2-30/2788-2008 Про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухомість - 09.06.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Верхоріччя" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 17 квітня 2008 року у справі № 2-30/2788-2008

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Верхоріччя" (пр. Ген. Острякова, 126-1, Севастополь, 99055)

про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухомість

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхоріччя" про визнання угоди купівлі-продажу нерухомого майна від 17 травня 2006 року дійсною.

Позивач уточнив вимоги, просив визнати право власності на багаторічні насадження дерев персику 1983 року посадки, плодоносних, в кількості 10373 шт., які розташовані в м. Бахчисарай, на ділянці № 1, площею 32,5 га.

Позов мотивований тим, що відповідач ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 травня 2006 року, що перешкоджає реєстрації об'єктів нерухомості в БТІ, а також визнати право власності на об'єкт купівлі-продажу - багаторічні насадження дерев персику.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2008 року у справі №2-30/2788-2008 позов задоволено частково, визнано дійсним договір від 17 травня 2006 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхоріччя" купівлі-продажу нерухомого майна плодоносних багаторічних насаджень дерев персика, 1983 року посадки, в кількості 10373 штук, які розміщені на ділянці № 1 площею 32,5 га., розташованих в м. Бахчисарай.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, у позові відмовити.

Апелянт посилається, що суд першої інстанції неповне з'ясуванні обставини, що мають значення для справи; висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи; рішення прийнято з порушення норм матеріального права.

Також, апелянт посилається, що судом були порушенні норми статей 203, 209, 227, 241, 407- 412 Цивільного кодексу України при прийнятті рішення.

У судовому засіданні, призначеного на 09 червня 2008 року, представник позивача просив слухання справи відкласти, у зв'язку з хворобою суб'єкта підприємницької діяльності Рашидова Р.Р.

Клопотання позивача про відкладення слухання справи судова колегія відхиляє, оскільки у судовому засіданні приймає участь належний представник позивача.

У судове засідання представник апелянта не з'явився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін-це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія розглянувши матеріали справи вважає можливим розглянути справу у відсутності представника апелянта.

Під час повторного розгляду справи, в порядку передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріали та процесуального права, Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

17 травня 2006 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Верхоріччя" (продавець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця плодоносні багаторічні насадження, а покупець зобов'язується прийняти дані насадження та оплатити за них грошову суму, визначену в договорі та накладних.

Пунктами 1.2., 2.1. Договору встановлено, що під насадженнями в даному договорі вважаються плодоносні дерева персика 1983 року посадки в кількості 10373 штук, які розміщені на ділянці № 1 площею 32,5 га., м. Бахчисарай.

Загальна вартість договору становить 10000,00 грн. (десять тисяч гривень), в тому числі ПДВ 20 %.

Розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування суми, вказаної в п. 3.1. Договору.

У матеріали справи є квитанція до прибуткового касового ордеру № 36 від 19 травня 2006 року за плодоносні дерева персику з відміткою відповідача про оплату, та накладна від 19 травня 2006 року № 20.

На підставі пунктів 2.1., 2.2. Договору, продавець зобов'язаний передати покупцю насадження протягом трьох банківських днів з моменту оплати рахунку по акту прийому-передачі.

Як вбачається з оригіналу акту прийому-передачі від 19 травня 2006 року позивачу були передані насадження в кількості 10373 шт.

Строк дії договору встановлено до 19 травня 2006 року.

Як вбачається з тексту договору, сторони домовились про передачу дерева персика разом з земельною ділянкою, площею 32, 5 га., розташованого у м. Бахчисарай.

Виходячи із змісту статей 123, 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебуває у державній або комунальній власності, здійснюється за проектами відведення цих ділянок, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради -сесії.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством не передбачено купівля-продаж насаджень дерев'єв, під яким розуміється земельна ділянка, то оформлення належною користування земельної ділянки можливо за наявністю згоди відповідного власника або рішення органу місцевого самоврядування, якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальної власності.

Крім того, статтями 407- 412 Цивільного кодексу України встановлено право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, з урахуванням обмежень встановлених пунктом 15 перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) .

Судом першої інстанції при визнані спірного договору дійсним не звернув уваги на вимоги чинного законодавства відносно переданої земельної ділянки.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку судова колегія встановила, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення господарського суду Автономної Республіки Крим. Приймає нове рішення судова колегія відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Верхоріччя" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2008 року у справі № 2-30/2788-2008 скасувати.