П/857/7/22 Про заборону діяльності політичної партії - 29.09.2022 Прийняття

На адресу Мін`юсту надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26 березня 2022 року № 5/1-229 "Щодо призупинення діяльності політичних партій" із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема ПП "Союз Лівих Сил". Із наявних відомостей вбачається, що діяльність відповідача спрямована, зокрема на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України. Ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, позивач уважає, що діяльність відповідача має бути заборонена.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 (228-2014-п) , встановлено, що Міністерство юстиції України, зокрема, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії. Підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу є в установленому порядку задокументовані факти діяльності партії, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Постановою Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27 січня 2015 року №129-VІІІ (129-19) Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" із змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/202 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на території України запроваджено воєнний стан.

Згідно з пунктом 3 вказаного Указу Президента у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, зокрема, можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII (389-19) ).

Указом Президента України від 19.03.2022 №153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій".

Пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.03.2022 "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій" Міністерству юстиції України доручено вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема ПП "Союз Лівих Сил".

На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26 березня 2022 року №5/1-229 "Щодо призупинення діяльності політичних партій" із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема ПП "Союз Лівих Сил".

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру громадських формувань ПП "Союз Лівих Сил" зареєстрована Міністерством юстиції України 28 січня 2008 року (свідоцтво №146-п.п., ідентифікаційний код юридичної особи: 35678071, Голова Партії - Гольдарб Максим Юрійович, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 11-А).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року задоволено заяву представника Міністерства юстиції України про відмову від частини позовних вимог. Прийнято відмову Міністерства юстиції України від позову в частині позовних вимог щодо призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, та закрито провадження у справі в цій частині позовних вимог.

5. Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року позов задоволено:

- заборонено діяльність ПП "Союз Лівих Сил" (ЄДРПОУ: 35678071, адреса: вул. Січових Стрільців (Артема), 11-А, м. Київ, 04053);

- передано майно, кошти та інші активи ПП "Союз Лівих Сил", її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази, аналіз яких здійснено судом, є достатніми та дають підстави вважати про існування реальної загрози ПП "Союз Лівих Сил" конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, а діяльність Партії, дії її окремих членів та лідера Партії ОСОБА_2 спрямовані не стільки на критику чинної влади, як на фактичну підтримку антиукраїнської позиції країни-агресора Російської Федерації щодо України. Із указаних дій та діяльності ПП "Союз Лівих Сил" прослідковується антиукраїнська політика, виправдування агресивної політики Російської Федерації щодо України (в тому числі військової агресії), підтримка шкідливої для України діяльності членів Партії, що є неприпустимим та свідчить про діяльність, яка заборонена згідно зі статтею 5 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Поряд із зазначеним, Восьмий апеляційний адміністративний суд указував, що згідно з пунктом 8-1 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів на інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Водночас відповідно до частини четвертої статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції вважав, що вимога позивача передати майно, кошти на інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави також підлягає задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи

7. У поданій апеляційній скарзі ПП "Союз Лівих Сил", із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник наголошує на неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, визнанню встановленими обставин, які не були належним чином доведеними. Указує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) (щодо можливості і підстав для заборони судом діяльності політичної партії), ототожнив опозиційні заяви, позицію Партії до "антиукраїнських", як таких, що реально загрожують конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, спрямовані на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, фактично підтримують антиукраїнську позицію країни-агресора Російської Федерації щодо України, виправдовують таку політику, в тому числі й військову агресію.

Зазначає, що правовою передумовою для звернення Міністерством юстиції України до суду з позовом про заборону діяльності політичної партії має бути виявлення фактів вчинення такою політичною партією конкретних дій, спрямованих на досягнення цілей, зокрема, на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення; поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Водночас, як зазначає відповідач, ПП "Союз Лівих Сил" не становить загрози державі, вільному та демократичному політичному ладу, правам будь-яких осіб. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували реальність загрози діяльності партії стосовно держави або її окремих громадян.

8. Міністерство юстиції України у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції всебічно досліджено обставини справи та надано їм належну оцінку.

Позивач зазначає, що Указом Президента України від 19.03.2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) від 18.03.2022 року "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій".

Указане рішення прийняте в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації, з урахуванням антиукраїнської політичної та організаційної діяльності, пропаганди війни, публічної заяви та закликів до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальної загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дій, спрямованих на незаконне захоплення державної влади, демонстрації проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України окремими політичними партіями.

Пунктом 2 зазначеного рішення Міністерству юстиції України доручено вжити в установленому порядку вичерпних заходів заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема ПП "Союз Лівих Сил". При цьому, в силу статті 289-3 Кодексу адміністративного судочинства України, Міністерство юстиції України є належним позивачем про заборону політичної партії.

Проте, відповідно до листа Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 року № 5/1-229 "Щодо призупинення діяльності політичних партій", який надійшов на адресу позивача із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема ПП "Союз Лівих Сил", вбачається, що діяльність відповідача спрямована, зокрема на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

9. Служба безпеки України подала пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що вважає викладені у ній доводи необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду, як суду першої інстанції, таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Служба безпеки України зазначила, що звернення Міністерства юстиції України до суду з цим позовом обумовлене Указом Президента України від 19.03.2022 року № 153/2022, яким введено в дію рішення РНБО України від 18 березня 2022 року "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій". На виконання його вимог, Служба безпеки України надіслала на адресу Міністерства юстиції України лист від 26.03.2022 року № 5/1-229 "Щодо призупинення діяльності політичних партій" із задокументованими фактами антиукраїнської діяльності ПП "Союз Лівих Сил".

Служба безпеки України також указує на необґрунтованість тверджень відповідача, що "Партія не могла жодним чином оцінити діяльність ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, голови Бердянської районної організації ПП "Союз Лівих Сил", якому повідомлено про підозру у колабораціонізмі, оскільки він не є членом партії, особисто з лідером партії не знайомий, а про його діяльність не було відомо". Служба безпеки України наголошує, що Міністерством юстиції України подано докази належності цієї особи до ПП "Союз Лівих Сил", а діяльність і факт повідомлення ОСОБА_1 про підозру висвітлювалися як в ЗМІ, так і на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора.

Рух апеляційної скарги

10. Ухвалами Верховного Суду від 11 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначено зазначену адміністративну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25 липня 2022 року на 14 год 30 хв.

У вказаному судовому засіданні оголошено перерву до 15 год 30 хв 11 серпня 2022 року.

У подальшому, у судовому засіданні 11 серпня 2022 року оголошено перерву до 15 год 29 вересня 2022 року.

11. У судовому засіданні представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник позивача наголосив, що нормами статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" дозволено під час воєнного стану порушувати у встановленому законодавством порядку питання, зокрема про заборону діяльності політичних партій, тобто дозволяються обмеження щодо діяльності політичних партій, встановленні статтею 37 Конституції України.

Указом Президента України від 19.03.2022 № 153/2022 введено в дію рішення РНБО України від 18.03.2022 "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій".

Представником позивача зазначено про наявність підстав, передбачених статтею 5 Закону України "Про політичні партії в Україні" для заборони діяльності ПП "Союз Лівих Сил".

Також представник Міністерства юстиції України уточнила, що підставами позову та підставами для заборони ПП "Союз Лівих Сил" є приписи пунктів 2, 3, 4, 6 частини першої статті 5 Закону України "Про політичні партії в Україні".

12. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

13. Представник третьої особи в судовому засіданні наголошував на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято відповідно до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а судом повно і всебічно досліджено всі обставини справи та подані до суду докази, надано їм належну оцінку.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до стаття 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

16. Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли з приводу правомірності заборони діяльності ПП "Союз Лівих Сил".

17. Статтями 1 та 2 Конституції України закріплено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

18. Стаття 15 Конституції України визначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов`язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

19. Частина перша статті 36 Конституції України передбачає, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

20. Відповідно до частини першої статті 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються.

21. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку (частина 4 статті 37 Основного Закону).

22. Стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

23. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, засади утворення і діяльності політичних партій, інших об`єднань громадян, засобів масової інформації.

24. Організаційно-правові засади діяльності політичних партій в Україні визначається Законом України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) (далі - Закон № 2365-ІІІ (2365-14) ).

25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

26. За змістом статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

27. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина 1 статті 3 Закону № 2365-ІІІ).

28. Статтею 5 Закону України "Про політичні партії в Україні" встановлено обмеження щодо утворення і діяльності політичних партій.

Так, утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров`я населення; 9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки; 10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; 11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як "повстанці", "ополченці", "ввічливі люди" тощо.

29. Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду (частина 3 статті 5 Закону № 2365-ІІІ).

29-1. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Так, статтею першою Преамбули Статуту ООН виключення війни з арсеналу засобів національної й міжнародної політики є головним завданням ООН.

Серед деяких принципів, передбачених статтею другою Статуту, за допомогою яких мають досягатися поставлені статтею першою Статуту ООН цілі визнаються : суверенна рівності всіх її членів; сумлінне виконання всіма членами ООН прийнятих на себе за Статутом зобов`язань; вирішення міжнародних суперечок мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість; утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями ООН; надання всіма членами ООН усілякої допомоги їй у всіх діях, що вживаються нею відповідно до Статуту, й утримання від надання допомоги будь-якій державі, проти якої ООН уживає дії превентивного або примусового характеру.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй про територіальну цілісність України № 68/262, що ухвалена 27 березня 2014 року на 68-1 сесії Генеральної Асамблеї ООН, підтверджено визнання територіальної цілісності України "у межах визнаних кордонів", зазначено, що жодна міжнаціональна інституція не визнала анексії Криму та Севастополя, а тому визнано, що термін "міжнародно визнані кордони" не дає можливості трактувати Крим інакше, аніж як територію України та розміщено заяву про невизнання кримського референдуму.

Рішенням від 02 березня 2022 року Генеральна Асамблея ООН, визнаючи, що військові дії РФ на суверенній території України мають небачені у Європі протягом десятиліть масштаби, підтверджуючи, що жодне територіальне придбання в результаті погрози силою або її застосування не визнається законним, підтримуючи заяву Генерального Секретаря ООН від 24 лютого 2022 року, у якій він нагадав, що нинішній військовий наступ РФ суперечить Статуту ООН, Генеральна Асамблея ООН знову підтвердила свою відданість суверенітету, незалежності, єдності та цілісності України, включно з її територіальними водами, засудила рішення РФ від 21 лютого 2022 року щодо статусу ОРДЛО та вимагає негайного та безумовного скасування цього рішення.

Частина третя статті 2 Конституції України проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 73 Конституції України встановлює, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Політична партія не може встановлювати цілями своєї діяльності зміну території України або своїми діями сприяти насильницькій анексії території України іншою державою. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2365-ІІІ співпраця політичної партії, спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій - нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті, забороняється.

30. Статтею 19 Закону України "Про політичні партії в Україні" передбачено заходи, які можуть вживатися до політичних партій.

Так, у разі порушення політичними партіями Конституції України (254к/96-ВР) , цього та інших законів України до них можуть бути вжиті такі заходи: 1) попередження про недопущення незаконної діяльності; 2) заборона політичної партії.

31. Частина перша статті 21 Закону № 2365-ІІІ визначає, що у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення;

пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

32. Відповідно до частин другої-четвертої статті 21 Закону № 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. Водночас пунктом 9 частини 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як зокрема, порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об`єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров`я населення.

34. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 289-3 КАС України право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

35. Відповідно до статті 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

36. Свобода об`єднання є одним із основних прав людини, що має важливе значення для функціонування демократії та є умовою для реалізації інших прав людини. Право на свободу об`єднання гарантується основними міжнародними договорами, у тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 (475/97-ВР) .

37. Стаття 11 Конвенції передбачає, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

38. 10-11 грудня 1999 року Венеціанська Комісія на її 41 пленарній сесії прийняла Керівні принципи щодо заборони і розпуску політичних партій.

39. Відповідно до пункту 5 Керівних принципів заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

40. Відповідно до пункту 6 Керівних принципів щодо заборони і розпуску політичних партій правові заходи, спрямовані на заборону чи законний примусовий розпуск політичних партій, повинні бути наслідком судового рішення, яким встановлено неконституційність, і повинні розглядатися як заходи виняткової природи та застосовуватися з дотриманням принципу пропорційності. Кожен такий захід повинен базуватися на достатніх доказах, що саме партія, а не тільки її індивідуальні члени переслідують політичні цілі з використанням чи підготовкою до використання неконституційних засобів.

41. Верховний Суд також звертає увагу на пункт 10 Пояснювальної доповіді до Керівних принципів щодо заборони і розпуску політичних партій (далі - Пояснювальна доповідь), відповідно до якого заборона чи розпуск політичних партій може бути предметом розгляду, тільки якщо такий захід необхідний у демократичному суспільстві і якщо наявні конкретні докази що партія задіяна у діяльність, що загрожує демократії та основним свободам. Це може включати будь-яку партію, яка пропагує насилля у всіх формах як складову своєї політичної програми чи будь-яку партію, що має метою повалення існуючого конституційного ладу збройним шляхом, тероризм чи організацію підривної діяльності.

42. Відповідно до пункту 13 Пояснювальної доповіді жодна політична партія не повинна нести відповідальності за поведінку її членів. Будь-який обмежувальний захід, вжитий щодо політичної партії на підставі поведінки її членів, повинен бути підтверджений доказами, що відповідна особа діяла за підтримки цієї партії або що така поведінка була наслідком партійної програми чи політичних цілей. Якщо такий взаємозв`язок відсутній або не може бути встановлений, уся відповідальність повинна покладатися цілком лише на членів партії.

43. Заборона чи розпуск політичної партії у демократичному суспільстві є винятковим заходом. Якщо належні державні органи приймають рішення звернутися до суду з позовом щодо заборони політичної партії, то вони повинні мати достатні докази існування реальної загрози конституційному ладу чи основним правам і свободам громадян (пункт 14 Пояснювальної доповіді).

44. Відповідно до пункту 15 Пояснювальної доповіді компетентні органи повинні мати достатні докази того, що політична партія, про яку йдеться, пропагує насильство (включно з такими частковими проявами його, як расизм, ксенофобія та нетерпимість) або явно задіяна у терористичну чи іншу підривну діяльність. Державні органи повинні також оцінити рівень загрози демократичному ладу, а також те, чи ситуацію не можна виправити іншими заходами, як штрафи, інші адміністративні заходи впливу чи притягнення до суду окремих членів політичної партії, залучених до такої діяльності.

45. У пункті 16 Пояснювальної доповіді зазначається, що, очевидно, важливим фактором такої оцінки є загальна ситуація у країні. Водночас повинні також бути взятими до уваги стандарти розвинутої європейської демократичної практики.

46. Відповідно до пункту 19 Пояснювальної доповіді безвідносно до того, які судові органи мають повноваження у цій сфері, перший крок повинен полягати у встановленні неконституційного характеру діяльності політичної партії. Суд повинен вивчити докази, подані проти політичної партії, і встановити, чи вона вчинила серйозне правопорушення проти конституційного ладу. Якщо це так, уповноважений судовий орган повинен прийняти рішення про заборону чи розпуск за процедурою, який надає усі гарантії належного процесу, відкритості та чесного судового розгляду та з дотриманням стандартів, встановлених Європейською конвенцією про захист прав та основних свобод людини.

47. Окрім того, 13-14 грудня 2014 року Венеціанська Комісія на її 101-й пленарній сесії прийняла Керівні принципи щодо свободи об`єднань (далі - Керівні принципи), принцип 9 якої (Правомірність та законність обмежень) вказує, що будь-які обмеження права на свободу об`єднання і прав об`єднань, у тому числі застосування санкцій, повинні суворо відповідати міжнародним стандартам. Зокрема, будь-які обмеження повинні бути передбачені законодавством і мати законну мету. До того ж, відповідне законодавство повинно бути точним, безспірним і передбачуваним; зокрема це стосується положень, що визначають свободу розсуду органів державної влади. Також необхідно забезпечити, щоб прийняття відповідних норм законодавства здійснювалося в рамках демократичного процесу, що гарантує участь суспільства і можливість перегляду, і щоб прийняте законодавство було доступне широкому загалу. Єдиними законними цілями обмежень, що визнаються міжнародними стандартами, є забезпечення національної чи громадської безпеки, громадського порядку (ordre public), охорона здоров`я і моралі та захист прав і свобод інших осіб. Сфера застосування цих законних цілей підлягає вузькому тлумаченню.

48. 11-12 грудня 2020 року Венеціанська Комісія на її 125 пленарній сесії прийняла спільні з ОБСЄ/БДІПЛ Керівні принципи щодо регулювання політичних партій (друга редакція). Принцип 6 зазначеного документу вказує: "…Будь-які обмеження прав політичних партій повинні бути необхідними у демократичному суспільстві, пропорційні за природою і часом застосування та ефективними у досягненні своїх конкретних цілей. Необхідність обмежень слід уважно зважувати. Обрані обмеження повинні бути пропорційними засобами мінімально можливого втручання для досягнення відповідних цілей… Заборона утворення політичної партії або розпуск політичної партії є крайніми санкціями і повинні застосовуватися лише у виняткових випадках при чітко визначених умовах. …Держава повинна довести існування "нагальної суспільної потреби" і "відповідних та достатніх" підстав".

49. Україна є стороною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , яка ратифікована у 1997 році, а також інших основних міжнародних договорів з прав людини. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) передбачає, зокрема, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

50. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ втручання держави у певне право має бути "встановленим законом", переслідувати одну або більше легітимних цілей та бути "необхідним в демократичному суспільстві", тобто пропорційним переслідуваній меті (зокрема, рішення від 23.09.1998 у справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (рішення від 23.09.1998 у справі Steel and Others v. the United Kingdom).

51. У рішенні від 21.01.1999 у справі "Яновскі проти Польщі" ("Janowski v. Poland") ЄСПЛ вказав, що прикметник "необхідний" передбачає існування "нагальної суспільної потреби". При здійсненні оцінки, чи існує така потреба, Договірні держави користуються певною свободою розсуду.

52. ЄСПЛ у рішеннях досить чітко визначив, що з огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-який захід, який вживається проти них, впливає як на свободу об`єднання, так і на демократію у відповідній державі (рішення від 12.04.2011 у справі "Республіканська партія Росії проти Росії" (Republican Party of Russia v. Russia).

53. Для стабільності демократичного конституційного ладу держава може здійснювати конкретні заходи з метою його захисту. ЄСПЛ наголошує на прийнятності концепції "демократії, здатної захистити себе" (§ 51, § 59 рішення у справі "Фоґт проти Німеччини" (Vogt v. Germany) від 26 вересня 1995 року) та зазначає, що плюралізм і демократія ґрунтуються на компромісі, що вимагає певних поступок з боку осіб, які мають у деяких випадках сприймати обмеження певних наявних у них свобод для того, щоб забезпечити більшу стабільність країни в цілому (§ 99 рішення у справі "Партія добробуту та інші проти Туреччини" (Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey) від 13.02.2003). Потрібна певна рівновага між вимогами захисту демократичного суспільства і вимогам охорони прав особи (§ 32 рішення у справі "Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччнини" (United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey) від 30.01.1998.

54. ЄСПЛ визначив умови, дотримання яких (згідно з Конвенцією) надає захист політичним партіям: 1) засоби, що використовуються партіями з метою зміни законодавства чи конституційного ладу, повинні бути законними і демократичними з усіх точок зору і 2) пропоновані зміни мають узгоджуватися із фундаментальними демократичними принципами.

55. Отже, політичні партії, лідери та члени яких закликають до застосування насильства чи вимагають змін, котрі насправді не є сумісними з однією чи декількома засадами демократії або мають на меті знищити демократію чи обмежити права інших, не можуть посилатися на ст. 11 Конвенції як засіб захисту права на свободу об`єднання.

56. При аналізі відповідних справ ЄСПЛ застосовує трискладовий тест, щоб визначити, чи втручання (1) було передбачене законом; (2) переслідувало законну мету (встановлену для захисту правомірного інтересу); (3) було необхідним у демократичному суспільстві "Язар та інші проти Туреччини" (Yazar et al v. Turkey, Apps. 22723/93, 22724/93, 22725/93, 09.07.2002).

57. ЄСПЛ застосовує також власний тест "очевидної і неминучої загрози". Відповідно до практики ЄСПЛ держави мають право вживати превентивні заходи для захисту демократії щодо політичних партій. Від них неможливо вимагати очікувати, доки політична партія захопить владу і робитиме конкретні кроки щодо реалізації політики, несумісної зі стандартами Конвенції. Якщо небезпека такої політики була достатньо встановлена і неминуча, держава може обґрунтовано перешкоджати здійсненню такої політики до того, як буде здійснена спроба її впровадження шляхом конкретних кроків, які можуть завдати шкоди громадському порядку та демократичному режиму країни "Партія добробуту та інші проти Туреччини" (Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey, § 102; "Еррі Батасуна та Батасуна проти Іспанії", § 81 (Herri Batasuna and Batasuna v. Spain).

58. Підсумовуючи наведені вище положення національного законодавства та міжнародні принципи у сфері діяльності політичних партій та заборони їх діяльності і міжнародного прецедентного права, слід зазначити, що підставою для застосування до політичних партій заходів адміністративного впливу (зокрема заборони діяльності) є в установленому порядку задокументовані факти її (партії) діяльності, що направлені на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки, а також на створення загроз для існування демократичних засад у суспільстві та демократії як загальнонаціонального явища тощо.

59. У цій категорії справ важливим є наявність конкретних, належно задокументованих доказів, які вказують на конкретні факти протиправної діяльності, яка, в розумінні статей 5, 21 Закону України "Про політичні партії в Україні", ставить під сумнів правомірність діяльності такої політичної партії та наділяє повноваженнями суб`єкта владних повноважень (Міністерство юстиції України) звертатись до суду про заборону діяльності такої партії.

60. Конституція України (254к/96-ВР) , а також положення Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) визначають перелік підстав для звернення до суду із позовом про заборону діяльності політичної партії. Такі підстави є чіткими та їх перелік є вичерпним (див. статтю 5, 21 Закону № 2365-ІІІ (2365-14) ).

61. За Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу УІ "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 "ч.2 ст. 64 Конституції України не відносить право на свободу утворення політичних партій до переліку тих свобод, які ніким і в жодний спосіб не можуть бути обмежені. Відтак Конституція України (254к/96-ВР) допускає додаткове унормування законом загальних засад утворення і діяльності політичних партій за умови дотримання загальнодемократичних принципів".

62. Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 308 КАС України, дійшов таких висновків.

63. Відповідно до частини другої статті 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

64. Згідно з частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

65. У зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" із змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/202 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", та Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (2630-19) запроваджено воєнний стан.

66. Згідно з пунктом 3 вказаного Указу Президента у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, зокрема, можуть вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII (389-19) ).

67. Указом Президента України від 19.03.2022 № 153/2022 введено в дію рішення РНБО України від 18.03.2022 "Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій".

68. Вказане рішення прийняте в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації, з урахуванням антиукраїнської політичної та організаційної діяльності, пропаганди війни, публічної заяви та закликів до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальної загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дій, спрямованих на незаконне захоплення державної влади, демонстрації проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України окремими політичними партіями.

69. Пунктом 2 вказаного рішення Міністерству юстиції України доручено вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення, зокрема ПП "Союз Лівих Сил".

70. Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 289-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) право звернутися з адміністративним позовом про заборону політичної партії має центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

71. Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (228-2014-п) (далі - Положення), встановлено, що Міністерство юстиції України, зокрема, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.

72. Як убачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції України, звертаючись до суду з позовною заявою про заборону діяльності ПП "Союз Лівих Сил", як на підставу для задоволення позовних вимог, зазначало, що діяльність відповідача спрямована, зокрема, на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

73. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру громадських формувань ПП "Союз Лівих Сил" зареєстрована Міністерством юстиції України 28.01.2008 (свідоцтво №146-п.п., ідентифікаційний код юридичної особи: 35678071, Голова Партії - Гольдарб Максим Юрійович, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 11-А).

74. З`їздом ПП "Союз Лівих Сил", відповідно до протоколу від 22.08.2020 №1-8/20, затверджено програму Партії.

75. На адресу Міністерства юстиції України надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 26.03.2022 року №5/1-229 "Щодо призупинення діяльності політичних партій" із повідомленням про виявлення фактів антиукраїнської діяльності, зокрема, ПП "Союз Лівих Сил" (а.с. 132-143).

76. Суд апеляційної інстанції враховує, що доводи позивача про те, що діяльність ПП "Союз лівих сил" спрямована на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення з одночасним поширенням відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України (пункти 3, 4, 6, 7, 8, 10 частини першої статті 5 Закону № 2365-ІІІ) ґрунтуються переважно на інформації в електронній (цифровій) формі, а також на скріншотах вебсторінок, які Міністерству юстиції України надала Служба безпеки України в контексті подій, які спричинили подання цього позову.

77. Частиною третьою статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.

78. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

79. Параграф 1 Глави 5 КАС України (2747-15) визначає основні положення про докази.

80. Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві вважаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

81. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, як письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини 2 статті 72 КАС України).

82. Стаття 73 КАС України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

83. Положення статті 74 КАС України визначає допустимість доказів, згідно якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

84. Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

85. Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

86. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

87. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина четверта статті 77 КАС України).

88. Відповідно до частини третьої статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

89. Верховний Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

90. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

91. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 522/22023/16-ц.

92. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17).

93. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції принципу справедливості розгляду справи судом. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.19 у справі № 342/180/17-ц).

94. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд встановив таке.

95. Постановою Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27.01.2015 №129-VІІІ (129-19) Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором.

Незважаючи на це, програма ПП "Союз Лівих Сил" передбачає соціально-економічне розблокування Донбасу, безальтернативне виконання Мінських домовленостей, примирення шляхом проведення загальнодержавного діалогу, невідворотне покарання державних та військових злочинців.

96. Програмою ПП "Союз Лівих Сил", зокрема, передбачено поновлення добросусідських політичних і економічних відносин із Росією, двомовність України.

97. Указані обставини підтверджені також актом огляду Інтернет-ресурсу від 03 червня 2022 року, проведеним консультантом-експертом (з оперативних питань) 4 відділу Управління контррозвідувального захисту національної державності ДЗНД СБУ, яким проведено огляд веб-сторінки "https://ru.wikipedia.org//За_новый_социализм_(Украина)" (т. 2, а.с. 9-11).

98. 21 лютого 2022 року президент країни-агресора підписав укази про визнання незалежності та суверенітету створених Росією маріонеткових терористичних псевдоугруповань "Л/ДНР".

Згідно із текстів указів РФ офіційно направила свої війська на окуповану територію України для "здійснення функції щодо підтримки миру".

Очевидним є те, що визнання країною-агресором "незалежності" самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" і, як наслідок, повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території нашої держави, порушує суверенітет і територіальну цілісність України.

99. Водночас судом першої інстанції встановлено, що до початку військової агресії Російської Федерації політична риторика лідера ПП "Союз Лівих Сил" ОСОБА_2 фактично підтримувала антиукраїнську позицію країни-агресора Російської Федерації щодо України (виконання Мінських угод у вигідному для Російської Федерації руслі, анти-НАТО, антиамериканська риторика). Зазначені меседжі він розміщував на власних Інтернет-сторінках, у тому числі у соціальних мережах (телеграм-канал " ОСОБА_2 ").

Зокрема, 31 січня 2022 року на сайті інформаційного агентства "Інтерфакс Україна" опубліковано статтю: "У "Союзі Лівих Сил" закликали українців заспокоїтися і не піддаватися паніці" (режим доступу: https://interfax.com.ua/news/video/795696.html'), відповідно до якої в офіційній заяві політичної партії "Союз Лівих Сил" зазначається про відсутність підстав для хвилювання щодо нападу Росії на Україну: " Шановні співвітчизники. Важливо заспокоїтися. Інформаційний та інший шум породжують і розганяють лише США, Британія та їх сателіти наявними у них інструментами. Ні стара Європа, ні Китай, ні Азія, ні, тим більше, Росія не дотримуються "нападницьких" настроїв", звертають увагу в "Союзі Лівих Сил"...

У МЗС Росії заявили, що вважають неприйнятною навіть саму думку про війну між нашими державами. Те ж говорить і Президент Білорусі, коментує лідер СЛС (ЗНС) ОСОБА_2 . Він упевнений, що все це може означати лише одне - війни між Росією та Україною не буде, повномасштабне вторгнення не планується. А паніка, що нагнітається, - лише спроба США, Британії, Польщі та балтійських країн відвернути увагу від власних проблем".

На цей час ОСОБА_2 призупинив свою політичну діяльність та видалив свої інтернет-акаунти у соціальних мережах.

100. 25 лютого 2022 року Комітет міністрів Ради Європи відповідно до Статуту Ради Європи ухвалив рішення призупинити право Російської Федерації на представництво в Комітеті міністрів та Парламентській асамблеї з негайним набранням чинності; рішення було ухвалено внаслідок збройного нападу Російської Федерації на Україну.

101. 15 березня 2022 року на позачерговій сесії ПАРЄ депутати одноголосно ухвалили резолюцію "Наслідки агресії Російської Федерації проти України". Було вирішено застосувати до Росії статтю 8 статуту Організації, яка передбачає можливість вжиття заходів до будь-якого її члена, котрий серйозно порушує положення статуту, аж до виключення з РЄ.

102. 16 березня 2022 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв рішення виключити Росію з організації.

103. Збройний напад держави-агресора, зокрема, свідчить про наміри поширення своїх владних повноважень та здійснення ефективного контролю на території України через військову окупацію з використанням сепаратистських угруповань, колаборантів.

104. Деякі активісти ПП "Союз Лівих Сил" активно включилися у колаборантську діяльність. Так, за загальнодоступними даними, представнику ПП "Союз Лівих Сил" у Бердянському районі Запорізької області ОСОБА_1 висунуто підозру у колабораціонізмі (режим доступу https://www.radiosvoboda.Org/a/news-pidozra-mer-berdyansk-kolaboratsionizm/31781257.html).

З посиланням на Офіс Генерального прокурора в статті зазначається, що "За даними слідства, чоловік після окупації міста Бердянськ добровільно погодився на пропозицію військової адміністрації РФ, взяв на себе функції виконувача обов`язків мера окупованого міста та забезпечив їх "належне виконання" (т. 1, а.с. 144-146).

Водночас, відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що ОСОБА_1 не є членом ПП "Союз Лівих Сил", не є її представником та не має будь-якого відношення до Партії.

Також вказує, що Партія не могла жодним чином оцінити діяльність зазначеної особи, наприклад, осудити її або застосувати до неї заходів впливу, наприклад виключити з Партії (припинення членства) в силу того, що ця особа не є членом Партії, про її діяльність, в тому числі на території Запорізької області, міста Бердянськ чи Бердянського району нічого не було відомо.

Проте вказані доводи відповідача Суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, позивачем в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучено Відомості з Єдиного реєстру громадських формувань щодо зареєстрованих структурних утворень ПП "Союз Лівих Сил", станом на 21 липня 2022 року. Відповідно до вказаної Відомості ОСОБА_1 є головою структурного утворення політичної партії - Бердянська районна організація ПП "Союз Лівих Сил" (т. 2, а.с. 143-190).

105. Крім цього, відповідно до скріншоту веб-сторінки Служби безпеки України (режим доступу: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-povidomyla-pro-pidozry-shche-16-orhanizatoram-psevdoreferendumu-rf-na-tymchasovo-okupovanykh-terytoriiakh-donechchyny-khersonshchyny-i-zaporizhzhia), долученого до матеріалів справи під час апеляційного розгляду справи (т. 2, а.с. 250-254), на сайті цього відомства 28 вересня 2022 року розміщено інформацію, що СБУ повідомила про підозри ще 16 організаторам псевдореферендуму рф на тимчасово окупованих територіях Донеччини, Херсонщини і Запоріжжя; зокрема на тимчасово окупованій частині Запорізької області підозру від СБУ отримав ОСОБА_5, якого підозрюють у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 28 та частиною п`ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність).

106. Окрім наведених вище обставин також встановлено, що згідно з актом огляду Інтернет-ресурсу від 03 червня 2022 року 4 відділу Управління контррозвідувального захисту національної державності ДЗНД СБУ проведено огляд веб-сторінки https://vn.depo.ua/ukr/vn/u-vinnici-za-derzhavnu-zradu-zaareshtuvali-zastupnika-g1аvі-раrtiуі-sоуuz-1ivih-sil-20170521575113 (т. 2, а.с. 14-16), яким підтверджується, що на оглянутій веб-сторінці відображено веб-сайт Інтернет-видання "depo.Вінниця" та новий матеріал під назвою: "У Вінниці за державну зраду заарештували заступника глави партії "Союз лівих сил"". Дата публікації: 22.05.2017. У вказаній сторінці виявлено інформацію такого змісту: "Співробітники слідчих органів України заарештували заступника глави партії "Союз лівих сил" ОСОБА_6, який брав участь в організації маршу "Безсмертного полку" у Вінниці. Про це повідомляє Depo.Вінниця з посиланням на Фейсбук-сторінку глави партії "Союз лівих сил" ОСОБА_7 "Вчора був заарештований ОСОБА_6 - мій заступник, керівник Вінницької обласної організації" Союзу лівих сил", член політради. Заарештували сімдесятитрирічного ОСОБА_6 за "зраду Батьківщині", - написав ОСОБА_7. ОСОБА_6 загрожує покарання до 15 років позбавлення волі, оскільки його звинувачують у підготовці протестної акції. ОСОБА_7 вважає, що це помста. "Сьогодні вони будуть мститися всім, хто організовував "Безсмертний полк", всім, хто вийшов на 9 Травня з портретами своїх предків-визволителів. Тоді, 9 травня, вони просто не змогли влаштувати криваву лазню. Було" Євробачення" . А тепер можна ", - додає ОСОБА_7. Прес-служби прокуратури Вінницької області та СБУ повідомляли про слідчі заходи в рамках розслідування справи про державну зраду "представників проросійської політичної сили".

107. Суд бере також до уваги, що відповідно до долученого до матеріалів справи скріншоту веб-сторінки (режим доступу: https://www.stopcor.org/ukr/section-suspilstvo/news-taksist-fizruk-i-nepovnolitnya-novi-priznachennya-kolaborantiv-na-hersonschini-27-06-2022.html) інтернет-видання "Стопкор" (новинний портал) від 27.06.2022 опублікована стаття "Таксист, фізрук і неповнолітня: нові призначення колаборантів на Херсонщині".

Відповідно до оприлюдненої інформації " 26 червня проросійські телеграм-канали повідомили про те, що сільським головою Гладківки "обрано" ОСОБА_3 .

За інформацією видання "Мост", ОСОБА_3 з 2016 по 2020 роки був депутатом Гладківської ОТГ та очолював у сусідньому селі Таврійське первинний осередок партії "Союз Лівих Сил"" (т. 2, а.с. 191-193).

108. Водночас, на підтвердження належності ОСОБА_3 до ПП "Союз Лівих Сил" позивачем до Верховного Суду надано Відомості з Єдиного реєстру громадських формувань щодо зареєстрованих структурних утворень ПП "Союз Лівих Сил", станом на 21 липня 2022 року. Відповідно до вказаної Відомості, ОСОБА_3 зазначений в графі "Керівні органи" первинного осередку ПП "Союз Лівих Сил" села Таврійське Голопристанського району Херсонської області (т. 2, а.с. 143-190).

109. Аналізуючи програму ПП "Союз Лівих Сил" (т. 1, а.с. 84-93), встановлено, що у ній, зокрема, зазначено про такі пріоритети та напрямки роботи, як соціально-економічне розблокування Донбасу (окупованих територій Донецької та Луганської областей), безальтернативне виконання Мінських домовленостей, примирення шляхом проведення загальнодержавного діалогу, невідворотне покарання державних та військових злочинців. Цією ж Програмою Партії передбачено поновлення добросусідських політичних і економічних відносин із Росією. Вимагається запровадження двох державних мов - української та російської.

Суд ураховує, що частиною першою статті 10 Конституції України визначено державною (офіційною) мовою в Україні українську мову.

Офіційне тлумачення частини першої статті 10 наведено в Рішенні Конституційного Суду України за №10-рп/99 від 14.12.1999 (v010p710-99) , справа №1-6/99. Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Наведене підтверджує висновки суду першої інстанції, що загалом Партія пропагує проросійські політичні ідеї і наративи, її очільники називають російсько-українську війну "конфліктом", вбачають "утиски російськомовних", вимагаючи визнання російської мови офіційною мовою України, закликали до прямих переговорів з терористами та фактичної легалізації на території України терористичних угруповань "Л/ДНР".

110. Верховний Суд звертає також увагу, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі винесеного 26 вересня 1995 року Парламентською Асамблеєю Ради Європи висновку Комітет міністрів Ради Європи одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту.

31 жовтня 1995 Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про приєднання до Статуту Ради Європи" (398/95-ВР) . Вступаючи до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов`язання скасувати смертну кару. Законом України "Про ратифікацію Протоколу № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари" від 22 лютого 2000 року N 1484-III (1484-14) ратифіковано Протокол № 6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який стосується скасування смертної кари, із змінами, внесеними Протоколом № 11, підписаний від імені України 05 травня 1997 року в м. Страсбурзі, із збереженням застосування смертної кари відповідно до статті 2 цього Протоколу.

У 2002 році Україна приєдналася до Протоколу № 13 Конвенції, що передбачає остаточне скасування смертної кари за будь-яких обставин - у мирний і воєнний час (Про ратифікацію Протоколу № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин: Закон України від 28 листопада 2002 року № 318-IV (318-15) ).

Водночас, програма ПП "Союз Лівих Сил" передбачає відновлення смертної кари за особливо тяжкі злочини, що свідчить про спрямованість програмних цілей партії на порушення загальновизнаних прав людини, демократичних принципів та зобов`язань України щодо дотримання міжнародних стандартів прав людини, які вона взяла на себе ухваленням наведених вище Законів та ратифікацією Протоколів.

111. В цьому контексті Суд наголошує, що важливим фактором, який необхідно враховувати, є те, чи містить програма партії заклик до застосування насильства, повстання або будь-яку іншу форму відмови від демократичних принципів (Partidul Comunistilor (Nepeceristi) та Ungureanu проти Румунії, § 54; Freedom and Democracy Party (OZDEP) проти Туреччини, § 40). Проте програма політичної партії не є єдиним критерієм визначення її цілей та намірів; зміст програми повинен порівнюватися з діями лідерів партії та позиціями, які вони відстоюють. Разом ці дії та позиції можуть бути доречними в провадженні про розпуск політичної партії, оскільки вони можуть розкрити її дійсні цілі та наміри (Партія добробуту і інші проти Туреччини, § 101; Еррі Батасуна проти Іспанії, § 80).

112. Програмні цілі ПП "Союз Лівих Сил" у цьому контексті Суд оцінюватиме у зіставленні передусім з публічними висловлюваннями та діями лідерів та членів партії та ставленням до них самої партії, адже тільки так можна зрозуміти і оцінити справжню мету і суть діяльності політичної партії.

113. Колегія суддів Верховного Суду не заперечує того, що членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання у нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх вподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів. Але публічна діяльність партійців, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, не тільки "звужує" їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а надто за свої ідеї та заклики, проголошені у публічному просторі. Тому висловлювання ідейного лідера партії, як і офіційного керівника партії чи її місцевої організації щодо подій у державі відображають не просто особисту думку (суб`єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію партії загалом.

114. Адже партія - це не "фікція", як в доктрині цивільного права іноді називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми (стаття 2 Закону України "Про політичні партії в Україні"), вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована.

115. Суд, зокрема, враховує, що поведінка, ідеї та заклики керівників та впливових членів ПП "Союз Лівих Сил" не викликали осуду зі сторони партії; зокрема, партія не здійснила жодних кроків, спрямованих на спростування цих позицій чи відмежування від них.

116. Отже, виступи і дії членів цієї партії стосуються позиції партії в цілому і формують цілісну картину розбудови нею політики, яка є несумісною з концепцією демократичного суспільства.

117. Суд звертає увагу, що встановлені факти щодо порушень, вчинених членами ПП "Союз Лівих Сил" в цілому, виникли ще до прийняття Президентом України відповідного Указу про заборону діяльності партії та продовжують існувати на теперішній час.

118. Колегія суддів бере до уваги, що ЄСПЛ у своїх рішеннях, цитованих вище, неодноразово визнавав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.

119. Подібна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2022 року у справі №П/857/1/22 (провадження № А/990/14/22) та від 15 вересня 2022 року у справі № П/857/8/22 (провадження № А/990/12/22), предметом розгляду яких також була заборона діяльності політичних партій в Україні.

120. Окрім того, у вказаних справах, Верховний Суд звертав увагу, що збройна агресія Росії проти України супроводжується також інформаційною війною, яка, окрім іншого, має за мету вплинути на політичну ситуацію в Україні та морально-психологічний стан українців і таким чином зменшити їхній опір ворогу. Поширення недостовірної, перекрученої інформації про діяльність державних органів, яка їх дискредитує, є одним зі способів такої війни.

121. У контексті розгляду цієї справи Верховний Суд уважає, що повторення і поширення публічної пропагандистської риторики країни-агресора щодо суспільно-політичної ситуації в Україні, зокрема до початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України членами певної політичної партії та/або її керівником, сприяло російській агресії, а здійснюване в умовах війни є підставою для заборони діяльності такої партії.

122. Політична партія, яка зареєстрована в Україні, і створена, як вимагається Законом, з метою формування і вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах (в Україні), однак яка в дійсності сповідує і пропагує антиукраїнські (проросійські) ідеї і сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.

123. Публічні висловлювання та дії членів відповідача оцінюються Судом через призму встановлених законом обмежень щодо діяльності політичних партій, тому що ПП "Союз Лівих Сил" ніколи від цих поглядів не відмежовувалася, втім претендує на те, щоб бути виразником політичної волі певної кількості виборців, з подібними позиціями брала участь у виборах та інших політичних заходах.

124. У цьому контексті Суд бере до уваги зазначену позицію ЄСПЛ, який звернув увагу, що заяви керівників партії та осіб, яких вона висунула кандидатами на виборах, можна беззаперечно приписати партії в цілому, оскільки висловлювання таких осіб з політичних питань можна приписувати партії, яку вони представляють, якщо партія своїм публічним рішенням відразу від цього не відмежовується і не вжила до них дисциплінарних заходів.

125. Розвиваючи цю позицію, ЄСПЛ зазначив, що поведінка політика (і, зауважимо, політичної партії) зазвичай включає не лише його чи її дії чи виступи (виступи її лідерів та членів), але також, за деяких обставин, бездіяльність або відсутність відповіді, що може становити дії, які вказують на позицію цього політика чи партії, і бути такими ж показовими, як і будь-яка відверто підтримуюча дія.

126. Колегія суддів стверджує, що дії та виступи, які належать ПП "Союз Лівих Сил", її керівникам та іншим впливовим членам партії, загалом дають чітке уявлення про авторитарну модель суспільства, пов`язану з "русскім міром", яку вони пропагують, що є несумісним з концепцією "демократичного суспільства".

127. Таким чином, зважаючи на ідеологічну спорідненість з політикою російського агресора, її підтримку як теперішньої медійної діяльності її лідерів та членів, так і їх діяльність у минулих роках, її подальше існування на політичній мапі держави й сама можливість як політичної одиниці впливати на політичні процеси, а також брати в них участь, поширюючи по суті проросійську ворожу пропаганду, діяльність ПП "Союз Лівих Сил" становить реальну загрозу національній безпеці, незалежності і територіальній цілісності України, її демократичному конституційному ладу.

128. Ця загроза стала особливо гострою в умовах повномасштабного збройного вторгнення Росії в Україну.

129. У цих умовах, в умовах збройної агресії і спричинених нею загроз, які постали перед Українською державою, вона має право і обов`язок відстоювати національні інтереси, зберегти існуючий конституційний лад і демократичні інститути.

130. Суд, апелюючи до цитованої практики ЄСПЛ стосовно розпуску політичних партій, наголошує на важливості принципу "демократії, здатної захистити себе" (або "войовничої демократії"). Конституційний обов`язок захисту незалежності України, її суверенітету та територіальної цілісності, демократичного характеру держави від збройної агресії та підривної діяльності в інформаційній сфері породжує "нагальну суспільну потребу" вжиття крайніх заходів щодо політичної партії, яка своєю діяльністю становить "очевидну і неминучу загрозу".

131. Підсумовуючи наведене, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ПП "Союз Лівих Сил" пропагує проросійські позиції, що в умовах агресивної війни, розв`язаної Росією, має характер підривної, антидержавної діяльності.

132. Виходячи з системного аналізу змісту наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про існування реальної загрози зі сторони ПП "Союз Лівих Сил" демократичному конституційному ладу, основним правам і свободам громадян України; діяльність ПП "Союз Лівих Сил" об`єктивно спрямована на завдання істотної шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України.

133. Колегія суддів враховує, що заборона політичної партії є крайнім заходом, який повинен бути необхідним у демократичному суспільстві, відповідати легітимній меті і бути пропорційним (співмірним) до цієї мети. Застосовуючи трискладовий тест, розроблений ЄСПЛ, колегія суддів зазначає: по-перше, Закон України "Про політичні партії в Україні" (2365-14) визначає вичерпний перелік підстав для заборони діяльності політичних партій; отже, застосований щодо ПП "Союз Лівих Сил" захід передбачений законом. По-друге, припинення антидержавної, антиукраїнської пропагандистської та політичної діяльності, яка повторює ідеї та наративи держави агресора, з боку ПП "Союз Лівих Сил", її лідерів та провідних членів, і тим самим спрямована на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України, демократичного конституційного ладу держави, порушення прав і свобод громадян України, слід визнати легітимною метою, особливо в умовах широкомасштабної російської агресії проти України. По-третє, як уже зазначалось, відповідно до практики ЄСПЛ, вжиття заходів, у тому числі превентивних, для захисту демократії, державної і суспільної безпеки, прав і свобод громадян щодо політичних партій, які своїми програмами та/або діяльністю спрямовані проти цих базових суспільних цінностей, є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки протидія такому спрямуванню, особливо в умовах війни, становить нагальну суспільну потребу.

134. Верховний Суд повністю поділяє розроблену ЄСПЛ концепцію "демократії, здатної себе захистити" ("войовничої демократії"). На думку колегії суддів, у той час, коли Збройні Сили України, виконуючи свій конституційний обов`язок, боронять від російських окупантів територіальну цілісність і недоторканність України та її суверенітет, інституції демократичної держави теж мають виявити свою "войовничість", захищаючи державу, її демократичний конституційний лад, безпеку, права і свободи її громадян належними правовими засобами. Захист держави, її базових конституційних цінностей від руйнівного впливу політичних партій, які реалізують ідеологічні та пропагандистські наративи агресора, становить таку нагальну суспільну потребу. Застосований до ПП "Союз Лівих Сил" крайній захід - заборона політичної партії, обмеження наявних у Партії свобод - націлене на забезпечення стабільності країни в цілому, а тому застосований крайній захід впливу щодо Партії є виправданим.

135. Отже, з метою захисту самого існування України як незалежної держави, демократичного українського суспільства, національної безпеки, прав і свобод громадян існує нагальна суспільна потреба заборони діяльності політичної партії - відповідача, існує об`єктивна соціальна потреба. В умовах дії правового режиму воєнного стану, запровадженого з метою захисту від російської агресії, та інформаційно-психологічних операцій в рамках "гібридної війни" з боку держави-агресора зазначений захід є законним і пропорційним до своєї мети.

136. Отже, заборона діяльності ПП "Союз Лівих Сил" таким чином є необхідною у демократичному суспільстві, переслідує легітимну мету і є необхідним заходом задля захисту інтересів держави та її демократичних інституцій.

137. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для заборони діяльності відповідача.

138. Вирішуючи питання про задоволення інших позовних вимог, Верховний Суд зазначає, що за змістом статті 21 Закону 2365-ІІІ заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

139. Поряд із зазначеним слід вказати, що згідно з пунктом 8-1 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про заборону політичної партії та передачу майна, коштів на інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

140. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону 2365-ІІІ у разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

141. Таким чином, ураховуючи встановлені судом правові підстави та ухвалене рішення про заборону діяльності ПП "Союз Лівих Сил", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення похідної вимоги про передачу майна, коштів та інших активів цієї Партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави, оскільки це передбачено чинним законодавством.

142. Щодо питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, то Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006).

143. Зокрема, ЄСПЛ у цитованому рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

144. У цій справі суд дійшов висновку про вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах, з урахуванням заявлених вимог, та визначеного у зв`язку з цим предметом доказування.

145. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

146. Суд апеляційної інстанції, дослідивши та оцінивши докази в справі та пояснення учасників справи, дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції за результатами розгляду цієї справи та правильне застосування ним норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.