7/15 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку - 17.07.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Солонківського споживчого товариства та суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від 19.06.2008 р. НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р.

у справі № 7/15

за позовом Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області,АДРЕСА_1

до відповідача-1 Солонківського споживчого товариства, с.Солонка Пустомитівського

р-ну Львівської обл.

до відповідача-2 суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -приватного нотаріуса ОСОБА_2, м.Пустомити Львівської обл.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.09.2004 р.

За участю представників:

від позивача -П"ятоха В.Є. (голова Гамаліївської сільської ради Пустомитівського району Львівської області У демократичного скликання 2006-2011 рр., службове посвідчення № 1);

від відповідача-1 -ОСОБА_3 (голова правління),

від відповідача-2 - не з"явився;

від третьої особи -не з"явився

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Оскільки жодна зі сторін заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови суду від 15.07.2008 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Заяв про відвід суддів не поступало.

У судовому засіданні 15.07.2008 р. оголошувалася перерва до 17.07.2008 р. для оголошення вступної та резолютивної частини постанови, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р. у справі № 7/15 (суддя Білоус Б.О.) позов задоволено, визнано нікчемним договір від 09.09.2004 р. купівлі-продажу будинку за № 163 "А" площею 117, 9 м-2, який знаходиться вАДРЕСА_1, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.07.2004 р. - недійсним.

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що рішення виконкому Гамаліївської сільської ради № 19 від 17.06.2003 р., на підставі якого видано Солонківському споживчому товариству свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.07.2004 р., було скасоване рішенням Гамаліївської сільської ради від 20.05.2004 р. № 74.

Крім того, слідством встановлено, що рішення № 19 від 17.06.2003 р. видано та підписано не головою сільради ОСОБА_4, а іншою особою, відтиски круглої гербової печатки Гамаліївської сільради, розташовані на рішенні виконкому сільради № 19 від 17.06.2003 р. та свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.07.2004 р., нанесені за допомогою комп'ютерної техніки, тобто є підробленими, що стало підставою порушення кримінальної справи.

Оскільки договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р. укладено на підставі сфальсифікованих підроблених документів з метою незаконного заволодіння майном територіальної громади в порушення публічного порядку, то відповідно до ст. 228 ЦК України цей правочин є нікчемним, а видане на його підставі свідоцтво НОМЕР_2 від 02.07.2004 р. про право власності на нерухоме майно - недійсним.

Відповідачі з даним рішенням не погодилися, подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким узаконити договір від 09.09.2004 р. купівлі-продажу будинку за № 163 "А" площею 117, 9 м-2, розташованого вАДРЕСА_1, з підстав неповного з"ясування обставин справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

У судовому засіданні 15.07.2008 р. відповідачі уточнили вимоги апеляційної скарги щодо прийняття нового рішення, а саме: просять відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги скаржники обгрунтовують тим, зокрема, що господарським судом не перевірено журналу реєстрації рішень виконкому Гамаліївської сільради; 20.05.2004 р. Гамаліївська сільрада рішенням № 74 скасувала своє рішення № 19 від 17.06.2003 р. без зазначення причини; факт підробки рішення виконкому Гамаліївської сільради № 19 від 17.06.2003 р. не доведений.

У судовому засіданні й у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому. Крім того, долучив до матеріалів справи рішення виконкому Гамаліївської сільради № 67 від 08.07.2008 р. "Про виготовлення технічної документації на будівлю магазину", яким доручено сільському голові виготовити технічний паспорт на будівлю магазину за № 163 "А" площею 117, 9 м-2, розміщену вАДРЕСА_1, і взяти дане приміщення на баланс Гамаліївської сільради.

Дане рішення колегією суддів не береться до уваги, оскільки з врахуванням меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції (ст. 101 ГПК України) таке клопотання не може задовільнятися в останньому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його прийняття (12.06.2008 р.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності за Солонківським споживчим товариством на будівлю магазину за № 163 "А" площею 117, 9 м-2, який знаходиться вАДРЕСА_1, підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 02.07.2004 р., виданим на підставі рішення виконкому Гамаліївської сільської ради від 17.06.2003 р. № 19 (а.с.7).

Зазначена обставина підтверджується витягом № 4169942 з реєстру прав власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 16.07.2004 р., виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки (а.с.8).

09.09.2004 р. ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач-2 у справі) придбала на підставі договору купівлі-продажу № 3415 у Солонківського споживчого товариства (продавець за договором, відповідач-1 у справі) будівлю магазину за № 163 "А" площею 117, 9 м-2, який знаходиться вАДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно з витягом № 5603888 про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 26.11.2004 р., виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, спірна будівля магазину належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с.10).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Солонківського споживчого товариства та суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р. у справі № 7/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому колегія виходила з наступного.

Якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов"язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода (ч.1 п.4 Роз"яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111 з наступними змінами та доповненнями).

Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2008 р. було зобов"язано позивача обгрунтувати порушення права територіальної громади села та подати доказ належності спірного майна до комунальної власності, що не було зроблено через його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280-97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 280-97-ВР) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення про передачу спірного майна в комунальну власність не приймалося. На момент укладення договору купівлі-продажу від 09.09.2004 р. спірна будівля магазину належала Солонківсьому споживчому товариству, що не спростовано позивачем.

У силу приписів ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обов"язок доказування і подання доказів згідно з ст. 33 ГПК України покладається на сторін, а не на суд. На останнього покладається обов"язок оцінити достатність доказового матеріалу та в межах цього поданого матеріалу прийняти відповідне рішення.

Враховуючи вищевикладене, висновок господарського суду про те, що спірний договір купівлі-продажу є нікчемним, так як порушує публічний порядок, не відповідає обставинам справи, останні, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

Покликання позивача на те, що спірний договір купівлі-продажу укладено без відома сільської ради шляхом підробки документів, дії відповідачів грубо порушують права територіальної громади села та завдають їй матеріальних збитків, що слугує підставою для визнання договору недійсним, є безпідставні та не беруться судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на наступне.

Факт підробки рішення Гамаліївської сільради № 19 від 17.06.2003 р. не доведений у встановленому законом порядку. У матеріалах справи відсутні такі докази.

Відповідно до п.10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконнми в судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, рішення виконкому Гамаліївської сільської ради від 17.06.2003 р. № 19 не визнавалося недійсним (незаконним) у судовому порядку.

Відповідно до п.9 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради, з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Однак згідно з п.15 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної ради, міської ради вирішуються, зокрема, питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конст итуції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Проте, як вбачається зі змісту рішення Гамаліївської сільської ради від 20.05.2004 р. № 74 (а.с.20), в ньому не зазначено жодних підстав невідповідності рішення виконкому Гамаліївської сільської ради № 19 від 17.06.2003 р. законодавству України, рішенням відповідної ради, рішення "голе", без мотивації, навіть не згадується про підробку документів.

Таким чином, дана умова не додержана органом місцевого самоврядування. Право сільської ради скасувати рішенння виконкому сільради може бути реалізоване лише в межах закону, що не було дотримано Гамаліївською сільською радою при винесенні рішення від 20.05.2004 р. № 74.

Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Також Господарський суд Львівської області, приймаючи оскаржуване рішення, вийшов за межі позовних вимог.

Так, у прохальній частині позовної заяви Гамаліївська сільська рада просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р. (а.с.3), а рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р. визнано договір купівлі-продажу від 09.09.2004 р. нікчемним і свідоцтво про право власності на нерухоме майно -недійсним (а.с.83).

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача чи третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Як прослідковується з матеріалів справи, заява про збільшення позовних вимог не подавалася.

Колегія суддів звертає увагу на те, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 02.07.2004 р. не є актом (рішенням) органу владних повноважень, він є похідним від рішення виконкому Гамаліївської сільської ради № 19 від 17.06.2003 р. (а.с.6).

Крім того, слід зазначити, що підстави для визнання договору недійсним мають виникати чи існувати в момент укладення договору чи передувати цьому моменту. Проблеми та конфлікти, що виникають уже згодом, на стадії виконання договору, не мають наслідком його недійсність.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що в даному випадку позивачем зроблено не було.

Позивачем з врахуванням ст.ст. 33, 54 ГПК України не доведено, що спірне майно належить до комунальної власності та необгрунтовано порушення права територіальної громади села, тому орган місцевого самоврядування не має права втручатись у господарську діяльність підприємств (ч.4 ст. 23 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.10 Закону № 280-97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянтів підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Солонківського споживчого товариства та суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2008 р. у справі № 7/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.