3/66 Про стягнення заборгованості по оплаті послуг арбітражного керуючого та відшкодуванню витрат ліквідатора - 19.08.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.05.2008р., суддя Мамченко Ю.А., позов СПД ФО ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто з ДПІ у м. Рівне на користь СПД ФО ОСОБА_1 заборгованість по оплаті послуг арбітражного керуючого за проведення ліквідаційної процедури та відшкодуванню витрат ліквідатора в розмірі 2163 грн. 93 коп.; 102,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118,00 грн. на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився відповідач - ДПІ у м. Рівне і оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

СПД ФО ОСОБА_1 подала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розгляд справи відкладався в зв'язку з неявкою позивача.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2008р. у справі №3/66 без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Рівненської області за заявою Державної податкової інспекції в м. Рівне, у 2007 році було порушено провадження у справі №4/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТАТ - сервіс", відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Рівненської області № 4/22 від 23 жовтня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрТАТ - сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено - ОСОБА_1(ліцензія серіїНОМЕР_1, видана державним департаментом з питань банкрутства), при цьому встановлено оплату послуг ліквідатора в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно. В вищевказаній постанові зазначено, що відповідач, як ініціюючий кредитор, не надав згоди на здійснення ним ліквідаційної процедури банкрута. Позивача призначено ліквідатором за поданням Рівненського обласного сектора з питань банкрутства.

Вищевказаною ухвалою господарського суду Рівненської області ліквідатора зобов'язано провести аналіз і оцінку фінансово-господарського стану банкрута; після ліквідаційної процедури скласти звіт про роботу, ліквідаційний баланс та подати на розгляд і затвердження господарського суду.

Здійснюючи визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) повноваження, позивачем подано до господарського суду Рівненської області звіт ліквідатора по проведеній роботі, звіт про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора і ліквідаційний баланс підприємства - банкрута.

Ухвалою господарського суду Рівненської області №4/22 від 09.01.2008 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора про оплату послуг у сумі 1840,00 гривень і відшкодування витрат ліквідатора у сумі 323,93 гривень за період з 23.10.2007 року по 18.12.2007 року; а провадження у справі №4/22 припинено.

Відповідно до статті 3-1 Закону надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Відповідно до частини 10 статті 3-1 вказаного Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Згідно з частиною 14 статті статті 3-1 Закону звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Відповідно до положень Закону, у разі відсутності коштів на оплату праці ліквідатора - арбітражного керуючого та у випадку відсутності розробленого та затвердженого зборами кредиторів механізму відшкодування таких коштів та порядку і строків їх виплати, арбітражний керуючий має право на їх отримання в будь-який момент протягом виконання своїх повноважень в межах провадження у справі про банкрутство, і лише після припинення провадження у справі про банкрутство чи припинення повноважень арбітражного керуючого, у нього, в разі невиплати йому винагороди на оплату праці, виникає право на позов про стягнення таких коштів в судовому порядку.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У матеріалах справи відсутні докази недобросовісного виконання позивачем-ліквідатором обов'язків, передбачених нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Апелянт - Державна податкова інспекція в м. Рівне не надала суду доказів оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора у справі № 4/22.

Заборгованість відповідача, як ініціюючого кредитора, перед позивачем складає 2 163 грн. 93 коп..

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність і обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Що ж стосується посилання апелянта на ту обставину, що податковий орган є органом владних повноважень, а тому справи за участю податкового органу підвідомчі адміністративному суду, а відтак даний спір не підсудний господарському суду, то апеляційний суд визнає його безпідставним, таким, що не ґрунтується на знанні чинного законодавства, а тому відхиляє.

Норма ст.17 КАСУ визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік суб'єктів владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій"і не має встановлених нормами КАС України (2747-15) ознак суб'єкта владних повноважень, а тому спір за участю останнього може вирішуватися в межах господарського судочинства.

Оскільки, предметом даного спору є стягнення з відповідача коштів по оплаті послуг арбітражного керуючого за проведення ліквідаційної процедури та відшкодуванню витрат ліквідатора, що не пов'язано з виконанням ДПІ владних повноважень (всі кредитори в процесі банкрутства мають однакові права та статус), тому даний спір підлягає розгляду в господарських судах України за нормами господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2008р. ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального і процесуального закону, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Рішення Господарського суду Рівненської області від 27.05.2008 року у справі № 3/66 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.