380/8611/20 Про стягнення з військової частини середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій - 18.08.2022 Прийняття

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О.І., суддів - Глушка І.В., Запотічного І.І.,)

У С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018) у розмірі 126605,37 гривень за період із 24 листопада 2018 року по 23 вересня 2020 року.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року позов задоволено частково: стягнуто з військової частини на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки) у розмірі 126474 (сто двадцять шість тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 45копійок за період з 24 листопада 2018 року по 22 вересня 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 29 жовтня 2021 року відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу відповідача у справі залишено без руху та запропоновано скаржнику, зокрема, надати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням обґрунтованих та поважних причин для такого поновлення.

5. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №380/8611/20.

6. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не усунуто недоліки встановлені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху. Також Суд зробив висновок про процесуальну незацікавленість військової частини у розгляді та вирішення справи, зважаючи на її пасивну процесуальну поведінку.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

7. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, скаржник посилається на те, що ним не пропущено строку звернення до суду з апеляційною скаргою, з огляду на те, що Львівським окружним адміністративним судом жодним чином не повідомлено військову частину про наявність прийнятого рішення.

8. Окрім того, відповідач вказує на те, що справу було призначено до розгляду у спрощеному проваджені без виклику сторін, а про оскаржуване рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

9. Відзив від позивача на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IV ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

11. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

12. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

13. За змістом частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

14. Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

15. Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

16. Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

17. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. При цьому за приписами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

19. Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

20. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Перевіривши матеріали справи, Судом встановлено, що 19 травня 2021 року Львівським окружним адміністративним судом у відкритому судовому засіданні ухвалено рішення у справі №380/8611/20. При цьому представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явилися.

22. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт надсилання Львівським окружним адміністративним судом вказаного судового рішення на адресу відповідача у справі.

23. В той же час, з апеляційною скаргою відповідач звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду лише 29 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

24. Дійшовши висновку про неповажність причин пропуску військовою частиною строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

25. Проаналізувавши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, доводи касаційної скарги, Суд вважає звернути увагу на наступне.

26. Відповідно до підпунктів 15.1, 15.15 пункту 15 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; суд вручає судові рішення в паперовій формі.

27. Пунктом 16 частини першої цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Положеннями частин п`ятої, шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

29. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

30. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

31. Згідно з частиною одинадцятою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

32. Системний аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що до можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі. Крім того, до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси, надсилання копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

33. На дату ухвалення рішення судом першої інстанції - 19 травня 2021 року підсистеми (модулі) ЄСІТС ще не розпочали функціонування.

32. Відтак, враховуючи приписи статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом врученням копії судового рішення є його надсилання у паперовій формі з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

33. Аналіз викладених вище приписів Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , якими встановлено порядок направлення копій судового рішення, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем отримання якого та початком відліку наданого строку на оскарження, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

34. Подібна за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № П/320/1124/20

35. Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає передчасною позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду щодо неповажності причин пропуску військовою частиною строку на оскарження рішення суду першої інстанції, адже це питання повинно вирішуватися у комплексі (невід`ємно) з обставинами, які об`єктивно могли перешкоджати особі звернутися до суду в установлений Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) строк.

36. Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Davran v. Turkey" (№ 18342/03) вказав, що якщо внутрішнє законодавство чітко встановлює обов`язок компетентних органів вручити судове рішення, заявникові не можна відмовляти в поновленні строку для подання апеляції, якщо затримка спричинена органами влади під час виконання обов`язку з вручення, навіть за умови, що заявник теоретично міг дізнатися про рішення нижчого суду з інших джерел.

37. Таким чином, порушення вимог частини п`ятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, підпунктів 15.1, 15.15 пункту 15 та пункту 16 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі підриває саму суть права на доступ до правосуддя, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

38. Як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт надіслання відповідачу рішення суду першої інстанції.

39. На переконання апеляційного суду, обов`язок дізнатися про результат розгляду справи лежить на учасниках справи.

40. Колегія суддів не може погодися із таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено обов`язок суду повідомляти учасників справи про результат розгляду справи шляхом надіслання на їх електронну чи поштову адресу копії судового рішення.

41. В той же час, відповідач сам вжив заходів щодо ознайомлення з рішенням суду першої інстанції, знайшовши його в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

42. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що неналежне виконання судом обов`язку щодо вручення стороні справи судового рішення не може бути підставою для застосування до особи негативних процесуальних наслідків.

43. З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, що скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а можливе, на погляд суду апеляційної інстанції, пропущення строку на апеляційне оскарження є незначним, тому перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

44. Суд вважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження. Крім того, як було встановлено судом вище, невчасне звернення відповідача з апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року зумовлене неналежним врученням відповідачу вказаного судового рішення судом першої інстанції.

45. Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

46. Зважаючи на це колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції передчасно застосував наслідки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

47. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.