826/11031/17 Про визнання протиправною бездіяльності Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ - 07.09.2022 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 17.10.2018 (головуючий суддя Григорович П.О., судді: Каракашьян С.К., Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 18.03.2019 (головуючий суддя Карпушова О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач 1) та ОСОБА_2 (далі також - позивач 2) звернулися до суду з позовом до Національного банку України (далі також - відповідвач, НБУ), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк" (далі також - Банк), про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "Платинум Банк", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення по застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "Платинум Банк".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправної бездіяльності державного регулятора (відповідача), ПАТ "Платинум Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних та відкликано банківську ліцензію, наслідком чого стало порушене право позивачів у формі неможливості отримати власні вклади в Банку на загальну суму 1513000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року, у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Так, судами встановлено, що між ПАТ "Платинум Банк" та ОСОБА_1 укладено декілька договорів:

05.10.2016 договір №00496381 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 12.06.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_1, сума початкового вкладу становила 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн, з відсотковою ставкою 23,5% річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів;

07.11.2016 договір №00507307 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 13.07.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_3, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів;

11.11.2016 договір №00509104 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 17.07.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_4, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів;

17.11.2016 договір №00510799 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 25.07.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_5, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (двісті тисяч) грн, зі ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів;

28.12.2016 договір №00532342 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 04.09.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_6, сума початкового вкладу становила 53 000,00 (п`ятдесят три тисячі) грн, з відсотковою ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 для перерахування нарахованих процентів.

Між ОСОБА_2 та ПАТ "Платинум Банк" також було укладено договори:

22.08.2016 договір №00483696 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 27.03.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_7, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (Двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24% річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_8 для перерахування нарахованих процентів;

22.08.2016 договір №00483690 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 27.03.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_9, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (Двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24% річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_8 для перерахування нарахованих процентів;

17.11.2016 договір №00510791 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 24.07.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_10, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (Двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_8 для перерахування нарахованих процентів;

28.11.2016 договір №00513900 про розміщення вкладу "ГОТІВКА ЩОМІСЯЦЯ" (з щомісячною виплатою процентів, без права дострокового повернення вкладу та з продовженням строку зберігання), з терміном дії до 03.08.2017 з відкриттям Вкладного рахунку № НОМЕР_11, сума початкового вкладу становила 200 000,00 (Двісті тисяч) грн, з відсотковою ставкою 24,5 % річних. Також за умовами Договору було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_8 для перерахування нарахованих процентів.

Констатовано, що зі змісту зазначених договорів вбачається, що станом на відповідні дати закінчення строку дії Договорів банківських вкладів, Банк повинен був повернути вклади з нарахованими відсотками на відповідний поточний рахунок, однак у зв`язку з тим, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 10 січня 2017 року № 14-рш/БТ "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "Платинум Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 11 січня 2017 року № 85 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Платинум Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", вклади позивачам повернуто не було.

В подальшому, відповідно до рішення Правління Національного банку України від 23 лютого 2017 року № 95-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Платинум банк"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 24 лютого 2017 року № 743 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Платинум Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" з 24 лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Платинум Банк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47- 52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з лютого 2017 року до 23 лютого 2019 року включно.

Як зазначено в позовній заяві, укладаючи договори банківського вкладу, позивачі виходили з того, що діяльність Банку контролюється відповідачем і у випадку порушення Банком норм чинного законодавства, останнім будуть вжиті належні заходи реагування з боку держави в особі Національного банку України.

Однак, позивачі не можуть розраховувати на те, що будь-які їхні вимоги будуть задоволені, оскільки бездіяльність Національного банку України, який не вжив своєчасних заходів відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про Національний банк України", призвела до негативних фінансово-економічних наслідків в ПАТ "Платинум Банк" та унеможливила повернення депозитних вкладів.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що застосування НБУ такого заходу впливу як віднесення ПАТ "Платинум Банк" до категорії проблемних слід вважати належним, своєчасним та адекватним вчиненим банком порушенням та рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів ПАТ "Платинум Банк". Також суди попередніх інстанцій вказали, що у період 2012 - 2017 років відповідачем вчинено низку заходів, направлених на виконання передбачених законодавством обов`язків НБУ щодо діяльності ПАТ "Платинум Банк".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх незаконними та необгрунтованими, такими, що ухвалені з неповним дослідженням обставин справи, позивачі подали касаційну скаргу, в якій просять рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В касаційній скарзі позивачі наголошують на тому, що ще з 2014 року Національний банк України достовірно знав про невідповідність ПАТ "Платинум Банк" встановленим нормативам та здійснення останнім ризикових операцій, однак не вжив адекватних заходів реагування відповідно до покладених на нього чинним законодавством функцій, що призвело до завдання шкоди вкладникам банку, які позбавлені реальної можливості повернути свої вклади.

Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу заперечили проти задоволення останньої та просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Правові основи взаємовідносин між Національним банком та банками визначено Законом України "Про Національний банк України" (679-14) та Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Зі змісту статті 2 Закону України "Про Національний банк України" вбачається, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України.

Згідно статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" підставами для віднесення банку до категорії проблемних є:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:

щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п`ять і більше разів та/або

значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п`ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

за щоденними розрахунками - п`ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

41) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов`язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов`язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов`язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов`язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов`язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Виходячи із вищенаведених норм, Національний банк України наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.

Віднесення банків до категорії проблемних або неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банків з підстав, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , є заходами адміністративного впливу НБУ і, водночас, засобами реалізації функцій НБУ щодо банківського нагляду. Застосування зазначених заходів впливу є правомірним лише у разі наявності для цього відповідних правових підстав, дотримання НБУ законодавчо визначеної процедури їх застосування, строків притягнення банку до відповідальності та реалізації головної мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи і захист інтересів вкладників і кредиторів відповідного банку.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 826/7817/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 826/10943/16, від 13 грудня 2019 року у справі № 826/7889/16.

Відповідно до пункту 3.3 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 (z1590-12) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902 (z1590-12) (далі - Положення № 346), рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем відповідно до цього Положення.

Відповідно до підпункту 9 пункту 12.2 Положення № 346 Національний банк має право віднести банк до категорії проблемних у разі здійснення ризикової діяльності.

Згідно із пунктом 12.5 Положення № 346 банк (філія іноземного банку) подає у строк, визначений статтею 75 Закону про банки:

заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства;

план фінансового оздоровлення, розроблений та затверджений згідно з вимогами, викладеними в розділі IV цього Положення, якщо віднесення банку до категорії проблемних пов`язане з погіршенням фінансового стану банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позовною вимогою у цій справі є визнання протиправною бездіяльності Національного банку України, яка виразилась у невжитті належних та адекватних заходів реагування щодо ПАТ "Платинум Банк".

З метою реалізації наглядової діяльності Національний банк України відповідно до статей 71, 72 Закону України "Про банки і банківську діяльність" здійснює перевірки з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Здійснення інспекційних перевірок банків регулюється статтею 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 276 (z0703-01) (далі - Положення № 276).

Статтею 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кожний банк є об`єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов`язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Підстави для проведення позапланової інспекційної перевірки визначені у пункті 1.8 глави 1 Положення № 276 та відповідно є вичерпними.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що прийняття рішення про здійснення наглядових дій і застосування заходів впливу до банків та осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю відповідача є виключною компетенцією НБУ, що визначена актами законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що НБУ упродовж 2012-2017 років у ПАТ "Платинум Банк" здійснено дві планові інспекційні перевірки з питань банківського нагляду станом на 01 квітня 2012 року та на 01 січня 2015 року.

Крім того, упродовж зазначеного періоду в ПАТ "Платинум Банк" проведено три позапланові перевірки з питань виконання банком зобов`язань за кредитними договорами з НБУ станом на 27 листопада 2014 року, на 09 лютого 2015 року та на 29 січня 2016 року, проте результати таких перевірок є банківською таємницею і не підлягають публічному розголошенню.

Рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року №48-рш/БТ ПАТ "Платинум Банк" віднесено до категорії проблемних.

10 січня 2017 року рішенням Правілння Національного банку України №14-рш/БТ ПАТ "Платинум Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

У подальшому Правлінням НБУ було встановлено, що здійснені керівництвом банку та його власниками заходи щодо його капіталізації є недостатніми, а ПАТ "Платинум Банк" не забезпечив виконання Плану реструктуризації у визначений у ньому строк, внаслідок чого було прийнято рішення від 23 лютого 2017 року №95-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Платинум Банк".

Отже, враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем упродовж періоду часу 2012 - 2017 роки виконувалися положення чинного законодавства щодо нагляду та інспектування ПАТ "Платинум Банк" та застосовувалися адекватні виявленим порушенням заходи впливу.

На користь такого висновку, як констатовано судами, свідчить також Звіт про застосування Національним банком України заходів впливу. Адміністративних штрафів та санкцій за період з 01 січня 2015 року по 23 лютого 2017 року за формою 682, з якого, зокрема вбачається, що за зазначений період до ПАТ "Платинум Банк" застосовувалися такі заходи впливу:

- 3 штрафи на загальну суму 5 100 грн. згідно рішення Комітету НБУ за несвоєчасне подання, приховування або перекручування встановленої НБУ звітності про валютні операції (штраф сплачено);

- письмове застереження від 03 березня 2015 року № 28-210/13787 за порушення валютного законодавства;

- письмове застереження за порушення порядку формування обов`язкових резервів, установлених НБУ, та згідно рішення Комітету НБУ від 29 квітня 2016 року № 224;

- штраф у сумі 1 700 грн. за порушення порядку формування резервів, установлених НБУ (штраф сплачено);

- 2 штрафи на суму 3 400,00 грн. за порушення нормативно-правових актів НБУ, що призвели до подання до НБУ статистичної звітності (крім звітності про валютні операції), у якій виявлено випадки перекручування даних (штрафи сплачено);

- обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора відповідно до постанови Правління НБУ від 12 лютого 2015 року № 103/БТ у зв`язку з ризиковою діяльністю банку;

- письмове застереження згідно рішення Комітету НБУ від 22 липня 2016 року № 358 за порушення порядку подання або оприлюднення звітності, надання недостовірної інформації і звітності, неподання або несвоєчасне подання;

- штраф у сумі 170 тис. грн., згідно рішення Комітету НБУ від 18 листопада 2016 року № 519 за невиконання вимог щодо розкриття інформації про структуру власності (штраф сплачено);

- віднесення банку до категорії проблемного згідно рішення НБУ від 02 червня 2016 року № 48-рш/БТ за порушення нормативів короткострокової ліквідності, максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, великих кредитних ризиків, порушення порядку формування обов`язкових резервів, установлених НБУ, недотримання лімітів відкритої валютної позиції, порушення порядку подання або оприлюднення звітності, надання недостовірної інформації і звітності, неподання або несвоєчасне подання; невиконання в установлений строк вимог НБУ щодо усунення порушень у діяльності банку, невиконання зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами;

- відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку згідно рішення Правління НБУ від 23 лютого 2017 року № 95-рш/БТ згідно з пропозиціями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Так, виходячи із вищенаведених норм, НБУ наділений повноваженнями здійснювати нагляд за банками, а в разі виявлення порушення ними вимог чинного законодавства - застосовувати до них заходи впливу, різновидами яких є віднесення банку до категорії проблемних, визнання банку неплатоспроможним та його ліквідація.

Позовні вимоги обгрунтовані саме бездіяльністю НБУ, яка, як вважають позивачі, призвела до порушення їх прав у формі неможливості отримання власних вкладів в Банку, проте, встановивши, що відповідні правові підстави, законодавчо визначена процедура їх застосування та строки притягнення Банку до відповідальності дотримано відповідачем, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що НБУ, в даному випадку, не допустив бездіяльності, адже діяв на виконання своїх повноважень та задля досягнення мети банківського нагляду - забезпечення стабільності банківської системи й захисту інтересів вкладників і кредиторів відповідного банку, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, відсутність порушень норм процесуального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Оцінюючи наведені сторонами обгрунтування, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржників, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.