2/452а Про стягнення збитків, завданих в наслідок розморожування систем центрального опалення об"єктів - 22.07.2008 Прийняття

Луганський національний аграрний університет звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" про стягнення збитків в сумі 327503 грн. 40 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.05.2008 у справі № 2/452а позов задоволено повністю. Стягнуто з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплопостачаючого підприємства "Луганськ-теплокомуненерго" на користь Луганського національного аграрного університету суму збитків у розмірі шкоди 327503 грн. 40 коп. та судові витрати.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України).

Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 у зв’язку з виходом з відпустки судді Парамонової Т.Ф. та відпусткою судді Семендяєвої І.В. виключено із складу колегії суддів головуючого суддю Семендяєву І.В. та введено до складу колегії головуючого суддю Парамонову Т.Ф.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням представника відповідача здійснювалася фіксація судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до с. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 17 липня 2008 року було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 22 липня 2008 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами у справі, укладено договір на поставку теплової енергії від 14.10.05 № 17-юр, умовами якого передбачено, що Постачальник (відповідач у справі) зобов’язався поставляти Споживачеві (позивачу у справі) теплову енергію згідно з умовами договору, а останній зобов’язався оплачувати дані послуги у строки та на умовах, встановлених у договорі.

Відповідно до вимог п.4.2 укладеного сторонами договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за безперебійну поставку теплової енергії, у відповідності з діючим законодавством.

Позивач вважає, що внаслідок неналежного виконання умов договору ( п.п.1, 2.1, 2.4.1, 2.4.2) у період з 21.01.07 по 26.01.07 відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі надавалась теплова енергія, з грубим порушенням затвердженого температурного графіка, що призвело до розморожування систем центрального опалення та спричинення аварійної ситуації, що спричинило збитки позивачу на суму 327503 грн. 40 коп.

Наявність аварійної ситуації на об’єктах позивача підтверджено актом від 26.01.06, який підписаний позивачем, та актом від 01.02.06, який підписаний відповідачем.

Судом першої інстанції встановлено, що порушення теплового режиму та відхилення від нормативів у постачанні теплової енергії відповідача підтверджено свідоцтвом ТПП про настання непереборної сили від 27.02.06 № 119 та листом відповідача від 02.02.06 № 15/42-1-59.

Факт розморожування внутрішніх систем опалення позивача 25.01.06 внаслідок порушення теплового режиму відповідачем та відхилення від нормативів в постачанні теплової енергії підтверджено висновками експертизи від 30.05.07 № 75/1 (т.2, а. с. 56), яка була призначена судом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надіслано повідомлення позивачу щодо перешкод у виконанні своїх зобов’язань за договором, що є порушенням вимог п. 6.3. договору.

Розмір збитків, заподіяних позивачу відповідачем та визначених у розрахунку, підтверджений актами виконаних підрядних робіт КБ-2В від 20.02.06 № 1 на загальну суму 65935 грн., від 28.04.06 № 1 на загальну суму 95474 грн. 40 коп., від 23.02.06 № 1 на загальну суму 80910 грн., від 07.06.06 № 1 на загальну суму 77416 грн. 80 коп., від 24.07.06 № 1 на загальну суму 19116 грн. 40 коп., з врахуванням НДС.

Судом зазначено, що відповідачем не спростовано у встановленому порядку розрахунок, який зроблений позивачем.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Луганське обласне комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Луганськтеплокомуненерго" вважає, що при винесенні рішення суд не врахував положення чинного законодавства, неповно з’ясував обставини справи, що вплинуло на об’єктивність та справедливість вирішення спору.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що чинниками, які призвели до настання аварії могли бути непереборні сили, що підтверджується свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати № 119 від 27.02.06 та зазначає, що причинний зв’язок між його діями та спричиненими збитками відсутній.

На думку скаржника, факти, викладені в акті від 01.02.06, свідчать про вину позивача у виникненні аварії та спричиненні матеріальної шкоди.

Крім того, як зазначає скаржник, суд послався на висновок експерта, який не містить усіх необхідних даних, що свідчить про упередженість та необ’єктивність дій експерта.

Суд проігнорував протиправні дії позивача, які виразились в не проведенні тендерних процедур.

До того ж позивачем було порушено приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1112 (1112-2004-п) "Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", а саме не надіслано відповідачу повідомлення про аварійну ситуацію, надані позивачем акти складені не в присутності представників відповідача, що не взято до уваги судом.

Суд не врахував факт відсутності дефектного акту на аварійно-відновлювальний ремонт. Крім того, на думку скаржника, позивач зробив не аварійно –відновлювальний ремонт, а капітальний.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача судом приймаються до уваги частково. При цьому судова колегія приймає до уваги, що факт порушення температурного режиму відповідачем та факт зупинки котельної матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечується.

Доводи стосовно висновку експерту судовою колегією відхиляються. Відповідно до ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на невиконання позивачем приписів "Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затверджених Постановою КМУ від 25.08.2004 № 1112 (1112-2004-п) /Далі – Порядок/. Згідно п. 1 Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

Щодо розслідування аварій, то п. 93 Порядку (1112-2004-п) визначає, що воно проводиться у разі коли сталася: 1) аварія першої категорії, внаслідок якої: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; збільшилася концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників підприємства чи населення; 2) аварії другої категорії, внаслідок якої: загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці підприємства з чисельністю працюючих 100 чоловік і більше. Випадки порушення технологічних процесів, роботи устатковання, тимчасової зупинки виробництва внаслідок спрацювання автоматичних захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропередачі тощо не належать до аварій першої чи другої категорії і розслідуються відповідно до законодавства. З метою врахування специфіки галузей, визначення переліку аварій першої чи другої категорії центральними органами виконавчої влади у разі потреби затверджуються власні документи про розслідування аварій за погодженням з Держнаглядохоронпраці.

З матеріалів справи не вбачається, що аварія системи опалення позивача підпадає під вищезазначені визначення аварій.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що при прийнятті рішення господарським судом в мотивувальній частині рішення зазначено, що розмір збитків, заподіяних позивачу відповідачем та визначених у розрахунку, підтверджений актами виконаних підрядних робіт КБ-2В від 20.02.06 № 1 на загальну суму 65935 грн., від 28.04.06 № 1 на загальну суму 95474 грн. 40 коп., від 23.02.06 № 1 на загальну суму 80910 грн., від 07.06.06 № 1 на загальну суму 77416 грн. 80 коп., від 24.07.06 № 1 на загальну суму 19116 грн. 40 коп., з врахуванням НДС. /Всього при складанні 338852,60 грн./. Але з суми 65935 грн. за капітальний ремонт системи опалення гуртожитку №6 за договором №02/02-06 фактично перераховано тільки 54536 грн. 20 коп. за пл. дорученням №254 від 20 лютого 2006 /арк. с. 36 том 1/. Оскільки судом стягнуто тільки 327503,40 грн., фактичне перерахування судом враховане, хоча це і не зазначено. У стягнуту суму також входить сума 19116,40 грн. за ремонт системи опалення спорткомплексу. За ремонт спорткомплексу по договору 05/06-06 загалом сплачено 164327,60 грн. за пл. дорученням №1420 від 24.07.06. У первісному розрахунку суму позову 415286,00 грн. до стягнення по спорткомплексу було заявлено 15972 грн. /арк. с. 41, том 2/. У подальшому заяв про збільшення заявленої до стягнення суми по спорткомплексу позивачем у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , не заявлялось. В "поясненні" позивача, яким суму позову зменшено, також вказано про ремонт систем опалення спорткомплексу на суму 15972 грн. /арк. с. 69, том 3/.

Таким чином, сума, яка мала бути стягнута з урахуванням наданих платіжних доручень, розрахунку позивача та зменшення суми позову, становить 324309 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно умов укладеного між сторонами договору №170-юр від 14.10.2005 на поставку теплової енергії відповідач поставляє теплову енергію після підписання акту про готовність до опалювального сезону.

З матеріалів справи вбачається, що акт щодо готовності опалювальної системи позивача до зимового сезону 2005-06 відсутній. Таким чином, не вбачається можливим встановити, чи була система повністю дієздатною та готовою до опалення.

Слушним також вбачаються зауваження відповідача щодо розрахунку позивача, який здійснено на підставі актів виконаних робіт. Згідно актів виконаних робіт позивачем зроблено поточний та капітальний ремонт системи опалення. Проведення такого ремонту планувалося позивачем заздалегідь. Про це свідчить "Звіт про результати здійснення процедури запиту цінових пропозицій /котирувань/ щодо закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти" на аркуші справи 76 тому першого. Так, датою відправлення цінових пропозицій /котирувань/ по предмету закупівлі "поточний ремонт опалення ветеринарного факультету" вказано 09.01.06, тобто до розморожування системи. В актах виконаних робіт зазначена загальна кількість метрів труб та кількість секцій радіаторів, а також арматури /крани, муфти та ін./, що були замінені в ході ремонту. Разом з тим, точна кількість обладнання, що було зруйновано саме внаслідок розморожування системи опалення позивачем, документально не підтверджено. В акті від 26.01.06. /аркуш справи 23-26 том 3/ зазначено про вихід з ладу радіаторів, кількість секцій не зазначена, тоді як в актах виконаних робіт зазначена кількість секцій радіаторів. Також зазначено по кожному об’єкту про руйнування труб. Але кількість труб також не співпадає з даними актів виконаних робіт. Так, по гуртожитку №6 вказано про розриви 440 п. м. труб системи опалювання. За актом виконаних робіт замінено 563 метри /а. с. 61 том 1/.

У відзиві на доповнення до апеляційної скарги, що було здано до суду 22.07.08, позивач не виключає можливість помилки у своїх розрахунках, але посилається на те, що розрахунок має бути спростовано відповідачем.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов"язання, доказується кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи, розморожування систем опалювання позивача почалося з 20 січня 2006 року –лист позивача від 23.01.06 (аркуш справи 28 том 1). В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем вживалися будь-які реальні заходи /крім направлення листа на адресу відповідача/ щодо запобіганню розморожування системи /наприклад, випуск води з системи/ та зменшення розміру збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 616 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір збитків, які стягуються з боржника, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

По сукупності викладеного судова колегія вважає можливим визначену суму збитків 324309 грн. розподілити між позивачем та відповідачем порівну.

Таким чином, апеляційна скарга Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськ-теплокомуненерго" підлягає до задоволення частково. Рішення господарського суду Луганської області слід змінити, суму збитків 324309 грн. розподіливши на сторони у рівних частках .

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 4 ст. 103, п. 3 ч.1 ст. 104,, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Луганський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго" на рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2008 у справі № 2/452а задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.05.2008 у справі № 2/452а змінити.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Луганськтеплокомуненерго", м. Луганськ, кв. Восточний 22, ідентифікаційний код 03340529 на користь Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ –8, городок ЛНАУ, ідентифікаційний код 00493669, 162154 грн. 50 коп. збитків, 1621 грн. 54 коп. державного мита за подання позову, 810 грн. 77 коп. державного мита за подання апеляційної скарги, 46 грн. 04 коп. судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.