640/24788/19 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків нараховані штрафні (фінансові) санкції за торгівлю пальним без наявності ліцензії - 18.08.2022 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрритейлгаз" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року (суддя: Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року (судді: Оксененко О.М., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрритейлгаз" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрритейлгаз" (далі - ТОВ "Укрритейлгаз", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0004754001, №0004654001, №0004734001 та №0004744001.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року, в задоволенні позову відмолено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що під час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем були допущені численні процедурні порушення, зокрема, під час ознайомлення з наказами на проведення фактичних податкових перевірок, складення актів таких перевірок та запрошення позивача на розгляд заперечень, в зв`язку із чим вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Також вважає, що при вирішенні цієї справи судами попередніх інстанцій не були враховані висновки Верховного Суду, викладені у справах за аналогічних обставин у постановах від 28.01.2021 у справі №120/4046/19-а, від 04.11.2020 у справі №160/10203/19, від 01.12.2020 у справі 580/1550/20, від 22.12.2020 по справі №400/4113/19, від 09.03.2021 у справі №520/13143/19, від 28.01.2021 у справі №120/4046/19-а, суть яких зводиться до того, що затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним суб`єктом господарювання була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (2628-19) , що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 05.08.2019 №11044 були проведені фактичні перевірки АЗГП та АЗГС "Evrogaz", що належать ТОВ "Укрритейлгаз", розташовані у м. Києві за адресами: вул. Тепловозна, 22-а, проспект П. Григоренка, 40-б, проспект Визволителів, 19-а, за результатами яких були складені Акти від 07.08.2019 №5551/26-15-40-01/42204048, № 5550/26-15-40-01/42204048 та №5552/26-15-40-01, відповідно.

В ході таких перевірок контролюючим органом встановлено факт реалізації споживачам газу без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а також непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій (РРО).

З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР (481/95-ВР) ) і п.п. 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) та п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері транспорту, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ).

29 серпня 2019 року за результатами проведених перевірок, відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0004754001, №0004654001 та №0004734001, кожним із яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 250 000 грн за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії;

- №0004744001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн за здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що посилання позивача на допущення процедурних порушень під час проведення податкових перевірок та оформлення їх результатів не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а, відтак, враховуючи, що позивачем фактично не заперечується факт роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії та непроведення розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій, - відповідач застосував штрафні санкції на законних підставах.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (2755-17) .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Укрритейлгаз" вказував на те, що відповідачем було порушено процедуру складання та вручення наказу № 11044 від 05.08.2019 про проведення фактичних перевірок.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

У силу вимог абзацу восьмого п. 81.1 ст. 81 ПК Кодексу у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, перед початком проведення фактичної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 № 6990/26-15-40-01, № 6989/26-15-40-01 та надано продавцю-касиру ОСОБА_3, яка здійснювала розрахункові операції на АЗГС "Evrogaz", копію наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 05.08.2019 № 11044 на проведення фактичної перевірки TOB "Укрритейлгаз".

Після ознайомлення з вищевказаними документами продавець-касир ОСОБА_3 відмовилась від отримання копії наказу від 05.08.2019 № 11044 та підпису у направленнях на проведення фактичної перевірки TOB "Укрритейлгаз" за адресою: АДРЕСА_1, про що було складено відповідний акт.

Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та підписання представнику TOB "Укрритейлгаз" Козиній О.С., яка ознайомившись зі змістом акту та його висновками, відмовилась від підпису в ньому, що було зафіксовано у відповідному акті. Враховуючи вищевказане, посадовими особами контролюючого органу акт перевірки було направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу підприємства, що підтверджується квитанцією ПАТ "Укрпошта".

Також, як свідчать матеріали справи, перед початком проведення фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_2, головними державними ревізорами-інспекторами Ізотенком Ю.О. та Безсмертним I.A. було пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 № 6979/26-15-40-01, № 6980/26-15-40-01, а копію наказу від 05.08.2019 № 11044 "Про проведення фактичної перевірки TOB "Укрритейлгаз" код 42204048" вручено під розписку 07.08.2019 касиру ОСОБА_4, яка здійснювала розрахункові операції на вказаній АЗГП. Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та вручено касиру ОСОБА_4, яка підписала його без зауважень.

Перед початком проведення фактичної перевірки головними державними ревізорами-інспекторами Гонтаруком Д.М. та Волобуєвим Д.М. було пред`явлено службові посвідчення, направлення на проведення фактичної перевірки від 07.08.2019 №6975/26-15-40-01, № 6975/26-15-40-01, а копію наказу від 05.08.2019 № 11044 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Укрритейлгаз" код 42204048" вручено під розписку 07.08.2019 продавцю-касиру ОСОБА_5, який здійснював розрахункові операції на АЗГС "Evrogaz" за адресою: АДРЕСА_3 . Після складання акту перевірки його було надано для ознайомлення та після ознайомлення вручено продавцю-касиру ОСОБА_5, який підписав акт перевірки із зауваженнями.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання контролюючим органом визначеного податковим законодавством порядку повідомлення позивача про проведення фактичних перевірок та вручення відповідного наказу.

Крім того, позивач вказував на недоліки наказу про проведення перевірки та його додатків, що також свідчить, на його думку, про безпідставність проведених перевірок.

Зокрема, позивач вказує, що додатки №6 та 8 до наказу про проведення фактичних перевірок, які є невід`ємною його частиною, не містять печатки, а наявності на них підпису уповноваженої особи є недостатнім, внаслідок чого, на думку позивача, додатки до нього оформлені з порушенням вимог законодавства.

Аналізуючи такі доводи позивача суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до пункту 46 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 (55-2018-п) (далі - Інструкція №55) додатки оформлюються, як правило, на стандартних аркушах паперу.

На другій і наступній сторінках додатка робиться така відмітка: "Продовження додатка", "Продовження додатка 1". На додатках до положень, правил, інструкцій тощо проставляється відмітка у верхньому правому куті першої сторінки додатка, яка включає номер додатка, заголовок нормативно-правового акта та посилання на відповідну структурну одиницю. У разі доповнення нормативно-правового акту, який підлягає державній реєстрації, новою структурною одиницею з посиланням на додаток або виключення з тексту нормативно-правового акта структурної одиниці, яка містить посилання на додаток, нумерація додатків та відповідні посилання на них у тексті нормативно-правового акта змінюються.

У разі наявності кількох додатків на них зазначаються порядкові номери, наприклад: додаток 1, додаток 2. Знак "№" перед цифровим позначенням не ставиться. Усі додатки до документів візуються працівником, який створив документ, та керівником структурного підрозділу, в якому його створено.

Додатки нормативно-правового характеру (положення, інструкції, правила, порядки тощо), що затверджуються розпорядчими документами, підписуються керівниками структурних підрозділів установи на лицьовому боці останнього аркуша додатка. У разі коли додатки надсилаються із супровідним листом, відмітка про наявність додатків розміщується після тексту листа перед підписом.

Згідно пункту 48 Інструкції №55 посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених актами законодавства, іншими нормативно-правовими актами відповідно до Інструкції з діловодства в електронній формі та інструкції з діловодства установи. Порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати, визначається наказом (розпорядженням) керівника установи.

Пунктом 49 Інструкції №55 визначено, що підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ (повного - у разі, коли документ надрукований не на бланку, скороченого - у разі, коли документ надрукований на бланку), особистого підпису, власного імені і прізвища.

Як свідчать матеріали справи, начальником управління Анатолієм Королем були завізовані додатки до Наказу №11044 без відтиску на додатках гербової печатки, що, враховуючи вищенаведені норми законодавства, не є порушенням, та свідчить про дотримання відповідачем вимог Інструкції №55.

Посилання позивача на винесення наказу про проведення перевірки без законних підстав, судами попередніх інстанцій також були визнані необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.4.4 Наказу Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року №22 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків" (далі - Наказ №22), у разі організації фактичної перевірки платника податків територіальним органом ДФС за основним місцем обліку зазначеного платника податків, та у разі, якщо таки платник податків має відокремлені підрозділи або інші об`єкти, де провадиться діяльність та які розташовані поза межами його основного місця обліку, зазначений орган, який здійснює (очолює) перевірку такого платника, може ініціювати організацію проведення перевірки таких відокремлених підрозділів або інших об`єктів за їх фактичним місцезнаходженням.

У такому випадку, підрозділ органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку її проведення надає засобами електронного зв`язку до територіального органу ДФС, на території якого провадять діяльність відокремлений підрозділ або інший об`єкт, запит щодо проведення перевірки господарського об`єкта такого платника податків разом із переліком питань, які необхідно відобразити в акті перевірки, та обставин для проведення перевірки відповідно до статті 80 Кодексу.

Згідно п. 1.2.1 Наказу №22 рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Кодексу оформлюється наказом, який підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДФС. У такому наказі зазначається дата видачі, найменування органу ДФС, який його видав та органу ДФС, який буде проводити таку перевірку (у випадках призначення такої перевірки органом ДФС вищого рівня відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу), найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова виїзна/невиїзна або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та скріплення відповідною печаткою цього органу.

Пунктом 1.2.2 Наказу №22 передбачено, що при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у підпункті 1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, наказ на проведення фактичної перевірки № 11044 від 05.08.2019 було винесено на підставі доповідної записки від 02.08.2019 №2698/26-15-40-01-15 щодо доцільності проведення фактичної перевірки суб`єктів господарювання, зазначених в додатку № 1, що цілком узгоджується із наведеними вище вимогами податкового законодавства.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем процедури проведення відповідних перевірок.

Доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду заперечень на акти фактичних перевірок, а саме невчасне повідомлення про їх розгляд, судами попередніх інстанцій були відхилені, оскільки порушення строків повідомлення платника податку про розгляд заперечень не можуть нівелювати наявність тих порушення, що встановлені контролюючим органом під час здійснення відповідної перевірки. Загалом аналізуючи доводи позивача суди дійшли висновку, що наведені позивачем обставини щодо процедурних порушень контролюючим органом проведення фактичної перевірки не є такими, що тягнуть протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такого контрольного заходу.

Касаційна скарга не містить належних та достатніх обґрунтувань, які б доводили помилковість таких висновків судів попередніх інстанцій, а, відтак, суд касаційної інстанції вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи.

Аналізуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій вказали на наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентовані Законом № 481/95-ВР (481/95-ВР) .

23 листопада 2018 року Законом України №2628-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" (2628-19) внесено зміни до Закону №481, якими, зокрема, запроваджено ліцензування роздрібної торгівлі пальним, які набрали чинності з 01.07.2019 року.

Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 8 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що у разі здійснення роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі 250000 гривен.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень №0004754001, №0004654001, №0004734001 від 29.08.2019 стала відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Укрритейлгаз" на об`єктах перевірки.

Факт відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на об`єктах перевірки на час проведення таких податкових перевірок ТОВ "Укрритейлгаз" не було спростовано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Доводи щодо неможливості своєчасного отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним внаслідок відсутності законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом №2628-VIII (2628-19) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були підставою позову та предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, а відповідно до частин другої та четвертої ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0004744001, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Разом з тим, пунктом 12 статті 9 вказаного Закону передбачено, що РРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З огляду на вказане, реалізація палива на АЗС має здійснюватися із застосуванням зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи спеціалізованого РРО з роздрукуванням чеків установленої форми. При цьому, РРО можуть не застосовуватись лише при відпуску оптових партій пального, розрахунки за які здійснено шляхом безготівкового переказу коштів з рахунку на рахунок, або шляхом взаємозаліку, або пального, яке знаходиться на відповідальному зберіганні, за умови, коли такий відпуск здійснюється з ємностей, спеціально призначених для зберігання та відпуску оптових партій пального.

Однак, як свідчать матеріали справи, на об`єкті перевірки за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 19-а, позивачем не було проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій (РРО) під час продажу газу, що свідчить про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0004744001.

Доказів, що спростовували б вищевказані обставини позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій також надано не було.

Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним позивачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 №0004754001, №0004654001, №0004734001, №0004744001 є правомірними та скасуванню не підлягають, а, відтак, вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.