820/5333/17 Про визнання неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру області в наданні особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, зобов`язання Головного управління Держгеокадастру області повторно розглянути клопотання особи про надання зазначенорго дозволу на виготовлення проекту землеустрою - 02.09.2022 Прийняття

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 (суддя Бабаєв А.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 (колегія у складі суддів Мельнікової Л.В., Калиновського В.А., Сіренко О.І.)

у справі №820/5333/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку у власність ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути його заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати зазначену ділянку йому у власність з урахуванням висновків суду по даній справі.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018, позов задоволено.

3. 08.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просив скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2018 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікололь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передати зазначену ділянку у його власність.

6. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано лист-відповідь № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 про те, що прийняття відповідного рішення можливе після виправлення невідповідностей, а вищевказаний проект землеустрою повернуто позивачу для доопрацювання.

7. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач листом № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га, із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та передачі зазначеної ділянки у власність ОСОБА_1 .

9. Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначило, що у спірних правовідносинах діяв згідно з чинним законодавством.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законом встановлено результат розгляду клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме відповідний орган може задовольнити таке клопотання, відмовити в його задоволенні або залишити вказане клопотання без розгляду.

В листі відповідача № Н-29075/0/6-24105/0/21-17 від 23.10.2017 не зазначено про задоволення, відмову в задоволенні чи залишення без розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

По своїй суті лист є відмовою у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Така відповідь позбавляє позивача можливості реалізувати право на одержання безоплатно у власність земельної ділянки відповідно до ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України. Задля належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 .

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу з порушенням підсудності, адже на етапі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головне управління вирішує питання стосовно передачі земельної ділянки у приватну власність, тобто здійснює від імені держави розпорядження такою ділянкою.

Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач здійснює не владні управлінські функції, а отже правовідносини є приватно-правовими (цивільними), тобто існує спір про право.

Позивач клопотав про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

12. Відзив від позивача не надходив.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких мотивів.

14. Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

15. Водночас щодо подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок стосовно їх юрисдикції, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 536/233/16-ц, 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 03.10.2018 у справі № 820/4149/17 та від 28.11.2018 у справі № 820/4219/17, і дійшла таких висновку про те, що відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Тобто, якщо особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

16. У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Його право не було реалізовано внаслідок відмови відповідача в погодженні проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки. Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено.

17. Також позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в оформленні документів на земельну ділянку.

18. Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

19. Частиною 9 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

20. Згідно зі ст. 25 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV (858-15) ) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

21. Статтею 30 Закону № 858-IV передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом.

22. Згідно ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

23. Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

24. Органи, зазначені в частинах 1-3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 1861 ЗК України).

25. Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

26. За приписами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

27. Таким чином, статтею 186-1 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

28. Отже, ст. 186-1 ЗК України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

29. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 820/4149/17 та від 28.11.2018 у справі №820/4219/17.

30. З урахуванням наведеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними й обґрунтованими та не підлягають скасуванню.

31. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №820/5333/17 залишити без змін.