15/381 Про спонукання до виконання мирової угоди - 29.01.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року

у справі № 15/381 (суддя Плеханова Л.Б.)

за позовом спільного українсько-голандського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум", с. Солонка, Львівська область

до закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська область

про спонукання до виконання мирової угоди.

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський міжобласний апеляційний господарський суд

У жовтні 2007 року спільне українсько-голандське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум"(далі по тексту –СУГП ТОВ "Львів-Петроліум", позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області із позовною заявою до закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"(далі по тексту –ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", відповідач), про спонукання останнього до виконання умов мирової угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в силу неналежного виконання відповідачем мирової угоди затвердженої господарським судом 27.03.2003 р. у справі № 15/381, у відповідача виникли перед позивачем всі зобов’язання визначені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2002 р. по цій справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з’явився, а подане ним клопотання про відкладення розгляду справи судом вмотивовано було відхилено.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року у справі № 15/381 (далі по тексту –оскаржуване рішення) позовні вимоги задоволено, зобов’язано ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"передати СУГП ТОВ "Львів-Петроліум"- бензин моторний А-95 в кількості 117,456 тонн, дизельне пальне в кількості 5,370 тонн та стягнуто з відповідача на користь позивача 1700,00 грн. і 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з’ясував усі обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права та грубо порушив норми процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.12.2007 р. апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження і призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2008 р. за участю представників сторін.

На вимогу ухвали апеляційної інстанції від 13.12.2007 р., СУГП ТОВ "Львів-Петроліум" скористалося наданим їм ст. 96 ГПК України процесуальним правом та подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення від 12.11.2007 р. у справі № 15/381 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.

Сторони у справі про час та місце засідання суду належним чином були повідомлені.

При перегляді в апеляційній інстанції оскаржуваного рішення у справі № 15/381, в судовому засіданні 22.01.2008 р., колегією суддів було оголошено перерву у розгляді даної справи до 29.01.2008 р., у зв’язку з поданням представником відповідача клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Сторони у справі про час та місце наступного засідання суду належним чином були повідомлені, про що до матеріалів справи була залучена відповідна розписка з підписами представників сторін по даній справі.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні 29.01.2008 р. підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, 27.03.2003 р. господарським судом Полтавської області було винесено ухвалу у справі № 15/381 про затвердження мирової угоди укладеної між СУГП ТОВ "Львів-Петроліум"та ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта", відповідно до п. 2.2. якої відповідач зобов’язується сплатити позивачу собівартість не отриманих за договором № 1110 від 04.01.2001 р. нафтопродуктів, а саме: 178,191 тонн бензину А-95; 5,370 тонн дизельного палива по цінах і в строки встановлені даною угодою.

Відповідно до п. 2.5. зазначеної мирової угоди, відповідач після затвердження господарським судом мирової угоди зобов’язується перерахувати вартість залишків недопоставлених нафтопродуктів протягом трьох місяців, починаючи з січня 2003 р., шляхом перерахування 327610,09 грн. щомісячно рівними частинами.

Відповідачем по даній справі було лише частково виконано зобов’язання по мировій угоді, а саме відповідно до платіжного доручення № 679 від 30.01.2003 р. перераховано позивачеві 109203,36 грн. –вартість 60,73 тонн бензину А-95.

23.10.2003 р., державним виконавцем відділу ДВС Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука відкрито виконавче провадження про примусове виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 27.03.2003 р. про затвердження мирової угоди, яке в цей же день зупинено у зв’язку з порушенням судом справи про банкрутство відповідача.

Пунктом 3.2. мирової угоди передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) відповідачем умов даної мирової угоди вона припиняє свою дію з першого числа місяця, який є наступним місяцем за який відповідач не виконав свої зобов’язання. У даному випадку сторони повертаються у стан, що передував укладенню даної мирової угоди, а саме у відповідача виникають перед позивачем всі зобов’язання визначені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2002 р. по справі № 15/381.

Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом було вірно встановлено, що факт неналежного виконання відповідачем умов затвердженої мирової угоди по справі № 15/381, а тому у ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"виникли перед СУГП ТОВ "Львів-Петроліум"всі зобов’язання визначені рішенням господарського суду Полтавської області від 21.11.2002 року по справі № 15/381.

Відповідно до акту звірки від 24.05.2006 р., що знаходиться в матеріалах справи (а.с. –8-9), підписаним в.о. Голови правління ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"генеральним директором Федотовим В.А. та головним бухгалтером Оголяр Е.Л., стоном на жовтень місяця 2007 р., залишок неповернутих нафтопродуктів становить: бензин моторний А-95 –117,456 тонн, дизельне пальне –5,370 тонн.

При цьому, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, мирова угода –це волевиявлення сторін господарського процесу відносно їх прав та обов’язків по відношенню до предмету позову, направлене на врегулювання спору внаслідок досягнення певних компромісів. Водночас, мировій угоді притаманна одна суттєва відмінність між звичайним цивільним договором та мировою угодою –це те, що мирова угода діє, та породжує права і обов’язки зобов’язаних сторін виключно після затвердження її господарським судом.

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, зобов’язання відповідача щодо сплати позивачу суми неповернутих нафтопродуктів за своєю правовою природою є грошовим зобов’язанням, що виникло у сфері цивільно-правових відносин саме з дати, з якої затверджена мирова угода, але з врахуванням п. 3.2. мирової угоди, таке грошове зобов’язання, що не було виконане відповідачем вчасно та належним чином, повернуло сторін у стан виконання речово-правових зобов’язань.

Тому, у зв’язку з не належним виконанням умов затвердженої господарським судом мирової угоди по справі № 15/381, тобто своєчасної не сплати відповідачем собівартості недотриманих нафтопродуктів позивачеві, та враховуючи п. 3.2. мирової угоди, сторони по справі повернулися у стан, що передував укладенню мирової угоди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу (далі по тексту – ЦК) України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому колегія апеляційного господарського суду враховує, що належне виконання зобов’язання –це виконання зобов’язання належними суб’єктами, в належному місці, в належний строк, належним предметом та у належний спосіб. Зобов’язання є належно виконано при дотриманні усіх зазначених складових цього принципу.

Обов’язок доведення обставин справи, що підтверджують порушення або оспорення прав позивача згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, покладено на нього.

В нашому випадку, позивачем в повному обсязі було доведено факт порушення його прав.

Станом на час розгляду справи в апеляційному господарському суді, зазначена заборгованість відповідачем сплачена не була, доказів щодо перерахування визначених сум боргу боржником (відповідачем) не подано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Що ж стосується доводу апеляційної скарги стосовно мораторію на задоволення вимог кредиторів, то мораторій не поширюється на майнові (речово-правові) зобов’язання. І саме про них йдеться в оскаржуваному рішенні господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 р., яке по суті жодних нових обставин не констатувало.

Що ж стосується твердження апеляційної скарги стосовно порушення господарським судом Полтавської області принципів здійснення господарського судочинства в частині забезпечення рівності всіх учасників судового процесу, змагальності та встановлення фактичних обставин, то колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками скаржника та звертає його увагу на те, що належним чином повідомлений відповідач про час та місце судового засідання апеляційної інстанції, не з’являється до суду для доведення та захисту своїх інтересів, а також і для надання доказів які б могли спростувати позицію позивача, а натомість направляє клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи неможливість з’явлення його представника в судове засідання з причини його зайнятості, не надавши цьому ніякого документального підтвердження (наприклад наказу директора підприємства про відрядження працівника в даний період, чи посвідчення про відрядження, чи наприклад будь-які інші документи, що належним би чином підтверджували твердження клопотання).

До того ж, судом першої інстанції вмотивовано зазначено в описовій частині оскаржуваного рішення причини не задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, яке було подане до суду.

Разом з тим, апеляційною інстанцією була надана можливість відповідачу для необхідності надання та залучення до матеріалів справи нових, будь-яких інших доказів, які б спростовували позицію позивача по справі, але скаржником цього зроблено не було та ніяких нових доказів до апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення викладені у апеляційній скарзі, а саме про нібито фактичне подвійне стягнення заборгованості у вигляді нафтопродуктів та грошових коштів, про порушення судом мораторію, про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, про порушення судом принципів рівності та змагальності учасників процесу не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються а ні матеріалами справи, а ні чинним законодавством.

Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, ГПК України (1798-12) , Київський міжобласний апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"на рішення господарського суду Полтавської області від 12.11.2007 року по справі № 15/381 залишити без задоволення.