160/5058/20 Про визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні у виплаті) гарантованої суми вкладу; визнання право вкладника на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб - 28.06.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 (у складі колегії суддів: Баранник Н.П. (суддя-доповідач), Малиш Н.І., Щербака А.А.) у справі №160/5058/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ "Надра", в якому просила:

- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні у виплаті) гарантованої суми вкладу та такими що порушують норми статті 24 Конституції України;

- визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно рахунку № НОМЕР_1 договору банківського вкладу;

- стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 32 298,69 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 14 702,05 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми, пеню за прострочення зобов`язання у розмірі 4 759,85 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 позов задоволено частково:

- стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 15 340,70 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 20.08.2020 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції заявником подано 13.04.2021. Разом з апеляційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, залишено скаргу без руху та встановлено апелянту строк для зазначення інших підстав для поновлення строку з наданням відповідних доказів на їх обґрунтування, а також надання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду апелянтом, в межах строку наданого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, подано платіжне доручення про сплату судового збору, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 160/5058/20.

Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.01.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права.

Зазначає, що вперше з апеляційною скаргою до суду звернувся в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 скаргу повернуто скаржнику.

Скаржник звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України ""Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (540-20) , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. У зв`язку із викладеним вважає, помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо визнання неповажними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки враховуючи наведені положення законодавства має право на продовження процесуального строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Позивачем, поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), Суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Частиною 1 статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги до розгляду є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку суд, в межах кожної конкретної справи, надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 160/5058/20 відповідач зазначив, що вперше з апеляційною скаргою до суду звернувся в межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 скаргу повернуто скаржнику, оскільки ним не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплачено судовий збір.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини на які посилається відповідач є суб`єктивними та пов`язані з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень. Апеляційний суд вважав, що неспроможність відповідача належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки скаржник утримується за рахунок державного бюджету та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

У підсумку дійшов висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Також звернув увагу, що ухвала про повернення первинної апеляційної скарги не оскаржувалась відповідачем в касаційному порядку, що свідчить про погодження з висновками, викладеними в ній.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано клопотання, в якому на обґрунтування поважності підстав пропуску строку подання апеляційної скарги зазначив про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо віднесення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до органів державної влади. Послався на Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) , пунктом 9 якого внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) . Розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) доповнено пунктом 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, а також регламентовано, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Надавши оцінку зазначеним у заяві обставинам, які, на думку відповідача, підтверджують об`єктивну неможливість подання у визначені процесуальним законодавством строки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав їх необґрунтованими.

На переконання апеляційного суду наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки у клопотанні про поновлення строку скаржник не навів жодних поважних причин, які б свідчили про те, що пропуск строку апеляційного оскарження зумовлений обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд апеляційної інстанції вважав, що відповідач не навів аргументів стосовно того, яким чином карантинні заходи унеможливили його звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт реалізовував своє право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, проте, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Також вважав, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Окрім того, доводи апелянта про те, що ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 про повернення первинної апеляційної скарги отримано ним лише 05.03.2021, відхилив з огляду на те, що належних та допустимих доказів скаржником не надано.

Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження скаржником не наведено. У зв`язку із наведеним судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 160/5058/20.

В аспекті висновків суду апеляційної інстанції, а також доводів, якими відповідач обґрунтовує касаційну скаргу, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржене рішення судом першої інстанції ухвалено в порядку письмового провадження 24.07.2020. Повний текст оскарженого рішення отримано відповідачем 07.08.2020.

Отже, враховуючи дату вручення відповідачу повного судового рішення (07.08.2020), перебіг встановленого статтею 295 КАС України строку розпочався 08.08.2020 та закінчився 07.09.2020.

Разом з тим, апеляційна скарга вдруге подана відповідачем 13.04.2021.

Крім того, вперше заявник звернувся до суду з апеляційною скаргою 20.08.2020, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції заявник подав лише 13.04.2021, тобто більш ніж через 4 місяці з моменту повернення першої апеляційної скарги.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач посилався, на вчасну первинну подачу апеляційної скарги та просив суд поновити строк на апеляційне оскарження. Також зазначав, що ухвалу про повернення апеляційної скарги отримав 05.03.2021.

Слід зазначити, що такі підстави для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Згідно із частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктом 6 частини 5 статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) певних процесуальних дій.

Особа, яка має намір подати скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Значний проміжок часу з моменту звернення з апеляційною скаргою вперше (20.08.2020) та її повторним поданням (13.04.2021) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у апеляційному перегляді судового рішення у цій справі.

Така бездіяльність/дії скаржника, на думку колегії суддів, можуть бути спрямовані на свідоме, невиправдане затягування судового процесу, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Повернення вперше поданої апеляційної скарги у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною, що також свідчить про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу, з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, мала навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Окрім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що ухвалу про повернення вперше поданої апеляційної скарги отримано 05.03.2021, з огляду на ненадання скаржником жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Натомість відповідно до наявного у матеріалах справи супровідного листа Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 ухвалу суду про повернення апеляційної скарги направлено на адресу відповідача рекомендованим листом 22.10.2020.

Щодо посилання на впровадження карантинних обмежень, слід зазначити що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (540-20) внесено зміни до КАС України (2747-15) та доповнено "Прикінцеві положення" пунктом 3, за змістом якого, зокрема, строк для усунення недоліків апеляційної скарги продовжується на час дії карантину.

У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (731-20) , який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 "Прикінцевих положень" КАС України (2747-15) викладено в наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 731-ІХ (731-20) передбачено, зокрема, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (2747-15) в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (540-20) , закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Тобто, законодавець передбачив 06.08.2020 закінчення продовжених у зв`язку із запровадженням карантину строків.

У той же час копію рішення суду першої інстанції відповідач отримав 07.08.2020 та з апеляційною скаргою (вдруге) звернувся 13.04.2021.

Слід зазначити, що запроваджений Законом України від 18 червня 2020 року №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (731-20) механізм поновлення строку може бути реалізований виключно за умови, якщо особа, яка оскаржує судове рішення, доведе, що неможливість вчинення процесуальної дії була пов`язана з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд констатує, що мотиви клопотання апелянта про поновлення процесуального строку не містить доводів та обґрунтувань, підтверджених належними доказами щодо хвороби уповноважених працівників позивача на коронавірусну інфекцію (COVID-19) та перебування їх на самоізоляції, щоб могло спричинити неможливість подання відповідної скарги у процесуальний строк.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що апелянт не навів обставин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали йому звернутися із скаргою у визначений процесуальний строк саме у зв`язку з карантинними обмеженнями.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Наведене у сукупності та взаємозв`язку дає підстави вважати правильними висновки суду апеляційної інстанції про неповажність вказаних відповідачем підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.