11/450 Про визнання недійсним наказу головного управління комунальної власності та дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно - 13.05.2008 Прийняття

Закрите акціонерне товариство "Хімрезерв" (далі – позивач) у листопаді 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва (далі - відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" (далі – відповідач 2) про визнання недійсним наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 1778-В від 21.12.2005; визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності від 09.12.1997, виданого Відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва № 1778-В від 21.12.2005.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 28.11.2007 було порушено провадження у даній справі.

Ухвалою від 18.01.2008 господарського суду міста Києва залучено до участі у справі № 11/450 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" ( далі – третя особа з самостійними вимогами) в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, яка просить визнати недійсним наказ Головного управління комунальної власності міста Києва №1778-В від 21.12.2005; визнати недійсним дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.1997, виданий Відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №1778-В від 21.12.2005.

11.02.2008 від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив прийняти відмову Акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" від позову до Головного управління комунальної власності міста Києва та Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва; припинити провадження у справі № 11/450 в частині вимог Акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" до Головного управління комунальної власності міста Києва та Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2008 було прийнято відмову позивача від позову до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва; припинено провадження у справі № 11/450 в частині вимог позивача до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2008 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" задоволено повністю, визнано недійсним повністю наказ Головного управління комунальної власності міста Києва №1778-В від 21.12.2005 "Про видачу дублікату свідоцтва серія АВК " 010001010 від 09.12.97 про право власності на об’єкт нерухомого майна"; визнано недійсним дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.1997, виданий Відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва №1778-В від 21.12.2005; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" судових витрат у розмірі 101,50 грн.; стягнуто з Головного управління комунальної власності міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укроргсинтез" судових витрат у розмірі 101,50 грн.

Рішення мотивоване тим, що на дату видачі Головним управлінням комунальної власності міста Києва оскаржуваного наказу та на його підставі – дублікату свідоцтва, тобто на 21.12.2005, Відкрите акціонерне товариство "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" не було власником всього нерухомого майна, щодо якого Головне управління комунальної власності міста Києва видало оскаржуваний наказ, а на його підставі – оскаржуваний дублікат. Отже, як зазначив суд першої інстанції, оскаржуваний наказ та видача на його підставі дублікату свідоцтва особі, яка не є власником нерухомого майна, є порушенням права власності позивача на зазначене майно.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваний дублікат свідоцтва є правовстановлювальним документом, зокрема, на частину нерухомого майна, право власності на яке на цей час зареєстровано за ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі іншого правовстановлюючого документу – договору купівлі-продажу від 01.07.2002; оскаржуваний дублікат свідоцтва, як і оскаржуваний наказ, на підставі якого його видано, порушують право ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на цю частину нерухомого майна та його право на належне посвідчення такого права власності, а тому можуть бути визнані судом недійсними.

Відповідач 1, не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2008 по справі № 11/450 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 42,50 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджено обставини, викладені у відзиві відповідача 1 та не надано належної оцінки доказам і доводам, які були оголошені у судовому засіданні представником відповідача 1, що призвело до порушення норм процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ про видачу дублікату, а також дублікат свідоцтва про право власності було видано відповідачем 1 в межах його компетенції та у повній відповідності із нормами чинного законодавства, однак, на думку відповідача 1, судом першої інстанції не було повно з’ясовано всі вищевикладені обставини, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Крім того, відповідач 2, також не погоджуючись із рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2008 по справі № 11/450 скасувати повністю і припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішення даної справи є компетенцією адміністративних судів, а тому дана справа непідвідомча господарським судам. Проте, суд першої інстанції не застосував п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, яка підлягала застосуванню, що призвело до прийняття неправильного судового рішення через неправильне застосування норм процесуального права.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що господарський суд міста Києва порушив вимоги ст. 26 ГПК України, якою передбачено, що вимоги третіх осіб на предмет спору мають бути самостійними, тоді як вимоги ТОВ "НВП" "Укроргсинтез" не є самостійними, оскільки є повністю аналогічними вимогам позивача.

Також відповідач 2 вказав, що провадження у справі підлягало зупиненню через неможливість її розгляду до вирішення пов’язаної з нею справи № 36/104, про що відповідачем 2 було заявлене клопотання, яке в супереч вимогам ст. 79 ГПК України не було задоволено судом першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 15.04.2008 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2008 по справі № 11/450 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору вказала, що Головне управління комунальної власності міста Києва, видаючи оскаржу-ваний наказ, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних владних управлінських функцій щодо АТЗТ "Хімрезерв", ТОВ "НВП "Укроргсинтез" та ТОВ "Буднем-Сервіс Лімітед", воно не перебувало при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак суб’єкта владних повноважень, а тому на думку третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, даний спір повинен вирішуватися господарським, а не адміністративним судом. До того ж, спір у цій справі стосується відносин власності на нерухоме майно, які не є публічно-правовимим відносинами, а тому такий спір (про право) не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача, тому позов третьої особи з самостійними вимогами по даній справі обґрунтовано розглянуто судом першої інстанції, хоча позивач і відмовився від позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору також вказала, що Головне управління комунальної власності міста Києва, приймаючи спірний наказ і його дублікат, діяло поза межами своїх повноважень і не у спосіб, передбачений законодавством, оскільки не мало правових підстав для їх видачі, а тому цей дублікат правомірно був визнаний місцевим господарським судом недійсним повністю, як такий, що виданий Головним управлінням комунальної власності міста Києва з перевершенням його повноважень та не у спосіб, передбачений законодавством.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 у справі №16/376 вищенаведені скарги прийняті до розгляду та порушені апеляційні провадження.

17.03.2008 представник відповідача 2 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення господарським судом міста Києва справи №36/104 за позовом ВАТ "КНДІ "Синтеко" до АТЗТ "Хімрезерв", ТОВ "НВП "Укроргсинтез", ТОВ "Буднем-Сервіс Лімітед" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу від 15.07.2003, укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Хімрезерв" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Укроргсинтез"; визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежилих будівель від 30.06.2005, укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Хімрезерв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпартнер"; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.06.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімпартнер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буднем-Сервіс Лімітед".

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Київський апеляційний господарський суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Так, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Ст. 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне зупиняти розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 ГПК України, а таке зупинення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено неможливості розгляду даної справи до розгляду іншої справи №36/104.

Тоді як відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

18.03.2008 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник відповідача 2 заявив клопотання про відвід всьому складу суду. З огляду на те, що його клопотання про зупинення провадження було відхилено судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2008 заяву Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" про відвід суддів Смирнової Л.Г., Алданової С.О., Коротун О.М. у справі № 11/450 залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 розгляд справи було призначено на 15.04.2008.

15.04.2008 представником відповідача 2 через канцелярію суду подане клопотання про відкладення засідання апеляційного суду, на більш пізній термін в зв’язку із тим, що представник відповідача 2 не може взяти участь у вказаному судовому засіданні, оскільки він брав участь в іншому судовому засіданні та неможливістю направити іншого представника для захисту інтересів відповідача 2, яке задоволено судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2008 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи в зв’язку з неявкою представника сторони. Даною ухвалою було зобов’язано відповідача 2 надати суду докази неможливості нез’явлення в судове засідання 15.04.2008. Дана ухвала була надіслана учасникам судового процесу, що підтверджується як реєстром відправленої кореспонденції від 18.04.2008 (знаходиться в матеріалах справи) так, і поштовими повідомленнями №№ 6639775, 6639805, 6639830, 6639740 про вручення.

Відповідач 2 витребувані судом докази поважності причин нез’явлення в судове засідання на вимогу суду не надав.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008 № 11/450 продовжено строк розгляду апеляційної скарги по справі № 11/450 на один місяць.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

Як правильно зазначено судом першої інстанції, Головне управління комунальної власності міста Києва 21.12.2005 на підставі наказу №1778-В "Про видачу дублікату свідоцтва серія АВК № 010001010 від 09.12.97 про право власності на об’єкт нерухомого майна" видало дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.1997 (аркуш справи 108, том 1), яке посвідчувало, що адміністративно-виробничий комплекс площею 33342,00 кв. м. за адресою: місто Київ, вул.Червоноткацька, №61, належить ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" на праві колективної власності.

Відповідно до цього дублікату свідоцтва до складу комплексу входять: корпус дослідних установок №52 (Літера А) площею 11.125,60 кв. м.; корпус №52а (Літера Б) площею 10.235,90 кв. м.; корпус №54а (Літера Г) площею 56,40 кв. м.; корпус №57 (Літера Д) площею 3.494,40 кв. м.; корпус №40 (Літера Е) площею 3.772,10 кв. м.; корпус №143 (Літера Ж) площею 2.702,90 кв. м.; склад, корпус №164 (Літера К) площею 257,10 кв. м.; склад, корпус №37 (Літера И) площею 953,70 кв. м.; корпус №14а (Літера З) площею 743,90 кв. м.

Згідно з ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою для видачі дублікату свідоцтва від 09.12.1997 стала заява ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" від 13.12.2005 № 13/1 (аркуш справи 34, том 1) з проханням видати зазначений дублікат у зв’язку з втратою оригіналу. Разом з тим, у своїй заяві від 13.12.1997 ВАТ "Синтеко" просило видати дублікат свідоцтва лише на частину нерухомого майна, а саме на корпус №40 (літера Е), який розташований в м.Києві за адресою: вул. Червоноткацька №61, загальною площею 3772,10 кв. м.

Як правомірно встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НВП "Укроргсинтез" є власником нежилої будівлі - корпусу дослідних установок та побутових приміщень № 143 (літ. Ж), площею 2781,20 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 61 (надалі – об'єкт нерухомості). Право власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2003 (аркуш справи 76, том 2), укладеним між АТЗТ "Хімрезерв" і ТОВ "НВП "Укроргсинтез".

Розглянувши позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна регулюється Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 N 1820, зареєстрованим в Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 за N 62/364(далі – Положення № 1820).

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 Положення № 1820 Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації створює та веде єдиний загальноміський інформаційно-комп'ютерний реєстр власників об'єктів нерухомого майна; організовує присвоєння ідентифікаційного коду об'єктам нерухомості, який є постійним незалежно від власника та ключовим для взаємозв'язку з автоматизованими системами міста з метою обміну інформацією щодо нерухомості.

Пунктом 8 Положення № 1820 визначено, що Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - БТІ), зокрема,:

- здійснює технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, виготовляє матеріали технічної інвентаризації, необхідні для оформлення свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна;

- реєструє право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території м. Києва;

- щомісячно до 5-го числа наступного місяця передає Головному управлінню комунальної власності м. Києва інформацію на магнітних носіях за визначеними у додатку 3 до цього положення показниками щодо об'єктів нежитлового фонду, на які зареєстровані правовстановлюючі документи.

Відповідно до п. 9, 18 Положення № 1820 для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ.

В разі необхідності орган, який здійснює оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, може запросити у замовника додаткові документи щодо об'єкта нерухомого майна, або його власника крім тих, що передбачені цим положенням.

Документи розглядаються в термін не більше 20 календарних днів. У разі, якщо в процесі розгляду документів до заявника виникають додаткові питання, які необхідно з'ясувати, його повідомляють про це особисто або в письмовій формі, а термін розгляду документів відповідно продовжується до 45 днів.

Відповідно до п. 19 Положення № 1820 за результатами розгляду наданих замовником документів орган, який здійснює оформлення права власності, видає наказ (розпорядження) про оформлення права власності та видачу свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна або надсилає обгрунтоване письмове повідомлення заявнику про відмову в оформленні права власності.

Пунктом 22 Положення № 1820 встановлено, що дублікат свідоцтва про право власності оформляється у разі втрати оригіналу свідоцтва на підставі звернення заявника та архівних документів, що зберігаються в органах, які видали свідоцтво про право власності, а також довідки з органу внутрішніх справ (якщо законодавством передбачено обов'язкове повідомлення цих органів про втрату (викрадення) оригіналу свідоцтва).

У зверненні зазначається конкретна причина необхідності видачі дубліката свідоцтва.

Дублікат свідоцтва видається з позначкою "Дублікат". Втрачений оригінал свідоцтва анулюється наказом (розпорядженням) відповідного органу про видачу дубліката свідоцтва. При цьому в Книзі прийому-видачі документів робиться новий запис, а на попередньому записі робиться відмітка про анулювання втраченого оригіналу свідоцтва. Документи, пов'язані з видачею дубліката свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

Згідно з п. 23 Положення № 1820 у разі допущення орфографічної помилки, неточності запису, невідповідності площі об'єкта, інших обгрунтованих обставин, виявлених після оформлення та видачі заявнику свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості орган, який оформляв право власності, видає наказ (розпорядження) про внесення відповідних змін у це свідоцтво або про видачу нового свідоцтва та анулювання попереднього. У разі видачі нового свідоцтва та анулювання попереднього в Книзі прийому-видачі документів робиться новий запис, а на попередньому записі робиться відмітка про анулювання попереднього свідоцтва. Документи, пов'язані з видачею нового свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

Новому свідоцтву присвоюється новий номер і нова дата видачі. Нове свідоцтво, видане взамін анульованого, підлягає реєстрації в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 24 Положення № 1820 у разі оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, який уже був зареєстрований в БТІ на підставі попереднього правовстановлюючого документа, оригінал попереднього правовстановлюючого документу вилучається органом, який оформлює право власності, і зберігається у справах цього органу.

Крім того, суд першої інстанції правомірно послався в рішенні на пп. 1, 28, 46 п. 7 Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 N 584/744 (ra0584023-03) (далі – Положення № 584), згідно яких Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: створює та підтримує в контрольному стані банк даних нерухомого майна на території м. Києва незалежно від форм власності; підприємств, установ, організацій комунальної власності територіальної громади м. Києва та державних підприємств, що перебувають у сфері управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), опрацьовує статистичну звітність щодо них; здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності; розглядає заяви, пропозиції і скарги громадян та юридичних осіб, вживає відповідних заходів.

Пунктом 9 Положення № 584 (ra0584023-03) встановлено, що Головне управління зокрема має право отримувати в установленому порядку від управлінь, відділів та інших служб, що входять до складу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, документи, інші матеріали, необхідні для виконання управлінням своїх функцій.

Як визначено п. 14 Положення № 584 (ra0584023-03) , накази начальника Головного управління, що порушують права громадян, представницьких органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, можуть бути скасовані Київським міським головою або оскаржені в судовому порядку.

Як підтверджено матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції, листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна від 06.12.2007 № 37847 (аркуш справи 125, том 1), адресованим АТЗТ "Хімрезерв", оригінал Свідоцтва про право власності від 09.12.1997 № 010001010, що підтверджувало право власності ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" на нерухоме майно, був вилучений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна під час оформлення права власності на це майно за АТЗТ"Хімрезерв" на підставі договору купівлі-продажу №21 від 01.07.2002, укладеного між ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" та АТЗТ"Хімрезерв".

З моменту оформлення права власності на нерухоме майно за АТЗТ"Хімрезерв" Свідоцтво про право власності від 09.12.1997, що підтверджувало право власності на це майно за ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом", втратило статус правовстановлюючого документа.

Свідоцтво про право власності від 09.12.1997 на нерухоме майно, яке зберігається у матеріалах реєстраційної справи Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, не є втраченим.

Посилання відповідача 2 на рішення господарського суду міста Києва та постанову Вищого Господарського Суду України (якою це рішення було залишено без змін) по справі № 40/372 за позовом прокурора Д6нвпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Міністерства промислової політики України 2) Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" до Акціонерного товариства закритого типу "Хімрезерв" було визнано недійсним договір купівлі–продажу № 21 від 01.07.2002, укладений між відкритим акціонерним товариством "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" та акціонерним товариством закритого типу "Хімрезерв", та було зобов’язано відкрите акціонерне товариство "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" повернути акціонерному товариству закритого типу "Хімрезерв", а акціонерне товариство закритого типу "Хімрезерв" повернути відкритому акціонерному товариству "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" все отримане ними за договором № 21 купівлі-продажу від 01.07.2002 не приймається Київським апеляційним господарським судом як підстава для відмови третій особі з самостійними вимогами в позові через наступне.

Як вже зазначалось у даній справі право власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на об'єкт нерухомості підтверджується договором купівлі-продажу від 15.06.2003, укладеним між АТЗТ "Хімрезерв" і ТОВ "НВП "Укроргсинтез", згідно якого АТЗТ "Хімрезерв" продав, а ТОВ "НВП "Укроргсинтез" купив наведені вище об’єкти нерухомості.

Згідно з нормами ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 145 Цивільного кодексу УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею (аналогічна позиція міститься в постанові ВГС України № 69/8-05 від 05.06.2006).

На викладене, зокрема, вказав Верховний Суд України в вищенаведеній постанові по справі, зазначивши, що захист прав позивача можливий шляхом пред’явлення відповідного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 145 Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно лише від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу ст. 388 Цивільного Кодексу України майно за відплатним договором може бути витребуване від добросовісного набувача також лише за чітко визначених підстав.

До того ж, ТОВ "НВП "Укроргсинтез" зареєстроване у Комунальному підприємстві "Київське міське бюро інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно" як власник о6’єкта нерухомості.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження відповідача 2, що третя особа з самостійними вимогами не є власником зазначеного майна та її права не порушені, (що є підставою для відмови в позові згідно з ст. 1 ГПК України), оскільки на час видання спірних документів (на момент видачі оскаржуваного наказу та дубліката свідоцтва) третя особа з самостійними вимогами являлася власником частини спірного майна.

За таких підстав Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Головного управління комунальної власності міста Києва №1778-В від 21.12.2005 про видачу дубліката Свідоцтва про право власності від 09.12.1997 суперечить чинному законодавству, зокрема, Положенню про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна

Крім того, як правильно встановлено господарським судом міста Києва та вбачається з матеріалів справи, ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" звернулося до Відповідача-1 із заявою видати дублікат Свідоцтва про власність лише на частину нерухомого майна, а саме на корпус №40 (літера Е), який розташований в м.Києві за адресою: вул. Червоноткацька,61, загальною площею 3772,10 м2. Та обставина, що Головне управління комунальної власності міста Києва – видало наказ №1778-В від 21.12.2005 про видачу дубліката Свідоцтва про право власності від 09.12.1997, а на його підставі видано дублікат Свідоцтва про право власності від 09.12.1997 на усе майно, право власності на яке посвідчувалося цим Свідоцтвом до липня 2002 року, лише підтверджує неправомірність видачі цих актів.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, на момент видачі оскаржуваного наказу та дубліката свідоцтва АТЗТ"Хімрезерв" було власником частини нерухомого майна, а саме 7/100 частин корпусу №14а (літера "З") – площею 47 м2, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Червоноткацька,61, а ТОВ"Будрем-Сервіс Лімітед" – власником іншої частини, а саме: корпусу дослідних установок №52 (літера "А") площею 11125,60 м2; корпусу дослідних установок №52а (літера "Б") площею 10235,90 м2; трансформаторної підстанції – корпусу №54а (літера "Г") площею 56,40 м2; корпусу побутових приміщень з лабораторією №57 (літера "Д") площею 3494,40 м2; складу хімічних реактивів, сировини та готової продукції з відкритою площадкою – корпусу №164 (літера "К") площею 257,10 м2; складу сировини і готової продукції з відкритою площадкою – корпусу №37 (літера "И") площею 952,90 м2.

Право власності на ці частини нерухомого майна, які до їх відчуження у липні 2002 року належали ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом", було зареєстровано за АТЗТ"Хімрезерв", ТОВ"Будрем-Сервіс Лімітед" та ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі цивільно-правових угод (копії яких наявні в матеріалах справи).

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що на дату видачі Головним управлінням комунальної власності міста Києва оскаржуваного наказу та на його підставі – дублікату свідоцтва, тобто на 21.12.2005, ВАТ"КНДІСЕ "Синтеко" з дослідним заводом" не було власником всього нерухомого майна, щодо якого Головне управління комунальної власності міста Києва видало оскаржуваний наказ, а на його підставі – оскаржуваний дублікат, є правомірним.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ та видача на його підставі дублікату свідоцтва особі, яка не є власником нерухомого майна, є порушенням права власності ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на зазначене майно.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. п. 1, 6 та 16 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який міститься у Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 (z0157-02) , правовстановлюваними документами на нерухоме майно є, зокрема, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами.

Оскільки оскаржуваний дублікат свідоцтва є правовстановлювальним документом, зокрема, на частину нерухомого майна, право власності на яке на цей час зареєстровано за ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на підставі іншого правовстановлюючого документу – договору купівлі-продажу від 01.07.2002, оскаржуваний дублікат свідоцтва, як і оскаржуваний наказ, на підставі якого його видано, порушують право ТОВ "НВП "Укроргсинтез" на цю частину нерухомого майна та його право на належне посвідчення такого права власності.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає твердження відповідача 1, що оскаржуваний позивачем наказ про видачу дублікату, а також дублікат свідоцтва про право власності було видано Головним управлінням в межах його компетенції та у повній відповідності із нормами чинного законодавства.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України (254к/96-ВР) , відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Господарський суд першої інстанції зазначив, що свідоцтво не є правовстановлюючим документом на об’єкт права власності, а є лише документом, складеним відповідною особою, який підтверджує якісь факти.

Водночас суд першої інстанції правомірно врахував, що за відсутності інших правовстановлюючих документів (договорів, розпорядчих актів тощо), які підтверджували б, що на час звернення до Головного управління комунальної власності ВАТ "Синтеко" належать й інші нежитлові приміщення, крім корпусу №40 (літера "Е"), саме дублікат Свідоцтва набув статусу єдиного документа, який (після його видачі) продовжує посвідчувати належність ВАТ "Синтеко" всього комплексу приміщень по вул. Червоноткацькій, 61 у м. Києві. Разом з тим, підтвердження дублікатом свідоцтва таких обставин після того, як у власності ВАТ "Синтеко" на час звернення до Головного управління перебував лише корпус №40 (літера "Е"), не відображає фактичних обставин щодо права власності на майно в подальшому, в разі виникнення певних спорів, зумовлює плутанину і необхідність додаткового і необґрунтованого підтвердження іншими суб’єктами свого права власності на конкретні об’єкти. Зазначене не спростовано доводами апеляційних скарг.

Київський апеляційний господарський суд встановив, що господарський суд міста Києва правомірно на підставі вищенаведеного дійшов висновку про задоволення позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору в повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд не бере до уваги твердження відповідача 2, що судом першої інстанції були порушено п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України як необґрунтовані, оскільки відповідно до аб. 4 п. 5.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "При здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) N 3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежовування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами" у випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Оскільки Головне управління комунальної власності міста Києва, видаючи оскаржуваний наказ, не здійснювало у спірних правовідносинах жодних владних управлінських функцій щодо АТЗТ "Хімрезерв", ТОВ "НВП "Укроргсинтез" та ТОВ "Будрем-Сервіс Лімітед", то воно не перебувало при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак суб'єкта владних повноважень, а тому даний спір повинен вирішуватися господарським, а не адміністративним судом.

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, в основі спірних правовідносин у цій справі є спір між зазначеними особами щодо права власності на нерухоме майно (ст. 16 ЦК України). При прийнятті рішення у цій справі суду першої інстанції необхідно було встановити, зокрема, чи було ВАТ "Синтеко" власником того нерухомого майна, стосовно якого Головне управління комунальної власності міста Києва видало оскаржуваний наказ, а на його підставі - оскаржуваний дублікат, чи ні.

За таких обставин, спір у цій справі стосується відносин власності на нерухоме майно, які не є публічно-правовими відносинами, а тому такий спір не може розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, враховуючи те, що спір у справі № 11/450 не є публічно-правовим спором, в якому Головне управління комунальної власност міста Києва не здійснювало владні управлінські функції щодо АТЗТ "Хімрезерв" та ТОВ "НВП "Укроргсинтез", а є спором про право, господарський суд першої інстанції правомірно не застосував положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України і не припинив провадження у даній справі.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не бере до уваги твердження відповідача 2, що рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2008 року у справі № 11/450 підлягає скасуванню з огляду на вступ третьої особи у справу та заміну позивача у справі всупереч вимогам ГПК України (1798-12) як необґрунтовані, оскільки відповідно до ст. 26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін"; про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу; треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача. Тому суд першої інстанції правомірно розглянуто позов такої особи, у відповідності до вищенаведених норм процесуального права.

ТОВ "НВП "Укроргсинтез" подало позов третьої особи з самостійними вимогами і було залучено до участі у справі № 11/450 ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2008 року в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) .

Що ж до посилання апелянта на відмову позивача, то відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами".

АТЗТ "Хімрезерв" до початку судового засідання 11.02.2008 року подало до суду відповідну заяву про відмову від позову до Головного управління комунальної власності міста Києва та ВАТ "Синтеко" про визнання недійсними наказу та дублікату свідоцтва.

Згідно з ч.4 ст. 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд міста Києва ухвалою від 11.02.2008 року прийняв відмову АТЗТ "Хімрезерв" від позову і припинив провадження у даній справі лише в частині вимог АТЗТ "Хімрезерв" в порядку, передбаченому ГПК України (1798-12) .

Твердження відповідача 2, що провадження у даній справі підлягало зупиненню через неможливість її розгляду до вирішення пов’язаної з нею справи № 36/104, Київським апеляційним господарським судом не приймаються як безпідставні з огляду на те, що висновок суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею зазначеної в клопотанні відповідача 2 справи є обґрунтованим.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, навіть разі задоволення позову у справі № 36/104 відповідні наслідки прийняття судом такого рішення будуть підставою для звернення Відкритого акціонерного товариства "Київський науково-дослідний інститут синтезу та екології "Синтеко" з дослідним заводом" до відповідного органу з вимогою провести реєстрацію (перереєстрацію) за цією особою спірного майна на підставі рішення суду та отримання нового свідоцтва на право власності (відновлення чи зміна правових підстав набуття права власності в матеріалах реєстраційної справи щодо спірного майна тощо), але в майбутньому та з інших підстав, ніж ті, що існували на час видачі спірних наказу та дублікату свідоцтва.

Крім того, керуючись ст. 112 ГПК України відповідач 2 у випадку встановлення судовим рішенням у справі № 36/104 обставин, що матимуть істотне значення для вирішення спору у справі № 11/450, не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення у справі № 11/450 за нововиявленими обставинами.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційних скарг у зв’язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянтів.