380/1292/20 Про скасування рішення про скасування дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки - 07.09.2022 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2, про визнання протиправним і скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Шевчук С.М. від 28.01.2021,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивачка) звернулася з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі також ДАБІ України, Департамент ДАБІ відповідно, відповідач), треті особи: Львівська міська рада, ОСОБА_2, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 07.11.2019 за №61-мб/пз "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1", які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156 (далі також спірне, оскаржуване рішення).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що однією з підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

3. При цьому, за доводами позивачки, відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у термін, що не перевищує встановлений строк їх надання.

4. Тобто, на переконання позивачки частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) не передбачено підстав для скасування містобудівних умов та обмежень, про що зазначено у рішенні від 07.11.2019 за №61-мб/пз, а частина восьма статті 29 цього Закону не містить такої підстави для скасування містобудівних умов та обмежень, як порушення Зонінгу в частині допустимого відсотка забудови, про що також зазначено відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

6. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. Підставою для скасування містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, тобто, така невідповідність встановлюється головними інспекторами будівельного нагляду при здійсненні державного архітектурно-будівельного нагляду

7. Суд першої інстанції встановив, що виявлені відповідачем порушення у своїй сукупності є достатнім юридичним обґрунтуванням для наявності підстав щодо скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

8. Враховуючи вказане вище, перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи його, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено, а саме - визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 07.11.2019 №61-мб/пз "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 №1156".

10. Висновки суду апеляційної інстанції по суті спору обґрунтовані тим, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень не було дотримано встановленої законом процедури здійснення державного архітектурно - будівельного нагляду, а саме - порушено права позивача бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки, надавати пояснення, ознайомитись з вимогами припису та мати об`єктивну можливість усунути вказані в ньому порушення містобудівного законодавства, і такі порушення, на переконання колегії суддів апеляційного суду, є достатньою підставою для скасування прийнятого відповідачем рішення від 07.11.2019 №61-мб/пз як такого, що не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, за відсутності підстав для розгляду інших доводів учасників справи щодо суті виявлених порушень.

11. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції враховав висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №803/815/17, згідно з якими позивач, який як і у справі, що розглядається, перебував у статусі замовника будівництва та особи, за заявою якої видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, дія яких була скасована в порядку державного архітектурно - будівельного нагляду, мав право на участь у процесі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а також бути проінформованим про здійснення перевірки відповідачем з метою забезпечення можливості надати свої пояснення по суті питань, які безпосередньо торкаються прав позивача, усунути виявлені порушення містобудівних умов та обмежень, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано та спричинило порушення балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача як замовника і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржене рішення відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, третя особа ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га, цільове призначення якої визначено "для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку", кадастровий номер 4610137500:05:004:0008 по АДРЕСА_1 .

14. Архітектурно-містобудівна рада при Управлінні архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради протоколом №16 від 02.11.2017 погодила містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1, як допустимий вид забудови в зоні Ж-1 з незначними відхиленнями по відсотку та щільності забудови.

15. Виконавчий комітет Львівської міської ради рішенням №1156 від 14.12.2017 затвердив містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ОСОБА_1 багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 .

16. 29.10.2018 ОСОБА_1 отримала Дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ 112183020946, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1 .

17. 18.06.2019 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено довідку про результати документальної перевірки Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, в якій вказано на порушення Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимог містобудівного законодавства у виданих ОСОБА_1 містобудівних умовах та обмеженнях.

18. У подальшому, Департаментом ДАБІ у Львівській області скеровано службову записку №1013-6/2662-19 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про необхідність призначення позапланової перевірки щодо законності видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156.

19. Посадовими особами Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 24.06.2019 за №695 і на підставі довідки про результати документальної перевірки від 18.06.2019 та направлення від 03.07.2019 за №42-мб/пз, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, в ході проведення якої встановлено порушення Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради у виданих ОСОБА_1 містобудівних умовах та обмеженнях, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156, вимог містобудівного законодавства, а саме: - у пункті 2.4 містобудівних умов та обмежень не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, що є порушенням вимог пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; - у пункті 2.2 містобудівних умов та обмежень максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано 50,2%, однак згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, якою погоджено містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, як допустимого виду забудови для зони Ж-1 вказано відсоток забудови 36%; - порушено вимоги чинної містобудівної документації - Зонінгу в частині допустимого відсотку забудови. Невідповідність положенням містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування), є порушенням вимог частини першої статті 25 та пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

20. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №42-мб/пз від 23.07.2019.

21. З метою усунення виявлених порушень відповідачем прийнято рішення №42-мб/пз від 23.07.2019 про зупинення дії, виданих ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованим паркінгом на АДРЕСА_1, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156.

22. Одночасно, 23.07.2019 видано припис №42-мб/пз про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

23. Вказані документи листом від 24.07.2019 за №1013-6/3321-19 направлені об`єкту нагляду - Управлінню архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

24. 01.10.2019 Департаментом ДАБІ у Львівській області скеровано службову записку №1013-6/4397-19 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про необхідність призначення позапланової перевірки щодо виконання вимог припису №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

25. Головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.10.2019 за №1103 та на підставі направлення від 15.10.2019 за №61-мб/пз, 04.11.2019 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

26. За результатами проведення перевірки посадовою особою Департаменту ДАБІ у Львівській області складено акт від 04.11.2019, відповідно до якого: "На час проведення перевірки не внесено зміни та не усунуто виявлені порушення, а саме: не зазначено конкретні числові показники стосовно відстані від об`єкта, який проектується, до існуючих будинків та споруд, а також не внесено зміни щодо допустимого відсотку забудови. Вимоги припису від 23.07.2019 №42-мб/пз, яким було зобов`язано Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради усунути виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не виконано, чим порушено пункт 8 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (698-2015-п) , відповідно до приписів якого об`єкти нагляду зобов`язані виконувати вимоги головних інспекторів будівельного нагляду щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також абзацу 2 пункту 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"".

27. За наслідками проведеної перевірки та за результатами розгляду акта перевірки дотримання Львівською міською радою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 04.11.2019, відповідальною посадовою особою Департаменту ДАБІ у Львівській області 07.11.2019 прийнято рішення за №61-мб/пз про скасування дії містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованим підземним паркінгом на АДРЕСА_1, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156.

28. Вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що порушує право на використання земельної ділянки та право на забудову такої, ОСОБА_1 звернулась із цим позовом до суду

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

29. Згідно з викладеними у касаційній скарзі аргументами, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, третя особа, посилаючись на пункту 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №1.380.2019.003061 щодо застосування пункту 7 частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

30. Окрім цього, скаржник вважає, що у даному випадку існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №803/815/17, яка була застосована судом апеляційної інстанції під час вирішення справи, в частині можливості належного повідомлення об`єктом нагляду - Управлянням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, позивача про виявлені порушення та встановлення достатнього періоду часу з огляду на зміст та обсяг виявлених порушень для їх усунення з огляду на пункт 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

31. У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що втручання у право приватної особи на здійснення незабороненої законом діяльності не може бути виправдане у зв`язку з допущенням помилки органом державної влади або органом місцевого самоврядування при прийняття рішення про наділення такої особи відповідним правом.

32. Позивачка наголошує, що містобудівні умови, які скасовані відповідачем, за формою та змістом відповідали усім вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а прийняте Департаментом ДАБІ оскаржуване рішення не відповідає критеріям визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийнято без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

33. ОСОБА_1 також зауважує, що як правильно, на її думку, констатував суд апеляційної інстанції, спірне рішення прийнято без урахування права позивачки на участь у процесі його прийняття, оскільки таке рішення вочевидь має несприятливі наслідки для її прав, ускладнює та зумовлює неможливість здійснювати нею будівництво і перешкоджають реалізації інвестиційного проєкту, надходженню коштів до бюджету міста Львова.

34. Посилаючись на такі аргументи, позивачка просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

35. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула до Закону).

36. Відповідно до визначення понять, наведених у пункті 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

37. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина друга статті 5 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

38. За приписами частини першої статті 25 вищевказаного Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

39. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

40. За змістом частини першої, абзацу першого частини третьої, частин четвертої, шостої, восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

41. За визначенням, наведеним у частині першій статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

42. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

43. На виконання частини другої статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (698-2015-п) затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, який згідно з його пунктом 1 визначає механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - нагляд)

44. Пунктами 3-8 вищезгаданого Порядку передбачено таке.

Основними завданнями нагляду є:

1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;

2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;

3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

З метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду:

1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду;

2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади;

3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень об`єктів нагляду та об`єктів будівництва, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду;

4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;

3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;

4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення;

5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об`єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося;

6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Головні інспектори будівельного нагляду під час здійснення нагляду зобов`язані:

1) у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати нагляд у межах повноважень, передбачених законодавством;

2) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами містобудування;

3) ознайомлювати об`єкт нагляду з актом перевірки в останній день її проведення;

4) за письмовим зверненням об`єкта нагляду надавати роз`яснення, організовувати проведення або проводити навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку посадових осіб об`єкта нагляду.

Об`єкти нагляду мають право:

1) вимагати від головних інспекторів будівельного нагляду дотримання вимог законодавства;

2) перевіряти наявність у головних інспекторів будівельного нагляду службових посвідчень, направлення на проведення перевірки;

3) бути присутніми під час здійснення заходів нагляду;

4) отримувати та ознайомлюватися з актом перевірки;

5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного головним інспектором будівельного нагляду за результатами перевірки.

Об`єкти нагляду зобов`язані:

1) допускати головних інспекторів будівельного нагляду до проведення їх перевірки;

2) виконувати вимоги головних інспекторів будівельного нагляду щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

3) на вимогу головних інспекторів будівельного нагляду подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення нагляду;

4) звітувати про виконання покладених на об`єкт нагляду завдань, планів перевірок за формою та у строки, визначені Держархбудінспекцією, та повідомляти головному інспектору будівельного нагляду про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення нагляду, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

45. Пунктами 14, 18 та 19 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена квартальним планом роботи Держархбудінспекції.

Позапланова перевірка проводиться з виїздом на об`єкт нагляду.

Під час проведення позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду зобов`язаний пред`явити керівнику об`єкта нагляду, або його заступнику, або уповноваженій керівником особі службове посвідчення та направлення на проведення перевірки.

У разі недопущення об`єктом нагляду посадових осіб Держархбудінспекції до проведення перевірки складається акт за формою згідно з додатком 2.

Позапланова перевірка проводиться у присутності керівника об`єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи.

46. Оформлення результатів нагляду регламентовано, зокрема, пунктами 23-33 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, згідно з якими за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається об`єкту нагляду, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який проводив перевірку.

Акт перевірки підписується головним інспектором будівельного нагляду, який проводив перевірку, та керівником об`єкта нагляду, або його заступником, або уповноваженою керівником особою, а також фахівцями підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів, що залучалися до проведення перевірки.

Якщо керівник об`єкта нагляду, щодо якого проводилася перевірка, або його заступник, або уповноважена керівником особа не погоджуються з результатами перевірки, викладеними в акті перевірки, вони мають право в акті викласти письмові пояснення, зауваження або заперечення.

У разі відмови керівника об`єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи підписати акт головний інспектор будівельного нагляду, який склав акт перевірки, робить відповідну відмітку у такому акті.

У разі відмови в отриманні акта перевірки головний інспектор будівельного нагляду робить відповідну відмітку в такому акті і протягом двох робочих днів з дня завершення перевірки надсилає його об`єкту нагляду рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення за місцезнаходженням зазначеного об`єкта нагляду.

У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, відповідальність за яке встановлена законом, складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. У разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення, яке може бути усунуто, видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник надається керівнику об`єкта нагляду, або його заступнику, або уповноваженій керівником особі, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який його видав.

У разі відмови в отриманні припису такий припис надсилається об`єкту нагляду рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення за його місцезнаходженням.

Належним підтвердженням цього факту є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг поштового зв`язку.

Головний інспектор будівельного нагляду перевіряє виконання об`єктом нагляду припису шляхом проведення позапланової перевірки.

Якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

У разі зупинення дії рішення об`єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.

Головний інспектор будівельного нагляду розглядає питання щодо відновлення дії зупиненого рішення протягом п`яти робочих днів з дня надходження від об`єкта нагляду інформації про усунення виявлених порушень.

Про відновлення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 7, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Інформація про відновлення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

47. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (пункт 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

48. Надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад і є їх власним (самоврядним) повноваженням у галузі будівництва (підпункт 9 пункту "а" частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

51. Враховуючи наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, під час її касаційного розгляду належить визначити, чи підлягає до застосування у спірних правовідносинах під час розгляду цієї справи висновок щодо застосування пункту 7 частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №1.380.2019.003061, і чи враховано такий висновок судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.

52. Окрім цього, під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, належить перевірити доводи касаційної скарги про необхідність, на думку третьої особи, відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №803/815/17, яка була застосована судом апеляційної інстанції під час вирішення цієї справи, в частині можливості належного повідомлення об`єктом нагляду - Управлянням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, позивача про виявлені порушення та встановлення достатнього періоду часу з огляду на зміст та обсяг виявлених порушень для їх усунення з огляду на пункт 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду.

53. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

54. Так, розглядаючи у касаційному порядку справу №1.380.2019.003061, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.04.2021 дійшов висновку про те, що головні інспектори будівельного нагляду уповноважені скасовувати чи зупиняти дію рішень, ухвалених об`єктами нагляду відповідно до їх повноважень, лише у випадку виявлення порушень зі сторони об`єкта нагляду вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, допущених під час ухвалення таких рішень.

55. Колегія суддів відзначила, що такий висновок узгоджується із правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.12.2020 у справі №1.380.2019.002260.

56. У справі №1.380.2019.003061, на прийняту у якій постанову Верховного Суду посилається скаржник як на приклад неоднакового правозастосування, судами першої та апеляційної інстанцій установлено та не заперечувалось сторонами, що оскаржуване у тій справі рішення Департаменту ДАБІ у Львівській області, яке як і справі, що розглядається, прийнято щодо скасування містобудівних умов, мотивовано їх невідповідністю вимогам містобудівного законодавства.

57. Водночас, колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи у касаційному порядку справу №1.380.2019.003061, взяла до уваги те, що ухваленню оскаржуваного рішення відповідача передувало винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, однак вимоги цього припису, як показали результати перевірки, не були виконані у повному обсязі, а від забудовника, на адресу якого направлено лист-повідомлення про виявлені під час перевірки порушення та необхідність їх усунення, не надходило жодних пропозицій або документів, які б надали можливість здійснити дії по усуненню інших виявлених порушень.

58. За таких умов застосування правових норм колегія суддів Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 №1.380.2019.003061 дійшла висновку, що відповідачем було дотримано необхідного балансу між застосованими заходами та несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, оскільки Департаментом ДАБІ у Львівській області було надано можливість усунути виявлені порушення.

59. На цій підставі Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про те, що підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки може бути порушення містобудівного законодавства під час їх видачі, а тому, враховуючи, що ухваленню оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень передувало винесення припису, яким надавалась змога усунути виявлені порушення, оскаржуване рішення винесено відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано та, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілям на які спрямовано вказане рішення.

60. У справі ж яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які були надані Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради забудовнику - позивачу у цій справі ОСОБА_1, не відповідали вимогам пункту 7 частини п`ятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у пункті 2.2 містобудівних умов та обмежень максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки вказано 50,2%, однак згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради, якою погоджено містобудівний розрахунок будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, як допустимого виду забудови для зони Ж-1 вказано відсоток забудови 36%), а також порушували вимоги чинної містобудівної документації (Зонінгу) в частині допустимого відсотку забудови.

61. Наявність таких порушень зафіксована в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №42-мб/пз від 23.07.2019.

62. За висновками посадових осіб органу нагляду, які здійснювали перевірку, невідповідність положенням містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування), є порушенням вимог частини першої статті 25 та пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

63. У зв`язку з виявленими порушеннями, рішенням від 23.07.2019 відповідачем зупинено дію містобудівних умов та обмежень, затверджених рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.12.2017 за №1156, та видано припис №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

64. Вищевказаний припис адресовано Управлінню архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради як об`єкту нагляду, й таким вимагалось у 60-денний термін з дня отримання припису усунути порушення містобудівного законодавства.

65. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що у контексті норм абзацу другого частини восьмої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, внесення змін до містобудівних умов та обмежень, у тому числі з метою приведення їх у відповідність до вимог містобудівному законодавству і містобудівній документації на місцевому рівні, може здійснювати орган, що їх надав, зокрема, за заявою замовника.

66. При цьому, згідно з позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 11.04.2018 у справі №821/3/17, а згодом застосованої і в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №500/2308/18, прийняття рішення про скасування містобудівних умов є крайнім заходом, який застосовується у разі неможливості усунення виявлених порушень.

67. Подібний висновок висловлено Верховним Судом й у постановах від 29.08.2018 у справі №826/14181/17 та від 18.10.2018 у справі №823/1550/17, де зауважено, що скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є крайнім заходом, який застосовується відповідно до загальних правил, у разі відсутності можливості усунути виявлені порушення містобудівного законодавства. Наведений підхід також підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2019 у справі №823/1159/17, від 17.05.2019 у справі №806/1576/18 та від 02.06.2020 у справі №500/2308/18.

68. Колегія суддів також підкреслює, що скасування містобудівних умов та обмежень є підставою для анулювання дозволу на виконання будівельних робіт органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

69. За змістом же частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

70. Крім того, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

71. Згідно з пунктом 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

72. Отже скасування містобудівних умов як крайній захід, який може бути застосовано за результатами нагляду, на підставі чого у органу державного архітектурно-будівельного контролю виникає повноваження анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт, зумовлює настання для позивачки наслідків у вигляді припинення можливості реалізації нею прав у сфері містобудівної діяльності як суб`єкта такої діяльності.

73. Зважаючи на це, колегія суддів переконана, що вирішення такого важливого для ОСОБА_1 питання повинно відбуватись з дотриманням права останньої на участь у прийнятті такого рішення, з повідомленням про результати проведеної в порядку нагляду перевірки, суть виявлених порушень і наданням можливості їх усунення у розумний і достатній строк.

74. Тобто, скасовуючи містобудівні умови, видані об`єктом нагляду позивачці, відповідач, діючи пропорційно, розсудливо і добросовісно, дотримуючись принципу належного урядування, повинен був діяти в належний і якомога послідовний спосіб, врахувати усі обставини, які мають значення для прийняття такого рішення, забезпечити дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 і цілями, на досягнення яких воно спрямоване, з урахуванням права останньої на участь у процесі його прийняття.

75. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, установив, що до матеріалів справи долучено лист Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.08.2019, адресований ОСОБА_1, щодо виконання припису від 23.07.2019 №42-мб/пз, у якому зазначено про його отримання та вказано, що копія припису, копія акту №42-мб/пз від 23.07.2019, копія рішення №42-мб/пз від 23.07.2019 додаються для можливості вчинення дій щодо виконання припису.

76. Поряд із цим, з фактичних обставин цієї справи, встановлених її судовим розглядом, вбачається, що факт отримання вищевказаного припису позивачкою матеріалами справи не підтверджено та її представником у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечено.

77. Доказів зворотного відповідач, на якого згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок доказування законності прийнятого ним рішення, під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій не надав.

78. У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що примірник припису отримано уповноваженою особою об`єкта нагляду 23.07.2019, що підтверджується проставленням вказаної дати та підписом на самому приписі від 23.07.2019 №42-мб/пз, тоді як зазначений лист Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради датований 29.08.2019, тобто зі спливом тридцяти днів з встановлених шістдесяти для усунення порушення містобудівного законодавства.

79. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача вказано, що за умови отримання припису від 23.07.2019 №42-мб/пз позивачем, у встановлений відповідачем 60-денний термін з дня отримання такого, усунути виявлені порушення містобудівного законодавства об`єктивно не можливо через великий обсяг технічних робіт.

80. Апеляційний суд відзначав, що під час прийняття оспорюваного рішення №61-мб/пз від 07.11.2019, відповідачем констатовано невиконання Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимог припису №42-мб/пз від 23.07.2019 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, однак ним не надано оцінки факту не повідомлення/не належного повідомлення замовника - ОСОБА_1 про вимоги вказаного припису, його неотримання останньою, та ненадання достатнього часу для усунення виявлених порушень, що, на думку суду апеляційної інстанції, важливо з огляду на застосування вказаним рішенням крайнього заходу державного архітектурно-будівельного нагляду.

81. За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мала право на участь у процесі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а також право бути проінформованою про здійснення перевірки відповідачем з метою забезпечення можливості надати свої пояснення по суті питань, які безпосередньо торкаються її прав, та на надання їй можливості усунути виявлені порушення містобудівних умов та обмежень, що відповідачем, при прийнятті оскаржуваного рішення, не враховано та спричинило порушення балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача як замовника і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржене рішення відповідача.

82. Таким чином, на відміну від обставин, відображених у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №1.380.2019.003061, на яку наявне посилання у касаційній скарзі в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження прийнятої у цій справі постанови суду апеляційної інстанції, у справі, що розглядається, встановлено, що замовник, якому видано скасовані відповідачем містобудівні умови, не був повідомлений об`єктом нагляду про виявлені під час перевірки порушення і про складений у зв`язку з цим припис. Позивачці не було надано можливості самостійно усунути ці порушення упродовж достатнього строку.

83. Такі обставини не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного у цій справі рішення, яким застосовано крайній захід за результатом здійсненого Департаментом ДАБІ нагляду у вигляді скасування містобудівних умов, що як стверджує позивачка, призвело до анулювання виданого їй дозволу на будівництво й унеможливило подальшу реалізацію нею прав як суб`єкта містобудівної діяльності.

84. Вищевикладене не дає підстав стверджувати про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, у спірних правовідносинах діяв у відповідності до встановлених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі його прийняття.

85. Відповідно ж до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

86. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

87. Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

88. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

89. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

90. Визначаючи зміст поняття "подібність правовідносин", Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

91. Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

92. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

93. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

94. Оскільки фактичні обставини, а отже й умови застосування правових норм, у справі №1.380.2019.003061, на яку посилається третя особа у своїй касаційній скарзі, та у справі, що розглядається, різні, то колегія суддів констатує, що й правовідносини, які виникли у цих справах, не є подібними.

95. Тому, колегія суддів визнає безпідставними доводи касаційної скарги стосовно неврахування судом апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеного у постанові від 28.04.2021 у справі №1.380.2019.003061, оскільки такий висновок зроблений касаційним судом за інших фактичних обставин справи та умов застосування правових норм.

96. Колегія суддів критично оцінює аргументи скаржника про наявність, на його думку, підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №803/815/17, яка була застосована судом апеляційної інстанції під час вирішення цієї справи, в частині можливості належного повідомлення об`єктом нагляду - Управлянням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради, позивача про виявлені порушення та встановлення достатнього періоду часу з огляду на зміст та обсяг виявлених порушень для їх усунення.

97. З цього приводу колегія суддів зазначає, що як засвідчує зміст постанови Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №803/815/17, це судове рішення касаційного суду такого висновку не містить. Цей висновок було наведено у постанові суду першої інстанції, яка була скасована за наслідками апеляційного перегляду справи апеляційним судом, постанова якого оскаржувалась у касаційному порядку.

98. У постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №803/815/17 було лише процитовано наведений у судом першої інстанції висновок, однак відсутні мотиви щодо згоди з цим висновком або його аналізу, оцінки.

99. Розглядаючи у касаційному порядку вищезгадану справу, Верховний Суд головним чином виходив з того, що встановлені під час проведеної перевірки порушення містобудівного законодавства були перевірені під час розгляду справи і їм було надано оцінку судом першої інстанції, згідно висновків якого відображені в акті перевірки та оскаржуваному рішенні порушення не знайшли свого підтвердження, а окремі розбіжності та неточності містобудівних умов та обмежень не можуть бути підставою для їх скасування. Крім того, колегія суддів Верховного Суду зауважила, що відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, скасування рішення об`єкту нагляду допускається лише в разі неможливості усунути виявлені порушення, однак відповідачем наявність чи відсутність такої можливості під час прийняття оскаржуваного рішення врахована не була.

100. Відсутність у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №803/815/17 висновку, від якого пропонує відступити скаржник, зумовлює відхилення такого аргументу касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

102. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які зумовили відкриття касаційного провадження, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке ухвалене відповідно до закону.