17/259 Про визнання недійсним договору іпотеки - 16.01.2008 Прийняття

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем не надано доказів того, що ринкова вартість власності позивача станом на дату укладення спірного договору була більшою ніж 90 % від його суми, і що вартість заставленого за спірним договором майна перевищує 50 % майна позивача, крім того, суд першої інстанції зауважив на пропущені позивачем трирічного строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Виробничо–торгова фірма "Радосинь" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 р. по справі № 17/259 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте судом з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в рішенні господарського суду обставинам справи.

Ухвалою від 21.12.2007 р. колегія суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Капацин Н.В., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.. прийняла апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо–торгова фірма "Радосинь" до свого провадження та призначила її розгляд на 16.01.2008 р.

25.12.2007 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу від Українсько–американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС".

14.01.2008 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від Українсько –американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якій він посилається на неможливість забезпечення явки своїх представників в зв’язку з пізнім отриманням ухали про призначення апеляційної скарги до розгляду.

У задоволенні клопотання колегією суддів відмовлено, оскільки додане до клопотання повідомлення про вручення поштового відправлення № 376185 свідчить про те, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 р. про призначення засідання суду на 16.01.2008 р. третьої особою 1 була отримання 28.12.2007 р., що не може вважатися пізнім її отриманням.

15.01.2008 р. до канцелярії Київського апеляційного господарського від Закритого акціонерного товариства "Виробничо–торгова фірма "Радосинь" надійшло клопотання про призначення судової будівельно–технічної експертизи, на вирішення якої, з огляду на правила п. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, позивач пропонує поставити питання: яка дійсна вартість майна ЗАТ "ВТФ "Радосинь" з урахуванням зносу станом на 30.04.2004 р., і яка дійсна вартість нежитлової будівлі (літ.А) загальною площею 2911,6 кв.м., що розташована за адресою–м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6 з урахуванням зносу за станом на 30.04.2004 р.

Клопотання позивача про призначення судової будівельно–технічної експертизи задоволенню не підлягає з підстав, що викладені у цій постанові.

В судове засідання 16.01.2008 р. третя особа 1 та третя особа 2 представників не направили, про поважні причини відсутності представників суду не повідомили, з огляду на що колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами без участі представників третіх осіб. При цьому, колегія суддів враховує, що третьою особою 1 до матеріалів справи долучено письмовий відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 16.01.2008 р. представник Закритого акціонерного товариства "Виробничо–торгова фірма "Радосинь" надав пояснення по суті апеляційної скарги, якими підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

В судовому засіданні 16.01.2008 р. представник Акціонерно–комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії долучив до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, копію якого вручив позивачеві, та надав пояснення по суті апеляційної скарги, в яких просив Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали позовної заяви, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.04.2004 р. Акціонерно–комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Київської міської філії як Кредитор (далі відповідач, Банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комбінат "Ніжинський" як Позичальник уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 02–23/207 (далі Договір 1), відповідно до умов якого Банк зобов’язується надати Позичальнику грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 2 млн. грн. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах визначених Договором 1 та Додатковими угодами.

30.04.2004 р. Закрите акціонерне товариство "Виробничо–торгова фірма "Радосинь" (далі позивач, Товариство) та Банк уклали договір іпотеки (з майновим поручителем) № 05–12/615 (далі Договір 2), відповідно до умов якого позивач, у якості забезпечення виконання всіх зобов’язань ТОВ "АК "Ніжинський" за Договором 1, передає відповідачу в іпотеку нерухоме майно, а саме, нежилу будівлю (літера А), загальною площею 2911,6 кв. м., яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 6. В подальшому, права вимоги за Договором 2 відповідач відступив Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" за договором від 31.01.2006 р. відступлення прав за договором іпотеки.

Від імені позивача Договір 2 підписаний головою правління Осикіним О. В.

Позивач вважає, що Договір 2 має бути визнаний недійсним, оскільки зазначена посадова особа, згідно пп. 9.2.3 Статуту позивача, яким до компетенції Вищого органу (Загальних зборів) відноситься затвердження договорів (угод) про відчуження майна, що перевищує 90 % загальної вартості майна товариства, та ст. 98 Цивільного кодексу України, згідно якій рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менше як 3/4 голосів загальних зборів учасників товариства, не мала повноважень на підписання Договору 2.

Колегія суддів з цією думкою позивача погодитися не може з огляду на таке.

Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ст.ст. 47, 48 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, що діяла на дату укладення Договору 2, виконавчим органом акціонерного товариства є правління або інший орган, передбачений статутом, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених цим Законом і статутом акціонерного товариства, вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради); Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства, і вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Згідно п. 9.4 Статуту позивача, виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління.

Згідно пп. 9.4.5, 9.4.6 Статуту позивача роботою правління керує голова правління, який наділений правом без доручення здійснювати дії від імені Товариства, зокрема, укладати угоди.

Згідно п. 4.12 Статуту позивача голова правління в межах своєї компетенції згідно з чинним законодавством та цим Статутом, зокрема, підписує договори, контракти, угоди в межах 100 тис. грн.; договори, контракти, угоди, сума яких перевищує 100 тис. грн., голова правління підписує за погодженням Спостережної Ради Товариства; діє від імені Товариства без довіреності, укладає угоди, контракти та інші юридичні акти від імені Товариства.

Балансова вартість майна, що є предметом іпотеки за Договором 2, визначена в сумі 649823 грн., що перевищує 100 тис. грн.

Матеріали справи свідчать, що на засіданні спостережної ради позивача 27.04.2004 р. прийняте рішення надати в заставу Банку для забезпечення кредиту ТОВ "АК "Ніжинський" нежилу будівлю, що належить позивачеві на праві власності і знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Маяковського, 6, та надати голові правління позивача Осикіну О.В. повноваження на підписання від імені позивача договору застави з Банком. (копія протоколу долучена до матеріалів справи – а.с. 121)

Той факт, що таке засідання спостережної ради відбулося, позивачем не заперечується (Клопотання про поновлення строку позовної давності від 17.10.2007 р. – а.с. 115).

За таких обставин, голова правління Товариства Осикін О.В. підписав Договір 2 від мені позивача в межах повноважень, наданих йому Статутом позивача.

Щодо посилання позивача на пп. 9.2.3 Статуту, згідно якого затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 90% ринкової вартості власності Товариства, віднесено до компетенції загальних зборів, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 9,4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними" якщо судом буде з’ясовано, що установчими документами АТ право органу цього товариства на укладення договору не обмежене, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Судом встановлено, що голова правління Товариства Осикін О.В. підписав Договір 2 без порушень наданих йому Статутом повноважень.

Дотримання позивачем встановленого його Статутом порядку затвердження певного виду господарських договорів є внутрішньою справою позивача і його правом, яке не породжує зобов’язань для контрагентів за такими договорами.

При цьому, право на затвердження укладених договорів не є тотожнім з правом на відчуження майна. Згідно Статуту позивача правом на укладення договорів на суму, що перевищує 90% ринкової вартості власності Товариства, і, відповідно, на його відчуження, наділений голова правління, а до компетенції загальних зборів належить лише затвердження таких договорів.

Щодо посилання позивача як на підставу визнання Договору 2 недійсним на правила ст. 98 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ) слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

У позовній заяві позивач посилається на те, що згідно відомостей балансу ЗАТ "ВТФ "Радосинь" за станом на 01.01.2004 р. загальний розмір активів позивача становив 6,2 млн. грн., що підтверджується Фінансовим звітом та Звітом про фінансові результати за І квартал 2004року. (копії додані позивачем до позовної заяви)

В той же час, згідно п. 1.3 Договору 2 балансова вартість предмету іпотеки відповідно до довідки – характеристики від 30.04.2004 року № 842249 становить 649 823 грн.

Отже, матеріали справи свідчать, що балансова вартість майна, що є предметом іпотеки за Договором 2, є меншою за 50 % балансової вартості майна позивача станом на дату укладення Договору 2, а тому посилання останнього на порушення при укладанні цього договору правил ст. 98 ЦК України є безпідставними.

За таких обставин, підстав для задоволення клопотання про призначення судової будівельної експертизи судом не вбачається. Тим більше, що представник позивача не зміг пояснити суду, що таке дійсна вартість майна, встановити яку він пропонував проведенням будівельно-технічної експертизи, і яке відношення вона має до вартості майна в розумінні ст. 98 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що голова правління Осикін О.В. підписав Договір 2 від мені позивача без порушень вимог законодавства.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою ст. 203 ЦК України, згідно якій зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що при укладенні Договору 2 були допущені порушення актів цивільного законодавства, з огляду на що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання цього договору недійсним.

Висновок, що його дійшов суд першої інстанції щодо пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання Договору 2 недійсним, є вірним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не розглянуті клопотання про поновлення строку позовної давності та призначення судової товарознавчої та будівельно – технічної експертизи є безпідставними, оскільки в оспорюваному рішенні суду обидва вказані клопотання розглянуті. Законом не передбачено обов’язкове оформлення відмови у задоволенні вказаних клопотань шляхом винесення окремих процесуальних документів (ухвал).

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 року у справі № 17/259 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо–торгова фірма "Радосинь на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2007 року у справі № 17/259 залишити без задоволення.