200/11408/19-а Про визнання непрямою дискримінацією викладену в листі відмову Головного управління Національної поліції області в зарахуванні до пільгового стажу особи часу його роботи в Державному бюро розслідувань; визнання неправомірною бездіяльність ГУ Національної поліції області щодо підготовки, оформлення та подання до Пенсійного органу документів для призначення особі пенсії за вислугою років; зобов`язання ГУ Національної поліції області підготувати оформити та подати до Пенсійного органу документи для призначення особі пенсії за вислугою років - 30.08.2022 Прийняття

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 (головуючий суддя Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Гаврищука Т.Г., Блохіна А.А.)

у справі № 200/11408/19-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Донецькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

про визнання відмови непрямою дискримінацією, визнання бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. До Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Уповноважений Верховної Ради з прав людини, та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати непрямою дискримінацією викладену в листі від 06.09.2019 №3943/12/01-2019 відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області в зарахуванні до пільгового стажу позивача часу його роботи в Державному бюро розслідувань;

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо підготовки, оформлення та подання до Пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області підготувати оформити та подати до Пенсійного органу документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020, яке було залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.1995 на підставі наказу ДІВС МВС України № 172ок від 03.08.1995, позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

5. 06.11.2015 позивач звільнений з органів внутрішніх справ на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 377о/с від 03.11.2015.

6. 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції (наказ №1 о/с від 07.11.2015).

7. 24.06.2019 ОСОБА_1 звільнений із Національної поліції за власним бажанням.

8. 25.06.2019 позивач призначений на посаду начальника Третього слідчого відділу (відділ з розслідування військових злочинів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

9. 07.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області про призначення пенсії за вислугу років, внаслідок чого 15.08.2019 отримав листа від 15.08.2019 № 4309-0-01, в якому було наголошено про необхідність звернутися до кадрової служби відповідного Міністерства за останнім місцем проходження служби.

10. 16.08.2019 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області з заявою про підготування, подання, оформлення (здійснення розрахунку вислуги років) документів для призначення пенсії за вислугою років, а саме з 15 серпня 2019 року.

11. Відповідач листом від 06.09.2019 № 3943/12/01-2019 вказав на відсутність підстав для направлення до ГУ ПФУ в Донецькій області матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугою років.

12. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не підготовці, оформленні та поданні до Пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стаж роботи в ДБР відноситься до служби в правоохоронних органах, а отже відноситься до стажу роботи в органах внутрішніх справ, проте у позивача було відсутнє право на призначення пенсії за п "а" ст. 12 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262) у зв`язку із тим, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії не звільнився із служби в ДБР.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

14. У касаційній скарзі позивач зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Наголошує, що суди не звернули увагу на те, що:

- станом на день подання заяви до Пенсійного органу та звернення до ГУНП в Донецькій області він вже був звільнений з військової служби, а в ДБР працював у якості державного службовця (з прийняттям присяги, присвоєнням рангу);

- після звільнення з Національної поліції у позивача вже був наявним стаж, визначений статтею 12 Закону №2262 як умова для набуття права на призначення пенсії;

- стаж в ДБР теж має враховуватись до стажу роботи позивача у правоохоронних органах.

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наполягає, що у ГУНП в Донецькій області не було підстав подавати до Пенсійного органу документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років з 15.08.2019, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин у нього була відсутня визначена законом календарна вислуга і він не відповідав іншим критеріям, які визначені ст. 12 Закону №2262.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступних висновків.

17. Умови призначення пенсій за вислугу років передбачені статтею 12 Закону № 2262, а саме пенсія за вислугу років призначається:

п. "а" - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби та мають календарну вислугу років згідно шкали, зазначеній в цієї статті (зокрема, в цьому випадку звільнені з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше);

п. "б" - особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

18. Тобто, позивач у справі станом на час виникнення спірних правовідносин (серпень 2019 року) міг претендувати на отримання пенсії за наявності у нього однієї з двох умов:

- 24 роки календарної вислуги і відсутність факту перебування на військові службі;

- вік 45 років і страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, і відсутність факту перебування на військові службі.

19. Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин позивач 45-річного віку не досяг, він претендував на призначення пенсії за пунктом "а" статті 12 Закону № 2262, про що вказував у своїх заявах до відповідача та у позовній заяві.

20. Тобто, для правильного вирішення спору судам першочергово слід було встановити, чи станом на момент виникнення спірних правовідносин перебував позивач на військовій службі та чи мав він на той момент календарну вислугу 24 роки.

21. Суди обох інстанцій дійшли висновку, що "у позивача було відсутнє право на призначення пенсії за п. "а" ст. 12 Закон № 2262-XII, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії не звільнився із служби в ДБР".

22. Суди зазначили, що за змістом норм Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (794-19) можна виділити дві категорії працівників: перша - працівники, які займаються правоохоронною діяльністю (слідча, оперативно-розшукова діяльність) на яких розповсюджує дію ч. 3 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань"; та друга - апарат ДБР (канцелярія, бухгалтерія тощо), на яких розповсюджує дію ч.4 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".

23. Відповідно до частин 3, 4 статті 19 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Пенсійне забезпечення працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Пенсійне забезпечення інших працівників Державного бюро розслідувань здійснюється на підставах та в порядку, встановлених законодавством.

24. Позивач під час розгляду справи наполягав, що проходить в ДБР саме державну службу і на військову службу після звільнення з лав Національної поліції не вступав. Наголошував, що після працевлаштування в ДБР склав присягу державного службовця та отримав відповідний ранг.

25. Суди зазначеним твердження позивача жодної оцінки не дали.

26. Висновок про те, що позивач не звільнився з військової служби суди зробили без дослідження обставин щодо:

посади, яку займав позивач;

кола його посадових обов`язків;

законодавства, що регулює порядок прийому громадян на роботу в ДБР;

оцінки положення про структурний підрозділ, у якому працював позивач, тощо.

27. Отже, колегія суддів визнає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про той факт, що позивач не звільнився з військової служби, а отже не має права на призначення пенсії. Обставина проходження / не проходження позивачем військової служби станом на час виникнення спірних правовідносин є ключовою у цій справі. Проте така обставина судами належним чином не встановлена.

28. Щодо вислуги позивача, колегія суддів зазначає таке.

29. Позивач протягом розгляду справи наполягав, що його вислуга є достатньої для призначення йому пенсії відповідно до п. "а" статті 12 Закону № 2262.

30. Відповідач, своєю чергою, наголошував, що для призначення пенсії позивачу слід мати вислугу в календарному обчисленні, а не в пільговому.

31. Для правильного вирішення спору судам слід було встановити вислугу позивача станом на час звернення до відповідача із заявою про направлення до Пенсійного органу документів для призначення пенсії позивачу.

32. Оскаржувані судові рішення таких висновків не містять.

33. Колегія суддів звертає увагу, що питання обрахунку вислуги років відповідно до статті 12 Закону № 2262 неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді.

34. Актуальна правова позиція щодо зазначеного питання міститься у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 (справа №805/3923/18).

35. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

36. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

37. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

38. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

39. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

40. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку доводам позивача, відповісти на питання, зазначені в пунктах 26, 31 цього судового рішення, та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.

42. Окремо колегія суддів зазначає, що посилання позивача на певні обставини (довідки щодо участі в АТО, докази звільнення з ДБР), зазначені ним лише в касаційній скарзі та подані під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій, не можуть бути взяті до уваги судом оскільки не надавались судам попередніх інстанцій (довідки щодо участі в АТО) та не існували на час виникнення спірних правовідносин (факт звільнення з ДБР 26.02.2021).

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

44. Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі № 200/11408/19-а - скасувати.