30/134 Про стягнення заборгованості за договором оренди - 08.07.2008 Прийняття

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому заявник апеляційної скарги зазначає, що згідно із п. 2.1., 2.3. договору оренди орендоване приміщення та майно повинні бути передані позивачем та прийняті відповідачем в 2-х денний термін після вступу договору в дію. Передача орендованого приміщення та майна здійснюється згідно із актом приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщення та майна в оренду. В підписаному відповідачем акті приймання від 01.06.2007 р. чітко вказано, що він прийняв приміщення і претензій щодо стану та комплектності не має. Тобто, цим актом відповідач підтвердив що 01.06.2007 р. прийняв приміщення та майно, яке заходиться в приміщенні згідно із описом. Зауважень не було. Крім того, опис майна, яким обладнане приміщення був переданий відповідачу, але він пославшись на підписаний акт відмовився від його підписання. Після підписання акту приймання відповідач не зробив ніяких зауважень і не надав ніяких претензій. І кожний місяць підписував акт виконаних робіт (послуг) без претензій. Тобто, відповідач виконав всі свої зобов'язання згідно із договором оренди. Виконання зобов'язання позивачем підтверджується також і тим фактом, що згідно із п. 4.3. договору оренди відповідач з моменту прийняття приміщення та майна перераховує орендну плату за перший та останній місяць, що відповідач і зробив 21.06.2007 р., тим самим підтвердивши виконання зобов'язання з боку позивача.

Крім того, позивач зазначає, що у п. 4.2. договору оренди чітко вказано, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на банківський рахунок позивача авансом за місяць не пізніше 10 числа кожного місяця. Тобто, відповідач повинен був за липень 2007 року заплатити оренду плату не пізніше 10 червня 2007 року, за серпень 2007 року - 10 липня 2007 року. Рахунок-фактура направлявся до відповідача в перших числах місяця для проплати за наступний місяць.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.7. договору оренди разом із приміщенням в оренду відповідачу позивач повинен був передати майно наведене у описі № 1. Відсутність узгодженого сторонами опису майна свідчить про те, що сторони не прийшли до згоди по цій умові договору. Відповідно до вимог законодавства та змісту договору оренди, належним доказом здійснення позивачем дій щодо виконання свого обов'язку передати крім приміщення, додатково ще й майно, перелік якого сторонами повинен був бути узгоджений додатково у описі № 1, є тільки двосторонній документ - акт приймання-передачі наведеного майна, засвідчений підписами та печатками сторін договору оренди. Як свідчить зміст підписаного сторонами акту приймання-передачі нежитлових приміщень в оренду від 01.06.2007 р. від позивача відповідачу, на виконання договору оренди, було передано лише приміщення, а не майно відповідно до опису № 1.

Також, відповідач зазначає, що п 4.3. договору оренди встановлено, що відповідач зобов'язаний протягом 2-х днів з моменту прийняття орендованого приміщення та майна перерахувати орендну плату за перший та останній місяці авансом. Відповідачем було здійснено орендні платежі 21.06.2007 р. за перший та останній місяці оренди на підставі отриманих від позивача рахунків на сплату платежів, виходячи із того, що строк платежу по договору не наступив, платіж було зроблено відповідачем з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.2. договору оренди, орендна плата сплачується у безготівковому вигляді на банківський рахунок позивача авансом за місяць не пізніше 10 числа кожного місяця. Тобто, позивачем помилково тлумачиться положення п. 4.2. договору оренди, оскільки при тлумаченні наведеного пункту позивач вважає, що кінцевим строком здійснення платежу за липень 2007 року є 10.06.2007 р., а не 10.07.2007 р., як закріплено у п. 4.2. договору оренду, тієї ж помилки позивач припустився щодо кінцевої дати платежу за серпень 2007 року.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 010607/1 від 01.06.2007 р., що становить 13 938,00 грн., суми інфляційних збитків за весь час прострочення платежу в розмірі 258,72 грн., пені за несвоєчасні розрахунки в сумі 412,56 грн., три проценти річних в розмірі 103,14 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 206,28 грн.

В ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача за порушення строків внесення орендної плати за липень-серпень, перший та останній місяці оренди за договором оренди № 010607/1 від 01.06.2007 р. в розмірі 13 938,00 грн.

Рішенням господарського суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 010607/1 (далі договір оренди), згідно із умовами якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв у тимчасове користування нежитлове приміщення для використання під офіс підприємства, площею 26,10 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 66/2, кв. 51 (п. п. 1.1., 1.2. договору оренди).

Згідно із п. 1.7. договору оренди в оренду також здається майно, яке знаходиться у орендованому приміщенні згідно із описом № 1.

Відповідно до п. 2.1. договору оренди орендоване приміщення та майно повинні бути передані позивачем та прийняті відповідачем в двохденний термін після вступу даного договору в силу.

Передача орендованого приміщення та майна здійснюється за актом приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу їх в оренду (п. 2.3. договору оренди).

За узгодженням сторін розмір орендної плати за 1 кв. м. в місяць складає 193,49 грн. Загальна сума по даному договору складає 5 050 грн. в місяць (п. 4.1. договору оренди).

Відповідно до п. 4.2. договору оренди орендна плата сплачується в безготівковому порядку на банківський рахунок позивача авансом за місяць не пізніше 10 числа кожного місяця.

Згідно із п. 4.3. договору оренди орендар зобов'язаний протягом 2-х днів з моменту прийняття орендованого приміщення та майна перерахувати орендну плату за перший та останній місяці авансом.

Відповідач має право вносити орендну плату авансом, за будь-який строк в розмірі, визначеному на момент оплати (п. 4.5. договору оренди).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 01.06.2007 р. (а. с. 32) на суму 10 100,00 грн., з призначенням платежу"орендна плата за нежиле приміщення згідно із договором № 010607/1 від 01.06.2007 р. за перший та останні місяці".

Як вбачається із виписки з особового рахунку позивача (а. с. 31) відповідач 21.06.2007 р. на підставі рахунку-фактури № 1 від 01.06.2007 р. перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 10 100,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що, оскільки відповідач сплатив орендну плату в розмірі 10 100,00 грн. лише 21.06.2007 р., то на підставі п. 4.9. договору оренди зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 3%, яка становить за липень 2007 року - 4 242,00 грн., за серпень 2007 р. - 4 242,00 грн., що разом складає 13 938,00 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Однак, апеляційний господарський суд не може погодитись із такими висновком позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 4.9. договору оренди стягнення заборгованості здійснюється позивачем з відповідача у встановленому законом порядку із стягненням пені в розмірі 3% в день від простроченої суми.

Як свідчать умови договору оренди, зокрема п. п. 1.7., 2.1., 2.3., позивач зобов'язаний був передати відповідачу в оренду крім приміщення площею 26.10 кв. м., ще й майно, перелік якого повинен був бути визначений сторонами в описі № 1, приймання яких, тобто, приміщення та майна, мало здійснюватись відповідно до п. 2.3. договору оренди за актом приймання.

Опис № 1, згідно із яким мало передаватись майно, яке знаходиться в орендованому приміщенні в матеріалах справи відсутній, і в ході розгляду справи в апеляційному господарському суді не наданий.

Згідно із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі нежилих приміщень в оренду від 01.07.2007 р. (а. с. 17), відповідач прийняв, а позивач передав приміщення площею 26,10 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 66/2, кв. 51.

Із наведеного слідує, що за актом приймання-передачі нежилих приміщень в оренду від 01.07.2007 р. позивачем відповідачу було передане лише приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 66/2, кв. 51.

Тобто, за актом приймання-передачі нежилих приміщень в оренду від 01.07.2007 р. майно позивачем відповідачу не передавалось.

Докази передачі позивачем відповідачу майна в матеріалах справи відсутні, не надав їх позивач і під час розгляду апеляційної скарги.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач в порушення умов договору оренди не виконав свого зобов'язання щодо передачі відповідачу майна.

Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно із ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

За таких обставин, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що, оскільки позивачем було порушено своє зобов'язання щодо передачі відповідачу майна і майно відповідачу передане не було, а строк оплати за перший та останній місяці оренди відраховується з моменту передачі приміщення та майна, то відповідно до ст. ст. 612, 613 ЦК України відповідачем не були порушені строки здійснення платежу за перший та останній місяці оренди, оскільки строк виконання його зобов'язання за вказаними платежами не наступив, що свідчить про відсутність господарського правопорушення, а отже, і про відсутність підстав для відповідальності у вигляді стягнення пені в розмірі 13 938,00 грн.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4.2. договору оренди, як встановлено вище, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на банківський рахунок позивача авансом за місяць не пізніше 10 числа кожного місяця.

Із зазначеної умови договору оренди слідує, що відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату авансом за місяць не пізніше 10 числа кожного місяця.

Тобто, зазначена умова договору оренди не конкретизує того, що відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату саме не пізніше 10 числа кожного місяця, що передує звітному, а тому кінцевим строком здійснення платежу за липень 2007 року є 10.07.2007 р., а кінцевим строком здійснення платежу за серпень 2007 року є 10.08.2007 р.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач помилково тлумачить положення п. 4.2. договору оренди, вважаючи, що кінцевим строком здійснення платежу за липень 2007 року є 10.06.2007 р., а кінцевим строком здійснення платежу за серпень 2007 р. є 10.07.2007 р.

Як вбачається із виписки з особового рахунку позивача за липень 2007 року (а. с. 30) відповідач сплатив орендну плату за липень 2007 року 09.07.2007 р.

Із виписки з особового рахунку позивача за серпень 2007 року (а. с. 29) вбачається, що відповідач сплатив орендну плату за серпень 2007 року 08.08.2007 р.

Отже, з наведеного слідує, що відповідач орендну плату за липень та серпень 2007 року сплатив у строки, визначені сторонами у п. 4.2. договору оренди, а тому апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем пені на вказані платежі є безпідставним.

Таким чином, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача за порушення строків внесення орендної плати за липень-серпень, перший та останній місяці оренди за договором оренди № 010607/1 від 01.06.2007 р. в розмірі 13 938,00 грн. правомірно не задоволено господарським судом першої інстанції.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарським судом не приймаються до уваги з урахуванням того, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не довів наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вони не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи. Рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.