380/11028/21 Про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі в частині недопущення особи до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурІ - 18.08.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Комісії з проведення конкурсу на заняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року (ухвалену у складі судді - Потабенко В.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (ухвалену у складі колегії суддів головуючого Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. 07 липня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з проведення конкурсу на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (далі - Конкурсна комісія), Офісу Генерального прокурора, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на заняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі № 40 від 01 березня 2021 року в частині недопущення позивача до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду.

3. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржується рішення від 01 березня 2021 року, тоді як за захистом своїх прав позивач звернувся лише 07 липня 2021 року, тобто із суттєвим пропуском строку на звернення до суду, при цьому не навівши обґрунтованих доводів щодо існування будь-яких перешкод у реалізації права на судовий захист шляхом заявлення позову про визнання бездіяльності протиправною з моменту, коли дізнався про порушення своїх прав.

4. Погодившись з висновками суду першої інстанції, Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2021 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року без змін.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

5. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій позивач вказує на те, що вказані рішення не відповідають вимогам матеріального та процесуального права та прийнятті внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

6. Позивач наголошує на тому, що спочатку він скористався своїм правом оскарження рішення Конкурсної комісії № 40 від 01 березня 2021 року в частині недопущення позивача до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі безпосередньо до самої Комісії, розраховуючи на швидкий та ефективний спосіб захисту своїх прав.

7. Недотримання Конкурсною комісією законодавства в частині, яка закріплює порядок повідомлення особи про розгляд її скарги, оприлюднення та надіслання рішення за результатами розгляду, як стверджує ОСОБА_1, призвело до порушення його прав.

8. Позивач зазначає, що звернувся з адміністративним позовом (05 липня 2021 року) невідкладно після того, як дізнався про прийняття Конкурсною комісією рішення про відмову в задоволенні скарги щодо перегляду рішення Конкурсної комісії № 40 від 01 березня 2021 року в частині (10 червня 2021 року).

9. ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що оскарження ним рішення Конкурсної комісії безпосередньо до Конкурсної комісії є досудовим врегулюванням спору, відтак в цих правовідносинах необхідно застосовувати положення частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого звернення до суду з адміністративним позовом є три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що спеціальним строком звернення до суду у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 пропущено вказаний строк звернення до суду з адміністративним позовом, відтак суди попередніх інстанцій правомірно залишили позов без розгляду.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

12. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

13. Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

14. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. Частиною третьою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

16. Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

17. Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

18. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Зі змісту наведених норм випливає, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

21. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

22. Водночас частинами третьою та четвертою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

23. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

24. Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

25. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

26. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Тому поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

27. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом цього позову є вимоги позивача визнати незаконним та скасувати рішення Конкурсної комісії №40 від 01 березня 2021 року в частині недопущення ОСОБА_1 до відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад та посад прокурора у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

29. 01 березня 2021 року Конкурсною комісією прийнято рішення №40 про недопуск його до участі у конкурсі на зайняття вакантних адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі та вказано, що відповідно до частини першої статті 31 Порядку особа, яку не було допущено до участі конкурсі, може подати конкурсній комісії обґрунтовану письмову скаргу не пізніше наступного робочого дня після оприлюднення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора списку осіб, яких не було допущено до участі у конкурсі.

30. Вказане рішення оприлюднене 03 березня 2021 року на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора і з таким рішенням позивач ознайомлений 03 березня 2021 року, про що він сам вказує в своїй скарзі поданій безпосередньо до Конкурсної комісії від 04 березня 2021 року.

31. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 07 липня 2021 року, тобто поза межами місячного строку визначеного частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи це тим, що рішення від 01 березня 2021 року №40 ним оскаржено безпосередньо до Комісії, а про результати розгляду скарги він дізнався лише 10 червня 2021 року, отримавши відповідь від Конкурсної комісії.

32. Відтак строк звернення до суду позивач пов`язує з отриманням ним відповіді 10 червня 2021 року на його звернення за результатами розгляду скарги на рішення від 01 березня 2021 року №40.

33. На основі вказаних обставин, суди відхилили посилання позивача на неодержання ним рішення за результатами розгляду скарги від 04 березня 2021 року як на підставу неможливості звернутись з позовом до суду, оскільки позивачем таке рішення не оскаржується. Натомість оскаржується лише рішення № 40 від 01 березня 2021 року, про яке позивач був достеменно обізнаний 04 березня 2021 року.

34. Верховний Суд вважає правильними вказані висновки судів попередніх інстанцій. Також Суди правильно зазначили, що з огляду на те, що прийняте відносно позивача рішення є актом індивідуальної дії та безпосередньо стосується проходження позивачем публічної служби, оскільки визначає результати недопуску до конкурсу на зайняття посад прокурорів у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, то саме позивач є особою, яка зацікавлена як в отриманні результатів рішення, так і його оскарженні, у разі незгоди, у визначені законом строки. Разом з тим, активних дій для реалізації свого права на оскарження рішення Комісії від 01 березня 2021 року позивач у період з 05 березня 2021 року по 03 червня 2021 року (дату звернення до Конкурсної комісії із запитом про надання належним чином засвідченої копії відповідного рішення за результатами розгляду скарги від 04 березня 2021 року) не вчиняв.

35. При цьому, Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України з тих підстав, що досудове врегулювання спору є належною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки процедура досудового вирішення спору у справах щодо проходження громадянами публічної служби чинним законодавством не передбачена.

36. Відтак, з огляду на вказане, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що можливість своєчасного звернення до адміністративного суду з позовом залежала виключно від волевиявлення самого позивача, тобто мала суб`єктивний характер. Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом, суду надано не було, в тому числі і під час апеляційного провадження.

37. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

38. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

39. Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

40. Отже, обставини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 належним чином оцінені судами попередніх інстанції та правильно визнані неповажними, оскільки вони не відповідають вказаним вище критеріям в їх сукупності.

41. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалені законні і обґрунтовані рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

ПОСТАНОВИВ

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі №380/11028/21 - залишити без змін.