Львівський апеляційний господарський суд у складі:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Гунька О.

розглянувши апеляційну скаргу ДП"Алко Інвест Україна"

на рішення господарського суду Львівської області від 03.04.08

у справі № 15/52

за позовом – ДП"Алко Інвест Україна"

до відповідача- ТзОВ"Архітектурне бюро"

про стягнення 119417,26 грв. та розірвання договору

за участю представників сторін:

Від позивача_ - Лахнік А.

Від відповідача_ - не з"явився

Рішенням господарського суду Львівської області від

03.04.08 по даній справі в позові ДП"Алко Інвест Україна"

відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав

апеляційну скаргу з проханням скасувати рішення суду та

прийняти нове, яким позов задоволити. Апелянт вважає, що

підставами для скасування рішення є :

- неправильне тлумачення положення чинного законодавства, яке регулює підстави та порядок односторонньої відмови від зобов"язання;

- порушення норм процесуального права;

- не повне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Що до суті спору, позивач зазначив, що між сторонами 02.04.2004 р. був укладений договір генерального підряду №2-КСНІ3А, на підставі якого позивач сплатив відповідачу аванс в сумі 850000 грн. Однак, роботи були виконані відповідачем лише на суму 708 347,94 грн., а на суму 22 234,80 грн. позивачу були повернуті невикористані матеріали. Таким чином, залишок з отриманих в якості авансу коштів становить 119 417,26 грн. Офісне приміщення, яке ремонтувалось на підставі даного договору позивач продав, а тому договір втратив для нього інтерес, про що позивач направив відповідачу повідомлення, яке відповідач залишив без реагування, що є підставою згідно положень договору підряду для розірвання останнього.

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не подав, а тому суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:

02.04.2004 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (генпідрядник) був укладений договір генерального підряду № 2-КСП13А на виконання будівельно-оздоблювальних робіт офісних приміщень, згідно із п. 2.1. якого генпідрядник зобов'язався виконати власними і залученими силами та засобами будівельно-оздоблювальні роботи на офісних приміщеннях, розташованих в м. Києві по вул. Старонаводницькій, 13А, секція "Е", які передбачені проектною документацією, готує об'єкт до здачі та здає його в обумовлені строки в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що обумовлені неякісним виконанням робіт.

Згідно із п. 4.1. договору, попередня оплата (аванси на виконання робіт або придбання матеріалів) за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на рахунок генпідрядника.

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт протягом трьох банківських днів з моменту підписання вказаних актів. Платіжними дорученнями №691 від 26.05.2004 р. на суму 200000 грн., №949 від 20.07.2004 р. на суму 150000 грн.; №963 від 26.07.2004 р. на суму 200000 грн.; №983 від 02.08.2004 р. на суму 300000 грн., позивач сплатив відповідачу загальну суму 850 000 грн..

У відповідності до п. п. 2.2., 3.1. договору від 02.04.2004 р., перелік та обсяги виконаних робіт, що підлягають оплаті за цим договором, визначаються сторонами шляхом підписання довідки про вартість виконаних підрядних робіт. Вартість робіт за цим договором визначається сторонами на підставі підписаних сторонами довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

З довідок про вартість виконаних підрядних робіт без зауважень підписаних сторонами вбачається, що відповідач виконав, а позивач прийняв роботи на загальну суму 108347,94 грн.. Крім того, у відповідності до п. 16.2.5. договору, по акту приймання-передачі невикористаних матеріалів від 31.12.2004 р. відповідач повернув позивачу придбані ним але не використані матеріали на загальну сум 22 234,80 грн. Тобто, з отриманих в якості авансу коштів відповідачем виконано роботи та придбано матеріали на загальну суму 230 582,74 грн. Залишок перерахованого авансового платежу становить 119 417,26 грн. Зазначена обставина підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. у справі №4/643-27/104 між тими ж сторонами. Дані факти сторонами не спростовано.

Колегією суддів встановлено, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.06.2005 р., позивач продав нежитлове приміщення, у якому відповідач здійснював ремонтно-будівельні роботи на підставі оспорюваного договору, товариству з обмеженою відповідальністю "Орієнт Експрес". У зв'язку із наведеним, листом №341 від 13.09.2007 р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору №2-КСН13А на виконання будівельно-оздоблювальних робіт офісних приміщень від 02.04.2004 р. з 10.11.2007 р. в односторонньому порядку на підставі п. 16.2.3. вказаного договору та просив повернути кошти в сумі 119417,26 грн.

Крім стягнення коштів, позивач просить розірвати вказаний договір, посилаючись на норми ст. 849 ЦК України, які регулюють відносини не щодо розірвання, а щодо відмови від договору в односторонньому порядку.

Згідно із ч.4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно із ч. 1 ст. 616 ЦК України, право на повну чи часткову відмову від зобов'язання виникає у сторони не просто у випадку, коли це встановлено договором або законом, а виключно за умови порушення зобов'язання однією з сторін. Доказів порушення договірного зобов'язання сторонами суду не надано.

У відповідності до ч.2 ст. 598 ЦК України, припинення зобов'язання на вимогу однієї з сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір від 02.04.2004 р. в п. 16.2. передбачає, що він може бути розірваний в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін. Однак, сторони дійшли згоди про наступний порядок одностороннього розірвання даного договору, зокрема відповідно до п. 16.2.1. договору, замовник має право в будь-який час до закінчення робіт по договору достроково розірвати даний договір, але при цьому він зобов'язується письмово із зазначенням бажаної дати розірвання договору, повідомити про це генпідрядника не пізніше як за 50 календарних днів до вказаної дати розірвання договору. Однак, умовами договору не передбачено автоматичного припинення чи розірвання договору у такому випадку.

Згідно із п. 16.2.3. договору, у випадку отримання від однієї із сторін повідомлення про бажання розірвати даний договір відповідно до п. 16.2.1., сторона яка одержала пропозицію про розірвання договору в двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду і лише в разі досягнення сторонами згоди про розірвання договору, договір вважається розірваним з дати, вказаному відповідно до п. 16.2.1. договору повідомленні від сторони (п. 16.2.4.).

Однак, не зважаючи на направлення повідомлення відповідач не надав відповіді у порядку, передбаченому договором, що свідчить про відсутність згоди розірвати договір.

Згідно із п. 16.2.6. договору, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Однак, підстави для розірвання договору на таку вимогу у договорі не зазначені.

Згідно із п. 16.10. договору, у всьому іншому, що не визначено цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.

Чинне законодавство України, а саме ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Наявність у даному випадку передбачених законом випадків для розірвання договору в односторонньому порядку не доведена належними доказами, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо одностороннього розірвання договору задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 119 417,26 грн. як безпідставно набутих, то факт отримання цих коштів відповідачем не заперечується та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом віддала. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Однак, зобов'язання з договору від 02.04.2004 р. між сторонами не припинені.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вище досліджене, вимога про стягнення безпідставно одержаних відповідачем за договором коштів не підлягає.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, обставини справи спростовують доводи апелянта, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Рішення господарського суду Львівської області від 03.04.08 у справі № 15/52 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.