820/17502/14 Про визнання протиправними дії державної податкової інспекції щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість з додатками та зобов`язати контролюючий орган прийняти зазначені податкові декларації - 01.09.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (процесуальний правонаступник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 (суддя - Зінченко А. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя - Подобайло З. Г., судді: Тацій Л. В., Григоров А. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноспецмаркетинг" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноспецмаркетинг" (далі - позивач, ТОВ "Техноспецмаркетинг", товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ), у якому просило визнати протиправними дії ДПІ щодо не прийняття декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками та зобов`язати контролюючий орган прийняти зазначені податкові декларації.

Обґрунтовуючи свої вимоги, товариство зазначило, що на підставі судового рішення у справі №2а-1556/12/2070, яке набрало законної сили 05.06.2012, було відновлено його реєстрацію платника ПДВ, однак контролюючий орган відмовив в прийнятті поданих ним податкових декларацій за вказані податкові періоди.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що на час виникнення спірних правовідносин на веб-сайті Міндоходів містилася інформація, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Техноспецмаркетинг" анульовано 31.01.2012, тому відмовляючи у прийнятті поданих товариством податкових декларацій, контролюючий орган діяв правомірно.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.02.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 про відмову в позові та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, згідно з якою постанову суду першої інстанції залишено без змін, скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення, касаційний суд зазначив, що при вирішенні спору у цій справі судам слід врахувати, що у разі набрання законної сили рішенням про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. При цьому наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва, до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, адміністративний позов товариства задовольнив.

У судовому процесі суди встановили, що на підставі прийнятої Харківським окружним адміністративним судом постанови від 28.02.2012 у справі №2а-1556/12/2070, яка набрала законної сили після апеляційного перегляду справи згідно з ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012, було скасовано рішення ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Техноспецмаркетинг" від 31.01.2012 №10/15-02-36 та зобов`язано ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію ТОВ "Техноспецмаркетинг", як платника податку на додану вартість, шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

У грудні 2013 року, січні-квітні 2014 року засобами електронного зв`язку (через приймальні шлюзи податкової звітності) товариство подало до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками.

У відповідь позивач отримав повідомлення (квитанція №1) про відмову у прийнятті його податкових декларації із зазначенням причин такої відмови - не є платником ПДВ на дату подання звіту; дата анулювання свідоцтва платника ПДВ: 31.01.2012 (а.с. 62-92 т. ІІ).

У зв`язку з цим податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року з додатками ТОВ "Техноспецмаркетинг" направило на адресу ДПІ засобами поштового зв`язку.

Однак, у відповідь контролюючий орган надіслав позивачу письмові повідомлення (листи) про те, що на підставі пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України декларації з ПДВ за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 не вважаються податковими деклараціями через невідповідність індивідуального податкового номеру та номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ згідно з даними реєстру платників ПДВ за звітні періоди. ТОВ "Техноспецмаркетинг" (податковий номер 37093551) не є платником ПДВ.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, застосувавши норми статей 46, 48, 183 Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, зазначив, що якщо за рішенням суду, яке набрало законної сили, відбувається поновлення попередньо анульованої реєстрації платника ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється. Зважаючи на це підстави для відмови в прийнятті поданих позивачем декларацій після відновлення його реєстрації як платника ПДВ були відсутні.

Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені судові рішення у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається, зокрема на відсутність доказів на спростування його доводів про відсутність в реєстрі платників ПДВ товариства на момент подачі ним податкової звітності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.10.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Аналіз положень пунктів 46.1, 49.1, 49.2, 50.1 Податкового кодексу України (2755-17) у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК) свідчить, що обов`язок щодо подання податкової декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації покладається на платника ПДВ.

Своєю чергою прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання та поновлення такої реєстрації на час виникнення спірних правовідносин був врегульований статтями 180 - 184 ПК й Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за №1369/20107 (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 22.01.2014 N17; далі - Положення №1394), а з 19.11.2014 - Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (z1456-14) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за N1456/26233 (далі - Положенням №1130).

Відповідно до вимог статті 56 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.6.1 пункту 5.6 Положення №1394 підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ під час адміністративного оскарження. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для внесення відповідних змін до Реєстру.

Аналогічні вимоги закріплені пунктом 5.10 Положення №1130.

Таким чином передумовою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є набрання судовим рішенням законної сили, яким скасовано рішення відповідного контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

При цьому за загальним правилом рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника ПДВ скасовується судом з моменту його прийняття і не створює будь-яких правових наслідків для платника.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульовану у постанові від 16.02.2021 у справі №805/3148/16-а (адміністративне провадження №К/9901/39729/18), у постанові від 06.06.2019 у справі №820/8199/15 (адміністративне провадження №К/9901/9430/18), але не виключно.

Отже, якщо контролюючим органом особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, то така особа втрачає всі права і обов`язки платника ПДВ (у тому числі подавати податкову звітність).

Якщо у подальшому за рішенням судового органу, яке набрало законної сили, відбувається поновлення реєстрації особи платником ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється і починаючи з дати відновлення такої реєстрації така особа відповідно набуває всі права і обов`язки платника ПДВ.

За змістом частини третьої статті 254 КАС України (у редакції, чинній на час набирання законної сили рішенням у справі №2а-1556/12/2070; далі - так само) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У цій статті Кодексу наведено конституційний принцип обов`язковості судового рішення (статті 124, 129 Конституції України), що також відображений у статтях 7, 14 КАС України (статті 2, 14 Кодексу у чинній редакції).

Відповідно до названого принципу постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх правовідносин, яких у той чи інший спосіб стосується судове рішення і які зобов`язані вчиняти певні дії для його виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення суду у справі №2а-1556/12/2070, яким було скасовано рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації товариства як платника ПДВ, набрало законної сили 05.06.2012. Враховуючи те, що позивач подавав податкову звітність з ПДВ за періоди після дати відновлення реєстрації платника ПДВ на підставі прийнятого судом рішення, яке набрало законної сили 05.06.2012, дії контролюючого органу, що зумовили звернення позивача до суду за захистом своїх прав, суди обґрунтовано визнали протиправними та зобов`язали відповідача прийняти подані позивачем податкової декларації за листопад, грудень 2013 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, серпень 2014 року.

Відповідно до норми абзацу першого частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи) та статті 77 КАС України в чинній редакції тягар доказування правомірності рішень чи діянь лежить на відповідачеві - суб`єкті владних повноважень. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу другого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не навів доводи стосовно обставин невиконання судового рішення у справі №2а-1556/12/2070, що набрало законної сили, яке є обов`язковим насамперед для осіб, що брали участь у справі, та для їхніх правонаступників, та не довів правомірність своїх дій щодо неприйняття поданої позивачем податкової звітності після відновлення його реєстрації платника ПДВ на підставі судового рішення у вказаній справі.

Касаційна скарга не мітить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У зв`язку з реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом поділу та створення Державної податкової служби України Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 залишити без змін.