37/650 Про зобов'язання укласти договір на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення і зв'язку цивільної оборони - 15.07.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ВАТ "Укртелеком" (далі – позивач) у грудні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про зобов’язання відповідача укласти договір на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури оповіщення і зв’язку цивільної оборони Київської області, судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просило покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2008 у справі 37/650 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено жодних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов’язок укласти такий договір з позивачем на запропонованих Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" умовах, а також господарський суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення прийняв до уваги те, що замовник (відповідач) взагалі не має намір отримувати від позивача послуги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив Київський апеляційний господарський суд його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2008 у справі № 37/650 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при постановлені рішення суд першої інстанції не взяв до уваги обставини та докази, викладені у позовній заяві, зокрема, те що Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області 01.11.2007 року проведено перевірку розрахунку вартості надання позивачем послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони, за результатами якої встановлено, що розрахунки надання послуг повністю відповідають вимогам Інструкції про порядок ЕТО апаратури та інших засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони підприємствами електрозв’язку України, затвердженої спільним наказом Міністерства надзвичайних ситуацій та Держкомітетом зв’язку від 16.08.2000 № 210/119 (z0207-01) .

Крім того, апелянт зазначив, що експлуатаційно-технічні обслуговування апаратури та інших засобів оповіщення і зв’язку цивільної оборони не належить до телекомунікаційної послуги загального користування, для отримання якої договори укладаються саме на вимогу споживачів, а має характер державного замовлення.

Таким чином, на думку апелянта, рішення суду було винесено з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/11 від 23.06.2008 "Про зміну складу колегії суддів" в зв’язку з виходом судді Смірнової Л.Г. з щорічної відпустки доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/650 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г. головуючий суддя, суддів Алданової С.О., Коротун О.М.

24.06.2008 ухвалою Київського апеляційного господарського суду відкладався розгляд справи до 15.07.2008 на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 24.06.2008 та необхідністю витребування доказів. Судом в порядку ст. 38 ГПК України були здійснені судові запити до Державного реєстратора Подільської районної в міста Києві державного адміністрації, Головного міжрегіонального управління статистики в місті Києві щодо включення (виключення) Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації до Єдиного державного реєстру або в Реєстру суб’єктів підприємництва на даний час, а також історію суб’єкта, код, його місцезнаходження та чи звертався з заявою про зміну фактичного місцезнаходження, скерувати який та отримати відповідь було доручено представнику Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком". Станом на день прийняття даної постанови відповідь отримана.

Розпорядженням В.о.Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 14.07.2008 "Про зміну складу колегії суддів" в зв’язку з виходом судді Алданової С.О. в щорічну відпустку, яка входить до постійного складу колегії доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 37/650 колегії суддів у складі: Смірнової Л.Г. головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Попікової О.В.

15.07.2008 на підставі ст. 4- 6 ГПК України та Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку новим складом суду, який прийняв дану постанову.

В судове засідання 15.07.2008 відповідач не з’явився, але був повідомлений належним чином про час місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0697011 (наявне в матеріалах справи).

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд

Як правильно зазначено судом першої інстанції, правовідносини у сфері експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони регулюються Господарським кодексом України (436-15) , Положенням про організацію оповіщання та зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 192 від 15.02.1999 (192-99-п) , Інструкцією від 16.08.2000 № 210/119 (z0207-01) "Про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України", затвердженою наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій України та Державного комітету зв'язку та інформатизації України, іншими нормативними актами, відповідно до яких"Укртелеком" (як виконавець) укладає договори на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони з усіма замовниками, які мають у своєму веденні вищевказані апаратуру та засоби оповіщання і зв'язку, що належать до системи централізованого оповіщання.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Інструкції від 16.08.2000 № 210/119 (z0207-01) "Про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України" експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони здійснюється на підставі договору.

Згідно п. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача проект договору на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони, проте відповідач відмовлявся від укладення договору, не погоджуючись з ціною послуг, яка запропонована позивачем, обґрунтовуючи свою відмову тим, що відповідач є органом управління обласної територіальної підсистеми державної системи з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, а тому може розпоряджатись коштами лише в межах асигнувань виділених бюджетом та не має повноважень на укладення господарських договорів, ціна яких перевищує суму цих асигнувань.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в позові з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим лише для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

В частині 4 вищевказаної статті ГК України (436-15) зазначено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь які умови договору, що не суперечать законодавству.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 3 КАС України адміністративний договір - це дво - або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України (435-15) , під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного (аналогічна позиція міститься в п. 3 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2.-2005).

У відповідності до ч. 6 ст. 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, в силу вказаної норми, суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, що займають монопольне становище, зобов'язані укладати договори саме на вимогу споживачів, а не навпаки, тобто споживачі не зобов'язані укладати вищевказані договори з виконавцями, виробниками і постачальниками вищезазначених послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В частині з вищезазначеної статті ГК України (436-15) зазначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту глави 20 ГК України (436-15) , в основу формування договірних зобов'язань покладений принцип вільного волевиявлення, відповідно до якого вирішення судом неврегульованих умов, що виникли при укладенні договору, можливо лише за спільною згодою усіх сторін.

Також частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до п. п. 1.2, 1.3 Інструкції про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України, яка затверджена Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 16 серпня 2000 року N 210/119 (z0207-01) , підприємства електрозв'язку України здійснюють на договірних умовах експлуатаційно-технічне обслуговування засобів оповіщення і зв'язку цивільної оборони, що перебувають у сфері управління центральних та місцевих органів виконавчої влади і знаходяться на пунктах управління, на підприємствах, в установах і організаціях та в інших об'єктах. Оплата послуг зв'язку здійснюється за тарифами Державного комітету зв'язку та інформатизації України. Вартість експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщення і зв'язку визначається кошторисно-фінансовим розрахунком.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження позивача, який в обґрунтування своїх позовних та апеляційних вимог посилається на норми ГК України (436-15) , Закону України "Про цивільну оборону" (2974-12) , Положення про організацію оповіщання та зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 192 від 15.02.1999 (192-99-п) , Інструкцією від 16.08.2000 (z0207-01) "Про порядок експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв'язку цивільної оборони підприємствами електрозв'язку України", затверджену наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій України та Державного комітету зв'язку та інформатизації України з огляду на те, що жодним правовим актом органу державної влади та органу місцевого самоврядування не встановлений обов’язок відповідача укладати договір про надання послуг на експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та інших технічних засобів оповіщання і зв’язку цивільної оборони.

Позивач на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду надав витяг за номером 1954438 Державного реєстратора Подільської районної в міста Києві державного адміністрації на запит Київського апеляційного господарського суду № 2890 від 02.07.2008 з якого вбачається, що станом на 07.07.2008 відповідач є юридичною особою.

Крім того, Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації діє на підставі і в межах положення, яке затверджено розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 06.08.2001 № 455 (аркуші справи 73-76).

Відповідно до п. 1 даного положення Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації є структурним підрозділ Київської обласної державної адміністрації, який створюється головою держадміністрації і підпорядковується голові Київської обласної держадміністрації та Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 9 вказаного положення, зазначено, що Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач може розпоряджатися коштами лише в межах асигнувань, виділених бюджетом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про зобов’язання укласти договір не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України позивачем не доведено та не надано жодних відповідних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов’язок укласти такий договір, (зокрема, на підтвердження державного замовлення), а тому, за відсутності підстав та доказів, позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Отже, з огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд не приймає вищенаведені доводи апелянта в розумінні ст. 33 ГПК України, як необґрунтовані.

Київський апеляційний господарський суд частково приймає доводи апелянта з посиланням на п.п. 3, 5 Положення про організацію оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 № 192 (192-99-п) , зокрема, щодо визначення порядку проведення експлуатаційно-технічного обслуговування апаратури і технічних засобів оповіщення та зв’язку ЦО, в тому числі, що оповіщення і зв’язок у надзвичайних ситуаціях забезпечується за допомогою єдиної національної системи зв’язку; підприємства електрозв’язку забезпечують на договірних умовах експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури і технічних засобів оповіщення та зв’язку ЦО, що належить до сфери управління центральних та місцевих органів влади, знаходяться в пунктах управління, на підприємствах, в установах і організаціях.

З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.