400/754/21 Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 07.09.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (прийняту у складі головуючого судді Птичкіної В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним рішення від 14 грудня 2020 року №948030139008 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 08 жовтня 2020 року №21-396-вих-20, починаючи з 01 жовтня 2020 року, відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2017 року № 1697-VII з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що при перерахунку пенсії пенсіонерів органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, адже частина 2 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2017 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) регулює правовідносини призначення пенсії, а не її перерахунку. На переконання позивача, призначення пенсії та її перерахунок не є тотожними поняттями, оскільки процедури призначення та перерахунку є різними за змістом та механізмом проведення.

Також позивач наголошує, що частина 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VІ (3668-17) унормовує, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У зв`язку з чим позивач вважає, що оскаржуваним рішенням незаконно зменшено відсоток розміру пенсії з 90 на 60 та незаконно застосовано обмеження суми пенсії максимальним розміром.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 22 березня 2021 року Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 14 грудня 2020 року № 948030139008 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року у частині застосування загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 60.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 01 жовтня 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, з урахуванням раніше проведених виплат, пенсії за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 08 жовтня 2020 року № 21-396 вих-20 із застосуванням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90 та з урахуванням абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру".

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до законодавства щодо її розміру у відсотках, стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 60 процентів, а не 90 процентів від заробітної плати, відповідач діяв протиправно.

Відмовляючи у частині вимог щодо проведення перерахунку пенсії без застосування обмежень її максимальним розміром, суд застосовував приписи абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, де вказано, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 05 липня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд задовольнив частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року скасував в частині відмови в задоволенні позову про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та у скасованій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 08 жовтня 2020 року № 21-396-вих-20, починаючи з 01 жовтня 2020 року, відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2017 року № 1697-VII з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - залишив без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року у справі №487/5378/16-а, яке набрало законної сили, де за аналогічними обставинами, але за інший період, суд зробив висновок про право позивача на отримання пенсійних виплат без обмеження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у наведеному вище рішенні, виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, суд зробив висновок про наявність права позивача отримати пенсію без обмеження не тільки за той період, що був предметом розгляду, а встановив таке право на майбутнє.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 03 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Миколаївській області.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин неправильно застосували положення статті 86 Закону № 1697-VII, статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII (1789-12) ), статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VI (3668-17) ), у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. В той же час суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу про перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.

8. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ ПФУ в Миколаївській області.

20 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів ГУ ПФУ в Миколаївській області та вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2022 року касаційну скаргу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 07 вересня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01 лютого 2000 року відповідно до Закону №1789-XII (1789-12) .

На підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року у справі №487/5378/16-а пенсія позивача була обчислена, виходячи з 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці №18/163/2 вих.16, виданої 26 липня 2016 року прокуратурою Миколаївської області, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії та повинна була виплачуватися з 27 квітня 2016 року з урахуванням вже здійснених виплат. Розмір пенсії, яку позивач отримував складав 19 391,72 грн.

08 жовтня 2020 року Миколаївська обласна прокуратура видала позивачу довідку № 21-396 вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії за посадою першого заступника прокурора області, яка прирівнюється до посади першого заступника керівника в розмірі 96 787,42 грн.

Довідка видана на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 (v006p710-20) року.

08 грудня 2020 року позивач звернувся до ГУПФ України в Миколаївській області із заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додав зазначену довідку.

14 грудня 2020 року ГУПФ України в Миколаївській області прийняло рішення №948030139008 про перерахунок позивачу пенсії. Розрахунок пенсії здійснювався виходячи з таких складових: заробітна плата, що враховується для перерахунку пенсії 95 787,42 грн х 60% = 57 538,88 грн. Далі, були застосовані обмеження в розмірі 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, що втратили працездатність, а також був урахований попередній розмір пенсії. За вказаним перерахунком пенсія позивача залишилася в розмірі 19 391,72 грн.

Вважаючи протиправним зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 60% від суми місячної заробітної плати та обмеження її максимального розміру, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час призначення позивачу пенсії (2000 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ (1789-12) ).

Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

12. Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року № 3668-VI (3668-17) у статтю 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

13. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (1166-18) у статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри " 80" замінено цифрами " 70".

14. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (76-19) у статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри " 70" замінено цифрами " 60".

15. За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

16. Водночас 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (1697-18) , відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (1789-12) , крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

З набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (1697-18) пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно із частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

17. Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп (v001p710-97) , від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII (1697-18) не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII (1789-12) , що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII (1697-18) принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII (1697-18) порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII (1789-12) , ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII (1697-18) .

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 (v005p710-18) зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 відступив від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувала правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII (1697-18) у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

18. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів знаходить правові підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог щодо відсоткового розміру пенсії позивача.

19. Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, колегія суддів виходить із такого.

За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI (3668-17) встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку колегії суддів Верховного Суду, положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI (3668-17) спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI (3668-17) стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон № 1789-ХІІ (1789-12) утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII (1697-18) , за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

20. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII (1697-18) питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувала правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI (3668-17) не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI (3668-17) , і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

Суди попередніх інстанцій у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, встановили, що внаслідок перерахунку пенсії позивачки її розмір перевищив максимальний.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а відтак в цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному правозастосуванні та помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

21. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України (4495-17) , законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".

22. Враховуючи встановлені обставини колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.