Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Гунька О. П.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника) –Рахильчук О. В. –представник

від відповідача –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ № 2/426 від 30.01.2008 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.12.2007 р.

у справі № 19/286

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ

до відповідача Новояворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", смт. Шкло

про повернення матеріальних цінностей державного резерву та сплату штрафних санкцій на суму 2944611, 50 грн.

рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2007 р. у справі № 19/286 повністю відмовлено у задоволенні позову Державного комітету України з державного матеріального резерву до Новояворівського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка"про повернення матеріальних цінностей державного резерву та стягнення штрафних санкцій в розмірі 2944611, 50 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що Держкомрезерв України, в силу своїх владних повноважень та функціональних обов’язків, повинен був знати, хто є відповідальним зберігачем, а також зобов’язаний був здійснювати необхідні заходи для збереження, освіження матеріальних цінностей державного резерву для їх збереження та недопущення нанесення збитків державі. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів, які б доводили факт закладення матеріальних цінностей державного резерву на відповідальне зберігання відповідачу, а також доказів, що він проводив оплату відповідачу послуг зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Судом встановлено, що на позабалансових рахунках Яворівського ДГХП "Сірка"не значаться матеріальні цінності, належні державному резерву.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що акт перевірки від 04.03.1997 р. є належним доказом, який підтверджує наявність матеріальних цінностей державного резерву. Крім цього, апелянт зазначає, що відповідно до п.п. 3, 4 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов’язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, згідно зазначених завдань, власними силами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду Львівської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1129 від 08.10.1997 р. (1129-97-п) , матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акту про їх прийняття, а приймальні акти форми Р-16, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні. Відповідач стверджує, що позивач не надав доказів доведення мобілізаційного завдання до Яворівського ДГХП "Сірка", а також номенклатури накопичення із вказівкою на відповідального зберігача. Акт перевірки від 04.03.1997 р. відповідач вважає неналежним доказом, оскільки він містить лише відомості про наявність на обліку в Яворівського ДГХП "Сірка"1961, 388 тон мазуту. Крім цього, відповідач вказав, що Новояворівське ДГХП "Сірка"є неналежним відповідачем з огляду на те, що до нього перейшли лише зобов’язання Яворівського ДГХП "Сірка", закріплені роздільним балансом, в якому спірне зобов’язання не відображено.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін за їх участю у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно ст. 2 вказаного Закону, закладення матеріальних цінностей до державного резерву –це прийняття матеріальних цінностей для зберігання в державному резерві, а відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву –це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву (ч. 5 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Відповідно до п. 1 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.06.2006 р. № 810 (810-2006-п) , Державний комітет України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки. Держкомрезерв забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління державним матеріальним резервом, а також здійснює міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Матеріалами даної справи встановлено, що на відповідальному зберігання Яворівського ДГХП "Сірка", правонаступником якого є Новояворівське ДГХП "Сірка"(наказ Міністерства промислової політики від 27.06.2006 р. № 230 (v0230581-06) , ухвала господарського суду Львівської області від 30.10.2006 р. у справі № 4/1030-9/234), знаходились матеріальні цінності державного резерву, які є державною власністю і перебувають в оперативному управлінні Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі службового завдання представником ЛМІ Держкомрезерву України 04.03.1997 р. проведена контрольна перевірка наявності, кількісного і якісного стану, якості, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, за результатами якої складено акт, відповідно до висновків якого на підприємстві позивача по обліку товарів І групи, які знаходяться на відповідальному зберіганні, рахується 1963388 тон мазуту, що відповідає даним Держкомрезерву. Вказаний мазут є в наявності, самовільне використання товарів не виявлено. Кількісне і якісне зберігання товарів І групи забезпечується. Акт підписаний керівником підприємства, головним бухгалтером та відповідальним за роботу з товарами І групи. При цьому, до даного акту додана довідка головного бухгалтера, згідно даних якої станом на 01.02.1997 р. наявність мазуту по Яворівському ДГХП "Сірка"становить 1992 тонни (а. с. 11 –13).

При цьому, як стверджує позивач, первинні документи (приймальні акти, платіжні доручення) по бухгалтерському обліку матеріалів державного резерву з 1980 року по 01.11.1991 р. знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання.

Наявність мазуту у Яворівського ДГХП "Сірка"підтверджується також карточками бухгалтерського обліку за формою Р-93 і ф-6, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 14 –16), які відповідно до Інструкції по бухгалтерському обліку, є карточками аналітичного обліку матеріалів державного резерву, основою запису в них є приймальні акти і наряди. А згідно чинного законодавства, документом, що підтверджує факт закладення матеріальних цінностей, є відповідний акт закладки за формою № 1.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1997 р. № 1129 (1129-97-п) , на підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом, виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо. Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання постанови Верховної ради України "Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" від 20.02.1996 р. (57/96-ВР) № 57/96 03.03.2003 р. Львівським контрольно-ревізійним відділом Держкомрезерву України проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, в результаті якої виявлено незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву. Актом перевірки встановлено, що рух матеріальних цінностей державного резерву проводився без узгодження з Держкомрезервом України, кількісне зберігання матеріальних цінностей державного резерву не забезпечується, виявлено самовільне відчуження мазуту паливного М-100 в кількості 1632, 282 тон та М-40 в кількості 329, 106 тон, а також неподання встановленої звітності підприємства.

Згідно п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 % вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Вартість матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, щодо яких виявлено факт порушення, на момент проведення перевірки, згідно цінової довідки (а. с. 23 –24), становить 1526724, 06 грн.

Відповідно до п. 12 ст. 14 вищезазначеного Закону, у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам і технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації –відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 % від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення. А згідно п. 16 цієї ж статті, розмір пені, передбачений п. 10 цієї статті, обчислюється з вартості матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, штраф за порушення правил та умов зберігання, несвоєчасне освіження та заміну матеріальних цінностей, несвоєчасне подання звітності становить в розмірі 305344, 81 грн. (тобто 20 % від 1526724, 06 грн.), а пеня за період з 04.03.2003 р. по 20.09.2007 р. становить 1112542, 63 грн.

Проте, згідно ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, пеню слід нараховувати за період з 20.03.2007 р. по 20.09.2007 р. ЇЇ розмір становить 123 141, 8 грн.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 1 955 210, 67 грн.

Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання, одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. А згідно ст. 949 даного кодексу, зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Щодо строку позовної давності, на який звертає увагу відповідач, слід зазначити, що відповідно до п. 6 ст. 268 ЦК України, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, щодо виконання зобов’язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) позовна давність не поширюється.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з огляду на неповне врахування всіх обставин, які мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2007 р. у справі № 19/286 частково скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ задоволити частково.

4. Зобов’язати Новояворівське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка"повернути до державного резерву матеріали, а саме мазут паливний марки М-100 –1632, 282 тонн, мазут паливний марки М-40 –329, 106 тонн.

5. Стягнути з відповідача в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок позивача штрафні санкції в розмірі 1 955 210, 67 грн.

6. В іншій частині рішення залишити без змін.

7. Судові витрати по справі і апеляційній скарзі віднести на сторін пропорційно задоволених вимог.

8. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

10. Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.