Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Павловського П.П.

суддів: Чус О.В. (доповідач), Швець В.В.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Півень Л.С., довіреність №8 від 08.01.08, юрисконсульт;

від позивача: Діденко Р.А., довіреність №9 від 08.01.08, заст. начальника правового управління;

від відповідача: Хозяїнов В.В., довіреність №б/н від 10.01.08, представник;

розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007 р. у справі № 39/234-06

за позовом акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" м. Дніпропетровськ (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68)

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор" м. Дніпропетровськ (49000, м.Дніпропетровськ, пров.Парусний, 8/4)

про стягнення 40801 грн. 17 коп.

Акціонерне товариство закритого типу "Концерн Весна" звернулося із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор" у якому просить суд стягнути з Відповідача 40801 грн. 17 коп. неустойки за період з 01.04.2006 по 26.04.2006 за несвоєчасне повернення приміщення з оренди за договором № 685 від 28.04.2005 року, а також судові витрати у справі. Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що між сторонами у справі було укладено договір оренди, строк дії якого скінчився 01.04.2006, однак Відповідач у порушення умов договору, у день закінчення строку його дії не повернув орендоване майно Орендодавцю (Позивачу), що відповідно до п. 5.2. договору та ст. 785 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007 року (суддя –Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 18.10.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

14.01.2007 року відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007 року у справі № 39/234-06 є законним та обґрунтованим, винесеним у відповідності з вимогами діючого матеріального і процесуального права України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та прийняте рішення господарського суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені матеріали справи, правильно встановлені фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка. Висновки суду відповідають приписам закону та ґрунтуються на доказах, залучених до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 28.04.2005 року між сторонами у справі було укладено договір оренди № 685.

Згідно з умовами договору оренди позивач – акціонерне товариство відкритого типу "Концерн "Весна" передав, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор" прийняв в оренду нежитлові приміщення і місця загального користування, загальною площею 2538,0 кв.м. які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 6 (площадка № 2а).

05.09.2005 та 25.10.2005 року сторони уклали додаткові угоди, за умовами яких було збільшено площу орендованого майна до 2646,0 кв.м. та 2987,2 кв.м. Передача майна в оренду підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі від 01.05.2005, 01.06.2005, 16.09.2005, 27.10.2005 р.р.

Відповідно до п. 8.1. Договору, з урахуванням укладених сторонами додаткових угод, строк його дії було встановлено з 28.04.2005 по 31.03.2006.

За умовами договору оренди, а саме п. 4.1.14. відповідач зобов’язувався у день закінчення строку дії договору, або день, зазначений при його розірванні з будь-яких передбачених в ньому причин, або відмови орендодавця від договору, передати орендодавцеві приміщення за актом повернення приміщень.

Акціонерне товариство відкритого типу "Концерн "Весна" звертаючись з даним позовом посилалося на те, що відповідач в порушення п. 4.1.14., в день закінчення строку дій договору - 31.03.2006 не повернув орендовані приміщення, та продовжив фактичне користування орендованим майном, у зв’язку з чим позивач просив стягнути з з відповідача 40801 грн. 17 коп. неустойки за період з 01.04.2006 по 26.04.2006 за несвоєчасне повернення приміщення з оренди.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 611, 612 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як обов’язок сплатити неустойку. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Господарським судом встановлено, що відповідач приміщення, що є предметом оренди за договором № 685 від 28.04.2005, у строк визначений умовами зазначеного договору, за актом приймання-передачі позивачеві з орендного користування не повернув.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23.03.2006 року № 23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор" повідомило орендодавця про готовність орендованих приміщень до повернення, та направив на його адресу акти приймання-передачі від 31.03.2006.

Згідно копії накладної кур’єрської служби № 38044 064865 від 23.03.2006 року вищевказаний лист було доставлено за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 68, та отримано уповноваженою особо 23.03.2006 про, що є відмітка в у відповідній графі квитанції.

03.04.2006 року відповідач вдруге направив листа за № 64 про готовність повернення орендованих приміщень, однак, позивачем відповідних дій щодо прийняття майна вчинено не було.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, господарський суд дійшов вірного висновку про не доведеність позивачем обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно не надходження на адресу позивача листів №23 від 23.03.2006 року та №64 від 03.04.2006 року та про те, що зазначені листи не є належними доказами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції викладені у рішенні від 18.10.2007 року.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов правильних висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна", так як вони відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують.

За таких обставин, апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007 року у справі № 39/234-06 - без змін.

Керуючись ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства відкритого типу "Концерн "Весна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2007 року у справі № 39/234-06 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.