640/31819/21 Про визнання протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Міськгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП та не включенні AT "Міськгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу; зобов`язання НКРЕКП затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються АТ "Міськгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими НКРЕКП; зобов`язання НКРЕКП включити АТ "Міськгаз" в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - 13.06.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

справа №640/31819/21

адміністративне провадження № К/990/27376/22, №К/990/29288/22, №К/990/29350/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 (суддя - Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 (судді - Черпіцька Л.Т., Пилипенко О.Є., Собків Я.М.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не включенні AT "Львівгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в розмірі 2 251 110 тис. грн.;

зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг включити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не включенні Акціонерного товариства "Львівгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердити обсяг різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в розмірі 2 273 268 тис. грн.;

зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, включити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" в Реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії/бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що полягає у не затвердженні обсягу різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз", та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не включенні AT "Львівгаз" у реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

В подальшому, позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення позову, у якій просить:

заборонити Акціонерному товариству "Укртрансгаз", Акціонерному товариству "НАК "Нафтогаз України" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" до завершення розгляду даної справи подавати заяви про примусове виконання виконавчих документів, які видані або будуть видані на підставі рішень судів у справах № 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20;

заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії із стягнення заборгованості Акціонерного товариства "Львівгаз" перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України", що підлягає врегулюванню в порядку, визначеному нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) , а саме, заборонити приймати до виконання виконавчі документи, відкривати виконавчі провадження, вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства "Львівгаз": перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17; перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/813/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2579/19; перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі № 914/2351/19; перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №2002000109 від 04 лютого 2020 року по справі №914/2718/20; заборонити банківським установам (банкам), в яких відкрито рахунки Акціонерного товариства "Львівгаз" приймати до виконання будь-які вимоги, в тому числі, платіжні вимоги органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, про примусове стягнення заборгованості, врегулювання якої передбачено нормами Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) , зокрема в межах виконавчих проваджень по стягненню заборгованості перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", Акціонерним товариством "HAK "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" у судових справах №№ 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20;

зупинити стягнення на підставі наказів Господарського суду Львівської області, виданих в межах виконання рішень у справах №№ 914/1974/17, 914/813/19, 914/2/19, 914/2579/19, 914/2351/19, 914/2718/20.

В обґрунтування заяви позивач покликався на те, що у зв`язку із бездіяльністю відповідача, яка є предметом розгляду даної справи, позивач може зазнати невиправданих втрат, які неможливо буде компенсувати, а саме: накладення в рамках виконавчих проваджень арешту на кошти та майно позивача; списання наявних у позивача коштів, що зупинить діяльність позивача та унеможливить виконання ним ліцензійної діяльності та матиме правовим наслідком зупинення постачання природного газу на території Львівської області

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 заяву задоволено частково:

Заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" перед Акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04 січня 2013 року у справі №914/1974/17 та перед Акціонерним товариством "Укртрансгаз", яка виникла до 31 грудня 2020 року за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17 грудня 2015 року у справі №914/2/19.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку з прийняттям Закону №1639-IX (1639-20) позивач звернувся до відповідача, однак станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем не вчинено дій, передбачених нормами чинного законодавства щодо затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем, та затвердженими відповідачем тарифами на розподіл природного газу, чим унеможливлює реалізацію положень Закону щодо участі позивача в процедурах врегулювання заборгованості.

Також суди виходили з того, що існує реальна загроза неможливості виконання рішення суду у цій адміністративній справі, оскільки на даний час вживаються заходи по фактичному стягненню з позивача боргів та штрафних санкцій, для яких нормами Закону №1639-IX (1639-20) встановлено особливий порядок їх врегулювання та виконання (реалізація) яких знаходиться в безпосередній залежності від дій відповідача.

Також суди виходили з того, що проведення виконавчих дій за вказаними вище судовими рішеннями про стягнення з позивача заборгованості, яка підлягає врегулюванню із застосуванням процедур, передбачених Законом №1639-ІХ (1639-20) , в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , фактично унеможливить виконання приписів Закону №1639-ІХ (1639-20) .

Суд апеляційної інстанції, крім того, виходив з того, що практика Верховного Суду в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, на яку посилається скаржник, є нерелевантною щодо спірних правовідносин, оскільки згадане рішення суду касаційної інстанції прийняте за іншого правового регулювання. Крім того, вказана постанова Верховного Суду ухвалена до набрання чинності Законом №1639 (29.08.2021).

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційних скарг НКРЕКП, АТ "НАК "Нафтогаз України", АТ "Укртрансгаз" покликаються на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема, покликаються на те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог статтті 150 КАС України (2747-15) , внаслідок недотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам і адекватності, без належної оцінки доказів.

Також покликаються на те, що позивач не бере участь у передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) процедурах, відтак суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що на позивача поширюється дія цього Закону.

Також покликаються на те, що судами не враховано, що на офіційному сайті НКРЕКП було оприлюднено постанову від 03.12.2021 №2461 "Про відмову у включенні АТ "Львівгаз" до Реєстру.

Також покликається на те, що в порушення вимог статті 151 КАС України судами заборонено іншим особам вчиняти дії, що не стосуються предмету спору та зупинено виконання судового рішення.

В цій частині також покликаються на неврахування судами висновків Верховного Суду у постановах від 01.10.2020 у справі № 524/188/18, від 09.04.2020 у справі №640/21360/19 щодо неможливості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Також покликаються на те, що судами не враховано, що Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) передбачено можливість зупиненння виконавчого провадження за умови перебування боржника у відповідному реєстрі.

Також покликаються на те, що вжиті заходи забезпечення позову створюють невиправдані перешкоди у виконанні судових рішень.

Просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

У відзивах на касаційні скарги позивач покликається на те, що під час вирішення питання забезпечення позову судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Види забезпечення позову передбачено частиною першою статті 151 КАС України.

Так, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Передбачений зазначеною нормою перелік видів забезпечення позову є виключним, відтак розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, забезпечення позову можливе лише у способи, визначені частиною першою статті 151 КАС України.

Cудом першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по примусовому стягненню заборгованості у двох справах господарської юрисдикції №914/1974/17 та №914/2/19.

При цьому, судами встановлено, що судові рішення про стягнення заборгованості у №914/1974/17 та №914/2/19 справах набрали законної сили.

Таким чином, судами попередніх інстанцій в порядку забезпечення позову у цій справі заборонено уповноваженим органам виконувати судові рішення.

Водночас, забезпечення позову у такий спосіб статтею 151 КАС України не передбачено.

Своєю чергою, пункт 4 частини першої статті 151 КАС України, яким керувались суди попередніх інстанцій, не наділяє суди такими повноваженнями, оскільки виконання судового рішення, зокрема, органами державної виконавчої служби, є стадією судового провадження у конкретній справі зі своїм предметом спору.

Відтак, вчинені органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів в рамках виконавчого провадження у одній справі дії не можуть розцінюватись як вчинення "іншими особам дій, що стосуються предмета спору" в іншій справі і бути підставою для забезпечення в такий спосіб позову.

Крім того, відповідно до статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Ухвалюючи в порядку забезпечення позову рішення про заборону примусового виконання судових рішень, суди попередніх інстанцій в такий спосіб порушили конституційні засади обов?язковості судових рішень.

Висновки щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, уже були сформовані Верховним Судом України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) (пункт 2).

Такий підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 01.10.2020 у справі 524/188/18, на яку покликався відповідач у апеляційній скарзі, однак апеляційним судом відхилено такі доводи.

Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскільки Закон №1639 не змінив правового регулювання, яке існувало до набрання ним чинності, щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" ( Закон №1404-VIII (1404-19) ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 34 Закону № 1404-VIII передбачено підстави зупинення вчинення виконавчих дій.

Відповідно до пункту 15 цієї статті виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) , за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Таким чином, законодавець врегулював питання виконання судових рішень у ситуаціях, пов?язаних з реалізацією положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (1639-20) та передбачив можливість зупинення їх виконання.

Наявність такої підстави зупинення виконання судового рішення виключає можливість забезпечення позову у спосіб, який було застосовано судами у цій справі, оскільки забезпечення позову в одній справі у спосіб заборони виконання судових рішень в іншій справі не повинно підміняти передбачену Законом № 1404-VIII (1404-19) процедуру зупинення виконання судових рішень та розширювати визначені законом підстави для такого зупинення.

До того ж, для такого зупинення передбачено ряд обов`язкових умов, однією з яких є включення боржника в реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу в порядку, визначеному Законом № 1639-IX (1639-20) .

Дотримання такого порядку суб`єктом ринку природного газу та Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, законність рішень, дій чи бездіяльності останньої підлягає доведенню у встановленому процесуальним законом порядку в разі оскарження таких в судовому порядку.

Ухвалюючи рішення про забезпечення позову, суди виходили з того, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відповідачем не вчинено дій, передбачених нормами чинного законодавства, щодо затвердження розрахунку різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем, та затвердженими відповідачем тарифами на розподіл природного газу, чим робить неможливим реалізацію положень Закону щодо участі позивача в процедурах врегулювання заборгованості.

Враховуючи, що саме така бездіяльність відповідача є предметом позовних вимог у цій справі, суди фактично вирішили спір по суті до судового розгляду, без встановлення фактичних обставин та дослідження доказів.

За таких обставин, ухвалюючи рішення про забезпечення позову судом першої інстанції грубо порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

Судом апеляційної інстанції такі порушення не усунуто, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022 у справі № 640/31819/21 скасувати .

В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" про забезпечення позову у справі № 640/31819/21 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров В.М. Кравчук