Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У жовтні 2007 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" м.Горлівка Донецька область (позивач) із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Єнакієве Донецької області (відповідач) про стягнення заборгованості за недовраховану електричну енергію у сумі 16365грн. 63коп.

В процесі розгляду справи ухвалою господарського суду від 13.12.07р. до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2, м. Єнакієве Донецької області.

Рішенням Донецького господарського суду від 03.03.07р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з недоведеністю.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якої просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити.

В обґрунтування заявленої скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Третя особа до судового засідання не з"явилась, про причини не явки судову колегію не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, через що судова колегія вважає за можливе розглянути справу у ії відсутності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії №1906 від 22.04.04р. за умовами якого позивач зобов"язався постачати електричну енергію у відповідності з умовами Договору, а відповідач своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію.

Представниками позивача на об'єкті, що розташований за адресою м.Єнакиєво, вул. Леніна 101 було здійснено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ України №28 (z0417-96) від 31.07.96р. в редакції від 22 листопада 2006 року N 1497, з наступними змінами, (далі Правила). В результаті проведеної перевірки представниками позивача було складено акт №019624 від 01.12.06р. про порушення відповідачем Правил, в якому зазначено, що відповідач здійснив порушення Правил, а саме самовільне підключення до електричної мережі РЕМ поза розрахункового електричного лічильника без порушення схеми розрахункового обліку.

При ретельному описі правопорушення зазначено, що другий безобліковий ввід від електричних мереж РЕМ від жилого будинку №101 пр-т Леніна виведено фазний провід що знаходиться під напругою в приміщення ПП ОСОБА_1 в якому здійснюються ремонтно-будівельні роботи.

Із змісту спірного акта вбачається, що при проведені перевірки був присутній ПП ОСОБА_1., яким підписано спірний акт.

На засіданні комісії позивача було розглянуто зазначений акт та винесено рішення, яке викладено в протоколі №34 від 06.12.06р. в якому комісія вирішила виконати нарахування відповідно до п.2.1.8.Методики з технічної перевірки по перетину кабелю за договірної потужністю за період 6 місяців.

На підставі зазначеного Акту позивач здійснив розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії відповідачу у сумі 16365,63грн. та виставив рахунок на відповідну суму.

Відповідачем виставлений рахунок сплачено не було, у зв"язку з чим позивач звернувся до суду із вимогою стягнути з відповідача 16365,63грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та посилається на те, що на момент здійснення спірної перевірки він не був власником приміщення, оскільки приміщення ним було продано іншій особі ще 17.09.05р., про що він повідомив позивача, у вказаному приміщенні його електроустановки не знаходились. Також зауважив на тому, що станом на перше грудня 2006р. між ним та позивачем договору на поставку електричної енергії укладено не було.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був власником приміщення, розташованого за адресою пр. Леніна, б. 101, м. Єнакієве Донецької області з 17.07.2002 року.

Відповідачем 17.09.05р. спірне приміщення було продано ОСОБА_4, що підтверджується витягом Єнакіївського міжміського БТІ про реєстрацію права власності за зазначеною особою на нерухоме майно, остання продала вказане приміщення ОСОБА_2 22.09.2006 року, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру правочинів.

Отже відповідач не є власником (а також володільцем за інших правових підстав) приміщенням за вищевказаною адресою з 17.09.2005 року.

За приписами ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами п.9.4. Договору сторони передбачили, що Договір може бути розірвано за ініціативою будь-якої із сторін у порядку передбаченому законодавством України, в іншій термін ніж встановлено Договором.

Відповідно до п. 6.18. Правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно. Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

Аналогійні вимоги містяться в п. 2.5. Договору між сторонами.

ОСОБА_1. 26.10.2006 року звернувся із заявою до позивача з вимогою розірвати договір про постачання електроенергії з 25.11.2006р. у зв'язку з продажем магазину (а.с.113).

Виходячи з приписів вищезазначених вимог Правил та Договору, позивач після отримання заяви відповідача про розірвання договору на відповідну дату повинен був припинити постачання електричної енергії на об"єкт відповідача.

Відомостей про припинення постачання електричної енергії відповідачу до проведення перевірки (01.12.2006 року) матеріали справи не містять. Як вбачається із пояснень сторін, енергопостачання на вищевказаний об"єкт було припинено тільки 16.01.07р., тобто вже після проведення перевірки.

Постачання електричної енергії на спірний об"єкт з 25.11.06р. до 16.01.07р позивач здійснював на свій господарський ризик та всупереч вимог Правил.

Отже самовільного підключення до електричних мереж енергопостачальника, відповідач не здійснював, оскільки спірне приміщення взагалі не було відключено від енергопостачання на 01.12.06р. Обставин влаштування прихованої електричної проводки в акті не встановлено.

За таких підстав відомості, що вказані в акті стосовно самовільного підключення суперечать встановленим судом фактичним обставинам. Факт погодження при цьому Акту №019624 від 01.12.06р. відповідачем (що не мав відношення до цього приміщення та не був 02.12.06р. споживачем електричної енергії в розумінні п.п. 6.40-6.41 Правил) правового значення для вирішення спору не має.

Також позовна заява не містить розрахунку спірної суми. Наданий позивачем бланк розрахунку не може вважатися розрахунком суми позову, оскільки він не підписаний уповноваженою на заявлення позову особою.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.08р. та 04.06.08р. позивача було зобов"язано надати оригінал Договору та додатки до нього, розрахунок спірної суми з посиланням на Методику, правові підстави заявленої суми. Витребувані документи позивачем надані не були. Замість витребуваних документів представник позивача надав судової колегії додатки до договорів з іншими особами, які не стосуються розгляду цієї справі та були повернуті представнику позивача в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач пояснив, що дію спірного Договору було припинено на підставі відповідної заяви відповідача від 21.11.2006 року, у якій просив анулювати заяву від 26.10.06р., а договір № 1906 вважати дійсним (а.с.114).

Лист відповідача від 21.11.06р. (а.с.114) не може вважатися підставою до продовження дії Договору, оскільки правовою підставою до розірвання Договору є не сам лист, а факт вибування приміщення, де знаходились електроустановки у володінні відповідача. Крім того, листом позивача № 2 від 03.01.07р. повідомлено відповідача про відсутність підстав до продовження договору, оскільки ним не надано договору оренди з новим власником приміщення ОСОБА_2, тобто в задоволенні вказаної заяви відмовлено (а.с.112).

Заперечуючи наявність вказаних в акті порушень Правил, відповідач пояснив, що підписуючи акт, він вважав цей акт таким, що не створює для нього будь-які юридичні наслідки, оскільки він не є власником приміщення.

Судова колегія вважає, що підписання відповідачем актів приймання-передачі електричної енергії за листопад-грудень 2006р. не має значення для стягнення спірної суми, оскільки правових підстав для постачання електричної енергії, відповідно до ст. 275 ч.2 ГК України, п.п.1.3,1.13 Правил - позивач не мав.

Доказів знаходження електроустановок відповідача в спірному приміщенні та споживання ним електроенергії в момент проведення перевірки позивачем не надано.

Наданий позивачем розрахунок спірної суми судовою колегією до уваги не приймається, оскільки зі змісту акту не вбачається, яке саме електрообладнання було самовільно підключено до електроспоживання. Здійснення розрахунку "відповідно Договору", як зазначено в акті, є помилковим, оскільки вказаний Договір на час проведення перевірки вже припинив свою дію.

Крім того вищезазначений акт містить посилання на два взаємовиключних порушення Правил - "самовільне приєднання до мереж"та "приєднання поза розрахункового приладу обліку", відповідно до вимог п.п. 6.40-6.41 Правил ці протиріччя не можуть бути усунені інакше, ніж проведенням нової перевірки та складанням нового акту.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.6.40 Правил у разі виявлення у споживача пошкоджень або зриву пломб електропередавальної організації та/або пломб держповірки або за умови збереження цілісності пломб держповірки та електропередавальної організації пошкодження розрахункових приладів обліку (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу приладу обліку тощо), встановлення перемички, шунтуючої коло струму лічильника, використання різного роду пристроїв з метою зменшення показів приладу обліку, несанкціонованого втручання у параметри багатофункціональних лічильників, порушення цілісності ізоляції вторинних кіл трансформаторів струму чи напруги, знеструмлення кіл струму або кіл напруги приладу обліку, самовільного встановлення споживачем трансформаторів струму чи напруги, коефіцієнти трансформації яких не відповідають указаним на паспорті (табличці) трансформатора та/або вказаним у договорі про постачання, інших дій або бездіяльності споживача з метою зниження значення показів засобу обліку, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а електропередавальна організація (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом) здійснює перерахунок обсягу фактично спожитої електричної енергії за період від дня останнього контрольного огляду засобу обліку представником електропередавальної організації (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.

За приписами 6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Отже належних доказів вчинення відповідачем правопорушення, а саме: самовільного приєднання до електричних мереж позивача поза розрахункового електричного лічильника без порушення схеми обліку у приміщенні, яке відповідачу на момент перевірки не належало та в якому не знаходились будь-які його електроустановки, при відсутності відповідних договірних зобов"язань між сторонами, - позивачем не надано.

Якщо позивач наполягає на здійсненні відповідачем крадіжки електричної енергії, то своє порушене право він може захистити, підтвердивши вказаний факт у встановленому ст. 27 ЗУ "Про електроенергетику" порядку, з наданням відповідного процесуального документу уповноважених контролюючих органів.

За таких підстав судова колегія вважає недоведеним факту порушення саме відповідачем Правил користування електричною енергією викладених в акті, тому вимоги позивача про стягнення спірної суми з відповідача не засновані на законі та не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.03.08року по справі №26/285 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Оскільки при вирішені господарського спору з боку позивача виявлені порушення вимог діючого законодавства, судова колегія вважає за необхідне у відповідності до ст. 90 ГПК України винести окрему ухвалу на адресу позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процессуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.03.08року по справі №26/285 залишити без змін.

Винести окрему ухвалу на адресу Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка Донецької області.