Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Павловського П.П., суддів: Чус О.В. (доповідач), Швець В.В.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

Представники сторін:

позивач: Арделян В.В. директор, ;

від відповідача: Миколаєнко В.М. представник, довіреність №б/н від 10.04.08;

від третьої особи: Миколаєнко В.М. представник, довіреність №б/н від 09.04.08;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський каменедробильний завод - 2", смт. Онуфріївка, Кіровоградська область на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2008 р. у справі № 17/371

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський каменедробильний завод - 2" (вул. 50 років Жовтня, 5, смт. Онуфріївка, Кіровоградської області, 28100)

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Деріївський каменедробильний комбінат" (вул. Єруха, 1, с. Деріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28101)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" (вул. Колгоспна, 51, с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область, 39701)

про визнання договору дійсним та визнання права власності

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2008р. (суддя - Таран С.В.) пидписаним та оформленим суддею 25.01.2008 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївсткий каменедробильний завод - 2", смт. Онуфріївка, Онуфріївського району, Кіровоградська області до відкритого акціонерного товариства "Деріївський каменедробильний комбінат", с. Деріївка, Онуфріївський район, Кіровоградська область про визнання договору дійсним та визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 21.01.2008 року та передати на новий розгляд.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції 17.07.2006р. між відкритим акціонерним товариством "Деріївський каменедробильний завод" ("продавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Деріївський каменедробильний завод-2" ("покупець") було укладено договір купівлі-продажу №1, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупця майнові активи - пристань для погрузки щебеню, а покупець прийняти і оплатити вказане приміщення за ціною 4715 грн. (а.с.7).

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами узгоджено форму та термін проведення розрахунків, а також порядок приймання-передачі об'єкту договору (пункти 5, 7 вказаного договору). Спірний договір нотаріально не посвідчений.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача суму в розмірі 7840 грн., яка включає вартість за придбаний за договором №1 від 17.07.2006 р. об'єкт. На підтвердження вказаної обставини позивачем подано платіжне доручення №2 від 17.07.2006 р., в рядку "призначення платежу" якого зазначено "за будівлі згідно угоди б/н від 17.07.2006р." (а.с.9). Однак, зазначена сума була повернута ним згідно протоколу №5 від 14.06.2007 р. платіжним дорученням №1 від 27.05.2007 р. як отримана без достатніх правових підстав (а.с.35).

Згідно частини другої статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до вимог статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача, що він звертався до відповідача з вимогою №71 від 22.06.2007р. (а.с.10) про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу №1 від 17.07.2006р. Відповідач даний факт заперечував. На підтвердження направлення відповідачеві вказаної вимоги про нотаріальне посвідчення договору позивачем подано копію фіскального чеку від 22.06.2007р. (а.с.11). обґрунтованим є висновок суду про те, що вищевказаний документ не є належним доказом направлення відповідачеві та відповідно отримання останнім вимоги №71 від 22.06.2007 р., оскільки він свідчить про направлення поштової кореспонденції іншій особі в інше місто.

Частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а із змісту договору №1 від 17.07.2006 р. не вбачається досягнення сторонами згоди із всіх істотних умов.

Враховуючи вимоги статті 219 Цивільного кодексу України, якою визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а також те, що в силу статей 215, 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, щодо відмови в задоволені позовних вимог, так як вони відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський каменедробильний завод - 2", смт. Онуфріївка, Кіровоградська область слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2008 року у справі №17/371 –без змін.

Керуючись ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Деріївський каменедробильний завод - 2", смт. Онуфріївка, Кіровоградська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.01.2008 року у справі № 17/371 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у місячний строк в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.