240/33456/21 Про задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - 18.08.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року (прийняту в складі: головуючого судді Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Полотняка Ю.П., суддів Драчук Т.О., Смілянця Е.С.)

У С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

До Житомирського окружного адміністративного суду 03 листопада 2021 року звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову до подання ним позовної заяви до Головне управління ДПС у Житомирській області (як відокремлений підрозділ ДПС України).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вимога Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-336-17У, правомірність якої є предметом спору у цій справі, передана для примусового виконання до Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову та зупинено стягнення у виконавчому провадженні №67143112 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-336-17У про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 37788,74 гривень - до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування зазначеної вимоги.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції з посиланням на положення статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України (2747-15) ) зазначив, що матеріалами заяви про вжиття заходів забезпечення позову підтверджено відкриття Житомирським районним відділом Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виконавчого провадження з примусового стягнення коштів на виконання спірної вимоги. З урахуванням цього суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року - без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване дотриманням судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо забезпечення позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням по суті у цій адміністративній справі.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями, Головне управління ДПС у Житомирській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 19 січня 2022 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що для задоволення вимог забезпечення позову заявник має довести, що невжиття відповідних заходів призведе до наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України. Також зауважив, що суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Для забезпечення позову суд на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників має переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року у справах № 826/10936/18, № 420/5553/18 відповідно.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 19 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Косарєвою О.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №67143112 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-336-17У про стягнення з ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 37788,74 гривень.

Також встановлено, що в межах виконавчого провадження №67143112 старшим державним виконавцем Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Косарєвою О.В. винесена постанова від 19.10.2020 про арешт коштів ОСОБА_1, що містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вимога про сплату боргу Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.02.2021 №Ф-336-17У є предметом оскарження у справі № 240/33456/21 на підставі якої відповідачем звернуто стягнення, а виконавчою службою відкрито виконавче провадження.

На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.