1340/3724/18 Про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України щодо відмови перерахувати пенсіЮ за вислугу років, зобов'язання перерахувати пенсію за вислугу років - 07.09.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року (в складі головуючого судді Хоми О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (у складі колегії - головуючого судді: Бруновської Н.В., суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.) у справі №1340/3724/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі № 462/3790/16а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі № 462/3755/16а;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 822650 від 22.03.2018 про виплату пенсії, яка розрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в розмірі 2936,76 грн;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та поновити виплату йому щомісячної пенсії за вислугу років відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі 462/3755/16-а з 01.04.2018 в повному розмірі 15691,00 грн та виплату проводити довічно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки суди дійшли невірного висновку, що фактичний зміст спірних правовідносин полягає у контролі за виконанням ухвалених судових рішень в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ). До того ж, в порядку ст. 383 КАС України в межах справ, які вже розглянуті, суд не може скасувати розпорядження відповідача про виплату пенсії, яка розрахована відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 21.03.2019 відкрито касаційне провадження.

У зв`язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та до квітня 2018 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", призначену на підставі постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а.

Проте з квітня 2018 року на підставі розпорядження відповідача №822650 від 22.03.2018 позивачу припинено виплату пенсії, розрахованої на підставі судових рішень відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та здійснено новий перерахунок пенсії відповідно до іншого законодавчого акта - пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 (зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (далі Закон № 2148--VII), оскільки останній працює в органах прокуратури.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів, бо правовідносини, що виникли між сторонами, полягають у контролі за виконанням судових рішень, які набрали законної сили та виконувались, а відтак позивач повинен був звернутись до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України.

Крім того, суди зазначили, що внесення змін до законодавства не є підставою для припинення виплати пенсії у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Норма ст. 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі (постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16-а).

Як встановлено судами, позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", призначену на підставі судових рішень. Розпорядженням відповідача №822650 від 22.03.2018 позивачу припинено виплату пенсії на підставі судових рішень та здійснено новий перерахунок пенсії відповідно до іншого законодавчого акта - пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 (зі змінами внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії".

Як видно з постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а суди не вирішували (і не могли вирішувати наперед) по суті вимоги про припинення виплати пенсії позивача на підставі розпорядження відповідача №822650 від 22.03.2018 та про скасування вказаного розпорядження.

Тобто, питання оскарження правомірності дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача і призначення її з іншої правової підстави згідно розпорядження №822650 від 22.03.2018 перебуває поза судовим контролем за виконанням постанови Залізничного районного суду м. Львова від 26.07.2016 у справі №462/3790/16-а та ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2017 у справі №462/3790/16-а. Таке питання породжує нові спірні правовідносини та не може бути вирішено у спосіб подання заяви у порядку ст. 383 КАС України.

Тому, Суд вважає, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду шляхом пред`явлення позову до ГУ ПФУ у Львівській області щодо визнання протиправними його дій (рішень) та зобов`язання вчинити певні дії, а суд повинен перевірити правомірність перерахунку пенсії позивача на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків щодо вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року скасувати.

Справу №1340/3724/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та зобов`язання до вчинення дій направити на новий розгляд до суду першої інстанції.