640/26351/20 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств - 08.09.2022 Прийняття

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 (судді: Федотов І.В.(головуючий), Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/26351/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.05.2019 № 00005971402.

2. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що за результатами попередньої перевірки контролюючий орган підтвердив реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Імпульс доставка" з відповідним відображенням у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств доходу від надання інформаційно-консультаційних послуг. Позивач вважає, що неможливість контролюючого органу встановити його взаємовідносини з контрагентом поза межами перевіряємого періоду не може свідчити про відсутність таких відносин та не є підставою для невизнання дебіторської заборгованості, яка виникла в періоді, що не охоплений даною перевіркою. Товариство вказує, що дебіторська заборгованість, за якою минув строк загальної позовної давності (три роки) в розумінні підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 Податкового кодексу України (2755-17) визнана ним у бухгалтерському обліку безнадійною, і остання підлягає списанню відповідно до пункту 11 П(С)БО 10, а саме: виключенню з активів з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів, а в разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів - така заборгованість списується з активів напряму на витрати підприємства. Наголошує на тому, що підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 Податкового кодексу України (2755-17) не встановлено будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, безнадійною. Вказана норма не передбачає необхідності здійснення платником податків - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема, у судовому порядку, визнання банкрутом тощо, а отже відсутність претензійної роботи по відношенню до ТОВ "Імпульс доставка" не є підставою для невизнання контролюючим органом права платника податку на списання простроченої дебіторської заборгованості та як наслідок відображення у складі податкових різниць податкової декларації з податку на прибуток підприємств. Таким чином, позивач стверджує, що ним з дотриманням норм бухгалтерського та податкового законодавства правомірно відображено списання безнадійної заборгованості у бухгалтерському та в податковому обліку Товариства з подальшим відображенням в податковій та фінансовій звітності за 2017 рік.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

4. Рішення судів вмотивовано тим, що позивачем з дотриманням норм чинного законодавства відображено у бухгалтерському та в податковому обліку списання безнадійної заборгованості, натомість висновок контролюючого органу про необхідність надання платником податків доказів проведення претензійно-позовної роботи для підтвердження правомірності списання безнадійної заборгованості, суперечить положенням Податкового кодексу України (2755-17) . Крім того, контролюючим органом не надано суду жодного доказу, що під час проведення перевірки ТОВ "Рітейл Трейд", у останнього витребовувались документи по господарським правовідносинам з ТОВ "Імпульс доставка", і такі не були надані до перевірки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.01.2019 № 8/26-15-14-02-04/38896483, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Рітейл Трейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 837246,0 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 10091374,00 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 927880,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 № 00001151402, № 00001181402, №00001171402.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.04.2019 № 19375/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ТОВ"Рітейл Тренд" задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №00001171402, № 00001151402, № 00001181402 в частині донарахувань податку на прибуток і податку на додану вартість та застосованих штрафних санкцій у відповідних частинах по взаємовідносинах з ТОВ "Фузіфокс", в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, 02.05.2019 Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005971402 (оскаржуване у цій справі), яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2018 року в розмірі 5000000,00 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком в розмірі 5000000,00 грн вмотивовано тим, що Товариством до перевірки не було надано жодних документів, які підтверджують господарські правовідносини з ТОВ "Імпульс Доставка", підстави та періоди виникнення заборгованості, як не було надано і документів, що підтверджують проведення будь-якої претензійно-позовної роботи та неможливість повернення заборгованості ТОВ "Рітейл Тренд".

На переконання контролюючого органу, заборгованість за зобов`язаннями, за якими минув строк позовної давності, яку можливо визнати безнадійною відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, слід розуміти заборгованість, за якою минув строк позовної давності і відносно якої проведено відповідні заходи (пред`явлення претензії боржнику, звернення до суду, подання заяви про банкрутство боржника) щодо її стягнення, проте такі заходи не привели до позитивних наслідків.

Враховуючи, що перевіркою встановлено відсутність документів, які підтверджують факт проведення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Імпульс Доставка", проведення позивачем будь-якої претензійно-позовної роботи та неможливість повернення заборгованості контролюючий орган дійшов висновку, що у ТОВ "Рітейл Тренд" не було жодних правових підстав для визнання дебіторської заборгованості безнадійною та її списання.

Судами встановлено, що з 30.11.2014 по рахунку 362 позивача обліковувалась дебіторська заборгованість ТОВ "Імпульс Доставка" в розмірі 5000000,00 грн (том 2 а.с. 132).

Наказом ТОВ "Рітейл Тренд" від 20.12.2017 № 45/1 вирішено провести повну інвентаризацію дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.12.2017 (том 2 а.с. 133).

Згідно з актом інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 10.01.2018 наявна заборгованість ТОВ "Імпульс Доставка" в розмірі 5000000,00 грн, за якою минув строк позовної давності (том 2 а.с. 134).

Відповідно до довідки до акта інвентаризації розрахунків від 10.01.2018 датою, з якої минув строк позовної давності щодо заборгованості ТОВ "Імпульс Доставка" є 01.12.2017, і така заборгованість виникла на підставі актів виконаних робіт від 30.11.2014 № 0800000082, № 0800000079, №0800000078, № 0800000081, № 0800000077, № 0800000083, складених на виконання умов договорів від 26.06.2014 №РТ 01-06, від 04.07.2014 № РТ 02/1/07, від 04.07.2014 № РТ 02-07, від 04.07.2014 №РТ 03-07, від 04.07.2014 № РТ 04-07, від 04.07.2014 № РТ 05-07, від 04.07.2014 № РТ 06-07 (том 2 а.с. 135).

Наказом ТОВ "Рітейл Тренд" від 11.01.2018 № 2/1 доручено бухгалтерській службі провести відповідні дії щодо списання дебіторської заборгованості ТОВ "Імпульс Доставка" строк позовної давності за якою минув, у сумі 5000000,00 грн (том 2 а.с. 136).

Згідно бухгалтерської довідки в бухгалтерському обліку списання дебіторської заборгованості ТОВ "Імпульс Доставка", строк позовної давності за якою минув, у сумі 5000000,00 грн відображена наступними проводками Дт 442 Кт 362 (том 2 а.с. 137).

У бухгалтерській довідці від 12.11.2018 зафіксовано, що через допущену помилку неправильні дані відображено в Головній книзі, податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, звіті про фінансові результати станом на 31.12.2017, балансі станом на 31.12.2017 (том 2 а.с. 139).

З метою усунення помилки позивачем була подана до контролюючого органу уточнена податкова звітність (том 1 а.с. 220-242), що не заперечується відповідачем.

Також, судом було встановлено, що відповідач не заперечував обставин щодо дотримання позивачем процедури списання дебіторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 18.03.2020 у справі № 804/708/16, що свідчить про неправильне застосування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду у зазначених справах судами не враховано, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які підтверджують підстави виникнення заборгованості та правомірність списання безнадійної дебіторської заборгованості.

Контролюючий орган вказує, що судами не було досліджено в повній мірі обставини ненадання позивачем первинних документів під час проведення перевірки.

9. Позивач не скористався своїм правом та не подав відзив на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 вказаної статті визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).

Відповідно до пункту 44.4 статті 44 Податкового кодексу України якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85).

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, у разі ж відмови надати документи посадова (службова) особа контролюючого органу складає акт, що засвідчує факт відмови. Крім того в такому акті має бути зазначено перелік документів, які пропонувалося надати.

Судами встановлено, що контролюючим органом не надано до суду жодного доказу, що ним під час проведення виїзної документальної перевірки у ТОВ "Рітейл Трейд" витребовувались будь - які документи. Матеріали справи не містять жодного запиту контролюючого органу.

Також контролюючим органом не було надано і доказів того, що позивачем було відмовлено фахівцям контролюючого органу надати первинні документи під час перевірки. Відповідачем не було засвідчено факт відмови платника податків надати первинні документи у спосіб встановлений нормами Податкового кодексу України (2755-17) . Матеріали справи не містять акту, що засвідчує такий факт відмови.

При цьому слід зазначити, що суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на те, що зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючий орган ознайомлений зі змістом проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки в таблиці на сторінці 19 акту перевірки наявні відомості щодо дати документів, суми, рахунків та суті здійснених операцій.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано було взято до уваги те, що господарські відносини позивача з ТОВ "Імпульс Доставка" відбувлись у 2014 році, а перевірка, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове - повідомлення рішення, проводилась за період з 01.10.2016 по 30.09.2018, відповідно позивач мав обов`язок щодо надання первинних документів саме за період з 01.10.2016 по 30.09.2018. При цьому як вже зазначалось вище, доказів, які б свідчили про витребування документів у позивача за інші періоди, контролюючим органом надано не було, як не було надано і доказів відмови позивача надати такі документи.

Крім того, судами було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 28.11.2016 по 23.12.2016 посадовими особами контролюючого органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Рітейл Тренд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.09.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2013 по 30.09.2016, за результатам якої складено акт від 17.01.2017 № 13/26-15-14-01-03/38896483 (том 2 а.с. 201-239). За висновками вказаного акту перевірки не встановлено будь-яких порушень під час формування доходу за наслідками господарських операцій з ТОВ "Імпульс Доставка" у 2014 році.

З урахуванням зазначеного, посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права та не дослідження в повній мірі обставин щодо ненадання позивачем первинних документів під час проведення перевірки колегія суддів вважає безпідставним та таким, що не відповідає встановленим фактичним обставинам справи.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №822/1212/16, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 18.03.2020 у справі №804/708/16, щодо застосування пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховний Суд робив висновки та приймав рішення виходячи з встановлених судами обставин, які підтверджені доказами, зокрема щодо надання чи ненадання первинних документів до перевірки, їх витребування, складення актів про ненадання документів, засвідчення факту відмови в наданні документів тощо.

Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

11. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 слід залишити без задоволення.