420/19741/21 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 06.09.2022 Прийняття

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (далі - позивач, Товариство, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2021 року №0024618, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення правил застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 7 392 692, 76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає висновки, зазначені в акті перевірки щодо порушення Товариством пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій і сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи в період з 8 лютого 2020 року по 30 червня 2021 року упередженими та такими, що ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені необхідними доказами, а також, на неправильному тлумаченні норм діючого законодавства. Так, позивач зазначив, що здійснює діяльність з переказу коштів проте не здійснює безпосередньо продаж товарів (робіт, послуг). Приймання готівкових коштів, для подальшого їх переказу та користь отримувачів, які надають транспорті послуги, як вказав позивач, здійснюється за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, а отже, Товариство здійснює операцію з переказу коштів до надавачів послуг (отримувачів), при цьому право власності на відповідні послуги не переходить від надавачів послуг (отримувачів) до позивача, та відповідно такі послуги не обліковуються на балансі останнього.

Позивач зазначив, що безпосередній переказ коштів здійснюється не за місцем отримання готівки, якщо така готівка вноситься до ПТКС для подальшого переказу, а тільки після зарахування відповідних грошових коштів на банківський рахунок Товариства у результаті інкасації та відповідно ПТКС не є місцем проведення розрахункової операції, у визначенні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а є лише пристроєм, який дає змогу платнику здійснити операції з ініціювання переказу коштів, що визначається Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів України" (2346-14) . Враховуючи викладене та те, що ПТКС не є місцем проведення розрахунків у розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , тому Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ", при прийманні грошових коштів через ПТКС у межах договору №4637, не повинно застосовувати реєстратори розрахункових операцій, а тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 1 жовтня 2021 року №0024618.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року, позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до положень пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

З аналізу вищезазначених положень законодавств вбачається, що розрахункова операція це приймання покупцями готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг) та обов`язок застосування РРО покладається на суб`єкта господарювання при здійсненні операцій за місцем реалізації товарі (послуг).

Позивачем при прийманні готівки на поповнення карток, не здійснювалася розрахункова операція з приймання коштів від покупця за реалізацію послуг з перевезення, оскільки ця послуга фактично отримується від перевізника та оплачується карткою багаторазового використання шляхом її сканування через електронні прилади, а тому така операція у порядку Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не є розрахунком та відповідно у даному випадку, відсутні підстави для застосування РРО.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що, в даному випадку, переказ коштів фактично не відбувається, оскільки за договором з Акціонерним товариством "Укрсоцбанк", Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", банк власними силами і засобами здійснює інкасацію грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ" з програмних комплексів та перераховує їх на поточний рахунок позивача, після чого кошти переказуються на рахунки перевізників.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ" не здійснює продаж фізичним особам товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу від фізичних осіб, внесення грошових коштів фізичними особами - пасажирами до ПТКС являється операцією виключно з поповнення транспортної карти, що не є платіжною картою, як зазначено в пункту 3 Постанови Правління НБУ від 5 листопад 2014 року №705 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", а є платіжним засобом з відкритим рахунком, згідно нормативних документів Національного банку України і виключно за транспортні послуги, які надаються перевізниками.

З моменту внесення грошових коштів до ПТКС операція з грошовими коштами для пасажира-фізичної особи є завершеною, що підтверджується квитанцією ПТКС, в якій вказано вид операції, яка здійснюється: оплата за поповнення транспортної картки, а фінансову послугу з переказу коштів позивач надає отримувачу коштів, тобто, перевізнику.

Також суди зазначили, що з огляду на те, що операція з переказу коштів не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а тому є безпідставним застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували Закон України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а також зазначили, що відносно правильного застосування норм зазначеного Закону відсутній висновок Верховного Суду.

Від позивача відзив на касаційну скаргу податкового органу до Верховного Суду не надано, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, а саме не прибуття учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 19 серпня 2021 року по 2 вересня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2018 року по 30 червня 2021 року, за результатами якої складено акт перевірки від 9 вересня 2021 року №18971/1532-07-05/39763909 (том 1 а. с. 100-125).

Під час перевірки встановлено порушення Товариством, а саме не проведення останнім розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи в період з 8 лютого 2020 року по 30 червня 2021 року на загальну суму 73 926 217,65 гривень, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

У ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що Товариство у межах договору від 1 квітня 2019 року №4637 з Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" здійснює в режимі реального часу приймання готівкових платежів від осіб, які ініціюють переказ коштів на придбання електронного квитка (або на поповнення транспортної картки) або ініціюють переказ коштів на користь інших юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців через ПТКС. Згідно підпункту 3.4.12 пункту 3.4 розділу 3 Договору №4637 Товариство організовує обіг готівкових коштів з купюро- та монето-приймача. Згідно "Регламенту контролю за місцем розміщення програмно-технічних комплексів самообслуговування Товариство, затвердженим рішенням Загальних зборів учасників Товариства (протокол від 03 червня 2019 року №03-06-19) встановлення ПТКС, контроль за місцем розміщення ПТКС виконуються особами, що перебувають у трудових відносинах з Товариством. Інкасація готівкових коштів з ПТКС здійснюється виконавцями (договори про інкасацію коштів з Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" №260/т від 26 жовтня 2020 року та Акціонерним товариством "Альфа-банк" №H-103/i від 7 серпня 2019 року) з зарахуванням коштів на рахунок Товариства для подальшого переказу на рахунки юридичних осіб та/або фізичних осіб- підприємців. При цьому, відповідальні працівники Товариства здійснюють моніторинг заповнюваності купюро-приймача термінала самообслуговування готівковими коштами у відповідності до "Положення про проведення інкасації готівкових коштів у терміналах самообслуговування Товариства, затвердженим рішенням Загальних зборів учасників Товариства, яке визначає методичні рекомендації та періодичність проведення інкасації. Таким чином, на підставі наданих до перевірки документів, а саме договорів, банківських виписок, оборотно-сальдової відомості по рахунку 3771, перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ" здійснено приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування не переведених у фіскальний режим (не обладнаних переведеними у фіскальний режим реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій) за період з 8 лютого 2020 року по 30 червня 2021 року на загальну суму 73 926 217,65 гривень, що є порушенням пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі вищевикладених висновків, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 1 жовтня 2021 року №0024618 про накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 392 621,76 гривень (том 1 а. с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 КАС України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах заявлених вимог, Верховний Суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питання, яке підлягає вирішенню під час касаційного перегляду є правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо визначення суті господарської операції в розумінні норм Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) . Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) від 6 липня 1991 року № 265/95-ВР (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У статті 2 Закону №265/95-ВР наведено визначення реєстратора розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Також зазначено, що програмно-технічний комплекс самообслуговування - у значенні, наведеному в Законі України від 5 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) (далі - Закон № 2346-III (2346-14) ).

Підпункт 1.32-2 статті 1 Закону № 2346-III визначає, що програмно-технічний комплекс самообслуговування - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Таким чином, за допомогою ПТКС здійснюється прийняття готівкових коштів в якості початкового етапу усього циклу операції з переказу коштів (ініціювання, інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ).

Обов`язок використання реєстраторів розрахункових операцій для, зокрема, небанківських фінансових установ було встановлено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій" № 569-VIII від 01 липня 2015 року (569-19) (далі - Закон №569-VIII (569-19) ), яким внесено зміни до Закону №265/95-ВР (265/95-ВР) .

Зокрема, Законом № 569-VIII (569-19) , який набрав чинності з 23 липня 2015 року, було внесено зміни до статті 9 Закону № 265/95-BP, яка встановлює пільги щодо незастосування РРО. Відповідно до пункту 2 вказаної статті реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій, крім операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів. Постановою КМУ від 02 березня 2016 року № 149 (149-2016-п) "Про вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для окремих сфер застосування" затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО, що застосовуються під час здійснення операцій з приймання та переказу готівкових коштів через ПТКС, відповідно до абзацу 2 частини 1 яких для реєстрації операцій з приймання та переказу готівкових коштів через платіжні комплекси застосовуються вбудовані електронні контрольно-касові реєстратори (далі - вбудований реєстратор), реалізація фіскальних функцій якими здійснюється відповідно до вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 (199-2002-п) , з урахуванням особливостей, визначених цими вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є небанківською фінансовою установою, яка має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, а тому останній у своїй діяльності зобов`язаний використовувати фіскалізовані ПТКС.

Щодо твердження позивача, що при прийманні готівки на поповнення карток, не здійснювалася розрахункова операція з приймання коштів від покупця за реалізацію послуг з перевезення, оскільки ця послуга фактично отримується від перевізника та оплачується карткою багаторазового використання шляхом її сканування через електронні прилади, а тому така операція у порядку Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) не є розрахунком, Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У статті 2 Закону №265/95-BP визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону №265/95-ВР).

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що особи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Таким чином, на суб`єкта господарювання покладається обов`язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг). Зазначений обов`язок стосується і операцій з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Системний аналіз наведених вище положень свідчить про те, що законодавець у пункті 1 статті 3 Закону №265/95-ВР відніс поняття "операції з приймання готівки для подальшого її переказу" до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО. Невиконання таких приписів тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-BP.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 826/14713/18 та від 22 лютого 2022 року у справі №640/4426/19, що спростовує доводи заявника касаційної скарги про відсутність правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд встановив, що у постановах від 25 лютого 2021 року у справі № 826/14713/18 та від 22 лютого 2022 року у справі №640/4426/19, Верховний Суду вже зробив висновок щодо застосування спірних норм права та зазначив, що пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР віднесено поняття "операції з приймання готівки для подальшого її переказу" до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО.

Отже слід дійти висновку, що положення профільного Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) є спеціальними нормами щодо тлумачення сутності здійснюваних операцій та їх подальшої кваліфікації.

Зокрема, стаття 2 Закону № 265/95-ВР чітко визначає поняття розрахункової операції, розрахункового документу та вбудованого електронного контрольно-касового реєстратора.

Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено обов`язок суб`єкту господарювання проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок.

З наведених означень чітко простежується кінець кожної конкретної операції з використанням платіжних терміналів, а саме програмно-технічних комплексів самообслуговування, як оформлення відповідного розрахункового документа.

З огляду на об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону кожного конкретного правопорушення вони є закінченими з моменту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, а саме за відсутності відповідних розрахункових документів.

Суд вважає, що приписами вказаних норм встановлено відповідальність, зокрема за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (відсутність відповідних розрахункових документів), при цьому як слідує з норми розмір фінансової санкції за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу - протягом календарного року.

Здійснюючи касаційний перегляд у цій справі суд касаційної інстанції зазначає, що податкове повідомлення-рішення, яке прийнято відповідачем на підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 ПК України, яким за порушення пункту 1 статті 3 Закону України № 265/95 - ВР на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону застосований штраф 7 392 621,76 грн при встановленні порушення щодо не проведення розрахункових операцій на суму 73 926 217,65 грн (пункт 2 розділу 4 акта перевірки, том 1, а. с. 124), розмір штрафу не був предметом дослідження судами попередніх інстанцій. Розрахунок застосованого штрафу контролюючим органом до податкового повідомлення-рішення не долучений.

Не встановлення розміру штрафу у відсотковому відношенні до установленого порушення, правомірність цього розміру, унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.

Щодо твердження позивача, з яким погодись суди попередніх інстанцій про те, що переказ коштів фактично не відбувається, оскільки за договором з Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" та Акціонерним товариством "Альфа-банк" банківські установи власними силами і засобами здійснюють інкасацію грошових коштів Товариства з програмних комплексів та перераховує їх на поточний рахунок позивача, після чого кошти переказуються на рахунки перевізників, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Національного банку України від 31 березня 2017 року № 29 "Про затвердження Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні" затверджено вимоги до організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей для банків та ліцензованих юридичних осіб Правління Національного банку України

Відповідно до зазначеної постанови, інкасація коштів (далі - інкасація) - отримання інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами цінностей від клієнтів та доставка їх до каси банку або до каси інкасаторської компанії, що здійснює оброблення та зберігання готівки, або отримання цінностей із підрозділів банку. Інкасація передбачає поступове накопичення цінностей на маршруті інкасації.

Послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать, зокрема, отримання валютних цінностей із відділень банку, банкоматів, пунктів обміну валют, у клієнтів банку, у тому числі з ПТКС, і доставка їх до кас банків або до кас інкасаторських компаній, які здійснюють оброблення та зберігання готівки.

Аналізуючи вказані норми можливо дійти висновку про те, що інкасація, це послуга, яка надається банком замовнику, в даному випадку Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ", суть якої є отримання валютних цінностей з ПТКС і доставка їх до каси банку для подальшого перерахування їх на поточний рахунок позивача.

Таким чином, банки надавали послуги Товариству з отримання валютних цінностей із ПТКС і доставки їх до каси банку для подальшого перерахування на поточний рахунок позивача, після чого кошти переказувалися на рахунок перевізників.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що переказ коштів фактично не відбувається, оскільки банк самостійно здійснює інкасацію коштів, суперечить встановленим обставинам. Так, суди встановили, що банки власними силами і засобами здійснюють інкасацію грошових коштів Товариства з програмних комплексів та перераховує їх на поточний рахунок позивача, після чого кошти переказуються на рахунки перевізників, тим самим підтверджується фактичне пересилання коштів на рахунки перевізника.

Колегія суддів зазначає про помилковість мотивів, до яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій, як підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вони призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.