3/129 Про стягнення шкоди, заподіяної незаконними діями ДВС - 16.07.2008 Прийняття

На розгляд Господарського суду Херсонської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний науково-дослідний інститут" про стягнення з Державного бюджету країни через Управління державного казначейства України у Херсонській області 497 342,56 грн. завданої незаконними діями державних виконавців Суворовського відділу державної виконавчої служби Херсонського міського управління юстиції шкоди.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.02.2008 порушено провадження у справі № 14/90-08, залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Державне казначейство України та направлено дану справу за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2008 справу Господарського суду Херсонської області № 14/90-08 прийнято до провадження Господарського суду міста Києва, присвоєно справі № 3/129 та призначено справу до розгляду на 04.03.2008.

Відповідач-2 у письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на наступне. ГУДКУ у Херсонській області не є головним розпорядником всіх бюджетних коштів. Жодним нормативним актом не передбачена відповідальність територіальних органів Держказначейства України за незаконні дії органів Державної виконавчої служби. У ГУДКУ у Херсонській області відсутні рахунки, з яких би здійснювалось списання коштів Державного бюджету України. Згідно з ч. 1 ст. 31 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування. Про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. У своїх позовних вимогах позивач посилається на ст. 56 Конституції України, проігнорувавши норми ст.ст. 92, 95 Конституції України, які зазначають виключне встановлення будь-яких видатків тільки законом про Державний бюджет України. У Законі України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" окремою статтею не передбачено видатків на відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю або незаконною діяльністю органів Державної виконавчої служби. Бюджетним кодексом України (2542-14) (п. 7 ч. 1 ст. 2 цього Кодексу) встановлено, що повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення. Згідно з ч. 1 та ч .2 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

На підставі ст. 8 вищезазначеного Закону контроль за діями державного виконавця здійснює начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу. Згідно зі ст. 86 ЗУ "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Разом з тим у ст. 11 ЗУ "Про державну виконавчу службу" зазначено, що державні виконавці несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Тобто, органи державної влади у межах своєї компетенції реалізують цивільну правосуб'єктність держави, набувають і здійснюють від її імені майнові та особисті немайнові права та обов'язки. Відповідно до бюджетного законодавства органи державної влади, у т.ч. Суворовський відділ Державної виконавчої служби Херсонського міського управління юстиції, є розпорядниками бюджетних коштів і уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. Згідно ст.18 ЗУ "Про державну виконавчу службу" фінансове і матеріальне забезпечення працівників державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється ЗУ "Про виконавче провадження" (606-14) . Разом з цим, згідно Положення про спеціальний фонд виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1991 № 1351, п’ятдесят відсотків суми виконавчого збору, стягнутого державною виконавчою службою, спрямовується на розвиток та матеріально-технічне забезпечення діяльності Державної виконавчої служби, а також на преміювання державних виконавців у встановленому порядку. Згідно Інструкції про порядок формування, ведення обліку надходжень та видатків, звітності про використання коштів спеціального фонду виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.10.1999 №65/5 (z0701-99) , нормативи розподілу коштів визначаються Міністерством юстиції України.

Згідно зі статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язанням. Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У даному випадку шкоду завдано органом Державної виконавчої служби, тому шкода повинна відшкодовуватись за рахунок коштів державної виконавчої служби, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань. Органи Державного казначейства України виконують рішення, які прийняті органами державної влади, про списання коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів лише у разі наявності в обліку органів Державного казначейства України відповідних бюджетних зобов'язань. Звертає увагу суду, що розподіл коштів за напрямками видатків Міністерство юстиції України, як головний розпорядник коштів, здійснює самостійно. ГУДКУ у Херсонській області згідно своїх функціональних обов'язків здійснює платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів, про що також зазначено в ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави (ч. 1 ст. 176 ЦК України). Особливий випадок відшкодування шкоди державою передбачений ст. 1174 ЦК України. Так, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Мається на увазі, що шкода відшкодовується державним органом за рахунок державного бюджету, а не працівником даного органу, при здійсненні владних повноважень та в їх межах. Якщо посадова або службова особа вчинила самоправство, тобто здійснила дії, що виходять за межі наданих їй повноважень, ст. 1174 застосуванню не підлягає. Просить в позові відмовити.

Відповідач-3 в судові засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції не з’являвся.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 3/129 від 18.04.2008 (далі – Рішення суду) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти нове, яким скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 3/129 від 18.04.2008 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував положень ст. ст. 1173, 1174 ЦК України та дійшов помилкового висновку, що шкода, завдана неправомірними діями посадової особи органу державної виконавчої служби, має відшкодовуватись за рахунок коштів державної виконавчої служби.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 розгляд апеляційної скарги був призначений на 02.07.2008, про що учасники усі судового процесу були повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.07.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 3/129 від 18.04.2008 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідачів у судові засідання 02.07.2008 та 16.07.2008 не з’явилися.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Відповідачі своїми процесуальними правами не скористалися, у судове засідання не з’явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, будь-яких заяв або клопотань від відповідачів до суду не надходило. Лише відповідач-2 направив суду свої заперечення на апеляційну скаргу, які повністю відповідають відзиву на позовну заяву.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 14/148-06 від 20.11.2006, котре набрало законної сили 25.10.2006, був виданий наказ від 20.11.2006, на підставі якого ПВКФ "Крона" було зобов’язано сплатити позивачу ТОВ "АНДІ" борг у сумі 497.342,56 грн. Даний наказ був пред'явлений позивачем до виконання в Суворівський ВДВС Херсонською міського управління юстиції.

15.12.2006 державним виконавцем Мазановичем В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Проте постанова про арешт всього майна боржника була винесена 07.02.2007, хоча відповідно до вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої встановлений семиденний термін для добровільного виконання, постанова мала була бути винесена не пізніше 22.01.2007.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, внаслідок бездіяльності державних виконавців в період з 22.01.2007 до 07.02.2007 боржник отримав можливість відчужити майно, на яке могло бути звернено стягнення, що і було ним зроблено: відповідно до Витягу з реєстру обтяжень рухомого майна № 16391194 від 29.12.2007, записи № 14, 15, ПВКФ "Крона" 02.02.2007 передано в заставу майна на загальну суму 988.400,00 грн.

29.12.2007 позивачем було зроблено запит до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про наявність накладеного арешту протягом 2007 року, тобто протягом терміну виконавчого провадження. З отриманого витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №16389822 від 29.12.2007 вбачається, що арешти на наявні у боржника активи, зокрема нерухомість, у 2007 році не накладались.

Відповідно до інформації, наданої ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, зокрема відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №16391194 від 29.12.2007, протягом терміну примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області ПВКФ "Крона" здійснила правочини, які унеможливили подальше виконання рішення суду, оскільки ПВКФ "Крона" відчужено рухоме майно, зокрема, це підтверджується записами № 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 Витягу.

Позивач вважає, що в результаті бездіяльності державних виконавців Суворівського ВДВС м. Херсон боржник зміг відчужити ліквідне майно, а майбутні врожаї передати в заставу, що зробило виконання зазначеного вище рішення суду неможливим.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести дії по виконанню рішення суду протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, дії, необхідні для виконання судового рішення, повинні були бути вчинені до 15 червня 2007 року.

До матеріалів справи залучено лист-відповідь за № 25-9-8347 від 03.10.2007 на звернення позивача до Міністерства юстиції України про бездіяльність та неправомірні дії працівників Суворівського ВДВС, у якому зазначено, що з 12.12.2006 наказ Господарського суду Херсонської області від 20.11.2006 № 14/148-06 про стягнення з ПВКФ "Крона"перебував на виконанні Суворівського відділу державної виконавчої служби Херсонського міського управління юстиції. 18.09.2007 за результатами перевірки виконавчого провадження щодо законності проведення виконавчих дій винесено постанову, якою дії державних виконавців Суворівського ВДВС Херсонського міського управління юстиції визнано такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2007, і постанову про зняття арешту з нерухомого майна, що належить боржнику.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки у даному випадку шкода завдана неправомірними діями посадової особи органу Державної виконавчої служби, яка відповідно до вимог законодавства (зокрема ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України) має відшкодовуватися за рахунок коштів державної виконавчої служби, а тому позовні вимоги про стягнення такої шкоди за рахунок коштів державного бюджету через Управління державного казначейства України у Херсонській області є такими, що не ґрунтуються на нормах права, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, однак не погоджується з підставами, які слугували для такої відмови.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Керуючись ч. 2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися (частини 5 і 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність.

Конституційним Судом України у справі № 1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) прийнято рішення від 03.10.2001 N 12-рп/2001 (далі – Рішення Конституційного Суду), в якому, зокрема, зазначено наступне.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стали конституційні подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік", якими кошти на утримання, зокрема, судів, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України визначено як джерела відшкодування шкоди, завданої громадянам незаконними діями цих органів.

Україна, згідно з Конституцією України (254к/96-ВР) , є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3). Цей обов'язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України (254к/96-ВР) .

В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12 липня 1996 року N 327/96-ВР (327/96-ВР) (з наступними змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2000 року) функціональною структурою видатків бюджетів України у розглядуваній сфері є правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. Економічна структура даних видатків - це видатки на оплату праці, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання приміщень і обслуговування установ та організацій тощо. До цих видатків бюджету належать і капітальні видатки - придбання основного капіталу, капітальне будівництво, капітальний ремонт.

Усі ці видатки бюджету конкретизуються у відомчій структурі видатків бюджетної класифікації України, що затверджується Міністерством фінансів України.

Отже, структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Згідно з положеннями цивільного законодавства (ст. 176 ЦК України) держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

У Рішенні Конституційного суду зазначено, що статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статтею 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" фактично запроваджується цивільно-правова, а не публічно-правова відповідальність органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду за завдану громадянам матеріальну і моральну шкоду незаконними діями цих органів. Водночас Конституція України (254к/96-ВР) гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62).

Конституційний Суд України відповідно до статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України" вказав на преюдиціальність цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі, відповідно до статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, наведеним рішенням Конституційного Суду України визначено принцип, за яким відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також і інших державних органів, провадиться за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Крім того колегія суддів відзначає наступне.

Згідно з абзацом третім статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 забороняється збільшення бюджетних призначень по загальному та спеціальному фондах Державного бюджету України на видатки за бюджетними програмами, пов'язаними з функціонуванням органів державної влади, за рахунок зменшення інших видатків.

Статтею 31 цього Закону встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої державними органами, у 2008 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, у визначеному порядку.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до постанови заступника начальника Головного управління юстиції у Херсонській області - начальника відділу державної виконавчої служби Вересенко В.М. про перевірку зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з ПВКФ "Крона" від 18.09.2007, старшим державним виконавцем Шевченко І.Ю. 21.09.2007 винесено постанови про відновлення зведеного виконавчого провадження відносно ПВКФ "Крона", до складу якого входить наказ № 14/148, виданий 20.11.2006 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ПВКФ "Крона" на користь ТОВ "АНДІ" боргу в сумі 497.343,00 грн.

Копії постанови цього ж дня за вих. № 33461 направлені сторонам виконавчого провадження.

Згідно з повідомленням ХФ ЗАТ КБ "Приватбанк", яке надійшло до відділу 14.09.2007 за вх. № 17487, ПВКФ "Крона" в зазначеній банківській установі не обслуговується.

17.09.2007 за вх. № 17575 надійшло повідомлення Державного казначейства про те, що рахунок, належний ПВКФ "Крона", закрито.

21.09.2007 на арештовані рахунки боржника виставлено платіжні вимоги, які направлено до відповідних банківських установ для виконання.

26.09.2007 за вих. № 34111 до Головного управління юстиції в Херсонській області начальнику ВДВС Вересенко В.М. направлено листа про створення виконавчої групи, оскільки в ході здійснення виконавчих дій встановлено, що майно боржника знаходиться на території інших районів.

11.10.2007 за вх. № 19533 на адресу відділу надійшла постанова про утворення виконавчої групи від 08.10.2007, до складу якої входять державний виконавець ВДВС Білозерського РУЮ Будко С. І. та державний виконавець ВДВС Новотроїцького РУЮ Франчук А.В.

11.10.2007 ст. державним виконавцем Шевченко І.Ю. за вих. №№ 36664, 36665 до ВДВС Білозерського РУЮ та ВДВС Новотроїцького РУЮ направлено доручення про перевірку майнового стану ПВКФ "Крона".

16.10.2007 за вих. № 37020 направлено запит до ХДБТІ стосовно власника квартири № 38 за адресою: вул. К. Маркса, 17 у м. Херсоні. Відповідь не надходила.

22.10.2007 за вх. № 20033 надійшов лист про відсутність коштів на рахунку від ФВАТ "Надра" Київське РУ.

24.10.2007 за вих. № 38073 директору ПВКФ "Крона" направлено вимогу про надання до відділу держаної виконавчої служби в термін до 26.10.2007 року у письмовій формі повної та достовірної інформації щодо наявності у ПВКФ "Крона" грошових коштів на банківських рахунках та у внутрішній касі, інформацію про наявність та місцезнаходження всього належного рухомого та нерухомого майна, в тому числі і щодо зібраного у 2007 році урожаю зернових та інших культур.

25.10.2007 від ПВКФ "Крона" надійшла заява про те, що директор ПВКФ "Крона" Старюк А.С. знаходиться у відряджені за межами Херсонської області.

29.10.2007 заступником начальника ВДВС Білозерського РУЮ Будко СІ. складено акт, згідно якого на території Білозерського району сільгосптехніка та інше майно, що належить ПВКФ "Крона", на яке може бути звернено стягнення, відсутні.

29.10.2007 за вх. № 20658 від ВДВС Новотроїцького РУВД надійшов акт державного виконавця Франчук А.В. від 23.10.2007, згідно якого встановлено, що урожай зернових, рапсу, гірчиці, маку та буряку на зернотоку в с. Н.Миколаївка, с. Н.Покровка за місцем знаходження території ПВКФ "Крона" не виявлено. В результаті виконавчих дій на території Новотроїцького району виявлено частину заставленого в Промінвестбанку майна ПВКФ "Крона", на яке актом опису та арешту майна серії АА № 646034 від 23.10.2007 накладено арешт, інше майно, належне ПВКФ "Крона" на території Новотроїцького району не виявлено.

Згідно з актом опису та арешту майна серії АА № 646034 від 23.10.2007 описано та накладено арешт на майно (автомобілі, трактори, комбайни тощо) на загальну суму 775.064,00 грн.

06.11.2007 за вих. № 39481, 39482 направлено запити до МРЕВ ДАІ УМВС у Херсонській області та Держтехнагляду Херсонської області про надання копій облікових карток вищезазначеної сільгосптехніки та автотранспорту.

07.11.2007 винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості арештованого майна.

Цього ж дня на підставі пункту 8 частини 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення виконавчого-провадження.

26.11.2007 до відділу надійшла ухвала Господарського суду Херсонської області № 11/23-07 від 15.11.2007 про відстрочку виконання наказу № 11/23-07, виданого 01.10.2007 Господарським судом Херсонської області про стягнення з ПВКФ "Крона" 5.318.220,68 грн. на користь АКПБ "ХЦВ Промінвестбанку" шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Крім того в ухвалі зазначено встановити порядок виконання рішення суду, надавши ПВКФ "Крона право реалізувати майно самостійно за згодою заставодержателя, яке знаходиться в заставі філії "Відділення Промінвестбанку" з направленням коштів на погашення заборгованості за кредитом та покриття судових витрат.

30.11.2007 АКПБ "ХЦВ Промінвестбанку" надано копії договорів застави.

25.12.2007 за вх. № 332 надійшла відповідь з БТІ про те, що квартира № 38, розташована за адресою: м. Херсон, вул. К.Маркса, 17, належить ПП "Гермес Плюс" згідно договору купівлі-продажу від 07.12.2005, посвідченому приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н.М. за р. № 4999.

06.02.2008 за вих. № 3048 до ВДВС Новотроїцького РУЮ направлено доручення накласти арешт на кошти, що знаходяться в касі боржника, та вилучити їх.

Цього ж дня за вих. № 3047 директору ПВКФ "Крона" направлено вимогу про надання до відділу держаної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у письмовій формі повної та достовірної інформації щодо наявності у ПВКФ "Крона" грошових коштів на банківських рахунках та у внутрішній касі, інформацію про наявність та місцезнаходження всього належного рухомого та нерухомого майна.

11.02.2008 на виконання доручення ст. державного виконавця Шевченко І.Ю. державним виконавцем ВДВС Новотроїцького РУЮ встановлено, що керівні органи та адмінапарат ПВКФ "Крона" в с. Н-Миколаївка Н-Троїцького району відсутні, внутрішньої каси не виявлено, про що складено відповідний акт.

11.02.2008 на виконання вимоги від 06.02.2008 року, директором ПВКФ "Крона" надано інформацію щодо наявності грошових коштів на банківських рахунках та у внутрішній касі, наявність "Основних засобів", згідно якої рух коштів припинено з травня 2007 року, а основні засоби знаходяться в заставі у "Промінвестбанку".

25.02.2008 на адресу відділу надійшла Ухвала господарського суду міста Києва про прийняття до провадження заяви ТОВ "АНДІ" про відшкодування шкоди завданої ТОВ "АНДІ" незаконними діями державних виконавців ВДВС Суворовського РУЮ при виконанні наказу № 14/148-06 про стягнення з ПВКФ "Крона" боргу в сумі 497.342,56 грн.

21.04.2008 на адресу відділу надійшло рішення господарського суду м. Києва про відмову в задоволені позову ТОВ "АНДІ" повністю.

08.05.2008 винесено постанову про повернення виконавчих документів стягувачам згідно пункту 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначені обставини викладені в листі Головного управління юстиції у Херсонській області від 19.06.2008 № 1789/02-10, адресованому позивачеві та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (копія подана суду в засіданні 16.07.2008), і позивачем в належний і допустимий спосіб не спростовані.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачеві з вищезазначених підстав не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

В зведеному виконавчому провадженні про стягнення боргів з ПВКФ "Крона" знаходилося 18 виконавчих проваджень на загальну суму 6178429,74 грн. В першій черзі - 1 виконавче провадження на суму 5.318.220,68 грн. Друга, третя та четверта черги відсутні. В п'ятій черзі знаходилося 17 виконавчих документів на загальну суму 860.209,06 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:

2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

На підставі рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 14/148-06, котре набрало законної сили 25.10.2006, був виданий наказ від 20.11.2006, на підставі якого ПВКФ "Крона" було зобов’язано сплатити позивачу ТОВ "АНДІ" борг у сумі 497 342,56 грн. Даний наказ був пред'явлений позивачем до виконання в Суворівський ВДВС Херсонською міського управління юстиції.

Станом на день розгляду спору виконавче провадження за вказаним рішенням суду зупинено.

Разом з тим згідно з ч. 5 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" позивач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону, які позивачем станом на день розгляду спору не пропущені.

Таким чином, позивач має змогу реалізувати своє права на звернення до органів виконавчої служби для примусового стягнення боргу у сумі 497.342,56 грн. У межах встановленого законодавством строку, який ще не сплинув.

Неможливість примусового виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 30.05.2008 до 25.10.2009 (тобто, до спливу строку, протягом якого наказ може бути пред’явлений до виконання) позивачем не доведена належними і допустимими доказами.

Відтак, відсутні підстави стверджувати, що позивачу станом на час розгляду справи № 3/129 завдано шкоди Суворівським відділом державної виконавчої служби Херсонського міського управління юстиції, оскільки виконавче провадження щодо стягнення 497.342,56 грн. не завершено і у позивача наявні можливості стягнути з боржника вказану суму в установленому законодавством порядку.