1240/2368/18 Про стягнення податкового боргу - 02.09.2022 Прийняття

06.08.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області) до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), у якому позивач просив суд стягнути кошти за податковим боргом у сумі 110865,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" перебуває на обліку у Калинівській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області по теперішній час як платник податків за неосновним місцем обліку. Станом на дату звернення до суду ПАТ "Українська інноваційна компанія" не сплатило податковий борг у сумі 110865,00 грн. Сума боргу виникла в результаті несплати самостійно задекларованих зобов`язань з податку на нерухоме майно. Калинівською ОДПІ ГУ ДФС було надіслано відповідачу податкову вимогу № 1191-23 від 09.03.2016. Станом на дату звернення до суду податковий борг відповідачем не сплачено.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019, у справі № 1240/2368/18 позов задоволено. Стягнуто кошти з рахунків у банках, що обслуговують платника податків - ПАТ "Українська інноваційна компанія", в рахунок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 110865,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про який він повідомлений, який ним не оспорений, до теперішнього часу не сплачений.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Українська інноваційна компанія", звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Судами не прийнято до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.08.2018 у справі № 910/7828/17, а саме що процедура реорганізації ПАТ "Укрінбанк" в ПАТ "Українська інноваційна компанія" відбулася незаконно, без попереднього погодження із Національним банком України, тому ПАТ "Українська інноваційна компанія" не набуло прав та обов`язків по зобов`язаннях ПАТ "Укрінбанк". Отже, відповідно до правової позиції Верховного Суду в зазначеній справі відповідач не може відповідати за зобов`язаннями ПАТ "Укрінбанк", тобто не є належним відповідачем у справі в розумінні статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, податковий борг відповідача зменшено на підставі уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік від 11.09.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 1240/2368/18.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані рішення. У зв`язку з наявністю у позивача податкового боргу, що утворився в результаті несплати самостійно задекларованих зобов`язань з орендної плати за землю та податку на нерухоме майно, судами правомірно стягнуто кошти з ПАТ "Українська інноваційна компанія" за податковим боргом у сумі 110865,00 грн на користь Головного управління ДФС у Вінницькій області. Посилання відповідача, що він не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" є безпідставними, оскільки згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація щодо перебування ПАТ "Українська інноваційна компанія" у процесі ліквідації відсутня.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" зареєстроване у якості юридичної особи Сєвєродонецькою міською радою 02.10.1991 за № 10701200000007396.

Відповідач перебуває на обліку в Калинівській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 03.10.2018 за № 1004497381 ПАТ "Українська інноваційна компанія", ПАТ "Укр/ін/ком", ідентифікаційний код юридичної особи 05839888, зареєстровано як юридична особа, 24.11.2016 за № 10741050142038947 та 29.03.2017 за № 13831050145004456 внесено записи щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи - зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження.

Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 Статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" (нова редакція), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" протокол №6 від 28.03.2017, ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства "Укрінком", перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13.07.2016, № запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Публічного акціонерного товариства "Укрінком".

23.02.2015 ПАТ "Український інноваційний банк" до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, в якій визначено річну суму податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за 2015 рік, у розмірі 139337,98 грн.

ПАТ "Укрінком" 11.02.2017 до контролюючого органу було подано податкову декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, в якій визначено річну суму податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за 2017 рік, у розмірі 73215,36 грн.

ПАТ "Українська інноваційна компанія" 19.02.2018 до контролюючого органу було подано податкову декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, в якій визначено річну суму податку на нерухоме майно, яка підлягає сплаті за 2018 рік, у розмірі 11264,40 грн.

З метою погашення податкового боргу відповідно до вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України боржнику було направлено податкову вимогу № 1191-23 від 09.03.2016, яка отримана уповноваженою особою відповідача 18.03.2018.

Податкова вимога контролюючого органу не відкликалась та судом не скасовувалась.

Станом на дату звернення позивача із позовом до суду за ПАТ "Українська інноваційна компанія" рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 110865,00 грн, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) визначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України визначено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (2456-17) .

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт "б" підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Судами встановлено, що у зв`язку з несплатою самостійно узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 110865,00 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків, довідкою про суму податкового боргу.

З метою погашення податкового боргу податковим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 09.03.2016 форми Ю № 1191-23, яка отримана уповноваженою особою платника, не оскаржена і є чинною.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо дефектного правонаступництва внаслідок процедури реорганізації ПАТ "Укрінбанк" в ПАТ "Українська інноваційна компанія" з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 910/7828/17, як на підставу для відмови в позовних вимогах, оскільки у зазначеній справі колегією суддів зроблено висновок щодо дефектного правонаступництва ПАТ "Українська інноваційна компанія" при розгляді спору, що виник з приводу стягнення з ПрАТ "Оболонь" заборгованості за кредитним договором, тобто правовідносини були пов`язані саме з банківською діяльністю ПАТ "Укрінбанк" та наявністю у юридичної особи ПАТ "Українська інноваційна компанія" правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним банківської установою.

Разом з тим, предметом спору у справі, що розглядається, є стягнення податкового боргу з платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який виник внаслідок несплати юридичною особою самостійно визначених у податкових деклараціях зобов`язань.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.08.2018 у справі № 910/8117/18, щодо дефектного правонаступництва у сфері правовідносин, що пов`язані саме зі специфічною банківською діяльністю ПАТ "Український інноваційний банк".

При цьому, відповідно до частин першої, четвертої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якою визначається статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Судами встановлено, що податкові декларації у 2015, 2017 та 2018 роках подавалися до контролюючого органу ПАТ "Український інноваційний банк", ПАТ "Укрінком" та ПАТ "Українська інноваційна компанія". Станом на час розгляду справи у судах ПАТ "Українська інноваційна компанія" є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПАТ "Українська інноваційна компанія" є юридичною особою - правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк" згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене вище та з урахуванням того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи щодо внесення змін до установчих документів після 29.03.2017 (Статут у новій редакції затверджено 28.03.2017), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у межах спірних правовідносин, які виникли у сфері справляння податків, зборів та інших обов`язкових платежів, належним відповідачем є саме ПАТ "Українська інноваційна компанія" як юридична особа - платник податку.

При цьому, Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо зменшення податкового боргу на підставі уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік від 11.09.2018, оскільки зазначену уточнюючу декларацію було подано після звернення позивача з позовом до суду, не долучено до матеріалів справи під час її розгляду у суді першої інстанції, представником відповідача не надано належних обґрунтувань неможливості її подання до суду першої інстанції, а відтак, суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв цей доказ відповідно до вимог частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишити без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 - без змін.