Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Верховця А.А.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача – представник не з’явився

від відповідача – Череповський Є.В. – юр., Загорська О.Й. – юр.

від третьої особи – Грищенюк Д.І. – юр.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2008

у справі № 32/96 (Хрипун О.О.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіанафтогазмотор"

до Дочірнє підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа відповідача Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 23710606,08 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2008 року у справі № 32/96 п.3.5. договору №74-06 від 15.03.2006р., укладеного між сторонами у справі було визнано недійсним. Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20680082,62 грн. основного боргу, 182481,06 грн. нарахування 3% річних, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були задоволені повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, оскільки вважає, що при його прийнятті судом було порушено норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне:

15.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіанафтогазмотор" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" (покупець) було укладено договір №74-06, за умовами якого ТОВ "Авіанафтогазмотор" зобов'язався поставити ДП "Укрнафтогазкомплект" продукцію виробничо-технічного призначення, а ДП "Укрнафтогазкомплект" зобов'язався прийняти і оплатити продукцію, найменування, кількість та асортимент якої вказаний у специфікаціях.

Відповідно до пунктів 3.1-3.2 договору №74-06 від 15.03.2006 розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Умови оплати продукції: попередня оплата або оплата після поставки продукції, зазначаються в кожній специфікації.

Згідно зі специфікацією № 1 постачання МТЦ для ДП "Укрнафтогазкомплект" позивач зобов'язався поставити запасні частини до ГПА (агрегат ГПА-6-750 (реновація)на загальну суму 23 027 357,32 грн. протягом 60 днів з моменту надання рознарядки, а відповідач зобов'язався оплатити продукцію по факту поставки.

На виконання договору № 74-06 від 15.03.2006 позивач за накладною № 2/Т від 23.03.2006 передав відповідачу продукцію на загальну суму 23 027 357,32 грн., що підтверджується також актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей до договору № 74-06 від 15.03.2006, підписаному сторонами 23.03.2006 та довіреністю ЯЛК № 134616, виданою ДП "Укрнафтогазкомплект" 23.03.2006.

Відповідач переданий товар оплатив частково, сума основного боргу на час розгляду спору складає 18 547 159,30 грн., що сторонами не заперечується.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.5 договору № 74-06 від 15.03.2006 сторони погодили, що остаточні розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем після поставки продукції та підписання акту прийому-передачі продукції на протязі 3-х банківських днів з дня надходження коштів від споживача продукції - ДК "Укртрансгаз".

Аналіз наведеного пункту договору свідчить, що настання строку оплати поставленої продукції сторони поставили в залежність від волі третьої особи, яка не є стороною договору № 74-06 від 15.03.2006. Оскільки надходження коштів від споживача продукції - ДК "Укртрансгаз" не залежить від волі ДП "Укрнафтогазкомплект", дану обставину не можна вважати подією, що неминуче має настати.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Як вбачається з п.3.5. договору, в даному пункті йде мова про "остаточні розрахунки", а не про оплату поставленого товару, враховуючи, що попередня оплата продукції згідно зі специфікацією № 1 не проводилася.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, що встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір поставки є оплатним договором, покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України). Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Норми цивільного законодавства, що регулюють договір поставки, передбачають обов'язкову оплату поставленого товару у строк (термін) визначений сторонами договору, або у семиденний строк з моменту вимоги у разі, якщо строк виконання зобов'язання сторонами не встановлений.

Оскільки п. 3.5 договору № 74-06 від 15.03.2006 допускає двозначне тлумачення, не покладає на зобов'язану сторону (відповідача) обов'язку щодо виконання грошового зобов'язання в конкретний термін та надає можливість боржнику не виконувати зобов'язання щодо здійснення розрахунків протягом невизначеного в часі терміну та в односторонньому порядку відмовитися від виконання зустрічного зобов'язання після прийняття виконання зобов'язання позивачем, даний пункт договору не відповідає вимогам цивільного законодавства, зокрема статтям 530, 628, 692, 712 ЦК України, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості.

Таким чином п. 3.5 договору № 74-06 від 15.03.2006 порушує права та законні інтереси позивача щодо отримання оплати за поставлену продукцію.

Колегія також відзначає, що пункт 3.5 договору № 74-06 від 15.03.2006 не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, викладеним в частині 6 статті 3 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, визнавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству та виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З метою захисту прав і законних інтересів позивача, враховуючи клопотання ТОВ "Авіанафтогазмотор", при постановлені оскаржуваного рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав недійсним пункт 3.5 договору № 74-06 від 15.03.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіанафтогазмотор" та Дочірнім підприємством "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що вихід господарського суду за межі позовних вимог без обґрунтування такої дії необхідністю захисту прав і законних інтересів сторін порушує визначений у ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності, а тому є підставою для скасування рішення суду.

Відповідач також зазначає, що вихід суду за межі позовних вимог мав місце за відсутності відповідної заяви позивача, як це передбачено ст. 85 ГПК України.

Як випливає із ст. 1 ГПК України завданням господарського судочинства є захист прав та охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій та інших юридичних осіб, а також вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Таким чином вихід господарського суду за межі позовних вимог був обумовлений необхідністю захисту порушених прав позивача, оскільки здійснення такого захисту у даному випадку було неможливим без визнання недійсним п.3.5. договору.

Колегія також відзначає, що до матеріалів справи було залучено клопотання позивача про уточнення позовних вимог (аркуш справи 72-74), у якому позивач посилався на невідповідність п.3.5. договору нормам чинного законодавства, зокрема ст. 3 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином у колегії немає підстав вважати, що вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог мав місце за відсутності передбаченого ст. 85 ГПК України клопотання заінтересованої сторони.

За таких обставин, та враховуючи те, що п.3.5 договору є недійсним, колегія приходить до висновку, що сторони договору № 74-06 від 15.03.2006 не встановили строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, а отже до даних правовідносин слід застосовувати ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2007 року боржником за договором ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" було отримано претензію позивача №2-26/07 від 26.11.2007 року з пропозицією сплатити борг.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був сплатити суму боргу протягом семи днів, тобто до 19.12.2007р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з 20.12.2007 року у позивача виникло право на нарахування на суму боргу індексу інфляції та трьох відсотків річних від суми боргу. За період з 20.12.2007 по 17.04.2008 нарахування у зв'язку з ростом індексу інфляції становлять 2 132 923, 32 грн. Сума боргу відповідача перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 20 680 082, 62 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

За період з 20.12.2007 по 17.04.2008 нарахування трьох відсотків річних з простроченої суми становить 182 481, 06 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

За таких обставин колегія вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Заперечуючи проти рішення суду у своїй апеляційній скарзі відповідач також посилається на ту обставину, що відповідно до п.3.5. договору №74-06 від 15.03.2006р. факт настання строку виконання зобов’язань відповідач з оплати вартості поставленої продукції за договором визначається в залежності від факту надходження грошових коштів від споживачів продукції, а саме від ДК "Укртрансгаз".

Таким чином, на думку відповідача, у зв’язку з тим, що ДК "Укртрансгаз" не розрахувалось з ДП "Укрнафтогазкомплект" за поставлену позивачем продукцію, то строк виконання зобов’язання по оплаті відповідачем вартості поставленої продукції не настав, а отже з боку відповідача немає порушення прав позивача.

Проте колегія відзначає, що оскільки відповідно до ст. 712 ЦК України договір поставки є оплатним договором, а відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, п.3.5. договору не відповідає вимогам закону та нормам ЦК України (435-15) , оскільки ставить виконання обов’язку відповідача по оплаті товару в залежність від здійснення ДК "Укртрансгаз" оплати продукції, що фактично звільняє відповідача від обов’язку оплатити поставлений йому позивачем товар.

За таких обставин колегія вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а також приходить до висновку щодо відсутності законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2008р. у справі №32/96 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" – без задоволення.

2. Матеріали справи №32/96 повернути Господарському суду м. Києва.