджено матеріалами справи, зокрема повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с.18).

Відповідач залишив листи позивача без відповіді і задоволення. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" не звільнило спірне приміщення, позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання відповідача повернути до державної власності займане майно, що є об’єктом оренди, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі будинку, загальною площею 70,7 кв.м. (літ.А-1, А-12, прим.ІV-2, номери частин приміщень №2-10 та № 2-11), розташоване за адресою: м.Запоріжжя вул.Українська/Героїв Сталінграду 39/6 шляхом виселення з займаних приміщень на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору оренди Орендар зобов’язаний негайно повернути Орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкти оренди на умовах, зазначених у договорі.

Такий порядок, сторони визначили, зокрема у п.5.10 договору, за яким у разі припинення Договору оренди або його розірвання Орендар (відповідач у справі) повертає майно Орендодавцю (позивачу) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Таким чином, відповідач за умовами договору оренди зобов’язаний був скласти акт прийому – передачі після закінчення терміну дії договору та повернути майно позивачу, однак відповідачем орендоване приміщення позивачу не повернуто, акт приймання – передачі не підписаний, що порушує його законні права, як власника цього майна.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 391 ЦК України (в редакції чинній на момент пред’явлення позову) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено, відповідач незаконно займає державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі будинку, загальною площею 70,7 кв.м. (літ.А-1, А-12, прим. ІV-2, номери частин приміщень №2-10 та № 2-11), розташовані за адресою: м.Запоріжжя вул.Українська/Героїв Сталінграду 39/6, чим перешкоджає позивачу у здійсненні покладених на позивача повноважень власника і орендодавця відносно вказаних приміщень.

Оскільки, не звільнення спірного приміщення відповідачем порушує права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області позовна вимога щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан-94" з вказаного приміщення є законною і обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача спростовуються вищенаведеним, а також наступним:

Твердження відповідача, про те що лист позивача № 11-13-00024 від 02.04.2008р. про закінчення договору оренди не є доказом у справі, так як направлений раніше встановленого п.10.6 договору терміну, тобто до 04.04.2008р., тому договір є подовженим на той самий термін та на тих самих умовах, на яких він був укладений, колегією суддів не приймається, так як норми Цивільного Кодексу України (435-15) , Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не містять будь-яких обмежень щодо направлення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області листа відповідачу до закінчення строку дії договору та строку, який був встановлений у п.10.6.

Відповідно до вимог ст. 764 ЦК України, якщо орендар після закінчення строку дії договору продовжує користуватись майном, то договір вважається продовженим за відсутності у будь-якому випадку заперечень орендодавця на його продовження.

Листом № 11-13-00024 від 02.04.2008р. позивач заперечив про продовження договору оренди та підтвердив свої заперечення листом від 09.04.2008р., тому договір оренди в силу п. 10.5 припинив свою дію у зв’язку з закінченням строку, на який був укладений. Інших правових підстав для користування орендованими приміщеннями у відповідача немає.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спірне майно передане до комунальної власності і РВ ФДМУ по Запорізькій області є неналежним позивачем, є безпідставним, оскільки на момент розгляду спору судом орендоване майно не передане до комунальної власності у встановленому законом порядку та перебуває у державній власності.

Згідно статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав належних доказів у підтвердження своїх доводів.

За таких обставин підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у розумінні статті 104 ГПК України, відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руслан – 94", м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у справі № 6/285/08 залишити без змін.