2-9744/04 Про визнання недійсними рішення загальних зборів, рішення спостережної ради, договору купівлі-продажу нерухомого майна - 10.06.2008 Прийняття

про визнання недійсними протоколу загальних зборів ВАТ "Рівнеагробудкомплект" № 6 від 20.12.2000 р., протоколу № 1 спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект" від 22.07.2002 р., договору купівлі-продажу від 11.06.2003 р. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с.173, Том 1)

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 (представник, довіреність від 25.06.2007 р. за № 2184 в матеріалах справи, а.с.78, Том 2);

від відповідача-1 -Мартинов О.Ю. (представник, довіреність від 03.03.2006 р. без номера в матеріалах справи),

від відповідача-2 -Діонісьєв І.М. (представник, довіреність вих. № 29/2 від 29.01.2008 р. в матеріалах справи);

від третьої особи-1 -не з"явився,

від третьої особи-2 -не з"явився,

від третьої особи-3 -не з"явився

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перегляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 р., 08.04.2008 р., 06.05.2008 р., 15.05.2008 р.

Рішенням Рівненського міського суду від 15.12.2004 р. у справі № 2-9744/04 (суддя Мельник О.В.) позов задоволено, визнано недійсними протокол загальних зборів ВАТ "Рівнеагробудкомплект" № 6 від 20 грудня 2000 року про виведення зі складу спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект" ОСОБА_3 та обрання новим членом спостережної ради ОСОБА_4 (а.с.36, Том 1); визнано недійсним протокол № 1 засідання спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект" від 22 липня 2002 року про здійснення реалізації основних засобів товариства, а саме: майнового комплексу виробничої бази по вул.Старицького, 21 у м.Рівне (а.с.19, 90 Том 1); визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11 червня 2003 року, укладений між ВАТ "Рівнеагробудкомплект" і ТзОВ ЛТД "АЕК" на суму 119 971, 2 грн. (а.с.231-233, Том 1).

Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що не дотримано порядок повідомлення кожного держателя простих іменних акцій про скликання загальних зборів акціонерів, внаслідок чого на зборах були відсутні акціонери, які володіють загальною кількістю 21,53 % статутного фонду товариства, що, на думку суду, могло істотно вплинути на прийняття рішення загальними зборами; порушено права акціонерів шляхом виключення ОСОБА_3. зі складу спостережної ради, рішення про погодження купівлі-продажу цілісного майнового комплексу прийнято нелегітимним складом спостережної ради, з перевищенням директором ВАТ "Рівнеагробудкомплект" повноважень, з порушенням порядку продажу майна, що знаходилось у податковій заставі.

Відповідач-1 з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Свої вимоги ВАТ "Рівнеагробудкомплект" обгрунтовує тим, зокрема, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України рішення загальних зборів не порушує прав позивача, рішення загальних зборів прийнято одноголосно, на загальних зборах були присутні 65, 93 % голосів від статутного фонду, що відповідає всім вимогам вищевказаного Закону. Дотриманий і сам порядок прийняття такого рішення. Також скаржник не погоджується з висновком суду про те, що копія поданого реєстру акціонерів є неналежним доказом по справі, проте копії рішення загальних зборів та копїї рішення спостережної ради прийняв як належні докази. Посилається скаржник і на ту обставину, що ні рішення загальних зборів акціонерів, ні рішення спостережної ради жодним чином не порушувало право позивача та не стосувалось його прав взагалі, оскільки на зборах вирішувалося питання виведення зі складу спостережної ради ОСОБА_3, а не ОСОБА_1. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу по вул.Старицького 21 у м.Рівне від 11.06.2003 р. скаржник вважає, що судом не було враховано вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Скаржник стверджує про пропуск позивачем позовної давності.

Відповідач-2 також з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та закрити провадження у справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги ТзОВ ЛТД "АЕК" обгрунтовує тим, зокрема, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем по справі в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, оскільки у нього відсутня юридична зацікавленість, якою володіють лише учасники спірних матеріальних правовідносин, або кому законом надано право порушувати справи в інтересах інших осіб. Тобто скаржник вважає, що позивач не є стороною оспорюваного ним договору і він не є особою, уповноваженою подавати даний позов.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.04.2005 р. (колегія суддів: Діонісьєв М.П. (головуючий), Собін І.М., Шимків С.С.) апеляційну скаргу ВАТ "Рівнеагробудкомплект" задоволено частково, апеляційну скаргу ТзОВ ЛТД "АЕК" задоволено повністю; рішення Рівненського міського суду від 15.12.2004 р. скасовано, провадження у справі закрито (а.с.278-282, Том 1).

Ухвала суду мотивована тим, зокрема, що позивач фактично пред'явив позов в інтересах однієї юридичної особи до іншої юридичної особи, що знаходиться за межами підвідомчості місцевих судів загальної юрисдикції, законом не передбачено право фізичної особи на звернення з таким позовом; вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів та спостережної ради заявлені позивачем з метою встановлення підстав для задоволення вимоги про недійсність договору купівлі-продажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 р. у справі № 2-9744/05 скасовано ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 22.04.2005 р. та передано справу на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду (а.с.28-33, Том 2).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2007 р. рішення Рівненського міського суду від 15.12.2004 р. у справі № 2-9744/04 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (а.с.106-113, Том 2).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 р. у справі № 2-9744/04 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2007 р. у даній справі та передано справу на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду (а.с.143-149, Том 2).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, зокрема, що апеляційним господарським судом не надано правової оцінки повідомленню Рівненського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.10.2004 р. № 1572/02-16 (а.с.161, Том 1), що згідно з даними річних звітів ВАТ "Рівнеагробудкомплект" за 2000 та 2001 роки до складу спостережної ради товариства входить Корунова О.О., а також протоколам судових засідань суду першої інстанції (а.с.162-171, Том 1); не враховано положення ст. 27 ЦПК України (чинного на час розгляду справи місцевим судом) та не перевірено, чи може бути встановлено істотні обставини даної справи показами свідків.

У судовому засіданні позивач просить рішення Рівненського міського суду від 15.12.2004 р. у справі № 2-9744/04 залишити без змін, а 2 апеляційні скарги -без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Третя особа-2 підтримує вимоги 2 апеляційних скарг, її представник пояснила, що дозвіл на реалізацію майна був даний.

Третя особа-3 також підтримує вимоги 2 апеляційних скарг.

Розглянувши 2 апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що 2 апеляційні скарги: ВАТ "Рівнеагробудкомплект" і ТзОВ ЛТД "АЕК" слід задоволити частково, рішення Рівненського міського суду від 15.12.2004 р. у справі № 2-9744/04 скасувати. Провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсними протоколу загальних зборів ВАТ "Рівнеагробудкомплект" № 6 від 20.12.2000 р., протоколу № 1 спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект" від 22.07.2002 р. припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. В частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.06.2003 р. відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Оскільки протокол як загальних зборів учасників товариства, так і спостережної ради товариства є технічним документом, який фіксує в даному випадку факт прийняття рішення загальними зборами та не є актом у розумінні ст. 12 ГПК України, то провадження у справі щодо позовних вимог про визнання недійсними протоколу загальних зборів ВАТ "Рівнеагробудкомплект" № 6 від 20.12.2000 р., протоколу № 1 спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект" від 22.07.2002 р. підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Протокол загальних зборів учасників товариства та протокол спостережної ради товариства є лише доказом, який оцінюється нарівні з іншими доказами в справі відповідно до ст. 43 ГПК України. Предметом оскарження в судовому порядку може бути тільки рішення загальних зборів товариства чи спостережної ради товариства. Предметом даного судового розгляду є вимоги про визнання недійсними протоколів загальних зборів товариства та спостережної ради товариства, а не рішеннь цих органів, оформлених у вигляді вказаних протоколів.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11 червня 2003 року, укладеного між ВАТ "Рівнеагробудкомплект" і ТзОВ ЛТД "АЕК", на суму 119 971, 2 грн., то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 1 ГПК України до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Заявлена ОСОБА_1, який є власником 2 394 шт. акцій ВАТ "Рівнеагробудкомплект", що становить 12, 5380 % статутного фонду товариства (виписка з реєстру власників іменних цінних паперів міститься в матеріалах справи, а.с.17, Том 1), вимога про визнання недійсним укладеного укладеного між ВАТ "Рівнеагробудкомплект" (продавець за договором) і ТзОВ ЛТД "АЕК" (покупець за договором), не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 ЦК України та іншими законами України.

Так, згідно з ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 26 Закону України "Про власність", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, господарське тов ариство є власником грошових та майнових внесків його членів, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники (засновники) товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

- вийти в установленому порядку з товариства;

- одержувати інформацію про діяльність товариства;

- мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, створені на засадах угоди між юридичними особами та громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, при цьому майно господарського товариства відповідно до законів України, статуту товариства та укладених угод є його власністю, а засновник набуває корпоративного права управління товариством в межах його частки (внеску) в статутному фонді .

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а тому права й охоронювані законом інтереси позивача як акціонера ВАТ "Рівнеагробудкомплект"не порушені, оскільки суб'єктом правовідносин, які виникли в результаті укладення спірного договору, було ВАТ "Рівнеагробудкомплект", а позивач був лише акціонером цього товариства, тобто був наділений корпоративним правом на відповідну частку в майні ВАТ "Рівнеагробудкомплект"та його управлінні, а не суб'єктивним правом здійснення повноважень власника майна товариства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (v018p710-04) у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Пунктом 2 резолютивної частини даного рішення, Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті поставленого у конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

При цьому порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Також згідно п. 4.2 мотивувальної частини вказаного рішення, Конституція України (254к/96-ВР) та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру -фізичній особі -захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів на підставі статей 8, 55 Конституції України, статті 1 ГПК України, статті 4 ЦПК України, статті 6 Закону України "Про судоустрій України" та інших.

Але такий позов відповідно до законодавства (статті 10, 41, 43, 45, 46, 48, 49 Закону України "Про господарські товариства, стаття 5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", статті 9, 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" та інші), подається у разі порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, наприклад, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства, особами, які володіють "значними пакетами акцій", "переважними правами" тощо.

Законодавство України (статті 110, 112, 113 ЦПК України, стаття 28 ГПК України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.

Легітимні інтереси акціонерного товариства (стаття 41 Закону України "Про господарські товариства" формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, індивідуальні інтереси якого можуть суперечити як інтересам інших акціонерів, так і законним інтересам усього товариства, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього (статті 1, 23, 41, 46, 48 та інші Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , статті 1, 21, 28 ГПК України).

Виходячи з викладеного, Конституційний Суд України в п.4 свого рішення визначив, що відповідь на питання суб'єкта конституційного подання, чи стосується поняття "охоронюваний законом інтерес" інтересу фізичної особи -акціонера акціонерного товариства, що звертається до суду за захистом порушених прав акціонерного товариства, акціонером якого він є, не повинна виходити за межі повноважень Конституційного Суду України і саме тому формулюється так: акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він є не лише акціонером, а членом спостережної ради, що дозволяє йому звернутися до суду з вимогою про визнання угоди недійсною, колегією суддів не береться до уваги, оскільки позивач не є головою спостережної ради ВАТ "Рівнеагробудкомплект"і не має повноважень на здійснення таких дій від імені спостережної ради.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач як акціонер товариства не наділений правом представлення інтересів товариства відповідно до статуту ВАТ "Рівнеагробудкомплект", не уповноважений представляти такі інтереси самим ВАТ "Рівнеагробудкомплект", позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають способам захисту, визначеними ст. 16 ЦК України, а тому суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Рівненського міського суду не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянтів підлягають частковому задоволенню.