200/4938/20-а Про визнання незаконним та скасування рішення об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови у переведенні особи з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, зобов`язання повторно розглянути заяву про переведення особи з пенсії по інвалідності на пенсію за віком - 30.08.2022 Прийняття

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 (головуючий суддя Кониченко О.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г.)

у справі № 200/4938/20-а

за позовом ОСОБА_1

до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Управління від 10 березня 2020 року щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) );

зобов`язати Управління повторно розглянути заяву від 03 березня 2020 року про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV із зарахуванням до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 14 липня 1998 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2002 року по 22 червня 2004 року.

2. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 13.07.2020, яке Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 22.09.2020 залишив без змін, відмовив ОСОБА_1 в позові.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суд першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову повністю.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

5. 03 березня 2020 року позивачем була подана заява до Управління про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV.

6. 10 березня 2020 року відповідачем було винесено рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV.

7. Відповідач зазначив, що позивач має страхового стажу 25 років 00 місяців 05 днів при необхідних 27 роках.

8. Позивач зазначає, що до його страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 14 липня 1998 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2002 року по 22 червня 2004 року без зазначення причин.

9. Позивач зазначає, що в порушення статті 26 Закону № 1058-ІV відповідач визначив, що позивач повинен мати 27 років страхового стажу, тобто рахує стаж на час звернення, а не час досягнення пенсійного віку.

10. Зазначене стало причиною звернення позивачем до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- позивач помилково пов`язує час виникнення права на пенсію за віком з датою звернення особи до органу ПФУ, оскільки таке право безпосередньо пов`язано з віком пенсіонера, а тому і застосування другої умови - наявність 26 років страхового стажу, є помилковим;

- у ОСОБА_1 відсутній страховий стаж 26 років, а тому, підстав для призначення йому пенсії за віком немає.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди визначили його страховий стаж (додатково до визнаного відповідачем) 10 міс. 17 днів, що в цілому дійсно складає менше 26 років. Проте, на переконання позивача, суди не звернули увагу, що за один із спірних періодів стаж треба було рахувати не з 01.09.2000 по 31.03.2001, а з 01.09.2000 по 07.12.2001. "Недорахованої" різниці стажу, на переконання позивача, вистачає для переведення його на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-ІV.

13. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

15. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

16. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року від 16 до 26 років.

17. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

18. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

19. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

20. Аналіз зазначених норм свідчить, що для призначення пенсії за віком в контексті спірних правовідносин в 60 років необхідне виконання двох умов:

- пенсіонеру в період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року повинно виповнитися 60 років;

- наявність у пенсіонера страхового стажу не менше 26 років на дату досягнення 60- річного віку.

21. Дотримання цих умов є підставою для виникнення у пенсіонера права на пенсію за віком в контексті спірних правовідносин.

22. Суди встановили, що 14.09.2019 позивачу виповнилося 60 років, тобто, за умови наявності 26 років страхового стажу, право на пенсію за віком виникло б у нього з цієї дати.

23. Відповідач визнає страховий стаж позивача 25 років 00 місяців 05 днів.

24. У позові та під час розгляду справи позивач наполягав, що відповідачем безпідставно до його страхового стажу не зараховано періоду провадження підприємницької діяльності з 14 липня 1998 року по 31 березня 2001 року та з 01 квітня 2002 року по 22 червня 2004 року.

25. Суди встановили, що в дійсності Пенсійним органом враховано до страхового стажу позивача частину зазначених спірних періодів, а саме:

- з 01.10.1998 по 30.06.1999;

- з 01.10.1999 по 31.03.2000;

- з 01.09.2000 по 31.03.2001;

- з 14.03.2002 по 31.12.2003;

- з 01.01.2004 по 30.06.2004.

26. Тобто, за період з 14.07.1998 по 31.03.2001 та з 01.04.2002 по 22.06.2004 відповідачем не було зараховано до стажу позивача лише періоди:

- з 14.07.1998 по 31.09.1998 (2 місяці 17 днів);

- з 01.07.1999 по 31.09.1999 (3 місяці); - з 01.04.2000 по 30.08.2000 (5 місяців),

а загалом - 10 місяців 17 днів.

27. Суди вірно зазначили, що з урахуванням зазначених 10 місяців та 17 днів страховий стаж позивача станом на 14.09.2019 є меншим за 26 років і він не має права на призначення пенсії до ст. 26 Закону 1058-ІV.

28. У касаційній скарзі позивач наполягає, що суди не звернули увагу на те, що за один із спірних періодів стаж треба було рахувати не з 01.09.2000 по 31.03.2001, а з 01.09.2000 по 07.12.2001. Стверджує, що відповідно до архівної довідки від 13.10.2015 підприємницька діяльність у зазначений періоди припинена ним з 07.12.2001.

29. Колегія суддів критично сприймає зазначений довід позивача, оскільки за змістом позовних вимог позивач сам просив суд зарахувати до його страхового стажу, зокрема, період з 14.07.1998 по 31.03.2001. Такі ж вимоги позивач висував і до Пенсійного органу.

30. Саме зазначені вимоги розглядались судами і відповідним діям відповідача щодо зазначених вимог надавалась оцінка судами попередніх інстанцій. Зміна/доповнення позовних вимог на стадії касаційного розгляду КАС України (2747-15) не передбачено.

31. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

33. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 200/4938/20-а - без змін.